Державний лад Англії Новою часу (17-19 ст.)

Реставрація Стюардів в Англії не означала повернення до ста­рих абсолютистських порядків В цей період у країні сформувалися дві основні політичні партії торі (консерватори, які являли собою прибічників посилення королівської влади) і віги (ліберали, які представляли інтереси буржуазії і середнього дворянства) Боротьбою за домінування в парламенті між цими двома політични­ми силами позначився весь період, який історики класифікують як.,новий час'

Незважаючи на наявність королівської влади в країні, у кінці 17- другій половині 19 століття парламент був основною політич­ною силою в країні, який прийняв ряд важливих актів, що визначили наявність конституційного ладу в Англії.

Гак у 1679 році, в період, коли більшість у палаті общин скла­дали віги. було прийнято Хабеус корпус акт. документ, який і до сьогодні має надзвичайно важливе значення у кримінальному судочинстві багатьох країн. Згідно з ним, будь-яка особа могла оскаржити в суді свій арешт. Суд зобов'язанні! був розглянути мотиви арешту і вирішити доцільність його подальшого застосуван­ня Суд міг винести три рішення, про звільнення особи, про звільнення особи під заставу, про продовження арешту

У 1685 році до влади прийшов король Яків П. який почав про­водити відверту антибуржу азну політику, спрямовану на повернення абсолютистських порядків. Його політика не дістала підтримки в жодної з двох основних політичних партій, які об'єдналися проти короля і скинули його з престолу Парламент обрав нового короля, штатгальтера Нідерландів Вільгельма Оранського. Ця подія увійшла в англійську історію під назвою..славна революція’ 3 цього часу в Англії остаточно закріпилася конституційна монархія. Вступивши на престол, новий король підтримав прийнятий парламентом Біль про права. В основі цього документу були положення, про обмеження влади короля і посилення влади парламенту, особливо у питаннях законодавства.

В 1701 році прийнято Акт про устрій, у якому важливе місце займали питання про спадкування корони, встановлювався принцип контрасигнації актів короля з боку відповідального за певну галузь міністра, встановлювався принцип незмінності суддів, що мало забезпечити їх незалежність

Структура вищих державних органів виглядала таким чином Король залишався главою держави До його компетенції входило здійснення зовнішньої політики, оголошення війни і укладання миру, призначення і відкликання послів, він був верховним головнокомандувачем збройними силами Від імені короля діяли парламент і Таємна рада Він призначав і звільняв міністрів, міг достроково розпустити палату общин, призначити нових членів до палати лордів Однак, у силу звичаїв, що склалися, він не міг реально здійснювати жодну* гз перерахованих прерогатив

Вищим органом -законодавчої влади і найбільш впливовою політичною силою в Англії до середини 19 столггтя був двопалатний

парламент. До палати лордів входили особи, які займали місця в силу спадкування, чи за посадою, або за призначенням короля.

Палата общин формувалася на основі виборчого права і віді­гравала особливу роль: тут практикувалася співпраця між представниками буржуазії та аристократії. В середині цієї палати між основними політичними силами партіями торів і вігів відбувалася перманентна боротьба. Склад палати визначався на основі існуючої виборчої системи, яка залишалась ще з феодальних часів. Так. великі промислові міста майже не мали представництва в парламенті, а невеликі містечка, ще з попередніх часів були наділені правом обирати депутатів 3 часом склалося стійке протиріччя між представниками буржуазії, сконцентрованих у промислових містах та арисгократами-землевласниками.

На початку 20 століття була проведена реформа палати лордів, яка змінила її статус. Встановлювалося, шо будь-який акт, тричі прийнятий палатою общин, незважаючи на ставлення до нього, передавався на підпис королеві. Фінансові законопроекти взагалі не вимагали згоди палати лордів Таким чином палата лордів, залишаючись верхньою палатою парламенту, перестала впливати на політичний центр країни

Кабінет міністрів, що був створений у 18 столітті, став факти­чним органом виконавчої влади в країні Він виконував усі функції, які належали королеві Діяльність Кабінету не регулювалася майже жодним правовим актом і базувалася виключно на звичаях Поступово сформувалося правило, що король не є присутнім на засіданнях Кабінету, вводився принцип невідповідальності монарха Цей принцип, разом з обов'язковою контрасигнатурою, фактично вивів Кабінет із під влади короля. Перенос відповідальності з короля

на членів Кабінету призвів їх до підзвітності перед парламентом, яка виражалася в одноосібній, а з часом у солідарній відповідальності Кабінету перед парламентом. Така фактична иепідвладність королеві спричинила утворення посади прем’єр-міністра, як керівника Кабінету

Призначення членів Кабінету проводив король, але з часом склалося правило, що він призначає на посади лише тих осіб, яких підтримує парламентська більшість Таким чином, починаючи з середини 19 століття Кабінет стає концентрованим виразом владної парти, що посилило його вплив і перетворило на основний орган державної влади в Англії.

З кінця 19 століття відбувається також реформа органів місце­вого управління, наслідком якої стало утворення у містах і графствах представницьких органів - рад. яким була передана уся адміністративна влада

Судова влада також зазнала значних змін, усі вищі суди Англй об’єднали у Верховний Суд. який складався з Високого суду і Апеляційного суду у цивільних справах

7.