Нотаріус: конституційно-правовий статус
В юридичній науці існує думка, що запровадження приватного нотаріату знищило монополію держави на нотаріальну діяльність. Говорити про це, на наш погляд, неправомірно, оскільки нотаріальні дії завжди вчинюються від імені держави і мають державно-публічний характер.
Тільки цим забезпечується виконання нотаріальних функцій, і тільки це є гарантією доказової сили нотаріальних документів. Для того, щоб акти приватного нотаріуса мали силу офіційних, держава повинна наділити його певними повноваженнями, що в сукупності складають компетенцію нотаріуса. Так, ст. 24 Закону України «Про нотаріат» передбачає реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса у межах визначеного для нього нотаріального округу. Наслідки здійснення процедур призначення на посаду і реєстрації різні. Призначення особи на посаду державного нотаріуса можливе за умови наявності посад. У здійсненні процедури реєстрації приватної нотаріальної діяльності не може бути відмовлено, якщо претендентом дотримано усіх реєстраційних умов.Необхідно визнати, що наявна рівність прав та обов’язків державних і приватних нотаріусів, зрівняння їх компетенції щодо вчинення нотаріальних дій (позбавлення нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах виключного права на ведення спадкових справ), зініці- ювало значне підвищення ефективності діяльності приватних нотаріусів порівняно з нотаріусами, що працюють в державних нотаріальних конторах.
На наш погляд, це зумовлено, в тому числі, й повною майновою відповідальністю нотаріуса, який займається приватною практикою, за свої дії. Крім того, справляння плати за тарифами за вчинення нотаріальних дій та залишення отриманих грошових коштів у розпорядженні приватного нотаріуса є сильним економічним стимулом щодо підвищення кількості прийнятих громадян та представників юридичних осіб.
Ці фактори, на думку І. Черемних, взаємно доповнюють один одного, врівноважуючи поєднання «якості» та «кількості»: прагнення до збільшення доходів ефективно обмежується необхідністю забезпечити суворе дотримання не тільки процедури вчинення нотаріальної дії, але і повною відповідністю змісту даної дії вимогам чинного законодавства.Принцип невтручання держави у функціонування інститутів громадянського суспільства не поєднується із значним обсягом повноважень держави щодо державних нотаріусів. Формально законодавство не відносить державний нотаріат до системи органів державної влади, навпаки, підкреслює єдину правову природу приватного та державного нотаріату та рівність, за загальним правилом, прав та обов’язків державних і приватних нотаріусів. Проте, de jure та de facto, державні нотаріальні контори відповідно до ст. 17 Закону «Про нотаріат» створюються та ліквідуються Міністерством юстиції України. Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.
Крім того, декларовані законодавством неупередженість і незалежність державних нотаріусів існують поряд з тим, що нотаріус, який працює в державній нотаріальній конторі, визнається державним службовцем. Так, відповідно до чинного законодавства про нотаріат, державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій. Стаж роботи державних нотаріусів у державних нотаріальних конторах зараховується до стажу державної служби.
Разом з тим, на думку окремих вчених-правників, нотаріус є особою, діяльність якої забезпечує належний правовий контроль у сфері цивільного обігу. Так, зокрема, В. Комаров та В. Баранкова вважають, що приватний нотаріус володіє повноваженнями державно-владного характеру, які зачіпають найбільш важливі права та законні інтереси громадян та організацій.
Ці науковці стверджують, що в діяльності нотаріуса особливо важливими є два аспекти: з одного боку, він здійснює свою діяльність від імені держави, яка делегує нотаріусу спеціальні повноваження і наділяє його низкою прав та обов’язків; з іншого - нотаріус не отримує заробітної плати з бюджету, не перебуває у штаті державного апарату і організує свою діяльність самостійно: орендує або придбаває приміщення, обладнання нотаріальної контори, наймає працівників та оплачує їхню працю тощо. Таким чином, нотаріус має унікальний дуалістичний статус, який обумовлює необхідність віднесення його до посадових осіб незалежно від того, що він не перебуває на державній службі і не входить до штату державного апарату.Зокрема, вважаємо, що «втручання» держави в організацію та діяльність державного нотаріату значно перевищують за обсягом необхідні в громадянському суспільстві функції держави щодо визначення правових основ діяльності того чи іншого інституту, стягування податків і контролю над дотриманням законності. Це призводить до певної залежності нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, від держави в особі органів юстиції. Така залежність, на думку П. Щекочихіна, ускладнює реалізацію принципу незалежності та неупередженості нотаріуса, наприклад, при зверненні до нього за вчиненням нотаріальної дії представників державних органів, установ і організацій.
На практиці часто трапляються ситуації, при яких нотаріальному посвідченню підлягають договори між державними органами та громадянами або коли державні органи звертаються до нотаріусів за вчиненням виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість перед державою. Ф. Квітко вважає, що становище громадянина як більш «слабкої», у порівнянні з державним органом, сторони, в силу публічного статусу останнього, в поєднанні з певною залежністю державного нотаріату від держави може суттєво вплинути на позицію державного нотаріуса як незалежного та неупередженого арбітра, покликаного рівним чином захищати права і законні інтереси всіх, хто звернувся до нього за вчиненням нотаріальної дії незалежно від посадового становища, форми власності та відомчої підпорядкованості.
Слід зазначити, що, незважаючи на певні відмінності статусу нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, від статусу нотаріусів, що займаються приватною нотаріальною практикою, державний нотаріат не може вважатися елементом системи органів державної влади, а є складовою частиною єдиної системи нотаріату України, що представляє в цілому інститут громадянського суспільства. Деякі моменти в організації та діяльності державного нотаріату, які не повністю відповідають принципам існування та функціонування інституту громадянського суспільства, не впливають на його правову природу та дозволяють вважати нотаріат в Україні єдиною системою, що базується на загальних принципах і виконує одні й ті ж функції.
Саме тому наявність в Україні двох категорій нотаріусів надає нотаріату певну невизначеність, що не узгоджується із загальною тенденцією реформування державності в напрямку побудови правової держави, базується на принципах визнання громадянського суспільства, свободи цивільного обороту. Отже, як бачимо, державний нотаріат потребує реформування відповідно до принципів організації та діяльності інституту громадянського суспільства з метою надання вітчизняному нотаріату єдиного несуперечливого статусу.
А отже, конституційно-правовий статус нотаріуса охоплює такі аспекти: 1) являє собою важливий інститут громадянського суспільства; 2) є складовою загального юридичного статусу нотаріуса; 3) відображає його публічне становище у суспільстві; 4) складається зі встановлених законодавством України обов’язків та прав у сукупності з обсягом та характером правосуб’єктності; 5) до основних публічних обов’язків нотаріуса відносяться вимоги: здійснювати свої професійні обов’язки у суворій відповідності до законодавства та присяги; сприяти фізичним і юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу контролюючих органів; 6) нотаріус має право витребувати від фізичних і юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.
7.3