<<
>>

ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВІ потоки

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на різницю між грошовим оборотом як безперервним процесом руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворені та грошовим обігом як складовою частиною грошового обороту.

Потрібно усвідомити, що грошовий оборот як явище макроеко- номічного порядку слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу.

Грошовий оборот обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

Оборот грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний власник, тим він багатший, тим більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда.

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту.

Під час аналізу грошових потоків як частин грошового обороту слід розібратися у відповідній моделі, що відображає рух коштів між економічними суб’єктами і різними видами ринків. Важливо пояснити, як відбувається збалансування потоку національного продукту та потоку національного доходу через внутрішній та зовнішній ринки.

При розгляді структури сукупного грошового обороту за економічним призначенням студенти мають усвідомити, що він складається з трьох секторів (грошового обігу, кредитного обороту, фіскально-бюджетного обороту) та розібратися у їх характерних ознаках.

Економічним відносинам — відносинам обміну, що реалізуються в грошовому обороті, притаманна:

— еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

— безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб’єкта обороту;

— прямолінійність, яка виявляється в постійному віддаленні грошей від того суб’єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

Інший сектор грошового обороту називається фінансово- кредитним. Відносини, що виникають у цьому секторі, пов’язані з процесами розподілу вартості ВНП. Для таких економічних відносин характерна безповоротність та прямолінійність.

У свою чергу цей сектор поділяється на певні складові: фіскально-бюджетну (безеквівалентний, безповоротний рух грошей) та кредитну (безеквівалентний, зворотний рух грошей), що забезпечує отримання доходу суб’єктом, який передає їх у тимчасове користування).

Грошовий обіг, фіскально-бюджетний та кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв’язані, внутрішньо переплітаються й доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони — самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

Слід звернути увагу на те, що залежно від форми грошей, у якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий та готівковий.

Готівка, як правило, використовується при утворенні доходів населення (виплата заробітної плати, пенсій, стипендій) і витрачанні доходів населення (купівля товарів і послуг у роздрібній торгівлі тощо).

У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів.

У сфері безготівкового обороту рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. При цьому гроші не виходять за межі банківської системи, що дозволяє контролювати грошові потоки суб’єктів господарювання і певним чином впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не лише їм самим, але й банкам. Визначаючи законодавчо можливість банківських установ здійснювати такий контроль, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот зокрема і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому основна перевага безготівкового обороту грошей порівняно з готівковим.

У всіх розвинутих країнах канали обігу готівки й безготівкової грошової маси утворюють єдине ціле. Постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми в готівку і навпаки.

Особливу увагу під час розгляду цієї теми необхідно звернути на поняття грошової маси, показники її вимірювання та структуру.

Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, значна різноманітність їх форм та функцій. Грошова маса це вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб’єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об’єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз, надзвичайно складну структуру та динаміку руху.

У складі грошової маси за ступенем ліквідності виокремлюють певні складові, які прийнято називати грошовими агрегатами. В Україні починаючи з 2003 року, склад окремих грошових агрегатів є таким:

М0 — готівка в обігу (банківські білети та розмінна монета, що перебувають поза банківською системою);

Мі — М0 + переказні кошти в національній валюті (складова грошового агрегату М1 «Переказні кошти в національній валюті» включає кошти в національній валюті, які за першою вимогою можуть бути обмінені на готівкові);

М2 — М1 + переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти (складова грошового агрегату М2 «Переказні кошти в іноземній валюті» включає кошти в іноземній валюті, що за першою вимогою можуть бути обмінені на готівкові.

До складової грошового агрегату М2 «Інші кошти» належать непереказні кошти до запитання, строкові кошти та кошти за іменними ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банками);

М3 — М2 + цінні папери власного боргу банків.

У практиці управління сукупним грошовим оборотом кожний агрегат має певне призначення, а разом вони дають цілісну картину структури та динаміки грошової маси і грошового обігу.

Окрім того, Національний банк визначає показник, що називається «грошовою базою», який широко використовується під час визначення потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і відповідно до нього — динаміки прогнозування грошової маси. Показник грошової бази не є ще одним грошовим агрегатом за своїм змістом, оскільки характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку.

За змістом грошова база (monetary base) — це об’єднавчий показник резервних грошей банківської системи країни, який через ефект кредитного мультиплікатора формує загальну масу грошей, що перебувають в обігу.

Грошова база включає готівку, що перебуває в обігу поза банківською системою (М0), готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їхніх рахунках у Національному банку. Ці гроші не беруть участь у кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу, а тільки є базою для її зростання.

Перші два елементи грошової бази (готівка в обігу та в касах банківських установ) складають усю суму готівки, що випущена Національним банком та не повернута в його фонди. Третій елемент (резерви комерційних банків у НБУ) є сумою зобов’язань Національного банку перед комерційними.

Досить важливим є питання визначення швидкості обігу грошей, факторів, які впливають, та показників її вимірювання.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з відомого рівняння обміну І.

Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

де V — швидкість обігу грошей;

Р — середній рівень цін на товари та послуги;

Q — фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані в цьому періоді;

M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (P х Q) й обернено пропорційно — з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Показник швидкості обігу грошей можна визначати і за іншими критеріями, зокрема за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу; за середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обороту; за частотою проходження готівки через каси банків. Перший із цих показників може бути визначений діленням обсягу національного доходу на масу грошей в обороті. Кількісно він майже збігатиметься з показником V, визначеним за ВВП. Другий з них може визначатися діленням загального обсягу грошового обороту на M. Цей показник суттєво відрізнятиметься від показника V, визначеного за ВВП, бо в ньому будуть враховані всі нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні, спекулятивні тощо). Оскільки офіційна статистика загальний обсяг грошового обороту не визначає, розрахувати цей показник V майже неможливо. Третій показник може визначатися діленням загального обсягу касових оборотів усіх комерційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обороті.

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різнонапрямленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи — ті, які діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо.

Основні чинники другої групи — розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.

Швидкість обігу грошей — явище об’єктивне, надзвичайно складне, його важко прогнозувати та регулювати.

Особливо важливе значення для вивчення багатьох питань цієї теми має розуміння законів грошового обігу.

Сутність закону грошового обігу полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф = Мн, де Мф — фактична маса грошей в обігу, а Мн — об’єктивно необхідна для обігу маса. Якщо Мф перевищує Мн — значить в обігу з’явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн — їх нестача.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), можна виразити за допомогою відомого рівняння І. Фішера.

де Р х Q — сума цін товарів, що реалізуються за певний період,

V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей самий період.

Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно, не всі боргові зобов’язання погашаються реальними грошима і т. п.

Якщо врахувати додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

Закон грошового обігу був і є об’єктом активного дослідження в радянській та в сучасній вітчизняній літературі з теорії грошей та грошового обігу.

Спираючись на закони грошового обігу, слід уважно проаналізувати суть стабільності грошей та механізм її забезпечення, звернути увагу на дію кожного з основних факторів, що впливають на неї.

План семінарського заняття № 2

1. Поняття грошового обороту, його економічна основа.

2. Грошові потоки. Характеристика їхніх основних видів та механізм балансування.

3. Структура грошового обороту.

4. Характеристика грошового обігу як складової грошового обороту.

План семінарського заняття № 3

1. Показники обсягу та структури грошової маси.

2. Швидкість обігу грошей і фактори, що на неї впливають.

3. Закони грошового обігу.

4. Основні шляхи інтенсифікації руху грошей у сфері обігу та платежів.

Практичні завдання до теми 2 1. Тести до теми

1. Як називається процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин?

а) інфляція;

б) девальвація;

в) грошовий оборот;

г) грошовий обіг.

2. З яких секторів складається грошовий оборот?

а) грошового обігу та фінансів;

б) грошового обігу, фінансів та кредитного сектору;

в) грошового обігу, кредитного сектору.

3. Як називається сектор грошового обороту, у якому частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків у розпорядження держави на виконання своїх функцій?

а) фінансово-кредитний;

б) фіскально-бюджетний;

в) соціально-економічний.

4. Які гроші перебувають в обігу в Україні в сучасних умовах?

а) повноцінні гроші;

б) неповноцінні гроші;

в) обидва види.

5. Які гроші належать до неповноцінних?

а) готівкові гроші;

б) електроні гроші;

в) мідні монети;

г) срібні монети.

6. Як називається специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності?

а) грошовий показник;

б) агрегат;

в) грошовий агрегат;

г) ліквідний агрегат.

7. Яка кількість грошових агрегатів використовується для цілей аналізу в статистичній практиці України?

а) дев’ять;

б) три;

в) чотири;

г) вісім.

8. Складова грошової маси Мо в Україні включає?

а) гроші поза банками;

б) гроші поза банками і на рахунках до запитання;

в) тільки гроші на рахунках до запитання;

г) готівкові гроші в касах банків.

