9.1. Доступ до особистих даних і доступ до інформації
Як зазначалося вище, особисті дані безпосередньо стосуються приватного життя людини. Відтак, рішення про те, чи надавати людині особисту інформацію, яка зберігається в державних реєстрах і базах даних, становить втручання в приватне життя людини.
Таким чином, відмова особі в наданні доступу до документів, які містять дотичну до її приватного життя інформацію, мають бути виправдані з точки зору пункту 2 статті 8 Конвенції. Така відмова має спиратися на закон, а органи, які приймають рішення за запитом, мусять у справедливий спосіб урівноважувати різні задіяні інтереси.Наприклад, у справі "Гаскін проти Сполученого Королівства" заявник, дитинство якого пройшло в дитячому будинку, стверджував, що над ним знущались і чинили наругу, бажаючи подати до суду позов щодо бездіяльності відповідних органів, запросив доступ до документації щодо свого дитинства. Йому відмовили на тих підставах, що особи, які надавали інформацію щодо нього (соціальні працівники, медперсонал, прийомні батьки та інші), начебто надавали цю інформацію на умовах конфіденційності. Державні органи вважали таку конфіденційність виправданою інтересами опіки над дітьми. Заявник оскаржив це рішення в судах, але в задоволенні позову йому відмовили в усіх інстанціях.
Європейський суд розглянув цю справу в світлі позитивних зобов’язань держави відповідно до статті 8 ЄКПЛ:
"Дійсно, не можна стверджувати, що своєю повною забороною на доступ до матеріалів його справи Сполучене Королівство "втрутилося" у приватне чи сімейне життя пана Гаскіна. Щодо такої відмови суть скарги заявника полягає не в тому, що держава вдалася до якихсь дій, а в тому, що вона до дій не вдалася.
Відтак, Суд розгляне, чи Сполучене Королівство, розглядаючи запити заявника щодо доступу до архівної документації стосовно нього, порушило позитивне зобов’язання, яке випливає зі статті 8 Конвенції".
"42. Відповідно до власної практики при визначенні того, чи таке зобов’язання існує або не існує, Суд візьме до уваги "справедливу рівновагу", яка має бути досягнута між загальним інтересом громади та інтересами окремої особи... При забезпеченні такої рівноваги певне значення можуть мати цілі, згадані в пункті 2 статті 8, хоча в цьому положенні посилання здійснюється лише на "втручання" у право, захищене в пункті 1, — іншими словами, йдеться про негативні зобов’язання, які випливають звідти...".
Потім Суд дослідив, чи було забезпечено справедливу рівновагу, і дійшов висновку про порушення статті 8.
"На думку Суду, особи, які знаходяться в ситуації, близькій до становища заявника, мають захищений Конвенцією життєвий інтерес в одержанні інформації, необхідної для пізнання і розуміння періоду свого дитинства і раннього розвитку. З іншого боку, не можна забувати, що конфіденційність державних баз даних важлива для одержання об’єктивної (достовірної) інформації та для захисту інтересів третіх осіб. У британській системі доступ до архівів залежить від згоди особи, яка надала інформацію, і ця практика може розглядатися як така, що відповідає статті 8, з урахуванням меж розсуду держави. Суд, проте, вважає, що в такій системі інтереси особи, яка прагне доступу до документів, що стосуються її приватного або сімейного життя, мають бути забезпечені у випадках, коли немає можливості зв’язатися з особою, яка раніше надала інформацію, або така особа неправомірно відмовляється дати свою згоду. Така система відповідає принципу пропорційності, лише якщо вона передбачає прийняття незалежним органом остаточного рішення про надання доступу до інформації в разі, коли особа, що раніше надала інформацію, не відповідає на звернення до неї або не дає згоди на доступ. У справі, яка розглядається, в розпорядженні заявника не було жодної подібної процедури".
Утім, стаття 8 Конвенції не гарантує особі необмеженого права доступу до зібраної щодо неї інформації. В окремих випадках також необхідно дослідити, чи не конфліктують різні дотичні права.
Зокрема, рішення надати якусь інформацію може стосуватися захищених прав інших осіб. У випадках доступу до особистих даних Суд вимагає від державних органів справедливого врівноваження різних дотичних інтересів. У справі "Гаскін проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що:"Конфіденційність публічних архівів важлива для отримання об’єктивної та надійної інформації, і така конфіденційність також може бути необхідною для захисту третіх осіб"[154].
З точки зору особи, уповноваженої прийняти рішення про доступ до особистої інформації, вельми важливо належним чином дослідити різні інтереси та справедливо урівноважити їх.
Наприклад, заявницю в справі "Од’євр проти Франції" мати залишила дитиною, скориставшись можливістю, що їй надавало французьке законодавство зробити це анонімно. Залишивши дитину в сиротинці, мати наполягала, щоб дівчина не дізналася, хто її народив. Донька запитала інформацію про особу матері, але їй відмовили. Заявниця стверджувала, що має право на таку інформацію відповідно до статті 8 (приватне життя).
Суд постановив, що інформація про походження та сім’ю людини потрапляє під захист приватного життя відповідно до статті 8 Конвенції і зазначив щодо різних інтересів, які поставлені на кін, таке:
"44. Слово "кожний" у статті 8 стосується як дитини, так і матері. З одного боку, люди мають право знати своє походження, і це право випливає з широкого тлумачення сфери застосування поняття приватного життя. В рамках Конвенції також широко визнається безумовний інтерес дитини в особистому розвиткові. З іншого боку, не можна заперечувати наявність інтересу жінки в тому, щоб зберегти анонімність для захисту власного здоров’я шляхом народження дитини в належних медичних умовах. У цій справі мати заявниці ніколи не приходила до клініки подивитися на дитину і, схоже, з повною індиферентністю поставилася до розлуки з дитиною. Так само немає жодних тверджень про те, що вона нібито виявляла хоч найменше бажання зустрітися з дочкою.
Оцінка такої поведінки не є завданням Суду; він просто бере її до уваги. Два приватні інтереси, які постали наразі перед Судом, непросто примирити; більш того, вони стосуються не відносин між дорослою людиною і дитиною, а відносин між двома дорослими особами, кожна з яких має власну волю.Крім того, проблема анонімного народження не може розглядатися окремо від питання про захист інтересів третіх осіб, зокрема прийомних батьків, батька та інших членів біологічної сім’ї. У цьому зв’язку Суд зауважує, що заявниці зараз 38 років, що її удочерили в чотирирічному віці та що розголошення інформації про особу матері без її згоди могло б призвести до значних ризиків не лише для матері, але й для прийомної родини, яка виховала заявницю, для біологічного батька заявниці та її братів і сестер, кожен з яких також має право на повагу до приватного і сімейного життя"[155].
Суд дійшов висновку, що французьке законодавство, яке дозволяло матері зберегти анонімність, перебувало в межах розсуду, наданих державам, і не визнав порушення Францією статті 8 Конвенції.
У справі 'Tyeppa проти Італії"[156] заявник скаржився, що держава не надала достатньої інформації про викиди з розташованого неподалік заводу з виробництва добрив. Після того, як підприємство викинуло хмару горючої газоподібної речовини, дехто з місцевих жителів опинився в лікарні. Європейський суд постановив, що викиди токсичних газів становили втручання в приватне життя заявника, і що відповідно до статті 8 Італія мала позитивне зобов’язання надати достатню інформацію мешканцям щодо природи тих газів, притаманних їм ризиків тощо.
9.2.