Право справедливості (Equity)
«Oxford Dictionary of Law» (c. 167) у нотатці «Equity» каже про право справедливості так:
«1. Та частина англійського права, яка першопочатково адмініструвалася лордом-канцлером (Lord Chancellor), а точніше — Судом Канцлера (Court of Chancery), на відміну від того, яка адмініструвалася судами загального права.
Загальне право не визнавало деяких понять (concepts), наприклад використань (uses) та трастів (trusts), і його відшкодування були обмеженими за обсягом (scope) і гнучкістю (flexibility), оскільки воно спиралося, передусім, на відшкодування збитків. У Середньовіччі сторони спору (litigants) мали право надсилати клопотання (petitions) королю, який спирався на пораду канцлера («тримача королівської свідомості»), зазвичай, канонічну для вчинення правосуддя за кожною справою. Вже до XV ст. клопотання подавалися безпосередньо канцлеру, який вирішував справи на гнучкій основі: він був більше зацікавленим у справедливому результаті, ніж у жорстких принципах права (це звідси бере початок усмішка юриста Джона Селдена, що «справедливість змінювалася залежно від довжини ступні канцлерської ноги»). Більш того, якщо відповідач відмовлявся підкорятися (to comply) рішенню канцлера, то його ув’язнювали за неповагу до рішення (contempt of the order), поки він погоджувався підкоритися. У XVII ст. виник конфлікт між суддями загального права і канцлером, щодо того, хто має бути старшим. Джеймс І розв’язав спір на користь канцлера. Розпоча- ли з’являтися загальні принципи (general principles) і на початок XIX ст. Суд Справедливості став організованішим, і його колись гнучка юрисдикція розпочала кістяніти (to ossify) у кістяк преце- дентних і фіксованих принципів. Суд канцлера мав змінні типи юрисдикції і багато його загальних принципів було оголошено у формі «принципів справедливості» (maxims of equity). Право справедливості мало і ще має певні доктрини — election (вибір), конверсія (conversion), реконверсія (reconversion), performance of contract (виконання контракту), сатисфакція (satisfaction). Відповідно до законів про судоустрій (Judicature Acts) 1873—1875 рр. із заснуванням Високого суду справедливості для адміністрування як загального права, так і права справедливості, Суд канцлера було ліквідовано (хоч багато його роботи все ще виконується канцлерським відділом (Chancery Division). Акти про судоустрій також передбачали, що за справами, де мав місце конфлікт між правилом загального права і правом справедливості, надавалася зверхність правилу права справедливості. Головними сферами права справедливості нині є трасти (trusts), інтерес у майні за правом справедливості (equitable interest over property), звільнення від конфіскації і штрафів (relief against forfeiture and penalties)) та відшкодування за правом справедливості (equitable remedies). Право справедливості, таким чином, є врегульованою схемою правничих принципів, але новий розвиток все ще можливий [«право справедливості ще не минуло дітородного віку (age of child-bearing): недавні приклади його творчості включають «заборону Марева» (Mareva Injunction) та «Ордер Антона Піллера» (Anton Piller Order)»].2. Право (right) або позов (claim) за правом справедливості, особливо «інтерес, що ґрунтується на праві справедливості» (equitable interest), або «право справедливості щодо викупу закладеного майна», або «просто право справедливості» (mere equity).
3. Акція (пай) у компанії з обмеженою відповідальністю».
Слід пояснити деякі терміни, що наведені вище.
«Mere equity» означає право на майно, яке є менш значним, ніж «equitable right» або «legal right» (законне право): воно не зачіпає нікого, окрім сторін в операції (transaction), де воно міститься [наприклад, право на виправлення (to rectify) документа].
Поняття «Mareva Injunction» з’явилося 1975 р. в процесі розгляду справи «Mareva Compania Naviera S. A. vs International Bulkcarriers S. A.». Судова заборона означає заморожування активів (assets) відповідача (резидента чи нерезидента). Це запобігає переміщенню відповідачем активів за кордон і робить доцільним подання позову до такого відповідача.
Поняття «Anton Piller Order» з’явилось у справі «Anton Piller KGV vs Manufacturing Processes» у 1976 p. Ордер суду зобов’язує відповідача дозволяти позивачеві або його представникам відвідувати приміщення відповідача, щоб оглянути або взяти матеріальні докази, які б відповідач хотів усунути або знищити з метою розлаштування позову. Ордер зобов’язує відповідача дати відповідь на запитання позивача. Застосовується цей судовий захід переважно у справах про порушення авторського права і суміжних з ним прав.
Наведемо ще одну невелику нотатку про право справедливості, запозичену з «Collins Dictionary of Law» (с. 150). Там зазначається, що це: «Система права (system of law), яка була розвинута «судом справедливості» паралельно з «common law». Право справедливості спрямовувалося на доповнення загального права, встановлюючи відшкодування (remedies) для тих випадків, які не охоплювалися загальним правом, з огляду на негнучкість (rigidity) останнього. Право справедливості додавало гнучкості загальному праву».
4.3.