Великий Едикт Хоремхеба
(Фрагменти)
Датований 1348-1320р. до н.е. Знайдений у 1882 р. у місті Карнак, Єгипет. Едикт написаний на стелі у м. Карнак. Приблизно третина тексту знищена. Норми едикту захищають права «немху» — незаможних осіб, сиріт, дрібних торговців та платників податків.
Декілька норм едикту визначають процедуру призначення суддів, вимоги до кандидатів, покарання за несправедливе судочинство.«.Його Величність порадився зі своїм серцем, відкинув зло та придушив брехню. Його Величність провів час у пошуках добробуту для Єгипту та знаходив приклади насилля у країні. Тоді він. написав те, що стосується усіх, кому він, Його Величність, фараон особисто каже.
Якщо незаможний чоловік зробив сам парус, щоб служити Фараону [виконати повинність постачання товарів до пивоварень та кухні Фараона], і його пограбували, залишився він без своїх товарів та позбавлений результатів своєї праці. Це не правильно, і Фараон покарає це повною мірою. Той, хто постачав товари на пивоварні та кухню Фараона, а чиновники забрали його товари [та не зарахували його повинність як виконану]. то кожний такий чиновник буде покараний на його [потерпілого] очах: йому відріжуть ніс та відішлють у Тару [прикордонне поселення у Синаї].
Більше того, моя Величність наказує, що якщо незаможного чоловіка обікрали злодії, і в нього зовсім не залишилося майна — нехай він буде звільнений від повинності постачати товари.
Якщо хто приніс пожертви богам або виплатив повинності армії перед двома представниками армії, але хто-небудь з офіцерів забрав ці товари [сплачені як повинності чи пожертви], то за законом нехай винуватий буде покараний на очах потерпілого: йому відріжуть ніс та відішлють у Тару.
Коли службовці служби зборів Фараона йдуть по містах та збирають податки і тих [хто не може сплатити] поневолюють та примушують відпрацьовувати 6 чи 7 днів, не відпускаючи [додому], то це надмірно.
Якщо у будь-якому місці буде чутно, що ці службовці забирають товари собі [а не у скарбницю], чи хто звинуватить їх, що вони забирають рабів на роботи на багато днів — то ці службовці так само будуть покарані...Я покращив усю країну... я подорожував землями та знайшов двох осіб, що досконалі у промовах, мають високі якості, знають як судити від усього серця, чують побажання палацу, закони судової палати. Я призначив їх суддями Двох Земель, кожному дав крісло [судді]. Я послав їх до двох великих міст на Півдні та на Півночі. Я направив їх на шлях життя, шлях правди, я вчив їх, кажучи «Не вступайте у змову з іншими людьми, не отримуйте інших винагород. Ви маєте судити усіх інших, доти хто з вас не вчинить злочин проти правосуддя».
Тепер якщо про службовця чи жерця буде чутно «Він сидить, щоб чинити правосуддя, серед тих, хто призначений здійснювати правосуддя, але сам вчиняє злочини проти правосуддя»; то це буде найтяжчий злочин.»
Breasted, James Henry (1906), Ancient Records of Egypt: Historical Documents from the Earliest Times to the Persian Conquest, Ancient Records, Second Series, vol. III, Chicago: University of Chicago Press. §50-67. — P 25-33.
https://etana.org/sites/default/files/coretexts/14898.pdf