<<
>>

ТЕМА 5. ГРОШОВІ СИСТЕМИ

1. Поняття грошової системи, її структура

2. Основні типи грошових систем, їх еволюція

3. Державне регулювання грошового обороту

4. Принципи організації безготівкових розрахунків

1.

Грошова система (ГС) - це форма організації грошового обороту в країні, що склалася історично і закріплена законодавчо. ГС має суб’єктивний, нормативно-правовий характер і формує умови та правила функціонування учасників грошового ринку.

Основні структурні елементи грошової системи:

- найменування грошової одиниці - у ньому, як правило, присутній історичний підхід. В Україні з1996 р. в обігу перебуває гривня – грошова одиниця часів Київської Русі;

- види грошових знаків та платіжних засобів – єдиним законним платіжним засобом на території України є гривня, яка має 100 копійок. В обігу знаходяться банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 гривень та монета 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок, 1 гривня. Платіжними засобами можуть бути векселі, облігації, сертифікати та інші цінні папери

- масштаб цін - відображає величину грошової одиниці країни (через ваговий вміст металу в грошовій одиниці при металевому обігу) і через її купівельну спроможність – сьогодні, при паперовому обігу. Змінюється стихійно під впливом інфляції, впливає на ціноутворення, є предметом державного регулювання;

- валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями різних країн. Система курсоутворення є важливим інструментом ГКП, має істотний вплив на стабільність національної валюти, забезпечує розвиток зовнішньоекономічних зв’язків країни;

- регламентація безготівкового та готівкового обігу – здійснюється Законами країни та нормативними документами ЦБ, (в окремих країнах - Міністерства фінансів (МФ) та Державного Казначейства (ДК). Розмежування безготівкового та готівкового обігу (мало місце в СРСР) сьогодні немає. Держава визначає принципи здійснення грошового обігу, визначає сфери безготівкового та готівкового обігу, встановлює режим використання грошей (окремі обмеження, форми розрахунків, порядок платежів тощо).

Серед інститутів, що регулюють грошовий обіг, традиційно виділяється державний орган грошово-кредитного та валютного регулювання вищого рівня в країні - ЦБ. Кабінет міністрів (КМ), МФ, ДК, Мінекономіки, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг(ДКРРФП) та інші органи центральної влади координують свої дії в ГКС з ЦБ. До недержавних інститутів відносяться банки та небанківські фінансові установи.

2. Тип ГС визначається змістом її елементів та їх взаємодією:

- за характером економічної системи розрізняють:

- ГС ринкового типу - вільний обіг грошей з окремими обмеженнями грошових операцій

- ГС неринкового типу – мають місце значні обмеження грошового обігу;

- за характером регулювання валютної системи:

- ГС відкритого типу - відсутні обмеження на здійснення валют­них операцій;

- ГС закритого типу – мають місце обмеження операцій з валютою;

- за формою функціонування грошей:

- саморегулюючі ГС - кількість грошей в обігу регулюється автоматично, а їхній надлишок осідає у вигляді скарбів (металічні ГС);

- регулюючі ГС - кількість грошей в обігу регулюється інстутиційно та, у певній мірі, адміністративно (паперово-грошові та креди­тно-грошові системи).

Саморегулюючі ГС (системи обігу металевих грошей) реалізувалися у формі біметаліз­му та монометалізму.

Біметалізм формувався як система паралельної валюти, при якій співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося стихійно, система подвійної валюти – таке співвідношення встановлювалося державою, та система кульгаючої валюти, при якій один вид повноцінних грошей друкувався у закритому порядку.

Закон Т.Грешема „Погані гроші витісняють з обігу хороші гроші...” у якійсь мірі пояснює необхідність переходу до монометалізму - ГС, в якій лише один метал виконував роль грошей (мідь, срібло, золото).

Найкращою формою монометалізму був золотомонетний стандарт: у обігу перебувала монета із золота, яке виконувало всі функції грошей.

