Історія питання
Конвенція з прав людини і основоположних свобод — це міжнародна угода, за якою її сторони беруть на себе зобов’язання забезпечувати реалізацію визначених фундаментальних прав осіб, що перебувають під їхньою юрисдикцією.
До Другої Світової війни захист прав людини розглядався, головним чином, як питання внутрішньої національної політики. Забезпечення основних прав і свобод залежало від кожної окремої держави, яка передбачала також захист від порушень прав людини. Однак ті порушення, які мали місце під час Другої Світової війни, зокрема у нацистській Німеччині, продемонстрували недостатню ефективність такого підходу.
У відповідь на вчинені нацистами в часи Другої Світової війни звірства та жорстокість було зроблено спробу запровадити регулювання прав людини та встановити засоби їх ефективного захисту в міжнародних документах, що розроблювались як на світовому рівні, так і на європейському континенті.
У преамбулі до Статуту Організації Об’єднаних Націй, який був підписаний 26 червня 1945 року, наголошувалося на важливості основоположних прав людини та людської гідності. У ній заявлялося, що народи Об’єднаних Націй сповнені рішучості "знову ствердити віру в основні права людини, у гідність та цінність людської особистості, у рівність чоловіків та жінок (...)".
І хоч у Статуті ООН не були розроблені згадані тут концепція людської гідності і точний зміст прав людини, цей документ став важливою віхою в розвитку системи міжнародного захисту прав людини.
У 1948 році була прийнята Загальна декларація прав людини, в якій були вміщені такі права людини, як право на свободу переконань, на свободу віросповідання, на свободу від безпідставного арешту. Втім, хоч держави-члени, в основному, схвалили її прийняття, вона не вважалася документом, що накладає якісь юридичні зобов’язання.
У 1949 році в Європі було створено Раду Європи. Невдовзі після її створення було представлено перший проект документу, що містив основоположні права та свободи. Після певних обговорень на рівні Ради Європи та внесення окремих поправок до початкового проекту документу 4 листопада 1950 року було підписано Європейську конвенцію з прав людини, яка набула чинності у 1953 році.
1.2.