ТЕМА 3. ДЕРЖАВА І ПРАВО СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

1. Вступ. Утворення Афінської держави.

2. Реформи Солона і Клісфена.

3. Суспільний лад в Афінах.

4. Державний лад в Афінах.

5. Загальна характеристика права

в Афінській державі.

1. Вступ. Утворення Афінської держави.

Під поняттям Стародавньої Греції слід мати на увазі терито­рію. розташовану в Південній частиш Балканського півострова, на п-ові Пелопоннес та на певній частині прибережних островів в Егсйському га Іонічному морях

Серед особливостей географічного положення слід відзначити гористий рельєф, погану зрощу ваність. низьку родючість ґрунтів, нерівну берегову лінію Однак, грунти достатньо багаті на корисні копалини: мідь, срібло, залізо тощо.

Таке географічне становище створило ряд особливостей у суспільному та політичному устрої ('тародавньої Греції, серед яких.

• активний розвиток мореплавства і торгівлі.

• розвиненість ремесел;

• полщентричність країни:

• багатоманітність форм державного устрою;

• перманентна боротьба за домінування у регіоні.

Основні етапи розвитку державності у Стародавній Греції:

• 3 - 2тис. рр. до н.с - високорозвинута культура на острові Кріт,

• 17 ст до н.с - високий розвиток ахейських держав на те­риторії Пелопоннесу (Мікени. Спарта, Корінф. Патри);

• 13-12ст. до н е. Троянські війни;

• 13-12 ст. до н е. вторгнення дорійських племен і знищення ахейської культури;

• 12-8 ст. до н е. політична роздріблсність грецьких держав періоду Одіссея,

• 9-8 ст до н е виникнення держав у Спарті та Афінах

Утворення Афінської держави відбулося у 9-8 ст до н.с. і його потрібно нерозривно пов’язувати з іменем царя Тесея

Особливості утворення держави:

• Об'єднання чотирьох іонійських племен навколо Афінсь- кого поліса і утворення центру нової держави

• Поділ території на три зони : Паратія (прибережна), Діакрія (гірський район), ІІсдюн (родюча територія північніше Афін, де зосереджуватися маєтки), чотири філії і 48 навкрарій-районів.

• Соціатьна структуралізація суспільства на вільних євпа- тридів (аристократів), гсоморів (землеробів), деміургів (ремісників), рабів та метеків (переселенців з обмеженою дієздатністю). Аристократія наділена усіма політичними і громадянськими правами, а демос (всі інші вільні) наділений лише громадянськими, але не політичними правами.

• Державне управління в Афінах здійснювалось Ареопагом, тобто радою євпатридів (родової знаті), яку очолював обраний зі свого складу представник родової аристократії Архонтом (з 7 ст. до не по 5 ст До н.е. колегія Архонту складалась із дев’яти осіб) Крім цього діяв орган з більш ширшим представництвом Народні Збори, які, однак, не мали реальних повноважень.

• У 7 ст до н.е. були створені перші писані закони Драконта, які намагались обмежити владу архонтів та право кровної помсти, забезпечити майнову і особисту недоторканість, сприяти збережен­ню громадського порядку Дотримання законів підтримувалося особливою жорстокістю санкцій

2. Реформи Солона і Клісфена.

У 6 от. до н.е. внаслідок загрози обмеження громадянських свобод афінян шляхом закабалення великої частини громадян Афін у державі назріла кризова соціально-політична ситуація Переважна більшість зрілих громадян висловлювалася за необхідність зміни суспільного і державного ладу. В 594р. до н.е. Першим афінським Чрхонотом було обрано Солона, яким хоч і був вихідцем із аристократії, однак намагався підтримувати вимоги населення й ініціював реформи у державі, які сприяли прискоренню ліквідації пережитків родового устрою

Суть рефор м Солона

• скасовано існуючі на той час борги;

• заборонено боргове рабство і самозаклад боржника

• проведено часткову земельну реституцію з поверненням селянам землі відібраної у них за борги.

• встановлена свобода відчуження рухомого н нерухомого майна, в т ч землі;

• громадян розподілено на чотири розряди виключно за май новою ознакою, без огляду на їх походження Обмежено правоздат­ність громадян 2-4 категорій (заборона займати посади архонтів, командирів підрозділів у військах тощо)

■ Вищим органом влади замість Ареопага стали Народні (бори, в роботі яких брали участь представники усіх категорій населення;

• засновано Раду чотирьохсот по 100 чоловік від кожного племені, куди обиралися вільні громадяни.

• вступив у чинність спеціальний орган судової влади - Гс- ііея. до складу якого обирались чоловіки, яким виповнилося ЗО років, від кожного з чотирьох ієрархічних розрядів Основною функцією органу було здійснення контролю за діяльністю державник службовців, розгляд угод та майнових спорів по договорам, денонсація міжнародних договорів

Суть реформ Солона полягала у заміні аристократичних засад організації суспільного і державного ладу на.майнові.

