Державний лад Німеччини після падіння Священної римської імперії і до утворення Німецької імперії.

Цей період хронологічно охоплює 1806-1871 роки і характер­нішою рисою для нього намагання об’єднати німецькі землі в складі одного державного організму Найчастішою формою такого об'єднання були союзи Характеризується цей період і перманент­ною боротьбою між Австрією й Пруссією за гегемонію в Німеччині

На початку 19 століття Священна римська імперія лише фор­мально була єдиною державою, до складу якої входило більше ірьохсот феодальних володінь, що володіли майже повною незалежністю.

В 1806 році в результаті завойовницьких воєн Наполеона Священна римська імперія розпалася Політична карта тогочасної значно змінилася, ліквідовано значну кількість невеликих земель, територія яких, як правило, включалася до складу 'залежних від Наполеона держав Була збільшена територія Бадену. Баварії, Вюртембергу, Саксонії Було утворено достатньо крупне Всстфаль- ськс королівство В цьому ж році утворився Рейнський союз, в якому об єдналися 16 незалежних держав, кількість яких з часом збільшилася. Цей союз виник як конфедерація монархій, що не позбав ієні державного суверенітету’, однак всі його учасники визнавали сюзеренно-васальні відносини з Францією Коли Рейнський сою і оголосив про свій вихід зі складу Священної римської імперії, ця монархічна держава розпалася У країнах союзу було введено ряд прогресивних змій скасовано станові привілеї та особисту кріпосну залежність, рсоріанізовано судову та правоохо­ронну системи, введено цивільний кодекс Франції тощо В цілому державний лад та правова система цих країн перебудувалася на зразок наполеонівської Франції

З розпадом імперії Наполеона. на Віденському конгресі 1815 року було прийнято Союзний акт, яким оголошувалось про створення конфедеративного державного утворення під назвою Німецький союз До нього увійшли 35 суверенних монархій - королівств, князівств, герцогств тощо та чотири вільних міста (Гамбург, Бремен.

Характерною рисою побудови державного механізму Німець­кого союзу була відсутність єдиного законодавства, дипломатичних та фінансових органів Загальним правлячим органом був лише Союзний сейм, який складався із уповноважених усіх німецьких держав-членів союзу і вирішував спільні питання. Сейм засідав у повному (69 чоловік) або у вузькому складі (17 представників найбільш потужних держав) Однак всі рішення мали прийматися консенсусом, що призвело до майже повного блокування роботи Сейму, оскільки представники кожної з країн відстоювали свою думку Головування на Сеймі належало представникові Австрії.

Основною метою Німецького союзу було недопущення „реци­диву Наполеона. Однак держави-переможниці у війні проти наполеонівської Франції не були зацікавлені у створені сильної німецької держави у центрі Європи Зрештою. Німецький союз засвідчив свою неспроможність завершити об'єднавчий процес країн

Одним з важливих рішень, що були прийняті в процесі роботи Німецького союзу, було рішення про необхідність прийняття конституції! в союзних державах. У період мгж 1X16-1847 роком більшість країн-членів Німецького союзу прийняли конституції, які бч.іи майже ідентичними за змістом. Основні риси конституцій:

1) Майже всі конституції приймалися у формі дарованих хар­тій;

2) Главою держави вважався.монарх, особа якого була недо­торканою і священною;

3) Найвищим представницьким органом у країнах був двопа­латний ландтаг, який разом з монархом здійснював функцію законотворчості

4) Головним органом виконавчої влади визнавався уряд, що складався з призначених монархом і підзвітних йому міністрів.

5) Усі конституції містили обмежений обсяг демократичних прав і свобод, однак правових гарантій їх здійснення не пе­редбачали.

В тридцятих роках 19 століття у Німеччині виникає ряд нових союзних утворень (Митний союз), які були покликані певною мірою замінити інертний Німецький союз і прискорити об’єднання країни.

У 1848 році 8 Берліні (столиці Пруссії) відбулася буржуазно- демократична революція, основною мстою якої було пом'якшення становища залежного селянства, створення у мов для розвитку буржуазії, обмеження влади монархії тощо. Революційні події відбулися і в інших німецьких країнах. В результаті кризової ситуації правителі цих країн дали згоду на скликання у Франкфурті всенімецького установчого зібрання метою якого було оголошено прийнягтя єдиної федеральної конституції. Проте ці збори, виробивши доволі прогресивний проект, не ухвалили ного

Враховуючи ситуацію, що склалася в країні, прусський уряд змушений був піти на поступки населенню і скликати Зібрання для прийняття Конституції. Оскільки вибори до установчого органу проводилися за куріальною системою, більшість міст у парламенті отримали представники заможних верств перш за все чиновництво. У 1850 році прийнято конституцію, яка в цілому відповідала наведеним вище характеристикам і вимогам.

Важливою подією в історії Німеччини була Пруссько- австрійська війна, яка закінчилася в 1866 році перемогою Пруссії Внаслідок цієї перемоги територія Пруссії значно розширилася і до її складу було включено ряд герцогств-країн (Ганновер. Гессен- Кастсль Франкфурт, Нассау тощо.) Пруссія відсторонила Австрію від лідерства в об’єднавчому процесі і сама зайняла цс місце

Наспаним етапом на ш іяху об'єднання Німеччини було створення нової конфедеративної держави Північно німецького союзу. До його складу увійшло 28 країн північної, східної, південної іа захі іної Німеччини. Однак ряд країн, що раніше об'єднувалися в Німецькому союзі, ю нового утворення не увійшли Мова йде перш із не, а Австрію та ідейно близькі до Франції Баден. Вюртемберг і Баварію. У 1867 рот нова держава прийняла Конституцію, яка визначала. шо президентом воюзу є король Пруссії, який наділявся всією повнотою виконавчої влади та ря іом інших важ півих повноважень Створювався >повнисоюзнии- представницький орган на основі загального виборчого права Рейхстаг, що наділявся виключним правом введення податків та вирішення інших питань у cijK-pi аконодавства Безпосередню повноваження виконавчої влади здійснював канцлер що призначався прусським королем При цьому не передбачалося створення колегіального органу у складі міністрів, а пяди піше окремі відділи підпорядковані канцлерові

Таким чином, провідна роль у об'єднавчому процесі в Німеч­чині належала Пруссії.

4.