9. Складова грошової маси — грошова база — в Україні включає:

а) гроші поза банками;

б) гроші поза банками і на рахунках до запитання;

в) тільки гроші на рахунках до запитання;

г) готівкові гроші в касах банків та поза банками.

10. Який показник грошової маси враховує суми резервів комерційних банків на їхніх кореспондентських рахунках у центральному банку?

а) грошова база;

б) Мз;

в) Мз;

г) Мо.

11. Готівкові гроші це:

а) гроші, які не мають речового виразу та існують у вигляді сум на рахунках у банку;

б) гроші, які рухаються за комп’ютерними мережами;

в) гроші, виготовлені з будь-якого малоцінного матеріалу у вигляді купюр і монет.

12. Переказний вексель — це:

а) вексель, який має індосамент;

б) вексель, який має конкретний строк погашення;

в) вексель, який має суворо встановлену форму.

13. Вихідною формою повноцінних грошей були:

а) паперові гроші;

б) товарні гроші;

в) кредитні гроші;

г) символічні гроші.

14. Гроші, що мають внутрішню реальну вартість, яка адекватна вартості товару, — це:

а) паперові гроші;

б) товарні гроші;

в) кредитні гроші;

г) символічні гроші.

15. Гроші, які набувають своєї вартості в обігу, — це:

а) повноцінні гроші;

б) неповноцінні гроші;

в) товарні гроші;

г) картки для банкоматів.

16. Простий вексель, емітований банком, — це:

а) комерційний вексель;

б) тратта;

в) банкнота;

г) чек.

17. Сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент, — це:

а) грошова маса;

б) грошова база;

в) грошовий агрегат;

г) грошовий мультиплікатор.

18. Швидкість обігу грошей обернено пропорційна:

а) обсягу маси грошей;

б) грошовій базі;

в) обсягу виготовленого національного продукту;

г) сумі продажів товарів та послуг у кредит.

19. Якщо фактична маса грошей в обороті (Мф) перевищує необхідну для обороту (Мн), то які явища матимуть місце?

а) нестача купівельної спроможності;

б) грошовий попит відповідає товарній пропозиції;

в) надлишок купівельної спроможності.

20. Купівельна спроможність грошей:

а) зростає зі зростанням цін;

б) може зростати і спадати;

в) зростає з часом;

г) завжди залишається незмінною.

21. Закон грошового обігу визначає:

а) швидкість обігу грошей;

б) величину грошової маси;

в) купівельну спроможність грошей;

г) рівень інфляції.

22. Хто може виступати в ролі емітента паперових грошей в Україні:

а) Міністерство фінансів;

б) центральний банк;

в) комерційні банки;

г) універсальні комерційні банки.

2. Підберіть кожному терміну його визначення:

Терміни:

1) гроші;

2) грошовий оборот;

3) грошовий обіг;

4) грошові потоки;

5) маса грошей;

6) електроні гроші;

7) депозитні гроші.

Визначення:

1) специфічний товар, що обмінюється на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом;

2) неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу та існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках;

3) різновид депозитних грошей, що обслуговує нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі;

4) процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні;

5) рух грошей, що обслуговує сферу обміну, для якого характерними є: еквівалентність, безповоротність, прямолінійність;

6) частини грошового обороту, які відображають платежі формування та використання фінансових ресурсів держави тощо;

7) сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, які є в економічних суб’єктів у певний момент.

<< | >>
Источник: Левченко Л. В.. Гроші та кредит. Навч. посіб — К.,2011. — 224 с.. 2011

Еще по теме ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВІ потоки:

  1. 1.3.Грошова система Японії
  2. Теорії грошей
  3. Проблеми оцінки вартості грошей у сучасній економічній теорії
  4. Поняття і значення грошових потоків у діяльності підприємства
  5. ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ
  6. 1.2 Зміст навчальної дисципліни «Гроші та кредит»
  7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО CЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Модуль I. Вивчення теоретичного курсу дисципліни ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ГРОШОВИХ ВІДНОСИН
  8. Лекція № 1 Сутність і функції грошей
  9. Поняття грошового обігу як процесу руху грошей.
  10. 3.3. Модель грошового обороту.
  11. Поняття грошового обігу як процесу руху грошей
  12. Форми грошей
  13. Кембріджський варіант кількісної теорії грошей
  14. Модель сукупного грошового обороту і грошові потоки
  15. Тема 3. Грошовий оборот і грошові потоки
  16. ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ з дисципліни “ГРОШІ ТА КРЕДИТ”
  17. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВІ потоки
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -