Особливості суспільного і державного ладу Німеччини в період територіальної роздробленості (13-19 ст.)
Суспільний лад Німеччини цього періоду характеризується певними змінами, у порівнянні з попереднім етапом її розвитку Особливістю суспільного ладу є відсутність едииої васально-лснної ієрархії у межах всієї країни В рамках держави сформувалися два
основні стани: імперські та земські чини До перших належали імперські князі, імперські рицарі та представники імперських міст: до других - дворяни і духовенство князівств та жителі КНЯЗІВСЬКИХ міст
Клас феодалів зазнав певних структурних змін у його складі формується дві основні категорії: вища аристократія (курфюрсти й князі) та нижче дворянство й рицарство.
З часом зникає середнє дворянство, представники якого або перетворюються на володарюючи князів, або стають нижчими рицарями.Подібна диференціація відбувається і серед духовенства, яке розділяється на вище, і поступово псрсгворюєгься на князів, і нижче, представники якого близькі у статусі до вільних селян і міщан
У містах виділяються три основні соціальні групи - міський патриціат, представники якого обіймають всі вищі посади в управлінні, бюргерство (т.з. „середній клас", ремісники майстри тощо), плебс - (наймані працівники тощо) Крім цього, спостерігається диференціація і самих міст на імперські (безпосередні васали імператора), вільні (які не сплачують податків але користуються повним самоуправлінням), князівські (статус яких визначається князем).
У становищі залежних селян так само відбулися значні зміни, що проявляється у послабленні їх кріпосної залежності Сформувалися трн основні групи селян: орендатори, які за плату наймають від феодала його землю і можуть видавати її у піднайм. прикріплені до землі селяни, які мають виконувати ряд чітко визначених повиннос- тей; особисто залежні селяни, які відбувають повинності, які чітко ще не визначені.
Важливою особливістю державного ладу Німеччини цього періоду був поступовий розпад її на окремі територіальні володіння, які зберігають майже повну незалежність.
Чинники, що сприяють розпаду:і) Надання привілеїв світським магнатам в обмін на підтримку уряду у завойовницьких походах проти Італії Отримання великої кількості привілеїв сприяє персі воронню окремих феодалів на фактично незалежних від центру володарюючих князів
2) Посилення влади вищих церковних посадовців і перетворення їх у князів, які поступово перетворюються у противників королівської влади і централізації.
3) Невдалі військові кампанії проти Італії що мають метою інтегрувати її територію у державний організм Німеччини, але фактично лише виснажити ресурси імператора, який не лише не завоював повністю Італії, але й значно послабив свою владу у самій Німеччині.
4) Відсутність серйозної зовнішньої небезпеки, яка би виступила консолідуючим фактором.
5) Неспроможність імператорської влада укласти союз із містами. перетворивши їх на своїх союзників.
Феодальна роздробленість закріпилася законодавчим актом - Золотою буллою 1356 року. Згідно з цим документом, у подальшому глава держави імператор Священної Римської Імперії та король Німеччини обирався колегією семи курфюрстів, найвищих світських і духовних феодалів. Визнавалася, наприклад, повна незалежність курфюрстів від імператора у межах їх володінь Імператор зобов'язувався також не втручатися у справи окремих територіальних володінь. У межах власних володінь князі отримали всі права самостійних суверенів Проголошувалося, що імперія є політичною організацією суверенних князів і зберігається як символ єдності німецької нації.
Таким чином, главою держави залишався імператор, який обирався іі міг були усунений з посади Колегією курфюрстів Влада монарха була слабкою, йому не належали майже жодні центральні засоби й владні інструменти не було ні загального війська, ні суду
Вище управління країною здійснювалося Колегією курфюрстів. які обирали імператора і були його найвищими радниками Курфюрсти володіли абсолютним суверенітетом у межах власних земель і збиралися для вирішення найбільш важливих загальних справ.
Імперським представницьким органом був рейхстаг, який складався з грьох курій Колегії курфюрстів, колегії князів (до якої входили глави територіальних князівств) та колегії міст (до якої входили бургомістри імперських міст) У компетенцію рейхстагу' входило встановлення миру' між князівствами, організація загальних військових дій.
вирішення питання війни і миру з іншими державами, обкладання імперськими повинностями, турбота про територіальні зміни в імперії, творення імперського права. У перервах між засіданнями рейхстагу імператору за участі членів королівської ради належало право видання указів, що підлягали обов’язковому затвердженню рейхстагом Серед особливостей в структурі рейхстагу' слід назвати відсутність у його складі представників т.з. гретього стану та не створення окремої колегії духовенства. Рейхстаг водночас виступав як імперський представницький орган та як орган представництва окремих земель.В кожному із територіальних князівств було створено власний апарат управління Починаючи з 14 століття, спостерігається трансформація окремих князівств у станово-представницькі монархії. І Іа окремих землях стояв, як правило, монарх, влада якого передавалася у спадок В якості дорадчих та адміністративних органів при монархові діяли різномаштні ради, до складу яких входили його найближчі родичі, наближені чиновники тощо Окрім цього в кожній із земель діяли ландтаги представницькі органи, до складу яких входили представники дворянства, духовенства та міст До компетенції ландтагів у різні періоди входили різні питання визначення складу монаршої ради, обрання глави князівства при вироджені правлячої династії, надання ігоди на оголошення війни, вирішення деяких церковних, військових та поліцейських справ, затвердження нових податків Певний проміжок часу ландтаги виступали найвищою судовою інстанцією в рамках князівства Таким чином ландтаги частково обмежували владу монарха однак він, спираючись на дворянство й духовенство, майже завжди використовував їх у власних цілях
У період з 16 по ЇХ століття в князівствах Німеччини постаново встановлюється абсолютизм. При цьому виділяються дві найбільш потужні країни - Пруссія та Австрія які значно відрізнялися за побудовою державного апарату і з часом вступили х боротьбу між собою за домінуючу роль в Німеччині. Пруссія утворилася на початку 17 століття на землях Східної Німеччини, Північної Польщі та Прибалтики.
Вона являла собою класичний приклад занадто централізованої військово-поліцейської держави Особливою ознакою державного апарату цієї країни була воєнізація всіх структурних підрозділів державного апарате при майже повній відехтності будь-яких форм самоврядування Австрія на відміну від Пруссії не являла собою суворо централізованої держави. Її формування розпочалося у 13 столітті, з часу -зайняття престолу Австрійського герцогства династією Габсбургів Поступово відбувалося територіальне розширення країни, шляхом зайняття правлячою династією престолів різних держав. З 15 століття герцоги Австрії стають незмінними імператорами. Таким чином. Австрія являла собою багатонаціональну монархію, зі збереженням певних форм самоврядування і автономності в окремих її частинах( 'удово люда. Розвиток цієї гілки влади характеризується рос том кількості феодальних судів і дальшим розширенням сфери їх компетенції. Разом з тим, у країні паралельно існували церковні суди, юрисдикція яких поширювалася на духовенство та на категорії справ у сімейному і спадковому праві Третім видом судових установ були міські суди, що обиралися місцевим населенням і які здійснювали судочинство на території міста
З укріпленням князівської влади в окремих територіях утворилися вищі суди князівства, що здійснювали в якості апеляційної інстанції перегляд справ, рішення з яких було винесено нижче стоячими судами.
На рівні імперії діяла єдина судова установа імперський суд.
3.