Додаток 3 ДОВІДКИ ПРО ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТІВ США, ЯКІ НЕ СТАВАЛИ ПРЕЗИДЕНТАМИ США

(число перед прізвищем означає порядковий номер президента США, за якого даний діяч був віце-президентом)

3. Аарон Барр Aaron Burr

Народився 6 лютого 1756 р. у Ньюарку (New Ark), штат Нью- Джерсі.

Програв президентські вибори 1800 р. Томасу Джефферсону. Про­тягом періоду президенства Т. Джефферсона А. Барр був віце- президентом США. 1804 р. А. Барр виставив свою кандидатуру на ви­бори губернатора штату Нью-Йорк, але зазнав на них поразки з огляду на кампанію свого суперника А. Гамільтона. Того ж року між ними від­булася дуель, на якій А. Гамільтон загинув.

Разом з Джеймсом Вілкінсоном (James Wilkinson) А. Барр планував вторгнення в Мексику. Д. Вілкінсон повідомив властям про змову. А. Барра віддали до суду за зраду (treason), але суд виправдав його.

Дружиною у нього була Теодосія Бертоу Превост (Theodosia Bartow Prevost). Вони мали одну дитину.

3—4. Джордж Клінтон George Clinton

Народився 26 липня 1739 р. у графстві Ольстер (Ulster), штат Нью- Йорк. У тому ж штаті й проживав.

За партійною належністю — республіканець. Період перебування на посту: 1805—1812 рр. Помер 20 квітня 1812 р. Був віце-президентом США двічі: вперше під час президентства Т. Джефферсона, а вдруге — Джеймса Медісона.

Виступав проти сильного центрального уряду, вбачаючи в ньому за­грозу фінансам і банківській системі.

Йротягом 1777—1795 рр. та 1801—1804 рр. був губернатором штату Нью-Йорк.

Дружиною у нього була Корнелія Теппен (Cornelia Teppen). Вони мали шестеро дітей.

8. Елбрідж Геррі Elbridge Gerry

Народився 17 червня 1744 р. у Марбхеді (Marblehead), штат Масса­чусетс. За партійною належністю — республіканець. На посаді віце- президента перебував упродовж 1813—1814 рр. Помер 23 листопада 1814 р.

Був віце-президентом США за часів президентства Д. Медісона.

На континентальних конгресах 1776—1780 рр. і 1783—1875 рр. та Конституційному конгресі 1787 р. був делегатом від Массачусетсу. Пі­дпис Е. Геррі стоїть під Декларацією про незалежність. Протягом 1789—1793 рр. був членом Палати представників Конгресу США. По­саду губернатора Массачусетса обіймав упродовж 1810—1812 рр. З призначенням цього віце-президента пов’язаний термін «gerrymander», який означає таке розмежування виборчих законів, яке є найменш вигідним для опозиції.

Дружиною була Анна Томпсон (Ann Thompson), мали вони семеро дітей.

5. Даніел Томпкінс Daniel D. Tompkins

Народився 21 червня 1774 р. у Сіерсдейлі (Searsdale), штат Нью- Йорк. Там же й проживав. За партійною належністю — республіканець. Період перебування на посаді віце-президента США: 1817—1825. По­мер 11 червня 1825 р.

Протягом 1807—1817 рр. обіймав посаду губернатора штату Нью- Йорк.

Був віце-президентом США під час Джеймса Монро.

Перебуваючи на посту віце-президента, Д. Томпкінс довго відбива­вся від своїх політичних опонентів, які звинувачували його в неналеж­ному використанні державих коштів під час свого губернаторства.

Дружиною була Ханна Мінторн (Hanna Minthorne). Мали вони се­меро дітей.

8. Річард Ментор Джонсон Richard Mentor Johnson

Народився 17 жовтня 1781 р. біля Луїзвіллю (Loisville), штат Кенту- ккі. Помер 19 листопада 1850 р. у тому ж штаті. За партійною належні­стю — демократ. На посаді віце-президента перебував упродовж 1837—1841 рр.

Правничою практикою почав займатися 1802 р. Про нього пішла добра слава. До законодавчого органу штату Кентуккі його було обрано 1804 р. Через два роки обрали до Палати представників Конгресу США. Там він перебував упродовж 1807—1819 рр. та 1829—1837 рр. На по­саді сенатора знаходився протягом 1813—1829 рр. На початку своєї кар’єри симпатизував вітам. Згодом став соратником президента Ендрю Джексона, який виступав за низькі тарифи та розпуск національного банку.

Р. Джонсону на посаді віце-президента було нелегко. Невдоволення цим у демократичній партії зростало. Вона вперше в історії вирішила в 1840 р. не висувати кандидата на посаду віце-президента. На президе­нтських виборах поступився кандидату від партії вігів Джону Тайлеру. Назадовго до смерті Р. Джонсона було обрано до законодавчого органу штату Кентуккі.

Одруженим не був.

11. Джордж Міффлін Даллас George Mifflin Dallas

Народився 10 липня 1792 р. у Філадельфії (Philadelphia), штат Пен­сільванія. Проживав у тому ж штаті. За партійною належністю — демо­крат. Посаду віце-президента обіймав упродовж 1845—1848 рр. Помер 31 грудня 1864 р.

