Гай (Gaius)
Повне ім’я Гая невідоме.
Роки життя: 130—180 н. е.
Видатний юрист Стародавнього Риму. Згідно із «Законом про цитування» (Law of Citation) імператорів Римської імперії Теодо- зія П іВалентиніана Ш (426) Гай та ще чотири інші юристи (Папіні- ан, Ульпіан, Паул, Модестіан) були зараховані до когорти класиків.
Мав великий вплив на правничу думку і практику Стародавнього Риму. Підручником Гая дуже тривалий час користувалися студенти-правники, поки за правління візантійського імператора Юстиніана було створено підручник «Інститути». До речі, таку назву мав і підручник Гая. На підручник Гая орієнтувалися й інші фахівці, укладаючи свої книги.
Окрім «Інститутів», Гай написав коментарі до «XII таблиць», трактат про едикти Римських магістратів та кілька інших книг.
«Інститути» Гая складаються з 4 книг. Перша книга присвячена правовому статусу осіб. У колі зору другої та третьої книг перебувають майнове право, у тому числі спадкування. Четверта книга розглядає форми юридичних дій. Саме Гай створив ланцюжок: особи—речі—дії. Він відслідковується і в нинішній юриспруденції.
Тривалий час вважали, що текст «Інститутів» Гая було втрачено. Віднайдено рукопис було 1816 р. Трапилося це випадково у італійському місті Верона. На думку фахівців рукопис було написано у V ст. Тобто переписувач у той час мав перед очима ранній текст рукопису і писав новий текст. Розшифрувати рукопис було надзвичайно важко, бо хтось згодом на творі Гая виклав твори Св. Ієремії (St. Jerome).
Див. також у нотатку про Гая у першому томі «Юридичної енциклопедії».