<<
>>

Історія питання

Конвенція з прав людини і основоположних свобод — це між­народна угода, за якою її сторони беруть на себе зобов’язання за­безпечувати реалізацію визначених фундаментальних прав осіб, що перебувають під їхньою юрисдикцією.

До Другої Світової війни захист прав людини розглядався, голов­ним чином, як питання внутрішньої національної політики. Забезпе­чення основних прав і свобод залежало від кожної окремої держави, яка передбачала також захист від порушень прав людини. Однак ті порушення, які мали місце під час Другої Світової війни, зокрема у нацистській Німеччині, продемонстрували недостатню ефективність такого підходу.

У відповідь на вчинені нацистами в часи Другої Світової війни звірства та жорстокість було зроблено спробу запровадити регулю­вання прав людини та встановити засоби їх ефективного захисту в міжнародних документах, що розроблювались як на світовому рівні, так і на європейському континенті.

У преамбулі до Статуту Організації Об’єднаних Націй, який був підписаний 26 червня 1945 року, наголошувалося на важливості основоположних прав людини та людської гідності. У ній заявлялося, що народи Об’єднаних Націй сповнені рішучості "знову ствердити віру в основні права людини, у гідність та цінність людської особис­тості, у рівність чоловіків та жінок (...)".

І хоч у Статуті ООН не були розроблені згадані тут концепція людської гідності і точний зміст прав людини, цей документ став важливою віхою в розвитку системи міжнародного захисту прав людини.

У 1948 році була прийнята Загальна декларація прав людини, в якій були вміщені такі права людини, як право на свободу пере­конань, на свободу віросповідання, на свободу від безпідставного арешту. Втім, хоч держави-члени, в основному, схвалили її прий­няття, вона не вважалася документом, що накладає якісь юридичні зобов’язання.

У 1949 році в Європі було створено Раду Європи. Невдовзі після її створення було представлено перший проект документу, що містив основоположні права та свободи. Після певних обговорень на рівні Ради Європи та внесення окремих поправок до початкового проекту документу 4 листопада 1950 року було підписано Європейську кон­венцію з прав людини, яка набула чинності у 1953 році.

1.2.

<< | >>
Источник: Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: стандарти застосування при здійсненні правосуддя / Автори: Н. Ахтирська, В. Філатов, Т. Фулей, X. Хембах. — K.: Істина,2011. — 200 с.. 2011

Еще по теме Історія питання:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -