Виникнення та концепції походження грошей

Гроші - один із найвизначніших витворів суспільства. Вони з’явилися з прадавніх часів, ознаменувавши виникнення самих простих форм суспі­льного розвитку та товарно-грошових відносини.

Стосовно походження грошей у світовій економічній літературі тра­диційно виділяють дві основні концепції: раціоналістичну та еволюційну. Наявність різних точок зору щодо походження грошей свідчить про склад­ність цієї економічної категорії.

Так, раціоналістична концепція (представники: Дж. Кейнс, Дж. Гелбрейт, Л. Харріс, Г. Кнапп, П. Самуельсон) виходить з того, що існування грошей - це результат певної раціональної угоди між людьми у зв’язку з необхідніс­тю виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товар­ного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Вперше ця кон­цепція була висунута Арістотелем в праці «Нікомахова етика», а основні її положення відображені ще в римському праві, згідно з яким імператор де­кретував вартість грошей. Замість економічного пояснення виникнення грошей запропоноване чисто юридичне або психологічне пояснення цього феномену, тобто грошам властива соціальна природа. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організа­ційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Різновидом попередньої можна вважати номіналістичну концепцію, яка представлена у державній теорії грошей німецького економіста Г.

Еволюційна концепція (представники: А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, К. Менгер та ін.) наголошує увагу на об’ єктивному характері виникнення грошей, які є результатом еволюційного процесу розвитку форм вартості, який призвів до того, що певні товари стихійно виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціо­нальної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в

межах певної особливої суспільної форми товарного виробництва і обігу, при чому вказується на стихійність такого процесу.

Зараз вже практично неможливо встановити з повною достовірністю природу найперших платіжних засобів в історії людства. Спираючись на дослідження впливових вітчизняних та іноземних істориків, можна сказа­ти, що основними видами первісних грошей-товарів була худоба, предме­ти повсякденного вжитку, а саме: знаряддя праці, засоби для мисливства і рибальства, що мали найважливіше значення для забезпечення існування та виживання людей, різноманітні продукти харчування і, звичайно, кош­товності, які вже тоді користувалися попитом. Таким чином, здійснюючи перший товарний обмін, людина вперше виступала суб’єктом економіч­них відносин.

У доісторичні часи матеріальні потреби людей могли задовольнятися за рахунок самозабезпечення, але з розвитком матеріальної і духовної культури людські потреби почали суттєво зростати. У результаті поступо­во формувалися й мінові відносини - обмін продуктами праці як першими товарами [41, с. 7].

На перших етапах між общинами відбувався обмін надлишками това­рів, який носив нерегулярний характер. Випадковими були й пропорції, за якими товари обмінювалися. Розвиток суспільного розподілу праці, виді­лення скотарства і землеробства в самостійні галузі сприяли розвитку то­варних відносин. Надлишки продукції тваринництва вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки землеробської продукції.

За цих умов виникає повна або розгорнута форма вартості, що змінює просту форму. За цієї форми вартості тварини, наприклад, систематично обмінювалися на інші товари - зерно, одяг тощо.

З розвитком господарства, різноманітних ремесел час вимагав принци­пово нового підходу до конкретизованої спеціалізації груп населення в пи­таннях організації праці. Уже за кілька тисячоліть до нашої ери виділилися значні верстви населення, які спеціалізувалися по окремих напрямках дія­льності. Насамперед, це мисливство та рибальство, виробництво найпрос­

тіших знарядь праці і предметів повсякденного вжитку, прикрас, розвива­лися землеробство і скотарство. Згодом належне місце в цьому переліку зайняла і торгівля. Певні прошарки населення спеціалізувалися виключно на здійсненні обмінних операцій, що дозволило значно спростити процес розрахунків між сусідніми племенами, а в подальшому і між державами, які поступово виникали на Землі. На перших етапах становлення торговельних відносин було обумовлено географічним розташуванням груп населення, які виконували посередницькі функції при здійсненні обмінних операцій. Таке розташування сприяло розвитку сталих контактів з мешканцями сусід­ніх і віддалених місцевостей. Саме першим торгівцям багато в чому мають завдячувати наступні покоління людства. Адже завдяки їхній невтомній діяльності набували розвитку судноплавство по ріках, озерах і морях, роз­ширювалися географічні пізнання наших пращурів. Та найважливішим, бе­зумовно, був накопичений і розповсюджений досвід мінових відносин.

Посередницькою діяльністю цілі держави завойовували міжнародний авторитет і забезпечували собі впливове становище у світі. До нашої ери це здебільшого була Фінікія, в середньовіччі - Венеція і Генуя, а на почат­ку нової історії - Голландія.

Натуральний обмін вже не задовольняв постійно зростаючих потреб тогодення і людство не могло не шукати і знаходило різноманітні шляхи їх задоволення. Виникала потреба у пошуку принадних еквівалентів обміну. Різноманіття таких тимчасових еквівалентів, які слугували людям, безкінеч­не. Крім уже згаданих продуктів харчування, знарядь праці тощо, до пере­ліку тогочасних «грошей» можна віднести також тютюн, зуби риб, кістки звірів, метали і металеві вироби, хутра звірів, какао-боби. Досить пошире­ною була торгівля рабами, а на Каролінських островах в якості мінової одиниці виступали навіть шматки вапняку, розміри яких сягали двох мет­рів. Серед острівних племен і мешканців узбереж океанів і морів в якості засобу обігу використовувалися здебільшого кольорові мушлі.

Тільки час визначав відповідність еквівалентів еталонам вартості і по­ступово означилися основні вимоги, які могли задовольняти тогочасні «гроші». Насамперед вони мали виступати мірилом цінностей для зістав­лення вартостей, засобами обігу і накопичення багатства, що створювало умови щодо купівлі-продажу. Товар, який виконував функції грошей, мав бути кратним, сума вартостей його частин мала бути відповідною вартості цілого товару.

Більшість видів товарів, що виконували функції грошей, з часом такі функції втрачали, але окремі з них у віддалених частинах світу знаходилися в обігу, як наприклад, черепашки каурі у Полінезії. Зверталися до них і піз­ніше. Ще на початку XIX ст. головна управа Російсько-Американської ком­панії на Алясці для розрахунків зі своїми працівниками надрукувала і випус­тила в обіг гроші, надруковані на шкірі морських тварин. Ця подія відно­

ситься до 1816-1826 рр. і є першою у світовій практиці. Шкіряні гроші зна­ходилися в обігу ще у V ст.

Еволюційні шляхи розвитку людства, виробничих відносин і зростан­ня матеріальної культури, успіхи в обробці металів в основному і забезпе­чили появу, можна сказати, універсального, звичайно як на той час, міно­вого еквівалента - металевих грошей, які мали різну форму, виготовляли­ся із різних металів, що створювало незручності. Але згодом, завдячуючи своїм природним якостям, у формі загального еквівалента стали виступати гроші, виготовлені здебільшого із золота і срібла, при цьому їх пріоритети періодично змінювалися в залежності від наявності родовищ і винайдення нових способів видобування цих металів.

Ці метали в найбільшій мірі відповідали вимогам універсального екві­валента (доволі рідкісні на Землі, міцні, компактні, гарні за зовнішнім ви­глядом). Однак, суттєвим недоліком була довільна форма металевих гро­шей (смуги, ножі, пластини, списи, кільця, підкови тощо). Так час посту­пово підвів до ідеї монети. На перших стадіях контрольні функції за ета­лоном монет належали духовенству, та згодом вони відійшли до рук дер­жави. Запровадження монетних грошей дозволило докорінно спростити торговельні відносини, збільшити обсяг товарів, сприяло нагромадженню багатства, вело до соціальної диференціації суспільства та до конститую­вання держав, що народжувалися у світі.

Нова форма організації людського суспільства поширила процеси уніфікації на ряд сфер суспільного життя (публічна влада, інститут її пе­редачі, адміністративно-територіальний поділ, податкова система, регу­лярна армія, карбування монети тощо. Вимоги до «первісної валюти» трансформувалися у функції грошей доби цивілізації: 1) засоби обігу;

2) мірило вартості; 3) засоби збереження та заощадження. Згодом до тра­диційних функцій грошей долучилася ще одна - грошова одиниця відби­вала зовнішню атрибутику держави, стала символом її могутності, сувере­нітету, а також мірилом економічного стану країни.

В історії суспільства кожному з «монетних» металів відводилася своя роль: золото призначалося для родової аристократії, урядовців, представни­ків заможного купецтва; срібло - для середнього прошарку населення, мідь - для суспільних низів.

Однак, збільшення товарної маси і обсягів обміну товарів призвело до стрімкого зростання кількості металевих грошей, що вимагало колосаль­них витрат на їх карбування. Використання монет створювало також не­абиякі проблеми при їх транспортуванні в значних обсягах для забезпе­чення розрахунків і постійно становило серйозну небезпеку для життя купців і їх супроводжуючих.

В основному, саме такі причини призвели до необхідності створення нових видів платіжних засобів, в якості яких в обігу і з’явилися паперові гроші. У різних частинах світу такі гроші виникали в різні часи і не завжди були сприйняті як надійний засіб платежу на довгий період. Наприклад, у Китаї перші паперові гроші з’явилися ще у IX ст. і проіснували до XVI ст., коли їм на заміну прийшли гроші металеві. У багатьох країнах у середні віки грошові знаки, виготовлені з паперу, з’являлися в обігу і зникали, по- ступаючись місцем золоту й сріблу. У країнах Європи виникнення папе­рових грошей датується XVII ст. У XX ст. останні закріпилися в обігу практично у всіх країнах.

У 60-х роках минулого століття, як засіб платежу, з’ явилися пласти­кові картки, які швидко набули широкої популярності, особливо в еконо­мічно розвинених країнах, а пізніше з’явилися електронні гроші. Однак, роль паперових грошей залишається у світовій практиці дуже високою і тільки час зможе визначити їх подальшу долю.

1.1.