Після невеликої перерви (560 - 527 рр. до н е - час володарю­вання афінського тирана Пісістрата) справу реформування державного устрою, розпочату Солоном. продовжив своїми реформами Клісфен. Суть реформ Клісфена:

• Вводився новий територіальний поділ країни за адмініст­ративною, а не родовою ознакою. Уся територія Афін була поділена на три природно-географічні зони (прибережна, внутрішня і власне Афінська). Замість чотирьох родових філ вводився поділ на 10 територіальних філ, які в свою чергу поділялися на 3 триії по 1 від кожної із природних зон Низовою ланкою адміністративно-терито­ріального устрою слав дсм (район).

• Раду Чотирьохсот реорганізували у Ради П'ятисот (по 50 чоловік від кожної філи). Створено колегію стратегів (займалась військовими справами). За Ареопагом залишалось прано розгляду деяких кримінальних справ та функції нагляду за законністю рішень Народних Зборів.

• Вводився т з. суд черепків 3 метою запобігання узурпу- вання влади, через визначений проміжок часу проводилося таємне голосування, що виявляло популярних політиків Особа, якій дісталось більше 6000 черепків, на десять років мала покинути межі Афін.

Такий устрій проіснував в Афінах 150 років, аж до поразки в Пелопонесськііі війні (431- 404 р. до н е ) 3 кінця 6 до другої половини 5 ст. до не. Афіни вели активну зовнішню політику, в т.ч військовим шляхом (війна з персами), результатом чого стало утворення Афінського морського союзу до якого увійшли острови Егсііського моря та узбережжя Малої Азії.

3. Суспільний лад в Афінах 5 ст. до н.е.

З точки зору суспільного ладу Афіни 5 ст. до не я, класичною рабовласницькою державою з меншою частиною людей і великою кількістю рабів, які складали основну продух силу держави >■

Структура суспільного ладу. вільні (громадяни, аристократія, селяни тощо), метеки (іноземці, які були обмежені у правоздатності) та раби, що прирівнювались до майна.

Громадянином вважалась особа чоловічої статі, народжена внаслідок шлюбу між уродженим громадянином Афін з вільною афінянкою Дієздатність набувалася ним з 18 років, що тягло за собою відбуття такою особою військового обов язку протягом двох юків. З 20 років ця людина набу вала політичних прав. Основна маса громадян була особами середнього достатку. Із виробничої ляльності громадяни мали право займатись лише землеробством, скільки інші види праці вважалися для них принизливими

Метеки і вільновідпущеники наділялися обмеженою правозда­тністю. перш за все у сфері політичних та майнових прав. Так. їм не юзволялось брати участь у виборах, а за несплату боргу вони могли потрапити у рабство Як правило, ця категорія афінян займалася ремісництвом.

Раби не наділялися жодними правами і на них поширювався правовий статус рухомого майна Вони не мали жодних прав навіть ' шлюбній сфері шлюб між рабами був заборонений; дитина, народжена від її позашлюбних стосунків, ставала власністю хазяїна

4. Державний лад в Афінах 5 ст. до н.е.

Державний лад в Афінах цього періоду класифікується як республіканський за формою правління та демократичний за формою державного режиму.

В Афінській державі цього вперше можна говорити про фор­мування двопалатної структури законодавчої о органу

Вищим органом законодавчої влади у країні були Народні Збори та Геліся. Народні Збори включали до свого складу всіх громадян держави і збираюся протягом року прнбли ию 35-40 разів. Збори опікувалися питаннями продовольчого постачання, оборони, на них розглядалися майнові спори, що виникали між окремими громадянами Юрисдикція Зборів щодо кола питань, які виносилися для прийняття рішення, не була обмежена.

Іеліея обиралася жителями філ шляхом жеребкування із роз­рахунку 600 чоловік від кожної філи. Цензи для обрання визначали­ся ті ж що і для участі у Народних Зборах Серед функцій Геліеї значилося про затвердження рішень Народних Зборів та розгляд справ в судовому порядку. Для їх розгляд) у складі Геліеї було створено 10 колегій по 501 людині у кожній, а 90 чоловік вважалися запасними членами. Всі колеги засідали одночасно, а розподіл справ проводився колегією архонтів шляхом жеребкування. В залежності від складнощів процесу його могли розглядати не повним складом колегії або декількома колегіями разом, чи повним складом Геліеї.

Розгляд справ проводився відкрито, проте рішення приймало­ся шляхом таємного голосування і оскарженню не підлягало. Гсліся розглядала лише справи особливої ваги у якості суду першої інстанції, однак могла розглянути якісь справи і апеляційної інстанції якщо цс рішення вже раніше виносилося адміністративни­ми органами.

Таким чином, користуючись нинішньою термінологією. Гелі- ею можна назвати палатою територіального представництва з функціями близькими до функцій верхніх палат (сенатів) сучасних країн Європи і США.

