11.8. Особливості фінансової системи Білорусі

Перший проект бюджету республіки на 1991 р. був складений ще до визнання ЇЇ суверенітету і тому передбачав взаємостосунки з союзним бюджетом шляхом передачі частини податку на прибуток (22%) підприємств республіканського і союзного значення, податку з продаж (30%).

Вже у перший рік існування незалежної держави бюджет Республіки Білорусь отримав нове призначення, відбулися деякі зміни в його структурі, змісті доходів і витрат. Головним призначенням бюджету стало забезпечення функцій держави, яка почала набувати дійсного суверенітету і поступово зосереджувати у своєму розпорядженні основну частину економічного потенціалу республіки. Це дало змогу дещо розширити прибуткову базу бюджету, оскільки повністю почали зараховуватися в державну скарбницю Білорусі такі великі надходження, як податок з обороту і подохідний податок з населення. Вперше в бюджеті республіки з\'явились такі доходи, як: надзвичайний податок для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, кошти від викупу, акціонування, реалізації державної власності, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. До бюджету почала також надходити частина ресурсів державного соціального страхування у зв\'язку із зменшенням тарифів з 37 до 26%.

Однак, незважаючи на суттєве збільшення доходів бюджету Білорусі (більше ніж в 2 рази у порівнянні з 1990 p.), їх не вистачило для покриття всезростаючих витрат. Вперше за останні 36 років офіційно було заплановано дефіцит бюджету республіки в сумі 3,7 млрд крб., що становило приблизно 11,6% всіх витрат.

У 1991 р. спостерігався особливо швидкий ріст витрат на утримання правоохоронних органів і апарат управління (майже в 3 рази у порівнянні з 1990 p.). Це стало наслідком збільшення чисельності відповідних працівників, утворення нових структур, комітетів, а також переводу багатьох із них з союзного в республіканське підпорядкування.

на соціальні потреби населення перевищила половину всіх бюджетних ресурсів відповідного року.

Отже, перший бюджет суверенної країни Республіки Білорусь характеризувався такими особливостями.

Самостійність бюджету, який базується повністю на мобілізованих на території республіки податках і неподаткових надходженнях.

Посилення соціальної спрямованості бюджету (збільшення соціальних асигнувань).

Встановлення ряду фондів і резервів попередження диспропорцій в господарстві, фінансування не врахованих в бюджеті витрат, викликаних переходом до ринкових відносин.

Більш суттєві зміни в структурі і змісті бюджету Республіки Білорусь відбуваються вже в наступні роки у зв\'язку із створенням нової податкової системи республіки і багатьох інших законодавчих актів, що регулюють економічні, в тому числі і фінансові відносини.

На відміну від більшості країн СНД, які не спромоглися визначити свої бюджети на 1992 р. і 1993 p., Білорусь до початку кожного року розробляла проект свого основного фінансового плану і затверджувала його вищим органом влади. Протягом року цей план постійно корегувався, виходячи з конкретної економічної ситуації. Не випадково об\'єм бюджету за ці роки збільшувався небаченими темпами: у порівнянні з попереднім роком в 1992 р. він зріс в 2,5 раза, в 1993 р. — більше ніж в 4,4 раза, а в 1994 р. — в 4 рази у порівнянні з попереднім роком. Це стало результатом інфляції, розширених функцій білоруської держави і її загальнодержавних витрат.

У 1992—1994 pp. введені такі непрямі податки, як податок на додану вартість, акцизи, податок на паливо.

Перехідний період накладає відбиток і на структуру витрат та їх зміст. Вони відображають деякі нові тенденції у спрямуванні бюджетних асигнувань, але по багатьох позиціях дуже схожі на попередні статті. В загальному вигляді витрати Державного бюджету Республіки Білорусь наведені в табл. 11.8.2.

276

РОЗДІЛИ

Таблиця 11.8.1

Структура доходів бюджету Республіки Білорусь у 1993—1994 pp. (в % до загального об\'єму)

* Джерело: Государственный бюджет / Под ред. М. И. Ткачук. Мн., 1995. — С. 27.

Таблиця 11.8.2

Структура витрат бюджета Республіки Білорусь у 1993—1994 р р. (в % до загального об\'єму)

* Джерело: Государственный бюджет / Под ред. М. И. Ткачук. Мн., 1995. — С 28.

