Суспільний і державний лад Франції періоду сеньйорі- альної монархії. (9-ІЗст.)

Період 9-13 ст у Франції характеризується завершенням фор­мування феодального ладу. Основою суспільних відносин виступала система сюзернітету-васалітету. яка була безпосередньо пов язана з феодальною власністю.

В суспільній структурі виділялися такі класи:

• феодали:

• духовенство:

• залежні селяни (серви. віллани);

• міське населення

Становлення класу феодалів безпосередньо пов’язане з розви­тком феодальної власності та передачею земельних наділів від одних феодалів (сеньйорів) іншим феодалам (васалам). Могутність феодала залежала в першу чергу від кількості васалів (осіб, які були залежні віл нього в силу договору). Враховуючи цсіі факт, сеньйори намагалися поділити власне земельне володіння на більшу кількість наділів з тим, щоб передати їх у володіння іншим особам, які ставали їх васалами. У власному управлінні вони зосереджували, як правило, т з. центральний округ (замок та територію, що прилягала до нього). В свою чергу васали переслідували такі ж тлі. передаючи значну кількість отриманих земель у володіння своїм васалам, по відношенню до яких вони ставали сеньйорами Слід зазначити, що по відношенню до васалів власного васала (ар єр-васалів) сеньйор не мав жодних прав Таким чином серед феодалів утворилася складна система сюзернітету-васалітєту. яка включала кілька ланок, що не були взаємно пов'язані:

Король - герцоги і графи (васали короля) - барони (васали герцогів і графів) - шевальє (васали баронів)

Така система суспільного ладу спричинила виникнення тери­торіальної роздробленості і. як наслідок, максимально слабку систему державної влади

Передача феоду здійснювалася шляхом укладання угоди (інве­ститура + омаж) за якою обидві сторони брали на себе певні обов'язки Отримуючи земельний наділ васал зобов язу вався брати участь у воєнних діях в армії сеньйора (40 днів у рік), засідати в суді та інших зібраннях під головуванням сеньйора, виплачувати викуп за сеньйора, який потрапив у полон, робити цінні подарунки тощо.

Залежні селяни - небагаточнсельна категорія сільського насе­лення, до якої увійшли вільні общинники, раби напіввільні - колишні жителі Франкської держави Серед залежних селян слід виділити дві категорії:

Серей особисто залежні селяни, які розглядалися як річ при­належності по відношенню до феоду і були зобов'язані сплачувати подушну подать, щорічний оброк та виконувати роботи на користь феодала (панщина). Серви наділялися обмеженою дієздатністю (не могли самостійно вирішувати питання шлюбу, виступати в суді тощо) Незважаючи на такий об'єм прав серв мав можливість майже вільно покинути володіння феодала

Ні і чани - особисто вільні селяни, які отримували землю від феодала у користування і були зобов'язані сплачувати оброк та викупати право на одруження Окрім цього і серви і відданії були зобов язані зберігати монополії феодала (випічка хліба, вироблення вина тощо).

Міське населення Починаючи з 12 століття жителі міст отрн- м\югь особисту свободу Всі громадяни міст були пов'язані із якимись конкретними об’єднаннями, які були прообразом середньовічних цехів і гільдій. Незважаючи на це, жителі міст повинні були сплачувати певні платежі на користь сеньйора, який володів містом

Державний лад Внаслідок територіальної роздробленості в період з 9 по 12 ст. королівська влада втратила своє значення. Король залишаючись формальним главою держави фактично перестав контролювати країну за межами свого домену Найвищі васали короля (пери) розглядали його як першого серед рівних. Обмеження влади короля полягало також і у обранні його на посаду перами Повноваження короля носили здебільшого номінальний характер, хоча він і віїсту пав законодавцем, главою французького війська, захисником королівства і церкви, верховним суддею, бо більшість з цих функцій фактично не здійснювалася Зміцнення королівської влади починається з 12 ст.: влада короля стас спад­ковою при цьому спадкоємцем може бути особа виключно чоловічої статі.

Центральні органи влади. Основними ознаками центральної влади були відсутність структурного оформлення та чіткої диференціації в залежності від покладених на них обов’язків, а також побудова апарату на основі двірцево-вотчинної системи. Основні посади центральної влади

Сенешал був головною посадовою особою (до 12 ст.) коро­лівської адміністрації, головнокомандувачем військами, керівником королівського двору, а також здійснював підписання королівських актів.

Коннетабль - заступник сенешала по військових справах, командуючий королівською кіннотою Починаючи з 12 ст„ після скасування посади сенешала. коннетабль стає головою королівеько- го війська Помічниками коннетабля стають маршал і королівський адмірал, які керують відповідними підрозділами армії.

Королівський Казначей глава фінансового відомства та кері­вник архівної справи.

Камергер - заступник Казначея, який відав окремими фінан­совими питаннями, а також здійснював ряд придворних функцій.

Канцлер - керівник королівською канцелярією, який готував нормативні акти, передавав їх на підпис королю, а також здійснював їх офіційне введення в чинність скріпленням печаткою У період з 13 по 14 ст. ця посада була незаймана, враховуючи її особливий вплив на державну політик}'

Головним дорадчим органом була Королівська Курія, до скла­ду якої входили пери, безпосередні васали короля, професійні юристи тощо. На засіданнях Курії обговорювалися законопроекти, питання війни і миру, взаємовідносин з Католицькою церквою, питання Хрестових походів, фінансові, політичні, соціальні проблеми Курія також мала висловлювати своє погодження щодо найбільш вадливих нормативних актів короля

Місцеве управління і самоврядування характеризувалося відсу­тністю єдиної системи і у феодах різних сеньйорів було різним Місцеве королівське управління утворювалося лише в домені короля.

Починаючи з 11 ст.. в королівському домені було введено відносно чіткий територіальний поділ.

Кілька превотств об'єднувалися в бальяжс шо очолювалися бальї. у компетенцію яких входило нагляд за додержанням королівських актів у межах області та виконання функцій прево на території бальяжу. Балы також розглядали апеляції на рішення прево. виступали у якості суду першої інстанції з найбільш важливих справ, вирішували спори, що виникали між феодалами

Приєднуючи до власного домену території васалів, королі зберігали існуючий територіальний поділ, але призначали спеціального уповноваженого сенешала. який повинен був виконувати функції балы

Особливості державного ладу:

• територіальна роздробленість країни;

• максимальна слабкість королівської влади.

• відсутність чіткої структури органів центральної влади.

• відсутність єдиної системи місцевих органів управління та са.мовряду ван н я.

2.