<<
>>

Доларизація: причини та наслідки для економіки України

Доларизація - економічне явище, суть якого полягає у витісненні націо­нальної грошової одиниці стабільнішою іноземною валютою. Термін «дола­ризація» походить від назви грошової одиниці Сполучених Штатів Америки - долара, проте на практиці слугує для визначення процесу заміщення внут­рішньої валюти конвертованою валютою (не обов’ язково доларом США).

В економічній теорії виділяють три види доларизації [109, с. 264 - 284]:

1. Офіційна (повна) доларизація існує в країнах, в яких іноземна валю­та слугує офіційною внутрішньою грошовою одиницею, і виникає в про­цесі розширення офіційної зони однієї з конвертованих валют.

Офіційно доларизовані країни найчастіше використовують як внут­рішню грошову одиницю долар США (Панама - з 1904 р., Еквадор - з 2000 р., Сальвадор - з 1999 р., Пуерто-Ріко - з 1899 р., Маршалові острови - з 1944 р. та інші країни). Крім долара США, за межами країни-емітента поширеним є також офіційне використання євро - в Андоррі, Чорногорії, Ватикані, Сан-Маріно, Монако та інших країнах. Валюта ін­ших держав є офіційною внутрішньою грошовою одиницею, наприклад, у таких країнах як Північний Кіпр (турецька ліра) та Гренландія (датська крона), Кокосові острови, Тувалу, Науру (австралійський долар).

2. Напівофіційна доларизація існує в напівофіційно доларизованих країнах, де іноземна валюта використовується нарівні з національною ва­лютою як рівноцінний і законний платіжний засіб: скажімо, у Таджикис­тані - російський і таджицький рублі, Гаїті - таїтянський гурд і долар США, Ліберії - ліберійський долар і долар США, Багамах - багамський долар і долар США, Брунеї - брунейський долар і сінгапурський долар. На відміну від офіційно доларизованих країн, країни з бівалютними система­ми мають змогу проводити внутрішньою монетарною владою національну грошово-кредитну політики.

3. Неофіційна доларизація існує в країнах, де іноземна валюта не є ле­гальним платіжним засобом, проте становить значну питому вагу в гро­шовій масі, що перебуває в обігу в цій країні.

Внутрішня валюта викорис­товується тут головним чином для здійснення офіційних угод і платежів (податки, збори тощо), у той час як долар чи інша іноземна валюта відіграє важливу роль у проведенні великих операцій і накопиченні заощаджень. Розвиток неофіційної доларизації, зазвичай, є наслідком макроекономічної нестабільності в економіці і свідчить про недовіру до національної валю­ти, а також про те, що вона слабкіша грошова одиниця порівняно з експан­сивною іноземною валютою.

Саме неофіційна доларизація набула значного поширення в економіці України. Тому гривня частково витісняється із внутрішнього ринку, а у виконанні функцій грошей (засіб обігу, платежу, заощадження, нагромад­ження) поряд з національною валютою бере участь іноземна - долар США і рідше, проте з тенденцією до зростання, - євро.

Дослідження динаміки розвитку процесів доларизації вітчизняної економіки засвідчило, що основними сучасними формами її прояву в Україні є [97]:

- доларизація пасивів та активів фінансово-кредитних установ (фінан­сова доларизація);

- збереження іноземної готівки поза межами банківської системи (на руках у населення);

- відкриття валютних депозитів, а також придбання іноземних цінних паперів та інших видів негрошових активів за кордоном.

Зазначимо, що кількісно визначити рівень доларизації в країні за дво­ма останніми формами прояву важко через її тіньовий характер.

Фінансова доларизація спостерігається тоді, коли значна частина фі­нансових активів і пасивів деноміновані в іноземній валюті. В Україні во­на виявляється головним чином у доларизації депозитів та кредитів. Для кількісного визначення фінансової доларизації використовують відповідні показники. Зокрема, за методикою Міжнародного валютного фонду рівень доларизації економіки визначають на основі відношення величини депо­зитів в іноземній валюті до грошової маси. Високодоларизованою вва­

жають економіку країни, якщо значення цього показника перевищує 30%. За показником частки валютних депозитів у грошовій масі (М3) Україна належить до країн із «помірною» доларизацією.

Проте, привертає увагу тенденція до його зростання, яка мала місце до 2006 року. Так, якщо у 2001-2002 рр. обсяги депозитів в іноземній валюті у структурі грошової маси не перевищували 19%, то впродовж 2003-2005 рр. вони становили понад 20%, а на кінець 2006 р. - близько 27% (рис. 4.21).

