Загальна характеристика державного ладу Англії у пер. пол. 20 ст.

Перша половина двадцятого століття характеризується еконо­мічними труднощами в Англії, які були безпосередньо пов язані з участю країни в двох світових війнах Незважаючи на цей фактор, початок століття став визначальним з точки зору формування державно-політичної системи в країні Можна виділити такі основні особливості, що впливали на цей процес:

1.

що обидві партії в принципі поділяють існуючий суспільно- державний лад в країні, і змінюючи одна одну під час виборів не роблять якихось кардинальних змін. Така система є конституційним звичаєм держави

2. На початку 20 століття проведено ряд виборчих реформ, наслідком яких є введення загального виборчого права щодо осіб, які досягли віку 21 років і які відповідають цензу осілості в 6 місяців. Крім цього, вперше було урівняно у виборчих правах чоловіків і жінок Починаючи з 1969 року, віковий ценз виборчого права зменшено до 18 років

Розвиток державного ладу Великобританії в 20 столітті зводи­вся до подальшого посилення ролі виконавчої влади

Главою держави в країні залишався король За ним зберігалося право призначення і звільнення прем’єр-міністра і членів кабінету, надання згоди на введення нових законів, скликання й розпущення парламенту, надання титулу пера, а також ряд інших повноважень з питань управління державою. Проте, на практиці монархом фактично ці повноваження не здійснювалися і -залишалися лише формально закріпленими за ним. 1 все ж, монарх залишався резервною силою, на випадок виникнення конституційного конфлікту між парламентом і урядом Вважалося, шо король не пов’язаний думкою своїх радників-міністрів, тому у випадку виникнення кризової ситуації може поступити на власний розсуд або розпустити парламент, або відправити у відставку міністрів

Парламент, залишаючись основним органом іаконодавчої влади, значно втратив свій вплив на здійснення державної політики.

У 1949 році проведено реформ) парламенту, яка перш за все торкнулася палати лордів. Згідно з реформою склад цієї палати змінився і виглядав наступним чином: меншість палати складали нащадки старої аристократії, майже половина - пери, які отримали титули в 20 ст.’третина - директори крупних компаній Палата общин також намагалася обмежити владу верхньої палати, вводячи термін права вето на закони не фінансового характеру до одного року Однак ці спроби не мали успіху Палата лордів продовжувала залишатись доволі сильним елементом іаконодавчого процесу, який часто перешкоджав введенню в силу законів, прийнятих нижньою палатою.

Кабінет, залишаючись вищим органом виконавчої влади, оста­точно закріпився у державі як найбільш впливовий інститут. До складу Кабінету входили прем’єр-міністр та міністри, які формально призначалися й звільнювалися королем Однак на практиці, посада прем'єр-міністра обіймалася лідером партії парламентської більшості, а уряд формувався на коаліційному принципі Посилення виконавчої влади в особі уряду супроводжувалось розширенням його структури На початку 20 століття діяло близько ста мініс­терств і відомств в т ч було засновано ряд нових землеробства і риболовства, праці, транспорте, пенсій, громадських робіт

('удова влада Найвищим судовим органом у країні була Пала­та Лордів, яка виступала в якості апеляційної інстанції у справах, рішення з яких винесли нижче стоячі суди, та першої інстанції по обвинхваченню перів Вищим судовим органом залишався Верховний суд. який складався з трьох підрозділів, високий суд (розглядав цивільні справи), суд корони (розглядав кримінальні справи), апеляційний суд (здійснював перегляд справ нижчих інстанцій).

Місцеве управління. У згаданий період спостерігається схиль­ність до централізації країни і передачі органам державної виконавчої влади на місцях ряду важливих компетенції! органів самоврядування. Згідно із законом від 1972 року' встановлена двоступенева система адміністративно-територіального устрою, з поділом на графства і округи У 1985 році це муніципалітети у крупних промислових центрах. На рівні графств та окремих міст діяли ради, які здійснювали функції самоврядування Усю повноту влади на місцях фактично концентрували призначені з центру чиновники

Особливе значення в системі державної влади належало полі­ції. яка будувалася на основі місцевих формувань. У кожному графстві діяв постійний комітет, який складався з представників суду ради графства і призначав керівника поліції графства - констебля, який під контролем постійного комітету набирав поліцейський персонал, визначав його структуру і здійснював управління поліцейськими силами. У містах міською радою призначався начальник поліції міста, який мав функції близькі до констебля Загальне керівництво поліцією здійснювало міністерство внутрішніх справ