Сучасна українська доктрина прав людини виходить з того, що процес державно-юридичного забезпечення прав людини, включає три напрями діяльності держави:
1) сприяння реалізації прав людини; 2) охорона прав людини; 3) захист прав людини [198, с.97]. На сьогодні також можна вважати досить поширеним уявлення про правову державу, як про таку, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону та захист основних прав людини [193, с.30].
Отже, юридичні засоби захисту прав людини складають одну з означених трьох груп інструментів, опосередком яких реалізовується основне призначення такої держави.У даному підрозділі за результатами аналізу загального поняття юридичного засобу, а також загального поняття юридичного захисту прав людини, спробуємо дослідити поняття юридичного засобу захисту права людини, виявити його суттєві ознаки та видові прояви.
Відразу ж зауважимо, що дане поняття не має одноманітної інтерпретації у сучасній вітчизняній юриспруденції - хоча б тому, що такі ключові для цього поняття терміни як „захист” та „засіб” тлумачаться неоднозначно (про це вже частково йшлося). До того ж у загальнотеоретичній та галузевій літературі з цього питання можна побачити поряд із „засобом” захисту цілу низку інших термінів, які позначають близькі за змістом (а інколи - й ті ж самі) поняття: способи, прийоми, форми, заходи захисту тощо. Як же розуміти власне терміно-поняття „юридичні засоби захисту” (далі - „засоби захисту”)?
1.4.1.