Джерело: Розраховано за даними Бюлетеня Національного банку України.

Рис. 4.21. Динаміка показників доларизації економіки України у 2000-2007 рр.

Найбільш загальним показником, що характеризує рівень доларизації в країні, є питома вага іноземної валюти в грошовій масі (М3). Як засвід­чив розрахунок, його значення та динаміка майже збігаються із значенням та динамікою змін попереднього показника.

Фінансову доларизацію можна аналізувати також за показниками пи­томої ваги депозитів у іноземній валюті в загальному обсязі депозитів (де­позитна доларизація) та питомої ваги кредитів у іноземній валюті в зага­льному обсязі банківських кредитів, наданих суб’єктам економіки (кре­дитна доларизація). Із аналізу даних, наведених на рис. 4.2.1, випливає, що рівень доларизації за цими показниками є високим: доларизація депозитів на кінець 2006 р. становила 32,1%, а кредитів - близько 50%.

Проведений аналіз рівня доларизації кредитів та депозитів у розрізі суб’єктів господарювання і фізичних осіб показав, що депозити суб’єктів господарювання та надані їм кредити банків характеризуються меншим рівнем доларизації порівняно з депозитними та кредитними операціями банків з фізичними особами (рис. 4.22 і 4.23).

Джерело: Розраховано за даними Бюлетеня Національного банку України.

Рис. 4.22. Динаміка доларизації депозитів у банках у 2000-2007 рр.

Так, якщо питома вага депозитів суб’єктів господарювання в інозем­ній валюті у загальному обсязі їх депозитів становила на кінець 2007 р.

21,7%, а питома вага кредитів суб’єктам господарювання в іноземній ва­люті у загальному обсязі наданих їм кредитів - 41,5%, то доларизація де­позитів фізичних осіб і наданих їм банківських кредитів становила 39,4 та 64,6%. Це свідчить, про те, що населення - найчутливіший суб’єкт еконо­міки до чинників та процесу доларизації в країні. hspace=0 vspace=0 align=center>

Джерело: Розраховано за даними Бюлетеня Національного банку України. Рис. 4.23. Динаміка доларизації банківських кредитів у 2000-2007 рр.

Слід відмітити, що з 2007 року намітилася позитивні тенденція до зменшення досліджуваних нами показників доларизації за виключенням доларизації кредитів, у тому числі у розрізі суб’єктів кредитування (див. рис. 4.21-4.23). Зменшення доларизації депозитів, на нашу думку, були зумовлені втратою доларом США позицій стабільної валюти, а також очі­куваннями суб’єктів економіки щодо змін у валютній політиці Національ­ного банку та перехід до режиму більш гнучкого курсоутворення.

Поряд з цим збереження тенденції до зростання доларизації кредитів пов’язана, по-перше, із розвитком довгострокового кредитування (іпотеч­ного та автокредитування) і намаганнями банків уникнути валютних ризи­ків, пов’язаних із довгостроковими кредитними операціями шляхом надан­ня кредитів в іноземній валюті. По-друге, привабливість іноземних кредитів для позичальників зумовлена відсотковими ставками, рівень яких нижчий, порівняно з відсотковими ставками за кредитами в національній валюті.

Зростаюча доларизація кредитів на фоні зниження доларизації депо­зитної ресурсної бази банків зумовлює проблему поглиблення валютних дисбалансів у банківській системі, яка виявляється у невідповідності обся­гів залучених депозитів в іноземній валюті обсягам кредитів, наданих бан­ками в іноземній валюті. Так, співвідношення депозитів та кредитів в іно­земній валюті на кінець 2006-2007 років склало відповідно 58 та 42%.

За­грозливими стали строкові дисбаланси, що нині спостерігаються у вітчиз­няній банківській системі: співвідношення довгострокових депозитів та довгострокових кредитів в іноземній валюті за станом на кінець 2006 та 2007 рр. було відповідно близько 40% та 27%. Це свідчить про тенденцію накопичення системних ризиків для фінансової стійкості усієї банківської системи через заміщення внутрішньої ресурсної бази депозитного харак­теру в іноземній валюті іншими джерелами, насамперед іноземними запо­зиченнями. Напрями руху останніх є найбільш непередбачуваними особ­ливо в умовах зростаючої нестабільності на міжнародних фінансових рин­ках та наміченого переходу України до монетарного режиму, що базується ціновій стабільності та гнучкому курсоутворенні. Варто зазначити, що та­кі дисбаланси свого часу стали причиною фінансових криз в країнах Ла­тинської Америки та Азії.