Постійнодіючим органом Народних Зборів у Стародавніх Афінах була Рада П'ятисот, яка обиралася Зборами строком на один рік із громадян, які досяглії 30-ти річного віку, були платника­ми податків, пройшли тест на політичну зрілість і справно опікувалися про своїх батьків. При обранні зберігалося територіаль­не представництво по 50 членів Ради від однієї філи Представни­ки окремих фі.і утворювали секції які в порядку черговості управляли діяльністю Ради Основною функцією Ради був розгляд аконопросктів та керування й розподіл фінансів, нагляд за дотриманням законодавства та діяльністю посадових осіб.

Серед органів, які слід віднести до виконавчої влади, виділимо колегію Стратегів та колегію Архонтів

До складу колегії Стратегів входило 10 осіб, які обиралися І Іародними Зборами строком на один рік. В основні функції колегії стратегів входило керування армією і флотом, проведення ювнішньої політики, управління фінансами, попередня підготовка аконопросктів тощо Всі члени колегії вважалися рівними, однак •лин із стратегів найбільш авторитетна особа - зосереджував владу в своїх руках.

Колегія Архонтів обиралася Народними Зборами у складі лев яти посадових осіб. Вона фактично була адміністративно- іовим органом, оскільки попередньо вивчала скарги громадян, дійснювала розгляд справ про релігійні правопорушення, керувала поліцією, готу вала справи до розгляду в суді тощо Серед архонтів елли три т.з привілейованих архонта, які мали чітко закріплені повноваження іа шість інших архон тів.

Серед спеціальних судових органів Стародавніх Афін окрім Геліеї слід виділити Ареопаг та Колегію Одинадцяти.

Ареопаг, втративши більшість функцій вищого органу держа- вної влади, перетворився у суд першої інстанції по розгляду тяжких кримінальних справ (вбивства, підпали тощо).

Колегія, яка обиралася Радою П'ятисот, розглядала криміна- н.ін справи меншої значимості, пов'язані із порушенням права майнової власності, на неї покладалося також виконання винесених вироків

Таким чином, характеризуючи державний лад Старо- лавниїхАфін. можна назвати такі ознаки:

• Широке застосування принципу інституту прямої демок­ратії (майже все доросле вільне населення брало участь в управлінні державою);

• Більшість органів державної влади обиралися непрямими виборами строком на 1 рік;

• Наявність та функціонування великої кількості централь­них державних органів;

• Поява зачатків функціонального розподілу органів влади;

• Слаба розвиненість територіальної організації влади

5. Загальна характеристика права в Лфінській державі.

Право, як виразник волі держави, повністю відповідало дер­жавному і суспільному ладу в Афінах і захищаю його підвазини.

Серед основних писемних джерел необхідно виділити закони Драконта 7 ст до н е. Не дивлячись на їх особливу жорстокість, потрібно відзначити обмеження кровної помсти, розмежування умислу і необережності, введено інститут необхідної оборони, встановлено поняття співучасті тощо

Право власності регулювало в основному володіння, корис­тування і розпорядження такими об'єктами, як земля і раби Земля знаходилася як у державній, так і в приватній власності Визначився перелік об'єктів державної власності, які не передавалися нікому у приватне користування (культові та розважальні споруди). Власник майна мав право вільно розпоряджатися ним і при потребі відчужувати його.

У зобов'язальному праві широко регулювалися гарантії до­тримання договорів (поручительство, завдаток, заклад). Великого поширення набули договори оренди між державою й окремою особою (як правило, на довгий строк або пожитгєво) та короткотер­мінові договори оренди між фізичними особами Широкого застосування набули кредитні договори під 12 - 36% річних

Шлюбно-сімейне право. При одруженні важливим було врегу­лювання майнових стосунків Брати шлюб було обов'язковим бо суспільна думка неодружених людей прирівнювала до хворих і неспроможних громадян У сімейному житті жінка повністю залежала від чоловіка, як у особистій, так і в майновій сферах Жінка не мала права виступати в цивільному обороті від власного імені Розлучення міг ініціювати чоловік в будь-коли, в разі, якщо мотивом ставала подружня зрада В цих випадках жінка позбавлялася всього майна.

Спадкування відбувалося за заповітом, а у випадках його від- счтності за законом Спадкоємцями могли бути сини, а в разі їх відсутності - доньки, майном яких опікувалась держава

У кримінальному праві можна виділити злочини проти держа­ви. проти особи, проти власності, релігійні злочини. Широко практикувалося застосування принципу приватного обвинувачення (поранення, крадіжки, згвалтування)

Визначення сту піню строгості покарання залежало від тяжкос­ті скоєного злочину. Законодавці Афін вперте розробили й лотосу вали категорії стадій вчинення чиненого злочину Серед покарань були смертна кара (виконувалась шляхом самогубства) позбавлення громадянських прав, конфіскація майна, штраф, продання у рабство. Ув язнення застосовувалось лише як слідча дія, а не як покарання Проте до громадян не застосовувалися тортури та інші заходи, що завдають особистості фізичних чи моральних страждань.