Граціан (Gratianus)
Народився наприкінці XI ст. у Карар’я-Фікуле (Carraria- Ficule), Італія. Помер у італійському місті Болонья. Точна дата і рік смерті невідомі. Існує версія, що це трапилося до 1159 р.
Вважається засновником канонічного права. Твори і думки Граціана започаткували канонічне право як нову дисципліну (new branch of learning), тобто дисципліну, відмінну від теології.
Нинішні покоління про його життя знають мало. Відомо, що він був монахом. Потім став викладачем (lecturer) у Болоньї. Близько 1140 р. він створив «Decretum Gratiani». Цей твір містить близько 4 тис. текстів, що охоплюють усі сфери церковного правопорядку (church discipline). Граціан у своєму трактаті намагався гармонізувати всі суперечності (contradictions) і недоречності (inconsistencies), що існували в церковних правилах, які були зібрані з різних джерел.
Граціан зібрав канони, що існували до Латеранської ради включно (1139).
Фахівці зазначають, що Граціан не був першим, хто виконав компіляцію канонічного права. Виконували це і до нього. Але твір Граціана був саме тим, якого вимагав час. Твір відзначався повнотою. Його автору вдалося поєднати правничий та схоластичний підходи. Юридичне підґрунтя Граціан запозичив у докторів з цивільного права, які жили і працювали у Болоньї. Граціан також використовував теологічний досвід французів. У творі Граціан відобразив і свої погляди (opinions) та вчення (teaching). Праця Граціана стала підручником з канонічного права, який використовувався в університетах.
З огляду на подальше нормотворення, що його вчиняли папи (papal legislation), значна частина тексту твору Граціана згодом виявилася застарілою. Все ж таки твір Граціана становив першу частину Зводу канонічного права до кодифікації цього права римсько-католицькою церквою, яка сталася 1917 р.