Дозволялося вільне карбування монет для приватних осіб, вільний розмін монет на неповноцінні гроші, вільне переміщення монет через кордони країн, мав місце вільний ринок золота.

Ріст дефіцитів бюджетів країн у першу світову війну та масове друкування паперових грошей для їх покриття порушило співвідношення між запасами золота та паперовою ГМ, що унеможливило вільний обмін банкнот на золото і припинило існування золотомонетного стандарту.

У 20-х роках Англія і Франція запроваджують золотозливковий стандарт - банкноти обмінюються тільки на золоті зливки (12.7 кг – 1700 ф. ст., 215 тис. франків), Німеччина, Австрія та ін. вводять золотодевізний стандарт – їхні валюти обмінюються на золото через валюту країн золотозливкового стандарту.

Одним із наслідків світової кризи 30-х років стало остаточне скасування монометалізму у всіх країнах світу.

В основі ГС паперово-кредитного обігу є грошові знаки, які не мають внутрішньої вартості. За паперової ГС емісія грошових знаків здійснюється державним казначейством і використовується на покриття дефіциту державного бюджету. ГС кредитного обігу передбачає наявність незалежного інституційного органу, який проводить незалежну емісійну політику і забезпечує потребу в грошах як національної економіки, так і держави через кредитування.

Становлення у 1991 р. незалежної української держави зумовило необхідність формування власної ГС. Уже 10 січня 1992 р. в готівкових обіг, а у листопаді 1992 р.- в безготівковий обіг запроваджено купоно-карбованець – тимчасову українську валюту, що дозволило Україні вийти з „рубльової зони”.

Згідно Указу Президента від 25.08.96 р. в Україні була проведена грошова реформа (2-16 вересня 1996 р.) - введено національну валюту - гривню. У 1994 р. запрацювала фабрика банкнотного паперу НБУ, а з 1998 р. власний банкнотно-монетний двір. Все більшої ваги набирає НБУ, який на базі чинного законодавства - ЗУ „Про банки та банківську діяльність” (1991, 2001), „Про національний банк України” (1999), „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (2001) тощо, власних нормативних документів, успішно забезпечує регулювання грошового обороту країни.

Сучасна ГС України є: самостійною, замкненою, перехідною до ринкового типу, опосередковано-регульованою, паперово-грошовою.

Характерними рисами сучасних грошових систем є:

- використання грошових знаків, що не мають вартості і зв’язку з золотом;

- кредитний характер;

- розвиток безготівкового обігу;

- хронічна інфляція;

- посилення державного регулювання.

Держава змушена регулювати грошовий оборот, щоб забезпечити сталість, емітованих від її імені, грошових знаків.

3. Регулювання грошового обороту є однією із складових державного управління економікою. Розрізняють прямі та опосередковані методи регулювання грошового обороту. У першому випадку відбувається безпосередня регламентація поведінки суб’єктів грошового ринку через закони і підзаконні акти (адміністрування), у другому – поведінка суб’єктів регулюється ЦБ шляхом цілеспрямованого впливу на окремі економічні параметри: попит, пропозиція, грошова маса, процент (ринкові методи). Сукупність методів опосередкованого впливу складає основу грошово-кредитної політики (ГКП) НБУ.

ГКП – це сукупність заходів та інструментів регулювання грошового обороту в країні. Основним завданням ГКП НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. До стратегічних цілей ГКП відносять: збалансування економічного розвитку, забезпечення оптимальної зайнятості, контроль інфляції; до проміжних – пожвавлення або стримування ринкової кон’юнктури; до тактичних – зміна ГМ, зміна процентної ставки.

Для зменшення обсягів ГМ застосовується політика грошово-кредитної рестрикції (дорогих грошей), а при необхідності розширення ГМ – грошово-кредитної експансії (дешевих грошей).

Основними методами грошово-кредитної політики НБУ є:

- операції відкритого ринку - купівля-продаж цінних паперів ЦБ, що відповідно збільшує або зменшує грошову масу в обороті;

- регулювання норми обов\'язкового резервування - зміна норми веде до зміни суми резервів та відповідних кількісних змін грошової маси в обороті;

- процентна політика - регулювання облікової ставки змінює ціну грошей і попит на них, що веде до зміни грошової маси в обороті;

- рефінансування банків;

- регулювання курсу національної валюти;

- встановлення економічних нормативів регулювання діяль­ності банків (реєстрація, ліцензування діяльності, прийняття нормативних актів тощо).

4.

Ефективність системи безготівкових розрахунків визначається принципами та правилами, покладеними в основу їх організації, до яких відноситься:

1) грошові кошти господарських суб\'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов\'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в банках;

2) грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюються через банки, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків;

3) розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або на­дання послуг;

4) платежі за товари і послуги здійс­нюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника ра­хунку) після перевірки виконання договірних умов постачальником.

5) безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або за рахунок кредиту;

6) зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається пі­сля списання відповідних грошових сум з рахунку платника;

7) постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору банку, форм безготівкових розрахунків, способів платежу і розрахункових документів.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми без­готівкових розрахунків: банківський переказ, карткова, чекова форма розрахунків, акредитив, інкасо, які реалізуються за допомогою таких розрахункових документів як платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; чеки; акредитиви; платіжні вимоги; векселі; інкасові доручення (розпорядження).

Основні поняття та терміни:

Грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Біметалізм – це грошова система, при якій в обігу знаходились повноцінні металеві гроші, виготовлені з двох металів – золота і срібла.

Золотодевізний стандарт – грошова система, при якій національна валюта країни обмінюються на золото через валюту країн золотозлиткового стандарту.

Золотозлитковий стандарт - грошова система, при якій банкноти обмінюються тільки на золоті зливки.

Золотомонетний стандарт – грошова система, при якій у обігу перебувала монета із золота, яка виконувала всі функції грошей.

Експансія - грошово-кредитна політика дешевих грошей, спрямована на збільшення обсягу грошової маси в обігу.

Кредитна грошова система - грошова система, при якій емісія грошових знаків здійснюється, як правило, незалежним від уряду центральним банком і використовується для задоволення потреби в грошах економіки і держави шляхом кредитування. Система подвійної валюти – різновид біметалізму, при якому співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося офіційно.

Паперова грошова система – грошова система, при якій емісія грошових знаків здійснюється державним казначейством і використовується на покриття дефіциту державного бюджету.

Операції відкритого ринку - метод грошово-кредитної політики ЦБ, спрямований на регулювання грошової маси в обігу шляхом купівлі-продажу цінних паперів.

Обов\'язкове резервування - метод грошово-кредитної політики ЦБ, спрямований на забезпечення стійкості банківської системи та грошового обігу (зміна норми обов’язкового резервування веде до зміни суми резервів і грошової маси в обігу).

Процентна політика - метод грошово-кредитної політики ЦБ, спрямований на регулювання облікової ставки, що змінює ціну грошей і попит на них і веде до зміни грошової маси в обороті;

Рестрикція - грошово-кредитна політика „дорогих грошей”, спрямована на зменшення обсягу грошової маси в обігу.

Рефінансування банків - надання НБУ кредитів іншим банкам під відповідне забезпечення.

Система паралельної валюти – різновид біметалізму, при якому співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося стихійно.

Система кульгаючої валюти - різновид біметалізму, при якому один вид повноцінних грошей друкувався у закритому порядку.

Література:1, 3, 22-24, 29, 42-49, 51 ,54-56, 58, 60, 64

Запитання для самоперевірки та самоконтролю:

1. Поясніть суть грошової системи, її призначення та місце в економіці.

2. Охарактеризуйте основні типи грошових систем.

3. Назвіть особливості процесу запровадження національної валюти України?

4. Розкрийте суть грошово-кредитної політики?

5. Яка роль НБУ в розробці та реалізації грошово-кредитної політики.

6. У чому полягає зміст операцій на відкритому ринку?

7. Як здійснюється регулювання грошової сфери за допомогою зміни обов\'язкових резервів?

8. Як впливає зміна облікової ставки на грошово-кредитну сферу?

9. Назвіть відмінності паперово-грошової та кредитно-грошової систем.

10. Чи властиві грошовій системі Україні якісь специфічні особливості?

11. Яку роль в грошово-кредитній політиці відіграють операції з іноземною валютою?

12. У чому переваги безготівкового обігу перед готівковим?

13. Назвіть правила сучасного безготівкового обігу в Україні.

14. В яких формах здійснюються розрахунки між економічними суб’єктами?

15. Чому грошова система України ще не вважається ринковою?

Тести:

1. Основні елементи грошової системи такі:

а) грошова база;

б) платіжний баланс;

в) грошова одиниця;

г) грошовий ринок.

2. Що з нижченаведеного не є елементом грошової системи?

а) фінансові установи;

б) порядок обміну національної валюти на іноземну;

в) умови безготівкового грошового обігу;

г) форми грошей;

д) умови обміну грошей на золото.

3. Встановлена державою форма організації грошового обігу в країні:

а) емісійна система;

б) форма грошей;

в) грошова система;

г) грошова одиниця;

д) монометалізм.

4. Фіксація вагової кількості монетарного металу у грошовій одиниці:

а) монометалізм;

б) масштаб цін;

в) біметалізм;

г) валюта;

д) монета.

5. Грошова система, при якій національна валюта обмінюється на іноземну, розмінну золото:

а) система паралельної валюти;

б) система подвійної валюти;

в) система кульгаючої валюти;

г) золотомонетний стандарт;

д) золотозлитковий стандарт;

е) золотодевізний стандарт.

6. Інструментом прямого впливу держави на грошовий обіг є:

а) операції на відкритому ринку;

б) готівкова емісія;

в) регулювання норми обов’язкового резервування;

г) облікова політика;

д) встановлення лімітів кредитування.

7. Серед цілей грошово-кредитної політики виділяють:

а) формальні;

б) реальні;

в) тактичні;

г) зовнішні;

д) об’єктивні.

8. Стратегічною метою грошово-кредитної політики є:

а) регулювання грошової маси;

б) пожвавлення або стримування ринкової кон\'юнктури;

в) забезпечення оптимального рівня зайнятості;

г) зміна процентної ставки;

д) стримування інфляції.

9. Суб\'єктом ГКП є:

а) Світовий банк;

б) МВФ;

в) кредитні спілки;

г) банківська система;

д) урядові структури.

10. Одним з механізмів грошово-кредитного регулювання є:

а) андерайтинг;

б) факторинг;

в) операції РЕПО;

г) купівля-продаж товарів.

11. Головна функція НБУ:

а) проведення ГКП;

б) забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

в) монопольне здійснення емісії національної валюти;

г) кредитне та розрахунково-касове обслуговування інших банків;

д) здійснення банківського регулювання та нагляду.

12. Що не входить до методів грошово-кредитної політики НБУ:

а) процентна політика;

б) рефінансування банків;

в) управління золотовалютними резервами;

г) операції з цінними паперами на відкритому ринку;

д) регулювання імпорту та експорту капіталу.

13. Безпосередній вплив на пропозицію грошей мають:

а) ЦБ;

б) інші банки;

в) уряд;

г) клієнти банків.

14. Який зв\'язок між рівнем процентної ставки та обсягом маси грошей в обігу:

а) прямий;

б) обернений;

в) зв\'язок відсутній.

15. Які операції проводить ЦБ для збільшення грошової маси в обігу:

а) продає державні цінні папери;

б) знижує норму обов\'язкових резервів;

в) підвищити облікову ставку;

г) підвищує норму обов\'язкових резервів.

<< | >>
Источник: Галушка Є.О.. Гроші та кредит: Навч.-метод. посібник для самост.вивч. дисц. – Чернівці,2006. – с.. 2006

Еще по теме ТЕМА 5. ГРОШОВІ СИСТЕМИ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -