Кримінальне право
Примітивна ідея «належного судочинства» (lex talionis) передбачала покарання «винного» члена людського тіла. Наприклад, за те, що рука вдарила батька чи вкрала чуже майно, вона підлягала відрубанню.
Око, яке проникало у заборонені секрети, підлягало виколюванню. Фальшиве звинувачення в кримінальному злочині каралося смертю. Смертна кара досить легко присуджувалася за різні форми крадіжок (thefts), розбій (brigandage), безпорядки (disorder), ухилення від державної служби (shirking of state service) і кримінальне недбальство (criminal negligence). Смертна кара виконувалася через повішення (gibbeting), утопления (drowning) чи спалювання (burning). Щодо певних злочинів передбачався відповідний спосіб смертної кари. Якщо кредитор тримав як заложника сина свого боржника і цей син помирав, то передбачалася смертна кара сина кредитора. Якщо будівельник будував дім, який потім завалився і вбив сина господаря будинку, то смертна кара виконувалася стосовно сина будівельника. Якщо громадянин був винен у смерті чужої доньки, то за це страчувалася його власна донька.Заслання встановлювалося за кровозмішування.
За негідну поведінку винуватець міг позбавлятися права на спадщину і висилався. Наклеп на одружену жінку чи святенницю карався клеймуванням (branding). Корумпований суддя (corrupt judge) назавжди позбавлявся посади. Сварливу дружину (extravagant wife) та нетямущих дітей (unfilial children) можна було перетворити на рабів.
Кодекс не визнавав ув’язнення (imprisonment) в державних в’язницях. Найпоширенішим видом кари був штраф. Він накладався за нанесення тілесних ушкоджень представникові класу маскіну чи рабові за спричинення шкоди майну чи порушення контракту. Повернення незаконно одержаних речей чи халатне спричинення шкоди речам, як правило, супроводжувалося стягненням штрафу.
Визнавалася важливість наміру. Якщо підсудний присягався, що він вчинив вбивство ненароком, то з підсудного стягувався штраф, розмір якого залежав від соціального становища вбитого.
Хоч у Кодексі прямо не вказується, що за зловмисне вбивство присуджувалася смертна кара, вавилонознавці стверджують про наявність саме такої кари. Власник вола, який на вулиці вдарив рогом людину, ніс відповідальність лише в тому випадку, коли про злий характер (visious) тварини було відомо завчасно. Ненавмисні вчинки Кодексом не визнавалися як злочини. Як уже відзначалося, бідність жінки була для неї виправданням бігамії, тобто їй прощалося співжиття з іншим чоловіком за відсутності свого, якщо він залишав її без засобів до існування.За недбальство (carelessness) і безпечність (neglect) карали суворо. Зокрема, помилка хірурга могла «коштувати» йому відрубування власних рук чи великих штрафів. Ветеринарний хірург чи будівельник споруд та кораблів, м’яко кажучи, були персонально зацікавлені в якості своєї праці.
На відміну від Країни Рад 30-х років XX ст., у Стародавньому Вавилоні просто підозри (suspicion) було недостатньо для притягнення до відповідальності. Злочин мав скоюватися і бути фактом — саме це було підставою для кримінальної відповідальності.
1.3.6.