Про доларизацію в країні можна також судити за динамікою таких по­казників як щомісячне сальдо введення-вивезення іноземної валюти суб’єктами економіки, обсяги та сальдо операцій з купівлі-продажу валюти на безготівковому та готівковому ринках. Наприклад, про зростаючу дола- ризацію економіки свідчать обсяги операцій на готівковому ринку між бан­ками та населенням, які зросли з початку 2003 року в сотні разів (рис. 4.24).

Такий феномен як заробітна плата «у конвертах», зумовлений великим податковим навантаженням на фонд оплати праці, а також значні надхо­дження грошових трансфертів від трудових мігрантів були причиною того,

що до серпня 2004 року обсяги купівлі банками валюти у населення були більшими за обсяги продаж. Проте з вересня 2004 р. різниця між купівлею та продажем банками валюти населенню стала від’ємною. Ця ситуація мала підґрунтям політичну нестабільність. Нині вона частково зумовлена необ­хідністю виконання зобов’язань фізичних осіб за валютними кредитами за рахунок купівлі валюти, оскільки основною валютою їх доходів є гривня. Загалом те, що населення надає перевагу операціям з купівлі валюти, свід­чать про поглиблення процесу доларизації в країні внаслідок певної недові­ри до національної валюти та негативних очікувань.

Джерело: Розраховано за даними офіційного сайту Національного банку України [127].

Рис. 4.24. Динаміка обсягів операцій банків на готівковому валютному ринку

у 2000-2007 рр.

Найбільш негативним наслідком такої поведінки фізичних осіб, на нашу думку, є вилучення іноземної валюти з обігу і збереження на руках у населення. Негативний вплив цієї форми прояву доларизації проявляється у пасивності заощаджень, які не можуть бути інвестовані через фінансову систему на розвиток економіки країни.

Практика свідчить, що, крім валютних дисбалансів та вилучення іно­земної готівки з обігу для збереження на руках у населення, негативними наслідками доларизації вітчизняної економіки є ослаблення впливу цент­рального банку на грошово-кредитну сферу, що знижує ефективність мо­нетарної політики. Це зумовлено тим, що внаслідок доларизації важливою складовою пропозиції грошей стає іноземна валюта, для контролю за якою Національний банк має обмежені монетарні важелі управління.

У доларизованій економіці іноземна валюта бере участь у грошовому обігу і тим самим впливає на формування попиту на гроші. Причому по­пит на іноземну валюту мають як суб’єкти зовнішньоекономічної діяль­ності, так і населення та суб’єкти господарювання, діяльність яких не пов’язана із зовнішніми зв’язками. Наслідком цього є підвищена чутли­вість суб’єктів економіки до динаміки валютного курсу та висока залеж­ність внутрішнього грошового обігу від шоків зовнішнього ринку.

Із високим рівнем доларизації економіки пов’язані великі валютні ри­зики девальвації чи ревальвації. Через волантильність курсу напряму руху капіталу, номінованого в іноземній валюті, може змінитися, що загрожу­ватиме стійкості фінансової системи. Аби уникнути подібної ситуації, не­обхідно підтримувати стабільність курсу за допомогою інструментів гро­шово-кредитної політики. Наслідком такої політики в Україні стала дефор­мація каналів грошової пропозиції, про що свідчить те, що основним ка­налом безготівкової емісії гривні є купівля іноземної валюти для форму­вання золотовалютного резерву. Для цих цілей, наприклад, у 2006-2007 рр. спрямовано відповідно 62,6% та 94,3% введених в обіг Національним бан­ком України платіжних засобів.

Негативний вплив доларизації полягає також у стимулюванні зрос­тання інфляційних процесів в Україні через розширення грошової пропо­зиції і тим самим пом’якшення монетарної політики. Крім того, результа­том доларизації економіки є недоодержання сеньйоражу, тобто емісійного доходу, який є важливим фінансовим ресурсом кожної країни. Недоодер­жання емісійного доходу прямо пропорційне рівню заміщення гривні іно­земною валютою.

Таким чином, за умов що склалися в Україні, назріла потреба в прове­денні активнішої політики, спрямованої на подолання несприятливих тен­денцій у грошово-кредитній системі країни. В її основі, на нашу думку, має бути комплекс заходів, спрямованих на нівелювання впливу чинників, що породжують доларизацію економіки України.

Ретроспективний аналіз чинників розвитку процесу доларизації в Україні свідчить, що на початковому етапі її розвитку основними причи­нами були висока інфляція та прагнення резидентів захистити свої активи від інфляції та девальвації. Сучасний етап (2000-2008 рр.) розгортання цього процесу характеризується збільшенням чинників доларизації та ускладненням їх впливу на економіку країни.