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн              277

Податкова система Республіки Білорусь

На території Республіки Білорусь до 1992 р. діяли єдині правила оподаткування всіх громадян СРСР, а також підприємств. В умовах економічного і політичного суверенітету Республіки Білорусь виникла необхідність у створенні власної податкової системи, яка б відповідала потребам перехідного періоду до ринкових відносин. Прийняте в 1992 р. нове законодавство ввело цільову систему податків, які повинні забезпечувати державний бюджет республіки сталими доходами. Нова податкова система Республіки Білорусь відзначається великою кількістю об\'єктів оподаткування і гарантує приблизно однакові умови для розвитку всіх форм власності (див. табл. 11.8.3).

Таблиця 11.8.3 Структура податкової системи

* Джерело: Государственный бюджет / Под ред. М. И. Ткачук. Мн., 1995. — с 76.

Основним джерелом доходу бюджету є податок па додану вартість, об\'єктом якого служить вся додана вартість (виручка за мінусом матеріальних витрат). Цим податком обкладаються майже всі обороти по виробництву і реалізації продукції, послуг, робіт. Високою залишається і питома вага таких непрямих податків, як акцизи,

278

РОЗДІЛ 11

абсолютна сума яких зростає внаслідок збільшення виробництва підакцизних товарів і зростання їх цін.

В системі прямих платежів юридичних осіб першочергове значення мають податки на прибуток і доходи. В основу визначення податку на прибуток покладений принцип рівноправного оподаткування підприємств усіх форм власності. За допомогою багатьох пільг створюються стимули для оновлення виробництва, широкого використання неповноцінної робочої сили, а також спрямування прибутку на благодійні цілі.

За рахунок прибутку сплачується і податок на нерухомість, об\'єктом обкладення якого є основні фонди і понаднормативні об\'єми незавершеного будівництва. Його частка зростає у зв\'язку з переоцінкою основних фондів, постійним подорожчанням їх вартості.

В число податків, що відносяться на собівартість продукції, входять: плата за землю (земельний податок), податок за використання природних ресурсів, надзвичайний податок для ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Серед податків з населення найвагомішим залишається прибутковий податок з громадян, яким обкладаються всі їхні доходи за прогресивними ставками. Однаковим є підхід до оподаткування доходів різних верств населення, застосовуються певні пільги для малозабезпечених, непрацездатних громадян. Однак значним залишається рівень оподаткування високих доходів, що дещо знижує стимули до праці, відповідно й до високих прибутків.

Податкова система Республіки Білорусь в даний час перебуває у стадії становлення, постійно вносяться зміни, уточнення порядку нарахування окремих податків, ставок, окремих пільг. У подальшому необхідно удосконалювати систему податків, яка повинна бути спрямована на посилення стимулів для збільшення виробництва товарів, послуг (особливо дефіцитних), розширення малого бізнесу (найперше наукоемких фірм), зменшення кількості збиткових підприємств у країні. Як відмічають деякі білоруські економісти, з часу приходу до влади О. Лукашенка кількість збиткових підприємств постійно зростала. Якщо у січні 1994 р. їх було 1642, то у 1995-му — 2079, в 1996-му — 2681, а в січні 1997 р. стало 2970, тобто збільшилось майже вдвічі у порівнянні з 1994 р. У наступні роки ситуація істотно не змінилася.

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн279

У світовій економіці зростання об\'ємів виробництва прийнято пов\'язувати з такими показниками, як виробництво і споживання електроенергії: ці показники мають між собою пряму залежність. Однак сьогодні для білоруської економіки дана закономірність чомусь перестала бути такою. Об\'єми виробництва промислових товарів зростають, а об\'єми виробництва електроенергії — падають. Не вдається також зменшити інфляцію, що негативно позначається на доходах населення. Так, за перший квартал 1997 р. середньомісячна заробітна плата зменшилась з 80 доларів до 63, тобто на 20% (у розрахунках взято курс долара до білоруського рубля, встановлений Держбанком, — 26 700). Така ж ситуація складалася з пенсіями, які зменшились з початку 1997 р. з 31 долара до 28, тобто на 10%. Разом з падінням розмірів зарплати і мінімальної пенсії різко зростали ціни на промислові і продовольчі товари, житлово-комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті. Білорусь лідирує серед країн СНД по росту цін на промислову продукцію. Так, наприклад, за перший квартал 1997 р. індекс росту цін становив 141%. В усіх інших країнах він був нижче 120% і лише в Таджикистані, де йшла війна, він дорівнював 132,6% (що все одно нижче, ніж у Республіці Білорусь). Подібна тенденція була характерна і в наступні роки. А у 1995 і 1996 роках темпи росту цін на продовольчі товари в Білорусі були найвищими серед країн СНД. У відповідності з програмою уряду інфляція в 1997 р. повинна була становити 26,8% річних. Однак вже у перший квартал вона досягла цього показника і продовжувала зростати. Подібні тенденції були характерні і в наступні роки, хоча на початку XXI ст. темпи приросту інфляції вдалося зменшити.

Стосовно фінансування житлової програми, то її вирішення, як вважають багато білоруських вчених, шляхом виділення довгострокових (практично безпроцентних) кредитів не вирішує проблему, а заганяє її в кут. По-перше, кількість кредитів настільки незначна, що може забезпечити всього лише 5—8% тих, хто їх потребує. По-друге, збільшення об\'ємів фінансування житлового будівництва за рахунок друкування додаткових грошей (емісії), як це пропонують деякі керівники уряду, призведе до різкого додаткового росту інфляції — не нижче 12—15% в місяць. По-третє, така політика фінансування призведе до різкого знецінення вкладів населення.

Білорусь намагається будь-яким способом стимулювати надходження в свою економіку американської валюти, щоб зміцнити рубль. Хоча це поки що не вдається зробити. Так, за шість років (1992—1997 pp.) в республіку було залучено лише 200 мільйонів доларів зарубіжних інвестицій, в той час коли населення країни накопичило 3—4 мільярди доларів США. Як висловився директор

280

281

європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Джон Одлінг-Смі, економічна політика, яку проводить уряд Білорусі, неспроможна зміцнити економіку держави. У липні 1999 р. рада директорів МВФ вирішила не виділяти Білорусі фінансові кошти. Останні кредити білоруси отримали від МВФ у 1995 р.

Результатом існування командної економіки в Білорусі стала збиткова діяльність підприємств, що переважно перебувають у державній власності. За даними Світового банку, не більше 30% з них приносять прибуток. Тим часом, Міністерство статистики Білорусі у 2000 р. зафіксувало зростання ВВП на 4% в порівнянні з показником минулого року. У наявності економічного зростання в країні немає ніяких сумнівів. Проблема лише в прогнозованому на найближчі роки розвиткові несприятливих тенденцій. Основою для зростання ВВП стало збільшення обсягів промислового виробництва майже на 8%, причому найбільше зростання спостерігалося в машинобудуванні, металургії, легкій і харчовій промисловості. Однак статистика не дає відповіді на питання, яка кількість вироблених товарів реалізується. Уряд, субсидуючи неефективні підприємства, прагне уникнути їх банкрутства й ліквідацій. Експерти стверджують, що велика частина продукції, вироблена білоруською промисловістю, просто лежить на складах, не знаходячи збуту, недивлячись ні на які адміністративні дії влади. Істотне, хоч і недостатнє скорочення рівня інфляції (за даними Світового банку, з 250 до 180%), пояснюється політикою рестрикції, що проводиться Національним банком Білорусі. За заявами президента Лукашенка, з 2001 р. друкарський верстат вже не використовується для підтримки неефективного білоруського сільського господарства, в структурі якого досі переважають створені ще за радянських часів колгоспи.

Основною опорою білоруської економіки є Росія. Білорусь змушена імпортувати до 85% споживання енергоресурсів, велику частину з них вона отримує з Росії у вигляді природного газу за значно більш низькими — у порівнянні зі світовим рівнем — цінами.

Крім того, Росія згідна на часткову оплату у вигляді бартеру (передусім, продуктами харчування і тракторами). У першій половині 2001 р. на Росію припадало 57% білоруської зовнішньої торгівлі. Загальний розмір зовнішньої торгівлі збільшився за цей період року майже на 30% у порівнянні з відповідним періодом 2000 р. Дефіцит торговельного балансу Білорусі становив 630 млн доларів.

Процес формування єдиної фінансової системи Росії та Білорусі зрушив з місця. Із 1 липня 2003 р. в обіг на всій білоруській території повинен був вводитися безготівковий рубль, але ця подія була перенесена на 1 жовтня 2003 p., а потім — на пізніше. Введення безго

\' тівкового рубля у Білорусі може призвести, як вважають експерти, не тільки до позитивних наслідків, а й до негативних. Взагалі ж, повний перехід двох держав на єдину валюту здатен спричинити такі наслідки: додаткову інфляцію в Росії (за різними оцінками, близько 2% за рік) та економічний спад у Білорусі. Система безготівкових рубльових розрахунків має визначити реальну ціну створення союзу.

11.9. Особливості фінансово-економічних систем постсоціалістичних країн Центральної Азії (на прикладі Казахстана, Туркменії, Монголії")

11.9.1. Республіка Казахстан

Казахстан у 1991 році вперше за багато століть отримав можливість проводити самостійну зовнішню і внутрішню політику, реалізувати весь потенціал свого народу.

В економічній сфері зусилля казахстанського уряду були спрямовані на побудову якісно нової для країни сучасної системи ринкових відносин, розвиток потужного приватного сектора. Основою стала широкомасштабна приватизація, проведення глибоких структурних реформ. За ці роки завершено формування інституціональних, правових і нормативних основ сучасної економіки, створені національні фінансові інститути, стійка дворівнева банківська система. У промисловості приватизована більша частина державної власності, і сьогодні більше 89% господарських суб\'єктів — приватної форми власності, які випускають понад 75% ВВП. Зміцніла ринкова психологія у більшості населення.

З 1999 р. в Казахстані почався перехід від політики макростабілі-зації до політики економічного росту. В 1999 р. ріст ВВП становив 2,7%. В 2000—2001 pp., за оцінками експертів, ріст ВВП склав 23— 24%. Об\'єм промислового виробництва в 1999 р. зріс на 2,7%, в 2000 р. - на 14,6%, за 10 місяців 2001 р. — на 13,5%. Динаміка зростання виробництва в сільському господарстві за 10 місяців 2001 р. становила 13,6%. Зовнішньоторговий оборот за 9 місяців 2001 р. становив 11,3 млрд доларів і зріс на 14,1%. Золотовалютні резерви і кошти Національного банку складають 4,5 млрд доларів, в той час як об\'єм зовнішнього боргу становив у 2001 р. менше 3,5 млрд доларів.

Середньомісячна заробітна плата в 2001 р. в Казахстані становила біля 120 доларів, середній розмір пенсії — 33,7 доларів — це один із найвищих показників в СНД. За підсумками 2001 р. доходи населення країни збільшилися на 20% у порівнянні з 2000 p., пенсії і

282

283

зарплати працівникам бюджетної сфери — на 25%. В 2001 р. держава провела акцію по легалізації грошей, в результаті якої в банки надійшло майже півмільярда доларів, які знаходилися в «тіні». Крім того, в Казахстані були знижені ПДВ і соціальний податок.

За десять років незалежності в казахстанську економіку було залучено 20 млрд доларів загальних інвестицій, в т. ч. 12 млрд доларів — прямих інвестицій. В структурі прямих інвестицій на долю нафтового сектора припадало майже 65%. За оцінками експертів, казахстанською економікою за роки незалежності було отримано більше 80% всіх прямих інвестицій, що надходили в Центральну Азію.

Велике значення у зовнішньополітичній діяльності Казахстана мають стосунки з Україною. За роки незалежності казахстансько-українська співпраця вийшла на рівень партнерства і активної взаємодії. Створено ЗАО «Казахой-Україна», СП «Казукргагромаш», представництво торгового дому «Україна—Казахстан» у Києві, ЗАО «Ка-захінторг», Торгово-промисловий союз «Казахстан—Україна» в Ас-тані та багато інших. У червні 2001 р. було відкрито почесне Консульство Республіки Казахстан в Автономній Республіці Крим. Якщо зовнішньоторговий оборот між Казахстаном і Україною в 1999 р. становив всього 200 млн доларів, то в 2000 р. — вже 489,6 млн доларів. Об\'єм взаємної торгівлі за 9 місяців 2001 р. перевищив 600 млн доларів.

Поряд з позитивними моментами у реформуванні фінансової системи, Казахстан мав і негативні результати. Передусім це стосується провалу пенсійної реформи (за зразком Чилі), надмірної концентрації фінансів у руках невеликої кількості найбагатших людей країни, значної корупції та тіньової економіки.