Обіймав посаду віце-президента за часів президента Джеймса Пол­ка. Залишив свій слід в історії, передусім завдяки Конвенції Далласа — Кларендона, яка покликана була розв’язати суперечності Центральної Америки. Він домігся від Великої Британії відмови від проголошеною нею,права на обшук морських суден.

Його дружиною була Софія Ніклін (Sophia Niklin). Дітей у них не було.

14. Вільям Руфус Де Ван Кінг William Rufus De Vane King

Народився 7 квітня 1786 p. у графстві Семпсон (Sampson), штат Пі­внічна Кароліна. Проживав в Алабамі. За партійною належністю — де­мократ. Помер 18 квітня 1853 р.

Упродовж 1819—1844 рр. знаходився на дипломатичній службі та був сенатором від Алабами, зокрема, протягом 1844—1846 рр. був пос­лом США у Франції. Застерігав французький уряд, щоб не було жод­ного іноземного втручання в наміри США анексувати Техас. Обравши Ф. П’єрса президентом США, виборці автоматично схвалили його вибір на посаду віце-президента В. Кінга. Він помер після виборів, не встиг­ши офіційно обійняти посаду.

Дружини і дітей не мав.

15. Джон Кебел Брекенрідж John C. Brechinridge

Народився 21 січня 1821 p. у Лексінгтоні (Lexington), штат Кентуккі.

Був відомим правником, військовим діячем й дипломатом США.

Протягом 1851—1855 рр. був членом фракції Демократичної партії в Палаті представників США. За результатами президентських виборів 1856р. став віце-президентом США в адміністрації президента Джеймса Б’юкенена. Демократична партія розкололася 1860 р., і на президентсь­ких виборах 1960 р. південні демократи виставили кандидатуру Д.Брекенріджа. Перемогу на виборах здобув Авраам Лінкольн. У листопаді 1861р. Д. Брекенрідж подав у відставку з поста сенатора і як бригадний генерал (генерал-майор) вступив до армії конфедератів. Президент Конфедерації Джеферсон Девіс призначив його в 1865 р. державним військовим секретарем.

Дружиною була Мері Барч (Mary C. Burch). Дітей у них не було.

16. Ханнебел Хамлін Hannibal Hamlin

Народився 27 серпня 1809 р. в Паризьких горбах (Paris Hills), штат Мен. Помер 4 липня 1891 р. у Бангкорі (Bangkor). За партійною належ­ністю — республіканець. Пост віце-президента США обіймав упро­довж 1861—1865 рр.

Займався юридичною практикою. Виступав проти рабства. Про­тягом 1836—1840 рр. був серед законодавців штату Мен. До Конгре­су США обирався в 1842 р. та 1844 р. Вперше був сенатором протя­гом 1848—1856 рр. Вийнов з демократичної партії у 1856 р. з огляду на те, що вона схвалила «Акт Канзас — Небраска». У 1857 р. Ханне- бела Хамліна було обрано першим республіканським губернатором штату Мен. З цієї посади він подав у відставку у лютому 1857 р. й повернувся до Сенату. Був віце-президентом США протягом першо­го терміну президенства А. Лінкольна. Виступав за радикальні захо­ди у скасуванні рабства і озброєнні негрів. На вибори 1864 р. його кандидатура не була схвалена. Працював на посаді збирача мита (collector) порту Бостона. Пому не подобалася політика президента Ендрю Джонсона. Протягом 1869—1881 рр. був сенатором і очолю­вав комітет з іноземних справ. Був послом США в Іспанії впродовж 1881—1882 рр.

Двічі був одружений. Перша дружина — Сара Джейн Імері (Sarah Jane Emery), друга — Еллен Веста Імері (Ellen Vesta Emery). З першою дружиною дітей не було, з другою мав одну дитину.

18. Скуйлер Колфакс

Schuyler Colfax

Народився 23 березна 1823 р. у Нью-Йорку. Помер 13 січня 1885 р. у Манкато, штат Міннесота. Проживав в Індіані. За партійною належні­стю — республіканець. На посаді віце-президента перебував упродовж 1869—1873 рр.

На початку своєї кар’єри поєднував журналістику з політикою. 1845 р. заснував газету «St. Joseph Valley Register». Був її головним ре­дактором упродовж 18 років. Газета належала до найвпливовіших у штаті.

Перед громадянською війною перейшов з партії вігів до руху «Нічо­го не знаю» (Know — Nothing), а потім— до Республіканської партії. У Конгресі був до 1869 р., останні шість років — спікером Палати представників.

Протягом 1865—1877 рр. був лідером радикальних республіканців і виступав за надання права голосу неграм та утиск функціонерів Конфе­дерації. На президентських виборах 1868 р. У. Гранта було обрано пре­зидентом, а Е. Колфакса — віце-президентом.

С.Колфаксу не вдалося забезпечити своє висунення на посаду віце- президента на виборах 1872 р., оскільки з’явилася інформація про його причетність до фінансових зловживань. Звинувачувався, зокрема, в то­му, що в 1868 р. отримав у подарунок 4 тис. доларів від постачальника конвертів уряду США.

Після закінчення терміну його перебування на державній службі, виступав з популярними лекціями, заробляючи собі на життя.

Двічі був одружений. Перша дружина — Евелін Кларк (Evelyn Clark), а друга — Еллен Уейд (Ellen Wade). Дітей не було з обома дру­жинами.

18. Генрі Вільсон Henry Wilson

Першопочатково ім’я та прізвище — Єремія Джонс Колбет (Jeremiah Jones Colbath).

Народився 12 лютого 1812 р. у Фармінгтоні (Farmington), штат Нью- Гемпшир. Помер 22 листопада 1875 р. у Вашингтоні. Проживав у Мас­сачусетс!. На посаді віце-президента США — 1873—1875 рр.

З 10-річного віку працював сільськогосподарським наймитом.

Помер від сердечного нападу, знаходячись на роботі.

Написав тритомник про діяльність Конгресу під час війни. Створив також тритомну монографію «Історія піднесеня і занепаду рабовласни­цької влади в Америці» (History of the Rise and Fall of the Slave Power in America).

Дружиною була Харієт Мальвіна Хоув (Harriet Malvina Howe). Мали одну дитину.

19. Вільям Віллер William A. Wheeler

Народився 30 червня 1819 р. у Малоні (Malone), штат Нью-Йорк. Там же й помер 4 червня 1887 р. За партійною належністю — республі­канець. На посаді віце-президента перебував упродовж 1877—1881 рр.

Протягом 1840—1850 рр. працював в урядових структурах штату Нью-Йорк. Був членом Палати представників Конгресу США впродовж 1861—1863 рр. Повторно його було обрано до Конгресу в 1875 р. Ввій­шов до складу комісії, яка розглядала суперечливі результати виборів у Луїзіані. Запропонував компромісне рішення, яке було назване його прі­звищем, — урядовий контроль було поділено між двома партіями.

Був віце-президентом США за часів адміністрації Рутефорда Хаза. На цю посаду вони були призначені за рішенням надзвичайної комісії, що розглядала суперечливі президентські вибори 1876 р.

Виступав за владну єдність, реформу державної служби і допомогу системі освіти Півдня. Після закінчення терміну свого перебування на посаді віце-президента, відійшов від суспільного життя з огляду на особисті проблеми.

Дружиною була Мері Кінг (Mary King). Дітей у них не було.

22. Томас Хендрікс Thomas A. Hendriks

Народився 7 вересня 1819 р. біля Занесвілля (Zanesville), штат Ога­йо. Проживав в Індіані. Помер 25 листопада 1885 р. в Індіанаполісі, штат Індіана. На посаді віце-президента США був недовго.

Юридичною практикою почав займатися в 1843 р. Його було обрано до законодавчого органу Індіани в 1848 р. Протягом 1850—1851 рр. брав участь у роботі конференції з перегляду конституції штату.

Упродовж 1851—1855 рр. був комісаром федерального Загальнозе- мельного відомства Конгресу США. Перебував у Сенаті в 1863— 1869 рр. Посаду губернатора Індіани обіймав у 1873—1877 рр. Був нев- доволеним воєнною політикою республіканської адміністрації щодо Конфедерації, хоч особисто залишався вірним Союзу. Не подобалася йому й радикальна программа відбудови Півдня після громадянської війни. Виступав проти законодавства, спрямованого на надання еконо­мічної й політичної допомоги тим, кого звільнили від рабства.

Демократична партія розглядала питання про висунення кандидату­ри Т. Хендрікса на посаду президента. Він був кандидатом на посаду віце-президента на виборах 1876 р. та 1884 р. Спеціальна виборча комі­сія не присудила перемогу на виборах 1876р. команді С. Тілдена (S.J.Tilden) та Т. Хендрікса. Віце-президентом він став під час першого терміну президентства С. Клівленда.

Дружиною була Еліза Мерген (Eliza C.Margan). У них була одна ди­тина.

23. Леві Парсонс Мортон Levi Parsons Morton

Народився 16 травня 1824 р. у Шоехемі (Shoreham), штат Вермонт. Проживав у Нью-Йорку. За партійною належністю — республіканець. Посаду віце-президента обіймав упродовж 1889—1893 рр. Помер 16 травня 1920 р.

Був банкіром і підприємцем. Він створив фірму «Levi P. Morton and KO» (з 1869 — «Morton, Blass and KO»), яка надала уряду США допо­могу у фінансуванні громадянської війни. Протягом 1879—1881 рр. був представником, а в 1881—1885 рр. — послом США у Франції. Потім обіймав посаду віце-президента США за часів президентства Б. Гаррі- сона. Згодом (1895—1897) був губернатором Нью-Йорку.

Був двічі одружений. Першою дружиною була Люсі Янг Кімболл (Lucy Young Kimball), а другою — Анна Лівінгстон Ред Стріт (Anna Livingston Read Street). З першою дружиною дітей не було, а з другою мав 5 дітей.

24. Едлай Евінг Стівенсон Adlai Ewing Stevenson

Народився 23 жовтня 1835 р. у Християнському Графстві (Christian County), штат Кентуккі. Помер 14 червня 1914 р. у Чикаго. Проживав в Іллінойсі. За партійною належністю — демократ. На посаді віце- президента США перебував у 1893—1897 рр.

На початку своєї правничої практики на Е. Стівенсона великий вплив здійснили дебати між Авраамом Лінкольном і Стефеном Дугла­сом, що відбулися 1858 р. під час сенаторської виборчої кампанії у штаті Іллінойс.

На державній роботі — з 1860 р. Прокурором штату було обрано 1865 р. Двічі обирався до Палати представників (1875—1876 та 1879— 1880).

