11.1.7. Пенсійна реформа в Польщі та її проблеми

Процес реформування пенсійного забезпечення в Польщі передбачає трьохрівпеву систему формування пенсійних фондів. / ступінь (реформований FUS — фонд соціального страхування) спирається на розподільчі принципи (внески трудящих реєструються на особистих рахунках, але витрачаються на поточну виплату пенсій і допомог).

збережень на забезпечення в старості) спираються на накопичувальне фінансування, яке полягає в тому, що внески вкладаються в те чи інше підприємство і примножуються.

Запропонована пенсійна система відрізняється від попередньої тим, що має яскраво виражений страховий характер, оскільки розмір майбутньої пенсії ставиться у безпосередню залежність від розміру внеску. Кожен внесок у систему служить отриманню певних прав чи накопиченню пенсійного капіталу. Членство в системі означає сплату внесків. Про розмір страхових внесків на соціальне страхування можна довідатися з таблиці 11.1.7.

Таблиця 11.1.7 Страхові внески на соціальне страхування у Польщі в 1999 році

Внески в обов\'язковий сегмент страхової системи (І і II ступені) сплачують роботодавці і працівники, кожен з яких сплачує половину суми.

Внески сплачують також члени пенсійних програм для робітників і службовців (III ступінь) в рамках добровільною страхування. За умовами даного ступеня внески (основний, в розмірі 7% від заробітної плати і додатковий, розмір якого визначає пенсійний договір, що діє на даному підприємстві) спочатку сплачував працівник за рахунок

222

РОЗДІЛ*!

свого заробітку. Однак парламент, враховуючи побажання роботодавців, пенсійних закладів і товариств, вніс зміни до цього порядку. Основний внесок буде покривати за рахунок власних коштів роботодавець, засновник пенсійної програми, реєструючи його у витратній статті підприємства. У той же час працівник може сплачувати додатковий внесок. В рамках нової системи обов\'язковий внесок (І і II ступені) нараховується на суму доходу, що не перевищує 250% середньої заробітної плати.

Поряд з обов\'язковим страхуванням нова система відкриває великі можливості для проявлення групової (і індивідуальної) передбачливості за умовами III ступеня.

В залежності від віку майбутні пенсіонери були поділені на три групи:

•              особи, які досягли 51 року і старше (тобто ті, хто народився до

1949 p.), продовжували залишатися в рамках старої системи, отри, мавши можливість додаткового страхування, наприклад, в рамках пенсійної програми для робітників і службовців;

особам у віці від 31 до 50 років (тобто тим, хто народився 1949— 1968 pp.) було надано право вибору: залишити всю суму внесків на І ступені або перевести її частину на II ступінь;

на осіб, яким виповнилося ЗО років і молодших (тобто тих, хто народився після 1968 р.) в обов\'язковому порядку поширюється дія нової системи.

При цьому ні для жодної з трьох вікових груп не існувало обмежень стосовно членства на III ступені, тобто участі в різних індивідуальних і групових програмах добровільного пенсійного страхування.

У попередній системі від людей не вимагалось активної участі при прийнятті рішень, вміння робити вибір і пильно контролювати ситуацію. Участь в попередній системі у значній мірі була автоматичною. Люди користувались її «благодіяннями», розраховуючи на індексацію пенсійних виплат під тиском політичних чи професійних кіл. Між тим нова система передбачає активну позицію майбутнього пенсіонера.

Надзвичайно важливою особливістю нової системи є намагання загальних пенсійних товариств і страхових компаній залучити якомога більше клієнтів, що сприяє розвитку конкуренції.

Головним організатором системи пенсійного забезпечення і надалі буде держава. Однак система загального пенсійного забезпечення, організована за ініціативою держави, покликана забезпечити громадянам лише елементарні соціальні гарантії в старості. Про більш високе матеріальне забезпечення у старості — безвідносно до норм,

223

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

що діють у даній країні — зацікавлені особи повинні піклуватися самі. Така установка на індивідуальну передбачливість отримує поширення у Польщі, свідченням чому є реформа пенсійної системи.

Оцінка пенсійної реформи

Основні принципи пенсійної реформи в Польщі слід визнати вдалими. Про це свідчить, найперше, вміле включення в систему накопичувальних елементів. Автори концепції справились також з введенням принципу страхової еквівалентності. Забезпечено високий — за поняттями ринкової економіки — рівень надійності системи. Вдалося подолати перешкоди, обумовлені політичними причинами. Вирішена проблема пенсійного забезпечення працівників силових структур (які користувалися до цього часу найбільшими пільгами). Однак невирішеним залишилося питання про зміни пенсійного забезпечення аграріїв. Деякі заперечення викликало збереження внесків у FUS в розмірі 45% і направлення у розподільчу частину системи 36%, а в накопичувальну — 9%. Вважається, що дані пропорції є тимчасовими, а не постійними параметрами системи. В ході обговорення багатьма вченими вказувалось як на необхідність зниження розміру внесків (а відповідно і затрат праці), так і на необхідність змін співвідношення між розподільчим і накопичувальним фінансуванням. Судячи по всьому, найбільшою підтримкою користується пропозиція про зменшення розподільчої частини внеску, що автоматично призвело б до зміни пропорцій між розподільчим і накопичувальним фінансуванням.