Суспільний і державний лад Франції періоду станово- представницької монархії (14-15 ст.)

В структурі суспільного ладу Франції пройшли певні зміни, які пов’язувалися із зростанням міст і товарного виробництва, що в свою чергу спричинило певні зміни у традиційному феодальному ладі.

Основою соціальної структури населення був їх поділ на три стани:

• Духовенство - до складу якого входили священно­служителі римо-католицької церкви Представники цього стану мали ряд важливих привілеїв право на отримання десятини, пожертву­вань, вони звільнялися від оподаткування та судочинства ко­ролівської влади тощо Духовенство часто залучалося до вирішення важливих державних справ, воно виступало в якості радників, виконувало адміністративні функції І все ж. після кількарічної боротьби з Римом, було визнано, що духовенство підлягає юрисдикції королівської влади, що значно укріплювало позиції останньої

• Дворянство - об'єднувало всіх світських знатних феодалів, які в незалежності від відносин сюзсрнітсту-васалітету вважалися васалами і слугами короля Найважливішим привілеєм цього стану було виключне право власності на землю. Окрім цього дворяни мали

права на титул, герб, судові привілеї тощо Єдиним обов’язком дворян стає несення військової служби королю, а не безпосередньо­му сеньйору В середині цього стану була присутня диференціація на вищі й нижчі категорії у -залежності від титулу, що належали дворянам.

• Третій стан. В цій категорії об’єднувалися всі міські гро мадянн та особисто вільні селяни-цензетарії, обов'язком яких було сплачення сеньйорові грошової ренти Третій стан вважався не знатним і єдиним який був зобов'язаний платити податки та інші платежі.

При характеристиці соціальної структури Франції 14-15 ст. необхідно відзначити поступове збільшення кількості особисто вільних селян цензетаріїв і перетворення їх у найбільш чисельну категорію селянства

Державний лад Франції згаданого періоду класифікується як станово-представницька монархія, суть якого полягала у зміцненні централізованої влади короля, що було безпосередньо пов'язано з територіальним об'єднанням країни і зменшенням владних повноважень окремих феодалів.

Особливе місце в системі державних органів належало Гене­ральним Штатам Появі Генеральних Штатів передували розширенні засідання Королівської Курії в 12-14 ст. Вперше вони біли скликані королем Філіпом ГУ в 1302 р як загальнонаціональний представницький орган, який мав підтримати королівську владу у 78

війні проти Англії, протиборстві з Римом та допомогти вирішиш економічні питання Таким чином. Генеральні Штати були першим представницьким органом у Франції, який по суті виступав посередником між владою і народом Компетенція Генеральних Штатів не була чітко визначена гак само як і регламент роботи, періодичність зібрання Цей орган скликався королем при мірі необ­хідності. як правило для надання згоди щодо оголошення війни чи укладання миру, вирішення гострих внутрішніх проблем країни, введення нових податків, висловлення думки стосовно деяких законопроектів тощо В свою чергу Генеральні Штата звертались до Короля із проханнями, скаргами, зверненнями, мали право критикувати діяльність королівської адміністрації, вносити пропозиції щодо вдосконалення системи управління, прийняття законів тощо. В Генеральних Штатах були представлені всі три стани, від яких обиралася відповідна кількість депутатів Окрім цього, до складу Штатів входили запрошені особи (вище духовенст­во та феодали) Враховуючи той факт, що голосування проводилося у станах, перший і другий стан завжди мали перевагу Таким чином.

Незважаючи на фактичну зміну державного ладу, структура центральних органів влади не зазнала докорінних змін В цей же час за допомогою лепетів, обгрунтовується суверенітет монарха над власною державою і народом Так було визначено, що Король не зобов я'заний повністю рахуватися з думкою радників-міністрів. бо вважалося, що всі посадові особи виконують функції, делеговані їм Королем. Зрештою, більшість керівних посад (камергер тощо) транс- формувалася на придворні титули

Основні органи цент/шіьноівіади

Канцлер глава королівської канцелярії Він здійснював під- ютовку більшості королівських актів, керував судовою системою, голову вав у Королівськії! Кури.

Велика Рада - була створена на базі Королівської Курії До її складу входили принци, пери, архієпископи, лепети тощо, які

призначалися Королем, або успадковували своє місце. Рада виконувала виключно дорадчі функції.

Тасина Рада - неофіційний орган, що скликався Королем за власним розсудом із числа наближених ііому осіб для розгляду найбільш політично важливих проблем

Крім цього, в центральному апараті з являється багато посад (секретарі, нотаріуси, помічники), які призначалися Королем із числа лсгістів або не особливо знатних дворян, але відданих королю Вони не мали чітко визначеного кола повноважень і використовува­лися для виконання окремих, інколи неофіційних, завдань.

Виконання фінансових функцій (накопичення капіталу та видатки) накладалося на Королівське Казначейство. Місцевими органами фіскальної влади керували генерали, які контролювали збір податків у визначених територіальних округах. Була також утворена Рахункова Палата, як фіскальній! та дорадчий орган з фінансових питань У компетенцію Рахункової Палати входив збір доходів, які поступані від бальяжів і сснсшаїьств. надання порад з фінансових питань тощо. Місцевими органами фіскальної влади були генерали.

У війську пройшли докорінні зміни було створено регулярну найману армію (шотландські, швейцарські гвардії).

Місцеве управління так само зазнало реформ Прево і бальї залишались головними посадовими особами н межах округу їх юрисдикції проте втратили ряд своїх функцій Так, для розгляду судових справ у бальяжі призначаються лейтенанти, в той час як балы перетворюються у виключно адміністративну інстанцію.

Згодом вводиться посада губернатора, який замінює функції балы на території бальяжу. представляє там королівську владу, виконує військові, адміністративні й фіскальні функції

Починаючи з 15 ст. створено провінції, що стали ад­міністративно-територіальними одиницями найвищого рівня і що об'єднували по декілька бальяжів Вся повнота влади на території провінції належала ГенералЛейтинанту, який призначався Королем із числа принців та знатного дворянства.

На рівні міст спостерігалося часткове обмеження прав у пи­таннях самоуправління і адміністративної опіки з боку королівської влади та її чиновників на місцях

Судова влада. Судова система цього періоду була уніфікована, поступово скасували ссньйоріальні та духовні юстиції, а також нероздільність судової та адміністративної влади.

Найвищим судовим органом став Парламент. який розглядав у апеляційному порядку скарги на рішення низових судів, а також здійснював розгляд особливо важливих справ у порядку суду першої інстанції. Окрім цього. Парламент був також органом реєстрації королівських актів і мав право накладати на них вето, яке могло бути подолано лише присутністю Короля на засіданні Парламенту.

На рівні бальяжу розгляд судових справ здійснювався судом балії. до складу якого входили лейтинант (головуючий), представ­ники місцевого дворянства, королівський прокурор тощо Суди балы розглядали основні категорії цивільних і кримінальних справ

Найнижчою судовою інстанцією були суди прево, компетенці­єю яких був розгляд дрібних кримінальних і цивільних справ

3.