Головні напрямки «Нового курсу» президента Франкліна Рузвельта.
Кандидат від Демократичної партії, популярний губернатор штату Нью-Йорк Ф.Д.Рузвельт доводив, що криза, яка охопила штати, була викликана органічними недоліками американської економіки.
В ході президентської кампанії 1932 р. він отримав переконливу перемогу. Крім того, демократи отримали абсолютну більшість місць в обох палатах американського Конгресу, що надало їм змогу проводити необхідні перетворення у державі. Інаугурація Рузвельта відбулася лише 4 березня 1933 р. Він займав цю посаду 4 рази поспіль: в 1932, 1936, 1940 та 1944 роках. Помер 12 квітня 1945 р.В січні 1933 р. відбулося прийняття ХХ поправки до Конституції Штатів. Вона отримала назву «поправки про невдах». Якщо раніше новообраний президент приступав до своїх обов’язків лише у березні наступного року, а конгресмени – тільки у грудні (тобто через 13 місяців), то тепер термін суттєво скоротився. Новообраний Конгрес розпочинав свою роботу 3 січня, а президент – з 20 січня.
Оздоровлення почалося вже 6 березня 1933 р. Політика президента Рузвельта дістала назву «нового курсу», або дослівно «нової здачі карт». За короткий термін було видано близько 70 законів. Так, не очікуючи на надзвичайну сесію Конгресу, президент Рузвельт оголосив надзвичайний стан в державі. Проект закону про банки був поставлений на обговорення Конгресу в перший же день роботи спеціальної сесії. Його обговорення зайняло всього 40 хвилин. Були закриті всі банки, але через кілька днів роботу продовжили лише здорові (тобто кредитоспроможні). Величезний золотий запас Сполучених Штатів було передано у державну скарбницю. Було введено страхування банківських депозитів. Тим самим зводився бар’єр на шляху чисто спекулятивних банківських операцій. Золотий вміст долара був скорочений на 14%, до 35 доларів за унцію. Таким чином уряд отримав можливість карбувати долари, не забезпечені золотом. При тому обмін паперових грошей на золото був заборонений.
Громадяни США були зобов’язані здавати приватне золото в банки. Міністерство фінансів мало право зупиняти на певний час банківські операції.Відповідно до державного закону про відновлення промисловості, була створена Національна адміністрація по оздоровленню промисловості (НІРА), яка почала діяти 16 червня 1933 р. Був встановлений державний контроль над промисловістю. Крім того, в її компетенцію входило створення нових робочих місць та підвищення таким чином купівельної спроможності населення. А зростання рівня попиту мало стимулювати внутрішнє виробництво. Крім того, НІРА запропонувала Асоціаціям підприємців сформулювати т.зв. «кодекси чесної конкуренції», в яких визначалися умови та обсяг виробництва, а також мінімальний рівень цін на товари. Наслідком цього було витіснення з ринку більш слабких компаній. Цей закон визначав норми мінімальної заробітної платні та максимальної тривалості робочого тижня. Пропонувався 35-годинний робочий тиждень та мінімальна заробітна платня 30-40 центів за годину. Законом також проголошувалося право робітників на створення профспілок та складання колективних договорів. А прийнятий Конгресом в 1935 р. державний закон про трудові стосунки, примушував роботодавців не вмішуватись у діяльність профспілок. Кодекси також мали підвищити контрольованість ситуації на ринку та попередити перевиробництво. Всього на хвилі кодифікацій виникло близько 500 підприємницьких асоціацій.
У галузі сільськогосподарського законодавства 12 травня 1933 р. уряд Рузвельта прийняв закон (Білль про допомогу фермерам, т.зв. ААА). Міністр сільського господарства отримав 2 категорії повноважень. По-перше, він міг за рахунок федерального бюджету надавати преміальні виплати фермерам, які добровільно погоджувалися обмежувати обсяги сільськогосподарського виробництва. По-друге, міністр міг укладати ринкові або збутові угоди з підприємцями, зайнятими у переробці сільськогосподарської продукції, з метою регулювання бажаного рівня цін на неї. Федеральні земельні банки скоротили процент з іпотечної заборгованості та продовжили термін сплати боргу.
Закон від 1 березня 1936 р. про збереження родючості ґрунтів та про квоти внутрішнього ринку продовжив курс на підтримання цін в сільському господарстві шляхом державного дотування скорочення виробництва тих культур, які виснажують ґрунт. Проте, така політика мала певні суттєві недоліки. В країні розпочалися масові заорювання врожаїв та знищення продуктів харчування. І це при тому, що тисячі громадян страждали від недоїдання. Тим не менш, завдяки цьому закону перевиробництво в аграрній сфері вдалося зупинити. Таким чином, до 1933 р. прибутки фермерів значно підвищились (до 50%)[99].Адміністрація Рузвельта відразу ж розпочала боротьбу з масовим безробіттям. 12 травня 1933 р. був ухвалений закон про асигнування 500 млн. доларів для надання допомоги безробітнім. Особлива увага була приділена молоді, як головному потенціалу держави. Задля допомоги молодим безробітніми віком 18-25 років була створена державна програма «Громадянський корпус охорони природи». На принципі добровільності корпус збирав молодих безробітних у табори (терміном на 6 місяців), які здебільшого розташовувались у лісових масивах та мали напіввійськовий характер за своїм внутрішнім порядком. В їх обов’язки входило висаджування лісосмуг, догляд за лісовим фондом, очищення русла річок тощо. За ці види робіт платили 30 доларів в місяць, не враховуючи харчування та проживання у таборах (все це відбувалось за державний рахунок). 25 доларів з заробленої суми потрібно було переслати своїй сім’ї. Через такі табори пройшло близько 2 млн. чоловіків віком до 25 років. Адміністрація громадських робіт займалася рештою питань працевлаштування. На її об’єктах у січні 1934 р. працювало 4,3 млн. чол., а загалом через суспільні роботи пройшло 8,5 млн. американців. Всього ж Федеральною адміністрацією з надання надзвичайної допомоги (ФЕРА) витратила на допомогу безробітнім більш 4 млрд. доларів. А з 1935 р. на вказані потреби було витрачено ще 10,8 млрд. доларів.
Адміністрацією Рузвельта була створена також система соціального страхування.
Серпневим законом 1935 р. передбачався соціальний захист (страхування) 2-х типів – по старості та по безробіттю. Фонди створювались за рахунок податку як на підприємців, так і на робітників (1% від фонду зарплати з доведенням у 1949 р. до 3%). Також вводились соціальні гарантії вдовам, сиротам, інвалідам.Загалом, перші роки здійснення «нового курсу» дали позитивні результати для держави. Спостерігалося зростання виробництва та цін на товари масового попиту. Але з загальною депресією у суспільстві відразу покінчити не вдалося. На початок 1935 р. у суспільстві виникає незадоволення державною політикою адміністрації Рузвельта. Частина підприємців була незадоволеною обмеженнями, які були накладені урядом на приватний бізнес. До того ж закінчувався дворічний експериментальний термін існування НІРА. Тоді Верховний Суд США, виконуючи наказ банкірів та промисловців, визнав, що існування та діяльність НІРА протирічить положенням Конституції США, яка забороняє федеральному урядові втручання в економічні відносини приватних осіб.
На противагу рішенням Верховного суду, Рузвельт проводить через Конгрес т.зв. закон Вагнера (або статут про трудові відносини) в 1935 р. Згідно з ним, держава офіційно підтвердила права профспілок, включаючи право на страйк. Оголошувалась державна підтримка колективних переговорів та укладення колективних договорів, заборонялась дискримінація членів профспілок та створення альтернативних робітничих організацій, де б домінували підприємці.
Також в цей час адміністрація президента продовжує реформувати систему оподаткування – підвищені ставки податків на надприбутки, успадкування та дарування. Значно розширена система громадських робіт. Встановлений державний контроль над федеральною системою резервів. У червні 1938 р. Рузвельт підписав Закон про справедливі умови праці. Був затверджений мінімум оплати праці – 25 центів за годину з доведенням до 40 центів в 1945 р. Тривалість робочого дня не обмежувалася, але вводилася півтора кратна оплата понад норму, спершу 44, потім 42, а з жовтня 1940 р.
– 40 годин на тиждень.Опонентами Рузвельта виступили створена в 1934 р. з ініціативи Дюпона та корпорації «Дженерал Моторз» Американська ліга свободи, расистська Рада підприємців південних штатів та впливові фракції республіканської партії. Окремі капіталісти відверто бойкотували федеральні закони. Так, наприклад, Генрі Форд для боротьби з легально дозволеними профспілками створив приватні поліцейські сили чисельністю до 3,5 тис. чол. Гостра боротьба в Конгресі розгорнулася в 1937 р. з питань подальшого стимулювання умов праці білля Блека-Коннері про справедливі умови праці, законодавства проти судів Лінча.
В 1939 р. була проведена ще одна реформа у галузі управління державою. Якщо формування структури виконавчої влади, повноваження керівних органів раніше регламентувалися безпосередньо законодавчою владою, то з 1939 р. Конгрес уступив це право виконавчій владі. Воно почало реалізуватися президентом засобом планів реорганізації. Ці факти, згідно закону, повинні надаватися на затвердження Конгресу, який має право протягом 60 днів їх відхилити.
Наслідки «нового курсу» були неоднозначні. Навіть в 1939 р. без врахування 2,5 млн. чоловік, зайнятих на суспільних роботах, 58,5% працюючих чоловіків та 78,3% працюючих жінок отримали заробітну плату, меншу за 1000 доларів на рік. Якщо враховувати, що офіційний прожитковий мінімум для сім’ї з чотирьох чоловік складав, приблизно, 2,5 тис. доларів, то, звичайно, таке суспільство не можна назвати благополучним. Непевним було становище у сільському господарстві. Надзвичайні заходи у цій галузі (тільки одних свиней було знищено 6,5 млн. голів – для підтримки рівня цін на свинину) не порятували 716 тис. ферм (10,5% від загальної кількості), що збанкрутували протягом 1935-1940 рр. Заборгованість фермерства в 1940 р. складала 10 млрд. доларів. Невирішеність багатьох проблем визнавав і сам президент Ф.Д.Рузвельт[100].
Не було в американському суспільстві єдиної оцінки «нового курсу». Критики його, зокрема, вказували на поспішне планування та невдале втілення реформ, що насправді мало місце.
Команда Рузвельта бачила невідповідність принципів ринкової економіки історичним умовам, які змінилися, але крокуючи до влади, не мала готового плану реформ. Ідеологія та програма «нового курсу» остаточно сформувалася протягом подолання конкретних наслідків «великої депресії». Не дивлячись на недоліки, які мали місце на шляху підготовки та здійснення програми «нового курсу», своє головне завдання уряд виконав. Американське суспільство було виведене з кризового стану, були подолані його наслідки.«Новий курс» адміністрації президента Рузвельта відображав довгострокову тенденцію у розвиткові індустріальних країн, яка була пов’язана із зростанням ролі держави в економічному та соціальному житті. Отже, «Новий курс» – це державна політика, яка проводилася урядом адміністрації Рузвельта та ґрунтувалася на широкому державному втручанні в економічну та соціальну галузі держави, що була направлена на подолання економічної кризи.
5.