Виступав за низькі тарифи, ліберальну валютну політику. Примир­ливою була позиція Е. Стівенсона в дебатах Конгресу, де розглядався спосіб розв’язання конфлікту довкола суперечливих президентських виборів 1876 р.

Під час президентства Г. Клівленда 1885—1889 рр. Е.Стівенсон був першим заступником Генерального директора поштової служби США. Коли Г. Клівленда було вдруге обрано на посаду президента, то віце- президент Е. Стівенсон розглядався демократичною партією як діяч, який найкраще об’єднає різні її фракції.

В.Мак Кінлі наприкінці свого терміну перебування на посаді прези­дента США призначив Стівенсона головою Комісії, яка направлялася до Європи опрацьовувати питання міжнародного біметалізму. Е. Стіве­нсон висував свою кандидатуру на посаду віце-президента (1900) та гу­бернатора Іллінойсу (1908), але обидва рази йому не щастило.

Дружиною була Леціція Грін (Letitia Green). Мали вони одну ди­тину.

25. Гарріт Хоберт Garret A. Hobart

Народився 3 червня 1844 р. в Лонг-Бранчі (Long Branch), штат Нью- Джерсі. Помер у Патерсоні (Paterson) 21 листопада 1899 р. На посаді віце-президента перебував упродовж 1897—1899 рр. За партійною на­лежністю — республіканець.

Розпочав займатися правничою практикою у штаті Нью-Джерсі в 1869 р. Вона принесла йому широке визнання. 1873 р. обрано до зако­нодавчого органу штату, де він перебував два роки. У 1877—1882 рр. Г. Хоберт — сенатор штату. На посаді голови штатського Комітету Ре­спубліканської партії перебував у 1880—1891 рр. До складу Національ­ного комітету Республіканської партії увійшов у 1884 р. і від Нью- Джерсі 5 разів підряд був делегатом конференцій, які висували канди­датури від партії на президентських виборах.

Оскільки на президентських виборах В. Мак Кінлі виступав за міцну валюту і високі тарифи, то Г. Хоберт став найкращою кандидатурою на посаду віце-президента. Йому до вподоби був золотий стандарт. Помер, не доживши до закінчення терміну свого перебуваня на посаді.

Його дружиною була Дженні Татл (Jennie Tuttle). Мали вони двох дітей.

26. Чарльз Фейрбенкс Charles W. Fairbanks

Народився 11 травня 1852 р. біля Уніонвілля (Unionville), штат Ога­йо. Помер 4 червня 1918 р. в Індіанаполісі (Indianapolis), штат Індіана. Відомий ще й як останній державний діяч Америки, який вийшов з ха­тинок (last of America's log-cabin statesmen). Партійна належність — ре­спубліканець. На посаді віце-президента США перебував протягом 1905—1909 рр.

Розпочав займатися юридичню практикою в 1874 р. Був залізнич­ним прокурором Індіани. З 1896 р. і до своєї смерті вважався босом Ре­спубліканської партії в штаті Індіана. Виступав за золотий стандарт. Належав до основних доповідачів на Націанальній конференції Респуб­ліканської партії в 1896 р. У 1897—1905 рр. — сенатор. Швидко став провідним членом Сенату.

На президентських виборах 1904 р. Теодор Рузвельт запропонував

Ч. Фейрбенксу посаду віце-президента, не дивлячись на те, що останній представляв «сумнівний штат». Роки на посаді віце-президента пройш­ли гладенько. Коли в 1912 р. Республіканську партію розколов «Про­гресивний рух», то Ч. Фейрбенкс підтримав В. Тафта, відмовивши в пі­дтримці Т. Рузвельту. Ч. Фейрбенксу хотілося стати віце-президентом ще й у 1916 р., але команді Ч. Х'юга (Charles Evans Hughes) — Ч. Фей­рбенксу не щастило.

Дружиною була Корнелія Коул (Cornelia Cole). Дітей у них не було.

27. Джеймс Шерман James Sherman

Народився 24 жовтня 1855 р. в Отіці (Otica), штат Нью-Йорк. У тому ж штаті й проживав. За партійною належністю — республіка­нець. На посту віце-президента перебував у 1909—1912 рр. Помер 30 жовтня 1912 р.

Джеймс Шерман розпочав займатися правничою практикою в 1880 р. 1884 р. його було обрано мером Отіки. Був членом Палати представників Конгресу США в 1887-1891 рр. та 1893—1909 рр.

На посаді віце-президента США перебував під час президентства Говарда Тафта. Помер під час президентської виборчої кампанії 1912 р. Його смерть стала унікальним явищем в історії американської політи­ки — було вже запізно зазначати у виборчих бюлетенях прізвище ново­го кандидата на пост віце-президента. Понад три мільйони американців голосували за живого Г.Тафта та померлого Джеймса Шермана. 8 голо­сів колегії виборців, відданих Джеймсу Шерману, були зараховані на користь президента Колумбійського університету Ніколаса Муррея Ба­тлера (Nicholas Murray Butler).

Дружина — Keppi Бебкок (Carrie Babcock). Мали трьох дітей.

28. Томас Маршалл Thomas Riley Marshall

Народився 14 березня 1854 р. у Нью-Манчестері (N. Manchester), штат Індіана. У тому ж штаті й проживав. Посаду віце-президента обі­ймав протягом 1913—1921 рр. Помер 1 червня 1925 р.