Проведене узагальнення факторів, що зумовлюють проблему долариза- ції вітчизняної економіки, дозволило поділити їх на зовнішні та внутрішні.

Нині зовнішнім чинником доларизації слугують значні обсяги надход­ження іноземного капіталу та експортної виручки. Інвестиційна привабли­вість нашої країни зумовлена, по-перше, тим, що українська економіка знаходиться на етапі розвитку, а тому має великий попит на капітал.

По-друге, приплив іноземного капіталу стимулюється вищою його дохід­ністю порівняно з вартістю фінансових ресурсів за кордоном. По-третє, політикою держави, спрямованою на лібералізацію руху капіталу та по­ліпшення бізнес-клімату в Україні. Особливе місце у створенні сприятли­вих передумов для надходження іноземного капіталу належить грошово- кредитній політиці Національного банку України, яка базувалася до трав­ня 2008 року на підтримці стабільності курсу гривні щодо долара США у вузькому діапазоні. Така політика сприймається іноземними інвесторами як неформальні гарантії стабільності курсу, вона стимулювала зростання обсягів інвестиційних та інших операцій в іноземній валюті без відповід­ного хеджування валютних ризиків.

До зовнішніх чинників доларизації вітчизняної економіки слід віднес­ти її зростаючу відкритість. Розширення та розвиток міжнародної торгівлі зумовлюють участь суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в процесі ціноутворення та розрахунках на світових ринках сировинної та стандар­тизованої продукції, які традиційно проводяться в доларах та євро. Крім того, швидшою та ефективнішою є система міжнародних банківських роз­рахунків у цих валютах. Зазначене спонукає суб’єктів економіки викорис­товувати доларові активи як засоби платежу та нагромадження.

Щодо внутрішніх чинників доларизації української економіки, то, на нашу думку, основними з них є:

1. Значні інфляційні очікування суб’єктів економіки та високий рівень фактичної інфляції, спричинений політичною та макроекономічною не­стабільністю, які залишаються традиційними факторами доларизації еко­номіки України протягом усього періоду розвитку цього процесу. Якщо порівняти рівні внутрішньої інфляції та інфляції в країні, валюта якої є експансивною відносно національної, а також рівні номінальних і реаль­них процентних ставок за депозитними та кредитними операціями в націо­нальній та іноземній валюті, то легко зрозуміти, чому виникає попит на іноземну валюту та прагнення суб’єктів економіки нарощувати активи та пасиви в доларах США і євро.

2. Державна політика щодо запозичень, орієнтована головним чином на іноземний корпоративний сектор та розміщення облігацій зовнішньої державної позики. Вона хоч і дає змогу залучити дешеві фінансові ресур­си, проте в підсумку є вагомим чинником зростання доларизації в країні та позбавляє стимулів розвитку внутрішнього фінансового ринку. Нерозви­неність фінансового ринку, передусім, ринку державних цінних паперів, а також його інструментів звужує можливості інвесторів щодо вкладення вільних коштів у національній валюті.

3. Недосконалість законодавчо-нормативної бази та методичної бази, а також діючого режиму грошово-кредитної політики, що базується на

прив’язці гривні до долара США створює передумови нарощення резиден­тами активних та пасивних операцій саме в іноземній валюті.

4. Недостатня роль пруденційного нагляду у розв’язанні проблеми строкових та валютних дисбалансів у банківській системі шляхом підви­щення відповідальності банків за взяті на себе валютні та кредитні ризики.

Комплексне застосування заходів, спрямованих на усунення негатив­ного впливу внутрішніх чинників доларизації, дозволить знизити її рівень в Україні, мінімізувати можливі негативні наслідки процесів фінансової лібералізації та забезпечити добровільне надання переваги суб’єктами економіки національній валюті.

4.3.

<< | >>
Источник: В.С. Стельмах. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С. Стельмаха. - К.: Центр наукових дослід­жень Національного банку України, УБС НБУ,2009. - 404 с.. 2009

Еще по теме Доларизація: причини та наслідки для економіки України:

  1. Перспективи переходу Національного банку України до режиму монетарної політики, що базується на ціновій стабільності
  2. Особливості дії монетарного трансмісійного механізму в Україні
  3. Напрями удосконалення трансмісійного механізму грошово-кредитної політики на основі зарубіжного досвіду
  4. Доларизація: причини та наслідки для економіки України
  5. Сутність та структура ліквідності банківської системи
  6. Макроекономічні передумови для ефективного переходу до режиму гнучкого курсоутворення
  7. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
  8. ТЕМА 6. ІНФЛЯЦІЯ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -