11.4. Економіка та фінанси Словенії

Найбільших успіхів у реформуванні своєї економіки та фінансів серед постсоціалістичних країн досягла Словенія. Нині у Словенії економіка — одна з найбільш успішних серед країн колишнього радянського блоку.

Після відокремлення в 1991 р. від Югославії ця маленька країна з населенням у два мільйони чоловік встигла подвоїти свій ВВП у розрахунку на душу населення. Тепер на душу населення припадає в середньому по 10 тис. доларів на рік — показник, високий не тільки для країн Східної і Центральної Європи, а й для бідніших країн-чле-нів ЄС — Греції і Португалії. Словенія і з інших показників набагато ближча до стандартів Західної, ніж Східної Європи: в неї немає проблем з дрібними нерентабельними сільськими господарствами, корупцією і забрудненням навколишнього середовища. Фермери складають лише 4 відсотки всієї словенської економіки, і багато з них мають додаткове джерело доходів (полювання чи інші промисли). Важка промисловість представлена досить скромно, хоча і ефективно: 66 відсотків експорту припадає на країни ЄС, причому експортуються автомобілі Renault, комплектуючі для BMW, фармацевтичні препарати, меблі, одяг і шини.

У списку претендентів на вступ до ЄС Словенія виступає під другим номером, поступаючись лише Угорщині, але випереджаючи Чеську Республіку і Польщу. Водночас, у проекті доповіді Європейської комісії, який був опублікований восени 2001 p., виділяється ряд завдань, які країна ще повинна буде вирішити.

На даний момент державні фінанси країни характеризуються широко розповсюдженою індексацією заробітних плат і пенсій, які підвищуються швидше за рівень інфляції, що сприяє зростанню цін. Разом із низкою інших чинників, таких, як високі ціни на нафту і підвищення вартості комунальних послуг, зростання заробітних плат, спричиняють підтримання інфляції на відносно високому рівні — 9,7%.

17\'

260

261

Повільна лібералізація та приватизація гальмують, на думку європейських експертів, притік у країну прямих іноземних інвестицій, що, в свою чергу, закриває доступ до Словени нових технологій. Державі все ще належить більшість банків і певна частка в телекомунікаційних компаніях. Однак оператори фінансового й телекомунікаційного ринків вважають, що Словенія зможе стати у недалекому майбутньому сильним фінансовим і високотехнологічним центром.

Уряд Словенії щороку направляє на науково-дослідні роботи 1% ВВП і має намір збільшити цей показник до 2%. Кількість комп\'ютерів і користувачів Інтернету на душу населення в Словенії вища, аніж у будь-якій іншій країні колишнього соціалістичного блоку: 20% сімей мають вдома персональний комп\'ютер, під\'єднаний до Інтернету. У Словенії успішно працюють дві великі компанії з виробництва програмного забезпечення. їхній оборот обчислюється мільйонами доларів і збільшується неймовірно швидкими темпами, а продукція завойовує дедалі нові зовнішні ринки, починаючи з країн Балкан-ського регіону і закінчуючи Австрією й Угорщиною.

Нині у Словенії розроблено план масштабної приватизації, розрахованої на 12—18 місяців. Він передбачає приватизацію двох найбільших банків і найбільшої страхової компанії, телекомунікаційної компанії і ряду великих промислових підприємств, включаючи сталеливарну компанію й алюмінієвий завод, а також порт на Адріатиці, який є основним для країни виходом до моря. При цьому уряд продовжує дотримуватися обережності: процес продажу компаній іноземним інвесторам досить складний.

Значний фінансовий потенціал має також туристичний сектор Словенії, на який припадає 9% її ВВП. У 2002 р. кількість туристів дорівнювала чисельності жителів, а в 2003 p., вочевидь, перевищить її. Значимість цього сектора економіки зростає ще й завдяки тому, що він створює робочі місця для низькокваліфікованої робочої сили. Водночас туристична галузь страждає через нестачу інвестицій, багато готелів мають той же вигляд, що й ЗО років тому.

При вступі до ЄС (з 31 травня 2004 р.) Словенії доведеться змінити свою систему оподаткування відповідно до вимог ЄС.

План Д. Сороса для Балкан

Виходячи з досвіду Словенії і для вирішення проблем балканських країн, Європейський Союз повинен, на думку Д. Сороса, запропонувати Балканам план з трьох пунктів.

Митний союз із бажаним доступом до ринків ЄС — протягом одного року. Існуючий митний союз між ЄС і Туреччиною міг би послужити такою моделлю. Як тільки всі ці країни досягнуть угоди з ЄС, на Балканах автоматично встановиться вільна торгівля. Реалізація цього займе якийсь час. Але для початку ЄС повинен дати сигнал одностороннім відкриттям своїх кордонів для імпорту з регіону. Це не приведе до пригнічення будь-яких інтересів ЄС, оскільки ці країни володіють менше ніж 1% ринку ЄС,

Єдиний регіональний ПДВ замість митних зборів має бути встановлений протягом двох років. Різниця в непрямих податках, зокрема ПДВ, є ще одним бар\'єром для торгівлі. Регіональні ставки ПДВ можуть бути трохи збільшені, якщо отриманих доходів буде недостатніх для покриття втрачених тарифних зборів через введення митного союзу.

Тимчасова бюджетна підтримка — за схемою, що знижується протягом трьох років як суб\'єкт нагляду ЄС над бюджетними витратами.

Регіон, що покривається цим планом, повинен, на думку Д. Сороса, включати Болгарію, Хорватію, Албанію, а також Сербію, Боснію, Македонію, Чорногорію і Косово. Участь Румунії і Молдови необов\'язкова. Болгарію і Хорватію варто умовити на участь у цьому союзі, якщо, звичайно, це не перешкодить вступу їх до ЄС. Залежно від країни величина бюджетної підтримки може варіюватися (наприклад, Болгарія, можливо, не потребує компенсації завдяки великій кількості зборів, які вона вже ліквідувала).

Незважаючи на дискусійність, план Д. Сороса для Балкан заслуговує на детальний аналіз, оскільки може посприяти стабілізації фінансових систем балканських країн. Порівняно з вартістю воєнного втручання та підтримки мирної ситуації фінансові витрати дуже низькі. На думку Сороса, 750 мільйонів євро для першого року, 500 мільйонів для другого і 250 мільйонів для третього — цілком досить. (Якщо в союз увійдуть Румунія і Молдова, витрати будуть трохи вищі). Ці цифри цілком відповідають рамкам застав, уже відведених Є С для Пакту Стабільності, і вони цілком можуть увійти в рамки Берлінського Договору щодо бюджету ЄС на 2000—2005 pp.,

262

263

якщо держави ЄС домовляться про перерозподіл невитрачених фондів. Бюджетна підтримка в контексті митного союзу буде набагато ефективнішим способом розподілу фондів ЄС, аніж традиційні методи. Ця програма з трьох пунктів могла б підготувати ґрунт для економічного відродження Балкан. Вона могла б ліквідувати два головні джерела корупції та неефективності: митні послуги і неправильне використання громадських фондів загалом.