Упродовж 1909—1913 рр. обіймав посаду губернатора Індіани. По­тім його було призначено віце-президентом в адміністрації Вудро Віль- сона.

Його дружиною була Луїза Кімсі (Lois I. Kimsey). Дітей у них не було.

30. Чарльз Доз Charles Gates Dawes

Народився 27 серпня 1865 р. у Маріетті (Marrietta), штат Огайо. Проживав в Іллінойсі. За партійною належністю — республіканець. Посаду віце-президента обіймав упродовж 1925—1929 рр. Помер 23 квітня 1921 р.

Був відомим фінансовим і політичним діячем. У 1925 р. йому і серу Остену Чемберлену (Austen Chemberlain) було присуджено Нобелівську премію миру за «План Доза». План стосувався тимчасової неспромож­ності Німеччини сплачувати воєнні репарації, накладені на неї Версаль- ським договором, яким закінчилася Перша світова війна. План перед­бачав реорганізацію фінансової системи Німеччини й одержання позик від переважно приватних інвесторів США.

Ч. Доз був віце-президентом в адміністрації К. Куліджа. Протягом 1929—1932 рр. був послом США у Великій Британії.

Його дружиною була Керо Блаймер (Caro D. Blymer). Мали вони че­тверо дітей.

31. Чарльз Куртіс Charles Curtis

Народився 25 січня 1860 р. на землі індіанців, яка пізніше ввійшла до складу Канзаса. Помер 8 лютого у Вашингтоні. Проживав у Канзасі. За партійною належністю — республіканець. На посаді віце-президента США перебував у 1929—1933 рр.

Вважався 31-м віце-президентом США. Обіймав цей пост у респуб­ліканській адміністрації президента Герберта Гувера.

Його мати мала четверту частину індіанської крові племені канза. Дитячі роки пройшли в племені кау. Розпочав займатися юридичною практикою в 1881 р. Протягом 1884—1888 рр. був сенатором графства Шауні (Shawnee). Вступив до Республіканської партії. Протягом 1893— 1897 рр. був членом Палати представників та сенатором упродовж 1907—1913 та 1915—1929 рр. Був лідером фракції Республіканської партії в 1915—1917 рр. та лідером більшості впродовж останніх шести років.

Ч. Куртіс був проти висунення кандидатури Г. Гувера на посаду президента США від Республіканської партії. За результатами партій­ного голосування Ч. Куртіс посів друге місце. Це й зумовило обрання в 1932 р. Г. Гувера президентом, а Ч. Куртіса — віце-президентом США. На виборах 1936 р. команда Гувера-Куртіса зазнала поразки. Екс-віце- президент повернувся до юридичної практики.

Дружиною була Анна Бейрд (Anna E. Baird). Мали вони трьох дітей.

32. Джон Гарнер John N. Garner

Народився 23 листопада 1868 р. у графстві Червона Річка (Red River County), штат Техас. Помер 7 листопада 1967 р. в Увальді (Uvalde). За партійною належністю — демократ. На посаді віце-президента пере­бував у 1933—1941 рр.

Юридичною практикою розпочав займатися у штаті Техас у 1890 р. 1903 р. його було обрано до Палати представників, де він перебував 30 років. Дотримувався консервативних поглядів. Вважався надійним, стабільним та політично ефективним діячем. Був майстром політичних маневрів. Виступав за градуйований податок на доходи, федеральну ре­зервну систему. За станом на 1917 р. вважався найвпливовішим політи­ком у Конгресі. Очолював фракцію Демократичної партії. 1931 р. його обрали спікером Палати представників.

На Національній конференції Демократичної партії, що відбулася в 1932 р., Д. Гарнер спочатку був кандидатом на посаду президента. По­тім дозволив лояльним до себе делегатам від Техасу і Каліфорнії про­голосувати за Ф. Рузвельта. Останній запропонував йому посаду віце- президента. На неї Д. Гарнер заступав двічі під час президентства Ф. Рузвельта, хоч і вважав політику «Нового підходу» занадто лібераль­ною. У 1937 р. розсердився на Ф. Рузвельта за його намір розширити Верховний Суд США. Наприкінці другого терміну віце-президентства повернувся на своє ранчо в Техасі.

Дружиною його була Етті Рейнер (Ettie Rheiner). Дітей не мали.

32. Генрі Агард Воллее Henry Agard Wallace

Народився 7 жовтня 1888 p. у графстві Едейр (Adair), штат Айова. Проживав у тому ж штаті. На посаді віце-президента США перебував у 1941—1945 рр. За партійною належністю — демократ. Помер 18 листо­пада 1965 р.

Був віце-президентом США за часів Ф. Рузвельта, точніше кажучи протягом третього терміну перебування Ф. Рузвельта на посту глави американської держави.

Г. Воллее організував 1948 р. Прогресивну партію США.

Дружиною його була їло Броувн (Ilo Browne). Мали вони трьох дітей.

33. Албен Вільям Барклі Alben W. Barkley

Народився 24 листопаду 1877 р. у графстві Грейвз (Graves), штат Кентуккі. За партійною належністю — демократ. На посаді віце- президента перебував у 1949—1953 рр. Помер 30 квітня 1956 р.

Був лідером сенатської більшості Демократичної партії впродовж 1937—1947 рр. На президентських виборах 1948 р. він став віце- президентом в адміністрації Гаррі Трумена.

Був двічі одруженим. Перша дружина — Дороті Броуер (Dorothy Brower), друга — Джейн Хедлі (Jane Hadley). З першою дружиною мав трьох дітей. З другою дружиною дітей не було.

36. Губерт Гораціо Хемфрі Hubert Horatio Humphey

Народився 27 травня 1911 р. в Воллесі (Wallace), штат Південна Да­кота. Проживав у Міннесоті. За партійною належністю — демократ. Посаду віце-президента США обіймав у 1965—1969 рр. Помер 13 січня 1978 р.

Упродовж 1949—1964 та 1971—1978 рр. був сенатором від штату Міннесота. Виступав за громадянські права та права трудящих. Віце- президентом був протягом періоду президенства Л. Джонсона. На пре­зидентських виборах 1968 р. був кандидатом від Демократичної партії. Зазнав поразки від Р. Ніксона.

Дружиною його була Маріель Фей Бак (Mariel Fay Buck). Мали вони чотирьох дітей.

37. Спіро Теодор Агнью Spiro Theodore Agnew

Народився 9 листопада 1918 р. у Балтиморі, штат Меріленд. Прожи­вав у тому ж штаті. За партійною належністю — республіканець. На посаді віце-президента США перебував у 1969—1973 рр.

Був губернатором штату Меріленд. Віце-президентом став в адміні­страції Р. Ніксона. Політичні супротивники звинуватили С. Агнью в хабарництві під час перебування на посаді губернатора. 10 жовтня 1973 р. С.Агнью подав у відставку. Визнав один епізод уникнення від сплати податків і за результатами судового розгляду сплатив штату Меріленд відшкодування на суму 270 тисяч доларів.

Дружиною його була Елінор Ізобел Джудефайнд (Elinor Esobel Judefind). Мали четверо дітей.

38. Нельсон Рокфеллер Nelson Aldrich Rocfeller

Народився 8 липня 1908 р. у Бар Харборі (Bar Harbor), штат Мен. Проживав у Нью-Йорку. За партійною належністю — республіканець. Посаду віце-президента США обіймав упродовж 1974—1977 рр. Помер 26 січня 1979 р.

Доводився внуком Джону Д. Рокфеллеру — відомому нафтовому магнату й філантропу.

Протягом 1940—1944 рр. був координатором внутрішньоамерикан- ських справ, а потім (1944—1945) — помічником державного секрета­ря. Очолював дорадче правління міжнародного розвитку в 1953— 1954 рр. Після цього був спеціальним помічником президента США Д. Ейзенхауера (1953—1954). У 1955—1973 рр. Н. Рокфеллер — губер­натор Нью-Йорку. На посаді губернатора доклав зусиль до поліпшення соціального добробуту та вповадження освітніх программ. Коли Д. Форд заступив Р. Ніксона на посаді президента США, то Н. Рокфеллеру було запропоновано посаду віце-президента.

Був двічі одружений. Перша дружина — Мері Тодхантер Кларк (Mary Todhunter Clark), друга — Маргарет Фітлер Марфі (Margaretta Fitler Murphy). З першою држиною мав 5 дітей, з другою — двох.

39. Вальтер Фредерик Мондейл Walter Frederick Mondale

Народився 5 січня 1928 р. у Цейлоні (Ceylon), штат Міннесота. У тому ж штаті й проживав. За партійною належністю — демократ. На посаді віце-президента США перебував у 1977—1981 рр.

Вважався протеже сенатора-демократа з Міннесоти Губерта Хемфрі. Протягом 1960—1964 рр. був генеральним прокурором Міннесоти. У 1965—1966 рр. замість Г. Хемфрі дослужив закінчення його терміну в Сенаті США. У 1966 р. В. Мондейла було обрано до Сенату, де він перебував у 1966—1972 рр. Віце-президентом був в адміністрації Дж. Картера. На своїй посаді виявляв кипучу діяльність як у внутрішніх, так і іноземних справах. Зазнав поразки з президентом Дж. Картером на виборах 1980 р. На президентських виборах 1984 р. Демократична пар­тія висунула Мондейла своїм кандидатом. У віце-президенти він впер­ше в історії США взяв жінку — Жеральдін Ферраро (Geraldine Ferraro). Президентська кампанія успіху їм не принесла.

Дружина — Джоан Адамс (Joan Adams). Дітей було у них троє.

41. Ден Квейл

J. Danforth (Dan) Quayle)

Народився 4 лютого 1947 р. в Індіанаполісі (Indianapolis), штат Інді- ана. Проживає в Індіані. За партійною належністю — республіканець. Посаду віце-президента обіймав упродовж 1989—1993 рр.

Правник. Обіймав різні посади у штаті та газетах перед тим, як його обрали членом Палати представників від штату Індіана (1977—1981). У Сенаті Д. Квейл представляв Індіану в 1981—1989 рр. Віце- президентом був за президентства Джорджа Буша-старшого.

На президентських виборах 1992 р. команда Буш-Квейл зазнала по­разки від команди Клінтон-Гор.

Дружина — Мерлій Такер (Merylin Tucker). У них троє дітей.

42. Альберт Гор Albert Arnold Gore

Народився 31 березня 1948 р. у Вашингтоні (округ Колумбія). Про­живав у штаті Теннесі. За партійною належністю — демократ. На поса­ді віце-президента США перебував у 1993—2001 рр.

У 1977—1986 рр. був членом Палати представників. Упродовж 1985—1993 рр. А. Гор був сенатором. Безуспішно пропонував свою ка­ндидатуру Демократичній партії для висунення на президентських ви­борах 1988 р. Віце-президентом був в адміністрації Білла Клінтона.

На президентських виборах 2000 р. Демократична партія висунула А. Гора своїм кандидатом. За суперечливих обставин перемогу зараху­вали його опоненту — представнику Республіканської партії Джорджу Бушу-молодшому.

Дружина — Мері Елізавета Ейтчесон (Mery Elizabeth Aitcheson). У них — четверо дітей.

43. Річард Чейні Richard Bruce Chainy

Народився 30 січня 1941 р. Лінкольні (штат Небраска). Батько— Річард Герберт Чейні. Мати Марджорі Лорейн Дікі. Коли Р. Чейні було 13 років, його сім’я переїхала до західного штату Вайомінг. Після за­кінчення середньої школи округи Натрон Р. Чейні вступив до Йєльсь- кого університету (штат Коннектикут). Там вчився два роки, а потім продовжував навчання в штаті Вайомінг. Здобув ступінь магістра полі­тології і вступив до аспірантури університету штату Вісконсін. Одер­жав стипендію Конгресу США і 1968 р. переїхав до столиці США.

Спочатку Р. Чейні працював в офісі молодого конгресмена- республіканця від штату Вісконсін Вільяма Штейгера, а потім перей­шов в апарат Дональда Рамсфелда, який очолював Відділ рівних мож­ливостей. Президент Річард Ніксон 1970 р. призначив Д. Рамсфелда консультантом Білого Дому. Р. Чейні став його заступником, а в листо­паді 1974 р. обійняв посаду помічника президента США і керівника апарату Білого дому. Він був наймолодшим політиком, який обійняв цю важливу посаду.

Після закінчення президентського терміну Дж. Форда Р. Чейні 1977 р. повернувся до Вайомінгу. 1978 р. його вперше обрали конгрес­меном. Потім він переобирався ще на п’ять дворічних термінів.

Протягом 1981—1987 рр. був голово Політичного комітету респуб­ліканської партії. 1988 р. очолив республіканську меншість у Палаті представників Конгресу США.

Президент Дж. Буш-старший 1989 р. призначив Р. Чейні міністром оборони. Перебував він на цій посаді до січня 1993 р. Керував воєнни­ми кампаніями «Права справа» у Панамі та «Буря в пустелі» в Перській затоці.

1995 р. Р. Чейні обійняв посаду голови ради директорів і головного виконавчого директора «Халлібертон Компані». Ця фірма обслуговува­ла нафтопромисли. 100 тисяч її співробітників працювали в 20 країнах світу.

Дж. Буш-молодший брав Р. Чейні на президентські перегони в 2000 та 2004 роках.

Р. Чейні одружився 1964 р. на своїй шкільній подрузі Ліни Енн Він- сент. Вона впродовж 1986—1993 рр. працювала головою Національно­го фонду гуманітарних наук. Згодом була старшим науковим співробіт­ником в Інституті американського підприємництва та досліджень державної політики.

Подружжя має двох дочок — Елізабет і Мері.

44. Джозеф Робінетт (Джо) Байден—молодший (Joseph Robinette (Joe) Biden, Jr)

Народився 20 листопада 1942 року у м. Скрентон, (штат Пенсільва­нія,.Scranton, Pennsylvania) у англо-ірландській католицькій сім’ї.

Його батько — Джозеф Робінетт Байден—старший(1915—2002), а мати Катерина Євгенія Oinneran(Catherine Eugenia «Jean» Finnegan). Народилася 1918 року. Брати — Джеймс Брайєн Байден (James Brian Biden) і Френсіс BanacHiFrancis W. Biden). Сестра — Валері (Байден) Оуене (Valerie (Biden) Owens). Один з його дідів був членом сенату штату Пенсільванія.

У свої молоді роки батько Дж. Байдена був заможною людиною. Потім зазнав кількох бізнесових невдач і впродовж кількох років сім'я жила з материними дідом і бабою. 1953 року сім'я переїхала до Делаве­ру, оскільки Скрентон спіткав економічний занепад. Батько займався торгівлею автомобілями, що були у BHKopHCTanni(used cars).

Майбутній віце-президент вчився у школі Святої Олени у Віллінг- тоні. Потім в Академії «Аример» (Archmere) у Клеймонті (штат Дела­вер). Мав досягнення у футболі та бейсболі. Брав участь у антисегрега- ційному русі. Закінчив школу 1961 року. Пізніше навчався в універ­ситеті Делавера. Вивчав історію і політологію. Спортом і суспільними справами цікавився більше, ніж навчанням. Закінчив університет 1965 року. 27 серпня 1966 р. Дж. Байден одружився на Нейлії XaHrep(Neilia Hunter). Вона походила із заможної сім’ї з Скейнателеса, що у штаті Hbro-HopK(Skaneateles, New York). Познайомилися вони на Багамських островах підчас весняних канікул 1964 року. Її батьки спершу були проти щоб вона виходила заміж за католика. Мали трьох дітей — синів Джозефа (1969 р.н.) і Роберта (1970р.н.) та доньку Наомі Кристи- ну(1971 р.н.). Юридичний факультет Сиракузького університету (штат Нью-Йорк) закінчив 1968 року. Того ж року захистив докторську дисе­ртацію з юриспруденції. Під час першого року навчання в університеті його спіймали на плагіаті — списав 5 сторінок з 15-сторінкової статті. Мав 5 відстрочок від військової cлyжби(draft deferments) під час війни у В’єтнамі, бо був студентом і у юнацькі роки хворів на астму. Не брав участі у антивоєнному русі під час в’єтнамської війни. Вживання алко­голю у сім’ях Байденів і Фіннеганів та їх сусідами змусило Дж. Байдена стати нeпитyщим(teetotaler). У дитинстві і юнацтві він заїкався. Цю ва­ду він ліквідував за допомогою кількагодинних декларувань віршів пе­ред дзеркалом. В 1969 році Дж. Байден розпочав вести у Делавері юри­дичну практику. До 1972 року працював адвокатом в управлінні державних захисників у м. Віллінгтон того ж штату. Потім став співза- сновником юридичної фірми «Байден і Bonm»(Baiden and Walsh).

Впродовж 1970-1972 років був адвокатом (counsel) у графстві Нью- Кастл (штат Делавер).

Корпоративне npaBo(corporative law) йому не подобалося, а кримі­нальне право не забезпечувало значних доходів.

1970 року як демократ переміг у традиційно республіканській окрузі на виборах до Ради графства Нью-Кастл.

Став впливовим членом Демократичної партії.

7 листопада 1972 року у віці 30 років його було обрано сенатором США від штату Делавер. 30 років — мінімальний вік у США для того, щоб стати федеральним сенатором.

Переміг чинного сенатора — республіканця Дж.Калеба Богг- ca(J.Caleb Boggs)y ситуації, яка не давала шансів на перемогу. Сестра вміло керувала передвиборною кампанією. Певну допомогу надали профспілки та відомий член Демократичної партії Патрик Кед- дел^Шск Caddel).

1974 року редакція журналу «The Times» включила сенатора Дж.Байдена до переліку «200 осіб майбутнього», які будуть робити іс­торію.

Переобирався сенатором в 1978, 1984, 1990, 1996 та 2002 роках. Те­рмін закінчення повноважень -3 січня 2009 року. 4 листопада 2008 р. Дж.Байдена всьоме було обрано сенатором від Делавера. Оскільки не можна бути одночасно сенатором і віце-президентом, то губернатор Делавера призначає на два роки сенатором від штату когось іншого.

Ніхто інший так довго не був сенатором від штату Делавер. У Сена­ті очолював юридичний відділ у складі комітету з іноземних справ. Опікувався європейськими справами.

На час президентських перегонів очолював Комітет з іноземних справ.

Дж. Байден двічі хотів стати президентом США. На президентських перегонах 1987 року він вважався досить сильним кандидатом. Тоді йо­го звинуватили у плагіаті промови тодішнього лідера британських лей­бористів Ніла Кіннока. Це зашкодило його передвиборчій кампанії. На­прикінці січня 2007 року Дж. Байден заявив про намір висунути свою кандидатуру на президентських перегонах 2008 року. У січні 2008 р. на первинних виборах у штаті Айова Дж. Байден зібрав лише 1% голосів делегатів. Це змусило його оголосити про припинення передвиборчої кампанії.

Кандидатом на посаду віце-президента Барак Обама вибрав Джозе­фа Байдена 23 серпня 2008 року. На цю посаду претендувала і суперни­ця по президентських перегонах — Гілларі Клінтон.

Дж. Байден — перший в історії США Віце-президент-католик. Він також є першим віце-президентом від Делавару.

Дж.Байден має репутацію сильного дипломата. Вважається рішу­чим міжнародним лідером.

18 грудня 1972 року перша дружина Дж. Байдена та їх 13-місячна донька загинули в автокатастрофі. Сини дістали тяжкі поранення. Зго­дом повністю одужали. З огляду на трагедію мав намір відмовитися від сенаторства, але його умовив це не робити лідер сенатської більшості Майк Менсфілд. Старший син згодом став генеральним прокурором Делаверу (Delaware Attorney General). Служив суддею- адвокатом Армії (Army Judge Advocate) в Іраку.

Дж. Байден впродовж 5 років був вдівцем (single father for five years).

1975 року Дж. Байден зустрівся з Джил Трейсі,4^eKo6c (Jill Tracy Jacobs). Вона виросла у Віллоу TpyB(Willow Grove) у штаті Пенсільва­нія. Готувалася стати вчителькою. Зустріч їм влаштував брат Дж.Байдена. 17 липня 1977 р. вони одружилися. Мають доньку Ешлі Блейзер (Ashley Blazer). Народилася 1981 року. Сім'я Байдена- католи­цька. Члени сім’ї — прочани церкви Святого Джозефа(Грінвіль, штат Делавер).

1988 року мав тяжку недугу. Впродовж кількох місяців був на ліка­рняному. У 1988 р. священник у госпіталі виконав над ним причастя (a priest had administered last rites at the hospital). Вдалося одужати.

Католицькій громаді не подобається позиція Дж. Байдена щодо абортів.