ПЕРЕДМОВА

Хто би міг подумати, що через 25 років після завершення Холодної війни європейський мирний порядок буде поставлений під питання анексією Криму?

Ангела Меркель (2015 р.)^[1]

Крим — це невеликий півострів північного Причорномор’я, який практично повністю оточений з усіх сторін водами Чорного та Азовського морів, та з’єднаний з материком єдиним вузьким Перекопським переший­ком.

З 24 серпня 1991 р. Кримський півострів знаходиться під сувереніте­том України — правонаступниці УРСР, до складу якої він входив на мо­мент проголошення незалежності України. З адміністративно- територіальної точки зору півострів розділений між Автономною Респуб­лікою Крим та Севастополем — містом зі спеціальним статусом. Крім того, невеличка північна частина Арабатської стрілки, яка географічно належить Криму, перебуває під юрисдикцією Генічеського району Херсонської області.

Ще на початку лютого 2014 р. мало хто міг подумати, що за декілька тижнів даний регіон опиниться в епіцентрі глобальної всеохоплюючої та далекосяжної кризи, яка похитне основи міжнародних відносин, що сфор­мувалися після Холодної війни, нанесе серйозний удар по фундаменталь­них принципах і нормах міжнародного правопорядку, вселить сумнів та недовіру щодо ефективності сучасної системи міжнародної безпеки, по­ставить людство під загрозу нової ядерної ескалації, примусить переосми­слити всі ключові концепти геополітичних відносин на пострадянському просторі, а сама назва «Крим» стане nomen appellativum для сучасної між­народної політики. Практично миттєва насильницька зміна правового ста- тусу Криму та Севастополя шляхом агресії РФ перетворила цей регіон в одну з найбільш ізольованих та мілітаризованих територій в межах сучас­ної Європи, а жителів півострова зробила заручниками авторитарного політичного режиму Росії.

Природно, що анексія Криму РФ в 2014 р., викликавши неабиякий резонанс як у мультимедійному, так і у науковому середовищі, практично миттєво увійшла в топ-список науково-дослідницьких інтересів правового, соціального та гуманітарного спрямування по всьому світу. Зокрема, крим­ському питанню та суміжним до нього проблемам на даний момент уже встигли приділили увагу у своїх дослідженнях В. Балитніков (В. Балытни- ков), А. Беблер (A. Bebler), Т. Березовець, Дж. Бірзак (J. Biersack), А. Бо­льшаков, К. Борген (C. Borgen), М. Боте (M. Bothe), М. Буєв (М. Буев), Д. Буневич, В. Бурке-Вайт (W. W. Burke-White), М. Веллер (M.Weller), Ґ. Вільсон (G. Wilson), К. Вальтер (C. Walter), А. Воробйов (А. Воробьев), С. Гакман, Р. Губань, Р. Ґайс (R. Geiß), Т. Ґрант (T. D. Grant), А. Ґільдер (A. Gilder), Дж. Ґрін (J. A. Green), Е. Ґьотц (E. Gotz), М. Делягін (М. Делягин), В. Дмітрієв (В. Дмитриев), Г. Жиров, О. Задорожній, Т. Замєтіна (Т. Заме- тина), В. Зорькін (В. Зорькин), Л. Івашов (Л. Ивашов), В. Кабишев (В. Кабышев), Ю. Касперович, А. Кісєльова (А. Киселева), Дж. Кранц (J. Kranz), М. Крапівєнцев (М. Крапивенцев), П. Кремнєв (П. Кремнев), Ю. Кудрявцев, В. Кудряшова (В. Кудряшева), Т. Кузьо (T. Kuzio), Ю. Кури- люк, Б. Левік, Ц. Лю (J. Lu), О. Лук’янова (Е. Лукьянова), Т. Лундстедт (T. Lundstedt), О. Лухтерхандт (О. Luchterhandt), Е. Малінєнко (Э. Малинен- ко), К. Марксен (С. Marxen), В. Мезенін (В. Мезенин), О. Мережко, Е. Мілано (E. Milano), О. Мотиль (A. Motyl), Р. Мюллерсон (R. Müllerson), Е. Мюррей (E. Murray), Л. Мялксоо (L. Mälksoo), С. Наумов, П. Олсон (P. Olson), А. Петерс (A. Peters), А. Петров, А. Протопопов, К. Савчук, С. Сая- пін, Б.Сіт (B. Sitt), О. Скакун, М. Смірнов (М. Смирнов), Є. Спіцин (Е. Спицын), С. Старосвіт, М. Стеріо (М. Sterio), Л. Сюн (L. Shun), А. Танкреді (A. Tancredi), А. Тейлор (A. Taylor), А. Теренте (A. Terente), В. Толстих (В. Толстых), В. Томсінов (В.Томсинов), Є. Трофімов (Е. Трофимов), А. Умланд (A. Umland), Г. Фокс (G.

Подібну пильну увагу до кримської проблематики можна пояснити тим, що з одного боку, кримські події стали результатом акумуляції чис­ленних політичних, соціальних, етнолінгвістичних, правових, культурних та ін. антагонізмів як всередині Росії (держави-агресора), так і всередині України (держави-жертви російської агресії), а з іншого боку — її наслідки є не менш різносторонніми та залишаються сьогодні особливо відчутними у різних сферах суспільної реальності як на регіональному, так і глобаль- ному рівнях.

Переважна більшість науковців розглядала кримські події в рамках політичної та/або геополітичної (Realpolitik) парадигми, що абсолютно доцільним і логічним через високу динаміку саме таких чинників у крим­ському феномені. Однак, на жаль, часто такі політичні акценти (зокрема, з пропагандистським наміром) суттєво зміщуються в інші предметні сфери наукових досліджень та затьмарюють ідеологічно заангажованою аргуме­нтацією будь-які спроби чіткого юридичного аналізу кримського питання. Тому на сьогодні все ще залишається актуальним проведення саме право­вого аналізу даного питання, оскільки тільки критичний аналіз кримський подій на основі юридичної методології зможе визначити зміст та ступінь тяжкості порушень міжнародного правопорядку, які відбулися в 2014 р., та абстрагувати юридичну аргументацію навколо кримського концепту від політичної.

Дане дослідження є авторським поглядом на кримську проблему (ка­зус), що поєднує в собі західну та вітчизняну юридичну традицію, та дово­дить однозначність кваліфікації кримських подій 2014 р. виключно як злочину агресії РФ проти України у формі незаконної окупації та анексії півострову.

Автор висловлює щиру подяку Мирославі Михайлівні Антонович (Dr. Myroslava Antonovych), Марії Пришляк (Prof. Dr. Maria O. Pryshlak), Олександру Мотилю (Prof. Dr. Alexander J. Motyl), Олександру Олександ­ровичу Мережку (Prof. Dr. Oleksandr Merezhko), Віктору Миколайовичу Бесчастному (Prof. Dr. Viktor Beschastnyi), Євгену Вікторовичу Зозулі (Dr. Yevhen Zozulia) та Домці Володимирівні Літун (Sig.ra Domka Litun) за всю допомогу та сприяння у проведенні даного дослідження — від за­родження найпершої ідеї і до опублікування цієї роботи.

Автор запрошує всіх зацікавлених читачів до активної наукової дис­кусії щодо міжнародно-правової оцінки кримського фактора в російсько- українських відносинах. Якщо у вас виникнуть рекомендації, побажання, зауваження або пропозиції, ви можете їх надіслати на наступну електронну пошту: alex.marusiak@gmail.com.