Доходність фінансових активів: види та оцінка

Випуск і розміщення на фондовому ринку емісійних цінних паперів (акцій і корпоративних облігацій) використовується для мобілізації тимчасово вільних коштів та їх вкладення в різні види активів підприємства.

Цінні папери можуть бути об’єктом таких операцій:

- випуску (емісії) для первинного розміщення на фондовому ринку;

- обігу, тобто купівлі-продажу шляхом укладання цивільно- правових угод;

- погашення, тобто вилучення з обігу з виплатою власникам відповідної винагороди;

- застави і страхування;

- строкових контрактів (опціонних і ф’ючерсних угод).

Різноманітність видів цінних паперів визначає множинність

їх класифікації.

Документарні і бездокументарні цінні папери. Цінні папери випускаються в документарній і бездокументарній формі. Особливість документарних цінних паперів полягає в тому, що їхнього власника встановлюють на підставі пред’явлення оформленого належним чином сертифіката цінного папера або у випадку його депонування за записами на рахунку «Депо» у депозитарії.

Гоошові і капітальні цінні папери. За терміном обігу цінні папери поділяються на грошові і капітальні. При короткостроковому запозиченні грошей частіше вживаються грошові папери (на термін до одного року). До них належать комерційні і банківські векселі, депозитні сертифікати до запитання, коносаменти, чеки, акредитиви та інші інструменти грошового ринку. їх часто використовують як платіжний засіб за фінансовими зобов’язаннями.

Капітальні цінні папери випускаються для формування або збільшення статутного капіталу або довгострокових пасивів, що необхідно для розширеної відтворювальної діяльності підприємства. Вони обертаються на ринку капіталу.

Боргові цінні папери. До них належать усі види облігацій, оскільки вони засвідчують відношення позики. Облігації можуть бути короткострокові (з терміном погашення до одного року) і довгострокові (з терміном погашення понад один рік).

Похідні цінні папери. На фондовому ринку функціонують також похідні цінні папери (опціони, варанти, ф’ючерси). Вони засвідчують право їхнього власника на покупку або продаж цінних паперів у певній кількості і за фіксованою ціною в майбутньому.

Таким чином, завдяки фінансовому ринку відбувається перелив капіталу між підприємствами і галузями економіки, забезпечується фінансування пріоритетних інвестиційних, науково- технічних і соціальних програм. За допомогою фондового ринку інвестори мають можливість брати участь у прибутку і майні емітента. Ринок цінних паперів дозволяє цивілізованим способом покривати бюджетний дефіцит.

При вкладенні підприємством коштів у цінні папери інших емітентів у підприємства-інвестора виникає проблема ефективного управління фондовим портфелем з метою підвищення його ліквідності, доходності і безпеки вкладеного в нього капіталу. Цю проблему можна успішно вирішувати за допомогою диверсифі

кації цінних паперів, що входять до портфеля, хеджування, страхування і самострахування.

В умовах перехідної економіки український фондовий ринок має знаходитися під регулюючим впливом держави. У цій ситуації важливого значення набуває правовий захист інтересів інвесторів, що підвищує ступінь їхньої довіри до емітентів цінних паперів.

Під безпекою інвестицій розуміють страхування від можливих ризиків і стабільність одержання доходу. Як правило, безпека досягається за рахунок доходності і зростання обсягу вкладень. Доходність входить у число показників ефективності і застосовується до фінансових активів і капіталу. Цей відносний показник у найзагальнішому вигляді може бути представлений такою формулою:

де кд - доходність інвестицій;

Д-повний доход;

Іпд - початковий доход інвестицій.

Залежно від виду фінансового активу доходом частіше за все вважаються дивіденди, відсотки, приріст капіталізованої вартості. Цей показник вимірюється у відсотках або частках одиниці.

Доход інвестора від володіння фінансовими інструментами дорівнює доходу від їхньої курсової вартості і поточного доходу. Повний доход інвестора від фінансових активів складається з доходу від зміни ціни активу (приросту капіталу):

деД1 - доход від зростання курсової вартості фінансового активу;

(P1 - P0) - доход від приросту капіталу (або доход від капіталізації).

Тоді загальна доходність (Zcazj) буде дорівнювати:

Перший доданок (кПД) у формулі (8.6) являє собою поточну доходність, другий доданок (/сад) називається капіталізованою доходністю.

Портфельні інвестиції дозволяють поліпшити умови інвестування капіталу, оскільки являють собою сукупні фінансові інструменти, що мають відповідну інвестиційну якість, що недосяжна з позиції окремого цінного папера. Тільки в процесі формування і управління портфелем досягається нова інвестиційна якість цінних паперів з необхідними інвестору параметрами. Основна мета інвестора - забезпечення оптимального співвідношення між ризиком і доходом протягом усього терміну існування портфеля. На рис. 8.2 наведено співвідношення між такими показниками.

Рис. 8.2. Лінія надійності ринку цінних паперів

Примітка\'. Рівень надійності може бути виміряний за допомогою бета- коефіцієнта (//), дисперсії та іншими способами.

У західних корпораціях цілями портфельного інвестування є:

- одержання оптимального доходу при мінімальному рівні ризику;

- збереження акціонерного капіталу;

-забезпечення приросту капіталу на основі збільшення курсової вартості цінних паперів.

Для умов трансформаційної економіки України система цілей управління портфелем може виглядати таким чином:

-збереження і збільшення капіталу за цінними паперами зі зростаючою курсовою вартістю на фондовому ринку;

- придбання цінних паперів, що замінюють за умовами обігу готівку (векселі);

- доступ за рахунок цих паперів до дефіцитної продукції, енергоресурсів, майнових прав;

- перерозподіл власності і розширення сфери впливу, створення холдингів, фінансово-промислових груп та інших комерційних структур;

- спекулятивна діяльність в умовах нестабільного фондового ринку тощо.

Таким чином, сутність процесу оцінки активів полягає у визначенні їхньої ринкової вартості на підставі інформації про ціни на порівнянні активи і виконання відповідних коригувань з урахуванням наявних розбіжностей.

8.3.1.