Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез
Взаємопроникнення ідей двох напрямків і формування єдиного кейнсіансько-неокласичного синтезу як нового етапу в розвитку монетаристської теорії пов\'язане з критикою, розчаруваннями і спробами удосконалити як кейнсіанство, так і монетаризм.
Актуальні для кейнсіанців проблеми подолання безробіття й економічного спаду та монетаристські ідеї виходу з інфляційного тупика у економіці 70-80-х pp. втратили свою гостроту, тому що ринкова економіка стала поступово рівномірно зростати в умовах відсутності високої інфляції і загрозливої незайнятості. В цих умовах обидві провідні проблеми трансформувалися у хронічні процеси, що одночасно постійно загрожують стабільності. Але ні кейнсіанські ні монетаристські рекомендації в чистому вигляді не здатні протидіяти загрозам вибуху інфляції та безробіття.Ці та інші особливості перебігу економічних процесів об\'єктивно створили основи для взаємопроникнення ідей обох напрямків грошової теорії і формування кейнсіансько-неокласичного синтезу як нового етапу розвитку монетаристської теорії.
Провідні положення сучасного кейнсіансько-неокласичного синтезу наступні:
• Кількість грошей у обігу (М) активно впливає на розвиток процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах і на рівень цін (інфляцію) у довготермінових періодах. У структурі державного регулювання економіки, не відкидаючи фіскально-бюджетних важелів, перевагу слід надавати монетарному механізмові впливу. Помірну інфляцію визнано позитивним процесом розвитку реальної економіки, тому що центральні банки здатні за цих умов регулювати пропозицію грошей адекватно темпам інфляції.
• Попередити, не допустити розкручування інфляційної спіралі легше, ніж потім з величезними втратами долати. На цій підставі кожній країні рекомендовано розробляти таку монетарну політику, яка б не допустила виходу інфляції з-під контролю. Ось чому центральний банк повинен мати достатній рівень самостійності, щоб не обмежуватися задоволенням поточних вимог економічних суб\'єктів, а реалізувати довгострокові цілі загальної стабілізації попиту і цін, грошової маси і номінального ВНП.
• В процесі оперативного реагування на деякі непередбачувані події визнано за доцільне у сучасній грошово-кредитній політиці гнучко взаємодіяти у досягненні всіх цілей: довгострокових і короткострокових. Більшість економістів вважають, що визначення стратегічних цілей і чіткі правила їх досягнення сприятимуть підтриманню рівноваги на грошовому ринку, зменшуватимуть негативні очікування економічних суб\'єктів щодо поведінки цін, курсів і відсотка.
• Сучасна грошово-кредитна політика держави в операціях на відкритому ринку, який найбільше впливає на рівень пропозиції грошей, спирається на монетаристські положення, а відсоткова політика, що більше пов\'язана з інвестиційним процесом - на кейнсіанські. Успішне використання політики відсоткової ставки і операції на відкритому ринку нині становлять класичні інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку.