Додаток 2 ДОВІДКИ ПРО ПРЕЗИДЕНТІВ США

1. Джордж Вашингтон (George Washington)

Народився 22 лютого 1732 р. в графстві Вестморленд (Westmoreland), штат Вірджинія. Там же й проживав. Належав до єпис­копальної церкви.

Протягом 1754—1763 рр. служив у британській армії, яка воювала спочатку з французькими військами під час Семилітньої війни, а по­тім — з індіанцями. Був великим землевласником з Вірджинії і став лі­дером боротьби американських колоній за незалежність. Брав участь у двох з трьох Континентальних Конгресів (1774, 1775), які проводили американські колонії в боротьбі з метрополією. Коли спалахнула війна за незалежність, яку американці називають Революційною війною (Revolutionary War), то Джорджа Вашингтона було обрано головноко­мандувачем Континентальної армії. На цій посаді він перебував упро­довж усієї війни. Йому вдалося зберегти армію у Веллі Фордж (Valley Forge) протягом складної зими 1777—1778 рр. і здобути вирішальну перемогу в битві під Йорктауном у 1781 р. У 1787 р. він очолював з’їзд (convention) у Філадельфії, який прийняв Конституцію США. Через два роки Джорджа Вашингтона одностайно було обрано президентом США. Спочатку він не приєднувався до жодного з політичних угрупо­вань, які стали з’являтися. Згодом приєднався до Федералістської пар­тії. Уряди, очолювані Вашингтоном, були позапартійними і користува­лися повагою як у США, так і за кордоном. США зберігали нейтралітет упродовж революційних воєн у Франції. Політикою Джорджа Вашинг­тона були незадоволені прихильники Т. Джефферсона, що привело до створення Республіканської партії, яка згодом перетворилася на Демок­ратичну партію.

Джордж Вашингтон був при владі протягом двох термінів. Відмови­вся від пропозиції стати президентом США втретє. Наприкінці свого життя відійшов від політики.

Дружиною президента США Джорджа Вашингтона була Марта Кюстіс (Martha Dandridge Custis). Роки її життя: 1732—1802. Дітей не мали.

Джордж Вашингтон був одним президентом США, якого обирали од­ноголосно. Вважався «першим у війні, першим у мирі і першим у серцях своїх співвітчизників».

2. Джон Адамс (John Adams)

Народився 30 жовтня 1735 р. у Квінсі (Quincy), штат Массачусетс. Там же й проживав. За релігійною належністю був унітаристом (Unitarian), а за партійною — федералістом. На посаді президента США перебував протягом 1797—1801 рр. Помер 4 липня 1826 р.

Йому судилося бути першим віце-президентом США та другим пре­зидентом США. Належав до когорти керівників визвольного руху аме­риканських колоній. Вважається одним із співавторів Конституції США. Очолював делегацію США на переговорах із Великою Британі­єю, що відбулися 1783 р. в Парижі. Паризький договір припинив війну метрополії з колоністами, і Велика Британія визнала їх незалежність.

Йротягом 1785—1788 рр. був послом США у Великій Британії. На­лежав до федералістів, згладжував суперечності між прихильниками А. Гамільтона та Т. Джефферсона.

Джону Адамсу вдалося уникнути війни між США та Францією. Пе­ред проведенням торговельних переговорів у Парижі в 1797 р. францу­зькі представники вимагали від американської сторони сплатити певну суму грошей як передумову переговорів. Це спричинило у США хвилю обурення. Конфлікт залишився в історії під назвою «Афера XYX». Ци­ми літерами позначено членів французької делегації.

Дружиною президента Джона Адамса була Абігейл Сміт (Abigail Smith). Роки її життя: 1744—1818. Відзначалася інтелігентністю, вольо­вим характером і мала вплив на чоловіка. Була поборницею прав жінок. Подружжя мало п’ятеро дітей.

Президентське подружжя Адамсів було першим, яке жило у Білому домі. Коли вони вселилися Білий дім, то його будівництво ще не було завершено і вони використовували Східну кімнату щоб сушити ванну кімнату.

3. Томас Джефферсон (Tomas Jefferson)

Народився 13 квітня 1743 р.

Був правником-науковцем (scholarly lawyer), рішуче виступав проти британської колоніальної політики. Упродовж 1775—1776 рр. був чле­ном Континентального конгресу. Автор декларації незалежності. Вважа­ється найголовнішим співавтором тексту Конституції США (1776). Про­тягом 1783—1784 рр. запровадив у США монети, що мали десятинну систему (decimal system), за якої долар став головною одиницею. Нале­жав до ряду керівних діячів США під час війни за незалежність.

У 1787 р. Томас Джефферсон підготував проект однієї з перших де­кларацій Конгресу США — «Північно-західного орденансу» (Northwest Ordinance).

Декларація проголошувала:

1) методи адміністративного устрою територій та прийому штатів;

2) відміну рабства на північно-західній території;

3) вільну державну освіту;

4) свободу релігії;

5) суд присяжних;

6) справедливі й гуманні закони.

Протягом 1785—1789 рр. був послом США у Франції. Симпатизу­вав французькій революції. Упродовж 1790—1793 рр., за президентства Джорджа Вашингтона, обіймав посаду державного секретаря. Був при­хильником децентралізації та обмеженого використання президентської влади. Із зазначених питань, а також щодо фінансової політики конфлі­ктував із Александром Гамільтоном.

Томас Джефферсон вважався лідером антифедералістів. Ця течія згодом переросла в сучасну Демократичну партію США.

Перебуваючи на посаді віце-президента (1796—1800), Т. Джеффер­сон склав проекти Кентуцьких резолюцій. Вони вважаються першими тлумаченнями прав штатів за Конституцією США.

Т. Джефферсон був першим президентом США, інаугурація якого відбулася в місті Вашингтоні. Виступав за те, щоб закордонними спра­вами опікувалася федеральна влада, а справами штатів та місцевими бі­льше опікувалися відповідні власті.

Протягом останнього періоду свого життя виявив хист до архітектури.

Дружиною президента Томаса Джефферсона була Марта Увейлес Скелтон (Martha Wayles Skelton). Роки її життя: 1748—1782. Дружина померла у ранньому віці. Подружжя мало шестеро дітей.

Портрет Т. Джефферсона міститься на дводоларовій банкноті. На зворотному боці банкноти зафіксовано один з моментів підписання Де­кларації незалежності.

Оскільки Т. Джефферсон був вдівцем, то його одружена донька Ма­рта Рандолф (Martha Randolf) виконувала роль «першої леді» продана Т. Джеффероном державі його власна колекція книг (понад 6 тисяч примірників) започаткувала Бібліотеку Конгресу США після спаленням 1814 року британськими військами стартової колекції Бібліотеки.

4. Джеймс Медісон (James Madison)

Народився 16 березня 1751 р. у Порт Конвейї (Port Conway), штат Вірджинія. Там же й проживав. Належав до єпископальної церкви. Вважався республіканцем, що за нинішніми поняттями означає належ­ність до Демократичної партії. Роки перебування на посаді президента США: 1809—1817. Дата смерті —28 червня 1836 р.

Упродовж 1780—1783 рр. та 1787—1788 рр. був членом Континен­тального конгресу. Здійснив великий вплив на форму Конституції США (1789). У 1791 р. запропонував «Законопроект про права» (Bill of Rights). Активно виступав за Конституцію і федеральні акти (Federal Papers). Протягом 1801—1809 рр. обіймав посаду державного секретаря за часів президентства Томаса Джефферсона.

Під час президентства Дж. Медісона відбулася війна між США та Бри­танією, відома як «Війна 1812 року». Тривала впродовж 1812—1815 рр. Війна була спровокована американськими «яструбами». Її спричинили те­риторіальні суперечки між США і Великою Британією, вимоги британців обшукувати американські кораблі з метою арешту британських дезертирів, торговельні обмеження, зумовлені Наполеонівськими війнами тощо.

Війська США невдало напали на британську колонію Канади в 1812 р. Британські війська значно вміліше захопили 1814 р. Вашингтон і чимало там попалили. Згоріла в 1814 р. і резиденція президента США. Війна зміцнила американський націоналізм, сприяла зростанню проми­словості і загалом закінчилася для США вдало.

Дружиною президента Дж. Медісона була Доллі Пейн Тодд (Dolly Payne Todd). Роки її життя: 1768—1849. Подружжя дітей не мало. Доллі Пейн була господаркою (hostess) Президентської резиденції за часів вдівця (widower) Томаса Джефферсона. Під час окупації Вашингтону британськими військами в 1814 р. Доллі Пейн врятувала важливі доку­менти та коштовності.

Під час війни з Англією 1812 року Джеймс Медісон врятував важ­ливі папери Білого дому та портрет першого президента Джорджа Ва­шингтона.

5. Джеймс Монро (James Monroe)

Народився 28 квітня 1758 р. в Вестморленді (Westmoreland), штат Вірджинія. Там же й проживав. Належав до єпископальної церкви та Республіканської партії, наступницею якої стала Демократична партія. На посаді президента США перебував упродовж 1817—1825 рр. Помер 4 липня 1831 р. Став третім і покищо останнім президентом, який по­мер того дня, коли США святкують День незалежності.

1802 р. президент Томас Джефферсон призначив Джеймса Монро спе­ціальним представником США у Франції. Заслугою Джеймса Монро є придбання у 1803 р. Сполученими Штатами Америки величезної території французької колонії Луїзіани. Ця операція залишилась в історії як Луїзіан- ська купівля (Louisiana Purchase). Протягом 1811—1815 рр. Дж. Монро по­сідав посаду державного секретаря, а в 1814—1815 рр. перебував на посаді воєнного міністра за часів президентства Джеймса Медісона.

Джеймсу Монро вдалося досягти в 1820—1821 рр. так званого Міссу- рійського компромісу. Він полягав у прийнятті до складу США Міссурі як рабовласницького штату та штату Мен як вільного від рабства штату.

1823 р. Джеймс Монро надіслав Конгресу США послання, в якому бу­ла викладена доктрина, відома як «доктрина Монро», хоч її справжнім ав­тором є Джон Кінсі Адамс — наступник Дж.

Дружиною Джеймса Монро була Єлизавета Кортрайт (Elizabeth Korturight). Роки її життя: 1768—1830. Подружжя мало двох дітей. На­прикінці 1817 року подружжя Монро влаштувало у Білому домі весілля своєї доньки. Це було перше весілля у Білому домі.

6. Джон Кінсі Адамс (John Quincy Adams)

Народився 11 квітня 1767 р. у Кінсі (Quincy), штат Массачусетс. Там же й проживав. Належав до унітарної церкви. За партійною належніс­тю — республіканець, що нині означає членство в Демократичній пар­тії. На посаді президента перебував упродовж 1825—1829 рр. Помер 23 лютого 1848 р.

Був найстаршим сином другого американського президента Джона Адамса. Протягом 1809—1814 рр. був послом США у Великій Британії. Перебував на посаді державного секретаря впродовж 1817—1824 рр. Це саме Джон Кінсі Адамс допоміг президенту США Джеймсу Монро сформулювати відому доктрину Монро. Її основний зміст — втручання іноземних держав у політичне життя Америки як частини світу вважа­ється потенційно ворожим актом щодо США.

За партійно-політичною належністю вважався республіканцем. Трап­ляються відомості й про те, що він був демократичним республіканцем.

Прихильники Е. Джексона (сьомого президента США) несправед­ливо звинувачують Дж. К. Адамса у корупції. їм не сподобалося приз­начення Генрі Клея державним секретарем. Г. Клей надав Дж.К. Адам­су значну підтримку в суперечливій кампанії виборів президента США. Така критика зашкодила уряду президента Дж. К. Адамса втілити в життя широку програму реформ.

Після закінчення терміну свого президентства Дж. К. Адамс брав активну участь у русі за скасування рабства.

Дружиною президента була Луїза Катерина Джонсон (Louise Catherine Johnson). Роки її життя: 1775—1852. Подружжя мало чоти­рьох дітей.

Цей президент був першим президентом США, у якого батько був президентом. Дружина була єдиною «першою леді», яка народилася в Англії.

7. Ендрю Джексон (Andrew Jackson)

Народився 15 березня 1767 р. у графстві Новий Ланкастер (New Lancaster), що в Південній Кароліні. Проживав у штаті Теннессі. За ре­лігійною належністю був пресвітеріанцем, а за партійною — демокра­том. Посаду президента обіймав упродовж 1829—1837 рр. Помер 8 че­рвня 1845 р.

Протягом війни з британськими та індіанськими військами на початку XIX ст. йому вдалося завдати поразки індіанцям племені крік. Трапилося це 1814 р. у битві на Підковному вигині (Horseshoe Bend). За цю перемогу він одержав звання генерала. Наступного року Е. Джексон переміг британ­ців у бою під Новим Орлеаном. У 1818 р. війська під командуванням Дже­ксона успішно окупували Флориду. Коли Е. Джексон став президентом, то в урядових закладах і органах він замінив п’яту частину їх працівників на прихильників Демократичної партії, до якої він належав. Така політика одержала назву «система награбування» (spoils system).

Як демократ, Е. Джексон виступав проти монополій і привілейова­них класів та за ширше представництво народу в органах влади. Підт­римував дрібний бізнес, фермерів, ремісників. Був прихильником про­текціоністського тарифу, який був вигідним промисловому Сходу США. Це не подобалося його віце-президенту Джону Келхуну (він був представником Півдня) і той подав у відставку.

Е. Джексон виступав за сильний федеральний уряд, але 1832 р. на­клав вето на закон, який передбачав зміни в статуті Національного бан­ку. Уряд цього президента називали «кухонним кабінетом», оскільки він складався з улюблених ним радників.

Дружиною Е. Джексона була Ракель Донельсон Робардс (Rachel Donelson Robards). Роки її життя: 1767—1828. Подружжя дітей не мало.

Портрет Е. Джексона міститься на двадцятидоларовій банкноті.

Е. Джексон був першим президентом, народженим у зрубовій хати­ні. Став першим президентом, обраним від штату на Захід від Апалаць- ких гір.

8. Мартін ван Б’юрен (Martin Van Buren)

Народився 5 грудня 1782 р. в Кіндерхуці (Kinderhook), штат Нью- Йорк. Мешкав у тому ж штаті. Належав до реформістської голландської церкви. За партійною належністю був демократом. На посаді президен­та США перебував упродовж 1837—1841 рр.

Разом з У. Л. Марсі М. ван Б’юрен утворив так зване «Олбанське реген- ство» (Albany Regency), тобто групу політичних діячів, яка контролювала організацію Демократичної партії у штаті Нью-Йорк у 1820—1854 рр.

Протягом 1829—1831 рр. був державним секретарем. Ендрю Джек­сон призначив М. ван Б’юрена віце-президентом у 1832 р.

Перебуваючи на посаді президента, М. ван Б’юрен відреагував на економічну кризу 1837 р. тим, що переніс державні кошти, які раніше трималися в приватних банках, до незалежного казначейства. Цей крок не сподобався членам Демократичної партії і багато з них перейшли до партії вігів. Незалежність федерального казначейства від національної банківської й фінансової систем була схвалена актом Конгресу 1840 р. На президентських виборах 1840 р. М. ван Б’юрен був кандидатом Де­мократичної партії. Вибори програв. На виборах 1848 р. був кандида­том партії «Вільної землі» (Free-soil Party). Програв знову.

Дружиною М. ван Б’юрена була Ханна Xoec (Hannah Hoes). Роки її життя: 1783—1819. Подружжя мало чотирьох дітей.

М. ван Б’юрен став першим президентом США, який народився вже за часів незалежності США, а не у колонії. Роль «першої леді» викону­вала його невістка Ангеліка ван Б’юрен (Angelica Van Buren).

9. Вільям Гаррісон (William Harrison)

Народився 9 лютого 1773 р. у Беркелі (Berkeley), штат Вірджинія. Проживав у штаті Огайо. Належав до єпископальної церкви. Був чле­ном партії вігів. Помер 4 квітня 1841 р.

Був Конгресовим делегатом (Congressional delegate) від Північно- Західної території. Допоміг розділити її в 1793 р. на Індіану та Огайо. Протягом 1800—1812 рр. обіймав посаду губернатора Індіани. Вів пе­реговори з індіанцями, укладав договори і допускав білих поселенців на підвладну йому територію. Очолював збройні сили США у битві з Те- кумсехом біля Тіппеканое. Під час війни між США та Великою Брита­нією 1812—1815 рр. був командувачем військами Північного Заходу. У 1813 р. він захопив Детройт і здобув перемогу у битві біля Темзи.

Його президентська кампанія відбувалася під гаслом «Тіппеканое, а також Тайлер». Це була перша гостра кампанія з виборів президен­та США.

На посаді президента перебував лише один місяць. Помер від запа­лення легенів. Доводиться дідом Бенджаміну Гаррісону, — двадцять третьому президенту США.

Дружиною В. Гаррісона була Анна Сіммес (Anna Symmes). Роки її життя: 1775—1864. Подружжя мало десятеро дітей.

В. Гаррісон відомий ще й тим, що його інавгураційна промова була найдовшою. Тривала дві години. Відбувалася на відкритому повітрі і хо­лодного дня. Там він і захворів на запалення легенів, від якого і помер.

10. Джон Тайлер (John Tyler)

Народився 29 березня 1790 р. у Грінвеї (Greenway), штат Вірджинія. У тому ж штаті й проживав. Належав до єпископальної церкви. За пар­тійною приналежністю — віг. Роки президентства: 1841—1845. Помер 18 січня 1862 р.

На посаду глави США заступив після смерті Вільяма Гаррісона. Він став першим в історії США президентом, який обійняв цю посаду ав­томатично з огляду на свій статус віце-президента держави.

Не підтримував політику своєї партії з багатьох питань. Був при­хильником закріплення за штатом значних прав. Політика президента була не до вподоби членам його уряду і він, практично в повному складі, подав у відставку. Вірним президенту залишився лише держа­вний секретар Даніель Вебстер. Державний секретар залишився з ме­тою завершення переговорів зі своїм британським колегою лордом Ашбартоном щодо договору з Великою Британією, який врегулював простягання американсько-канадського кордону вздовж Великих озер, на північному сході США, вільне судноплавство водними шляхами для кораблів обох країн. Договір Вебстера—Ашбартона (1843) став прецедентом для мирного вирішення спорів у взаємостосунках США та Великої Британії. За часів президентства Дж.Тайлера США анексу­вали Техас.

Першою дружиною була Летіція Крістіан (Leticia Christian). Роки її життя: 1790—1842. Друга дружина — Джулія Гардінер (Julia Gardiner). Роки її життя: 1820—1889. З кожною дружиною Джон Тайлер мав по семеро дітей.

Став єдиним колишнім президентом США, який взяв участь у Кон­федерації.

11. Джеймс Полк (James Polk)

Народився 2 листопада 1795 р. у Мекленбурзі (Mecklenburg), штат Північна Кароліна. Проживав у штаті Теннессі. За релігійною належні­стю — методист, а за партійною — демократ. Посаду президента США обіймав протягом 1845—1849 рр. Помер 15 червня 1849 р.

Відновив незалежну систему казначейства (1846). Запровадив дуже низькі тарифні ставки. Визнав сорок дев’яту паралель як межу Орегону (1846). У результаті війни 1846—1848 рр. між США і Мексикою до Сполучених Штатів відійшли: Каліфорнія, переважна частина Арізони, Колорадо, Невада, Юта, Нью-Мексико, Вайомінг. Техас приєднався до Союзу на правах штату в 1845 р.

Президентство Джеймса Полка — це період значної територіальної експансії США.

Дружиною Джеймса Полка була Сара Чилдресс (Sarah Childress). Роки її життя: 1803—1891. Подружжя дітей не мало. Сара Полк була єдиною «першою леді», яка офіційно виконувала обов’язки президент­ської секретарки. Уряд Джеймса Полка був першим урядом, який випу­стив поштову марку.

12. Захарія Тайлор (Zachary Taylor)

Народився 24 листопада 1784 р. у графстві Орендж (Orange), штат Вірджинія. Проживав у Луїзіані. Належав до єпископальної церкви. За партійною належністю — віг. Обіймав посаду президента впродовж 1849—1850 років. Помер 9 липня 1850 р.

Став президентом США завдяки успіхам військ під його команду­ванням під час війни між США та Мексикою, що відбувалася в 1846— 1848 рр. Вважався національним героєм США. З огляду на короткий термін перебування при владі, Захарії Тайлору не вдалося втілити всі свої задуми — викорінити рабство на новоприєднаних територіях. Пре­зиденту був не до вподоби «Компроміс 1850 року». Це поняття означає серію законів, прийнятих Конгресом США, згідно з якими кожна ново­придбана територія сама визначає свій статус — рабовласницький чи вільний від рабства. Умови компромісу спричиняли гострі суперечки і згодом зробили свій внесок у розпалювання громадянської війни. Пре­зиденту дуже хотілося прийняти до Союзу Каліфорнію як штат, вільний від рабства, але йому не вдалося дожити до здійснення своєї мрії.

Дружиною президента була Маргарет Сміт (Margaret Smith). Роки її життя: 1788—1852. Подружжя мало шестеро дітей.

Захарія Тзйлор був першим професійним військовим, який став пре­зидентом. Дружина політикою не цікавилась і тому роль першої леді виконувала їх донька Мері Тзйлор Бліс (Mary Taylor Bliss).

13. Міллард Філлмор (Millard Fillmore)

Народився 7 січня 1800 р. у графстві Каюга (Cayuga), штат Нью- Йорк. Там же й проживав. Належав до унітарної церкви. За партійною належністю — віг. На посаді президента США перебував у 1850— 1853 рр. Помер 8 березня 1874 року.

Вступив на посаду президента США після смерті свого попередника Захарії Тайлора. Був прихильником знаходження компромісу з питання про рабство. Це саме він виступив з «Компромісом 1850 року» (див. но­татку про президента США Захарія Тайлора) і підписав його. М. Філл­мор безуспішно намагався об’єднати партію вігів довкола Компромісу. Коли це йому не вдалося, то він був змушений приєднатися до руху «Нічого не знаю» (Know-Nothing Movement). Висунув свою кандидату­ру на президентських виборах 1856 р., але їх програв. Виступав на ви­борах як кандидат зазначеного руху. Непопулярне надання сили «Зако­ну про рабів-утікачів» (Fugitive Slave Act) прискорило розпад партії вігів.

М. Філлмор мав двох дружин. Перша дружина — Абігейл Пауерс (Abigail Powers). Роки її життя: 1798—1853. Друга дружина — Кароліна Кармішель Макінтош (Caroline Carmichael McIntosh). Роки її життя: 1813—1881. З першою дружиною М. Філлмор мав двох дітей. З другою дітей не було.

Перша дружина була першою президентською дружиною, яка про­довжувала працювати після одруження. Працювала вчителькою. Тоді дружини зазвичай працювали, якщо сім’я була бідною

14. Франклін П’єрс (Franklin Pierce)

Народився 23 листопада 1804 р. у Хіллсборо (Hillsboro), штат Пі­внічний Гемпшир. Жив у тому ж штаті. Належав до єпископальної церкви.

За партійною належністю — демократ. На посаді президента США перебував упродовж 1853—1857 рр. Помер 8 жовтня 1869 р.

На президентських виборах 1852 року вважався «темною конячкою» (dark-horse candidate), але їх виграв. Цьому сприяла його поміркована політика з питання про «Компроміс 1850 року» (див. нотатку про пре­зидента США Захарія Тайлора).

Під час президентства Ф. П’єрса з’явився «Остендський маніфест» (Ostend Manifesto). Це — таємне послання державному секретареві Ві- льяму Марсі від послів США у Великій Британії, Франції та Іспанії. Вони рекомендували, щоб США придбали в Іспанії Кубу. Якщо ж Іспа­нія не погоджувалась поступитися Кубою, то посли рекомендували ві­дібрати Кубу силою. Коли зміст Маніфесту став відомим громадськос­ті, то держсекретар його відкинув.

За наказом Ф. П’єрса американські кораблі обстріляли м. Сан-Хуан- дель-Норте у Нікарагуа.

Під час його президентства мала місце так звана Гадсденська купів­ля (Gadsden Purchase). Джеймс Гадсден був послом США у Мексиці. Він уклав договір з президентом Мексики Санта Анною, за яким Мек­сика поступилася США 19 млн акрів території на південь від річки Джіла (Gila River). США хотіли побудувати там ділянку південної тра­нсконтинентальної залізниці. Придбання коштувало 15 млн доларів. Сенат США ратифікував угоду, але площу і суму зменшив на третину.

Ф. П’єрс намагався примирити Північ з Півднем, зокрема шляхом прийняття в 1854 р. «Закону Канзас—Небраска», але це не принесло бажаних результатів. Підтримка президентом цього закону позбавила його від прихильності північних демократів, і шанси на висунення своєї кандидатури від Демократичної партії на виборах 1856 р. були втраче­ні. Розкол в американському суспільстві з питання рабства поглиблю­вався. Продовжував заселятися Північний Захід.

Дружиною президента була Джейн Мінз Апплетон (Jane Means Appleton). Роки її життя: 1806—1863. Подружжя мало трьох дітей. За два місяці до інавгурації у залізничній катастрофі загинув їхній 11- річний син.

15. Джеймс Б’юкенен (James Buchanan)

Народився 23 квітня 1791 р. у Мерсерсбурзі (Mercersburg), штат Пе­нсільванія. Там же й проживав. За своєю релігійною належністю був пресвітеріанцем. Належав до Демократичної партії. На посаді президе­нта США перебував упродовж 1857—1861 рр. Помер у 1868 р.

Протягом 1853—1856 рр. був послом США у Великій Британії. Вважається одним із співавторів Остендського маніфесту (див. нотатку про президента США Ф. Пьєрса). Під час свого президентства докладав значних зусиль, щоб примирити прихильників рабства та його против­ників. Кажуть, що йому особисто більше подобалися прихильники раб­ства. Під час перебування Джеймса Б’юкенена при владі США стрімко наближалися до громадянської війни. Після закінчення терміну свого президентства Джеймс Б’юкенен відійшов від політики.

Одруженим Джеймс Б’юкенен не був.

Був єдиним неодруженим президентом США. Його племінниця Га- ррієт Лейн (Harriet Lane) виконувала роль «першої леді». Згодом вона заповіла державі свою художню колекцію.

16. Авраам Лінкольн (Abraham Lincoln)

Народився 12 лютого 1809 р. у Гардині (Hardin), штат Кентуккі. Проживав у штаті Іллінойс. Не належав до жодної з церков. За партій­ною належністю був республіканцем. Перебував на посаді президента впродовж 1861—1865 рр. Його було вбито 15 квітня 1865 р.

Викладав право. У 1847 р. його було обрано до Конгресу США. Був рішучим противником рабства. Широку відомість А. Лінкольн здобув внаслідок дебатів Лінкольн—Дуглас, що відбулися 1858 р. Суперником А. Лінкольна був сенатор Стефен Дуглас. Сенатор відстоював свою до­ктрину вільного порту. А. Лінкольн програв С. Дугласу сенаторські ви­бори в Іллінойсі, але переміг його на президентських виборах 1860 р. Перемога Лінкольна на виборах та його антирабська програма призвели до відокремлення від США південних штатів. Протягом 1861—1865 рр. у США тривала громадянська війна. 1 січня 1863 р. Лінкольн оприлюд­нив «Прокламацію про звільнення» (Emancipation Declaration), яка ска­совувала рабство в заколотницьких штатах. Того ж року він виступив з Геттісбурзьким зверненням (Gettysburg Address). Геттісбург був неве­ликим містом у штаті Пенсільванія. 1—3 липня 1863 р. армія Конфеде­ратів на чолі з генералом Фітжухом Лі (F. Lee) зазнала поразки від фе­деральної армії, якою командував генерал Джордж Меад (G. Meade). Ця битва вважається переломною в громадянській війні у США. 19 листо­пада 1863 р. А. Лінкольн виступив зі своїм зверненням, відкриваючи національне кладовище на полі битви. У промові президент зазначив, що американська демократія — це врядування народом, а не уряд над народом. А. Лінкольн був майстерним оратором. На президентських виборах 1864 р. А. Лінкольна було переобрано.

Фанатик з півдня — Джон Вілкес Бут (John Wilkes Booth) застрелив А. Лінкольна в театрі невдовзі після того, як склала зброю основна ар­мія конфедератів. До своєї загибелі А. Лінкольн обіцяв Півдню амніс­тію та поміркованість.

Дружиною А. Лінкольна була Мері Тодд (Mary Todd). Роки її життя: 1818—1882. Подружжя мало чотирьох дітей.

Портрет А. Лінкольна міститься на п’ятидоларовій банкноті.

Став першим президентом, народженим на захід від Апаллачів. Був найвищим за зростом — 6 футів і 4 дюйми. Став першим вбитим чин­ним президентом.

17. Ендрю Джонсон (Andrew Johnson)

Народився 29 грудня 1808 р. у Релеї (Releigh), штат Північна Каро- ліна. Проживав у штаті Теннессі. Не належав до жодної з церков. За партійною належністю був демократом. На посаді президента США пе­ребував протягом 1865—1869 рр. Помер 31 липня 1875 р.

Заступив на посаду президента США після вбивства Авраама Лін­кольна. Втілював у життя програму відбудови Півдня США після гро­мадянської війни. Вважав, що південні штати ніколи не відколювалися від Союзу. Не визнавав громадянські права за чорношкірими. Залишив на державній службі лідерів конфедератів. До речі, Е. Джонсон був ви­хідцем з Півдня.

Звільнив з посади свого військового міністра Едмона Стентона. Це спричинило імпічмент над президентом (1868). Суперникам Е. Джон­сона не вистачило лише одного голосу для усунення його з посади пре­зидента.

За часів президентства Е. Джонсона США придбали в Росії (1867) Аляску та Алеутські острови. Це було зроблено з метою завадити ро­сійській експансії в південному напрямку на американському континенті.

Дружиною Е. Джонсона була Еліза МакКардл (Eliza McCardle). Ро­ки її життя: 1810—1876. Подружжя мало п’ятеро дітей.

Був єдиним президентом, який не ходив до школи. Навчився читати і писати вже в дорослому віці. Цьому його вчила його дружина.

18. Уліссес Грант (Ulyses Grant)

Народився 27 квітня 1822 p. в Пойнт Плезант (Point Pleasant), штат Огайо. Проживав в Іллінойсі. За релігійною належністю — методист, а за партійною —республіканець. Посаду президента США обіймав упродовж 1869—1877 рр. Помер 23 липня 1885 р.

Під час громадянської війни у США воював на боці військ Півно­чі. Генералу У. Гранту вдалося в 1863 р. захопити місто Віксбург. То­го ж року він завдав поразки під Четтангуа південному генералу Брек­стону Брагу. За ці перемоги У. Гранта 1864 р. було призначено головнокомандувачем союзної армії. Під Аппоматокс Кортхаузом він відрізав шлях для відступу військам південного генерала Роберта Лі (Robert E. Lee). У. Грант застосовував тактику виморювання против­ника, яка виявилася переможною. Генерал Лі здався генералу Гранту в 1865 р. Наступного року У. Грант став першим повним генералом після Джорджа Вашингтона.

На полі бою У. Грант діяв уміліше, ніж у сфері політики. Під час йо­го президентства процвітала корупція та особиста відданість. Держав­ному правлінню бракувало ефективності.

Дружиною У. Гранта була Джулія Дент (Julia Dent). Роки її життя: 1826—1902. Подружжя мало четверо дітей.

Портрет У. Гранта міститься на п’ятдесятидоларовій банкноті.

28 вересня 2004 р. у США в обіг була запроваджена 50-доларова ку­пюра. Її презентація відбулася в квітні 2004 р. Від звичайних зелених купюр новинку вирізняє інша кольорова гамма з додаванням червоних, персикових і голубих тонів. Більшим і детальнішим став портрет 18-го президента США.

Став першим президентом, який закінчив Військову академію США. За часів його президенства незалежності США виповнилося 100 років.

19. Руттерфорд Хаз (Rutherford Hayes)

Народився 4 жовтня 1822 р. в Делавері (Delaware), штат Огайо. Там же й проживав. Не належав до жодної з церков. За партійною належніс­тю —республіканець. Посаду президента США обіймав упродовж 1877—1881 рр. Помер 17 січня 1893 р.

Президентом США став внаслідок суперечливих президентських виборів 1876 р. Чіткої перемоги над своїм суперником він не мав. Ви­борча комісія зарахувала йому всі сумнівні (спірні) голоси, і він став главою американської держави. Його становище президента було хит­ким. Президентство Р.Хаза ознаменувало закінчення політики Відбудо­ви (Reconstruction) Півдня. У 1877 р. він вивів з Півдня федеральні вій­ська. Влада на Півдні перейшла від федерального уряду до місцевої бі­лої керівної еліти. Замість скасованого рабства білошкірі керівники Пі­вдня розпочали запроваджувати політику расової сегрегації.

Дружиною Р. Хаза була Люсі Уард Верб (Lucy Ward Webb). Роки її життя: 1831—1889. Подружжя мало восьмеро дітей.

Жодна «перша леді» до дружини Р. Хаза не висловлювалася з акту­альних питань. Виступала за скасування рабства, препинення продаж алкоголю та допомогу бідним.

20. Джеймс Гарфілд (James Garfield)

Народився 19 листопада 1831 р. в Оренджі (Orange), штат Огайо. Проживав там же. Належав до церкви «Послідовники Христа» (Disciples of Christ). За партійною належністю був республіканцем. Пе­ребував на посаді президента (1881) лише чотири місяці і був убитий 19 вересня 1881 р.

Генерал-майор Джеймс Гарфілд під час громадянської війни воював на боці Півночі. Під час війни подав у відставку і став лідером фракції Республіканської партії в Конгресі США. Перебував на цій посаді упродовж 1863—1880 рр. Сприяв залагодженню конфліктів довкола суперечливих президентських виборів 1876 р. Вигравши свої президе­нтські вибори 1880 р., він призначив свого політичного суперника Джеймса Блейна (James Blaine) на посаду державного секретаря. Цей крок дуже не сподобався ортодоксальній, інакше кажучи — стійкій, фракції (stalwart fraction) Республіканської партії.

Дружиною Джеймса Гарфілда була Лукреція Рудольф (Lucretia Rudolph). Роки її життя: 1832—1918. Подружжя мало семеро дітей.

Став останнім президентом, народженим у зрубовій хатині. Був пе­ршим президентом коледжу, який став президентом країни. Став дру­гим чинним вбитим президентом.

21. Честер Артур (Chester Arthur)

Народився 5 жовтня 1830 р. у Феєрфілді (Fairfield). Проживав у штаті Нью-Йорк. Належав до єпископальної церкви. Був республікан­цем. Перебував на посаді президента США впродовж 1881—1885 рр. Помер 18 листопада 1886 р.

Автоматично став президентом США після загибелі президента Дж. Гарфілда. Виявився замішаним у так званій машинній політиці Нью- Йорку (New York machine politics). Надав у 1883 р. чинності Закону про реформу державної служби (Civil Service Reform Act). У 1882 p. наклав вето на закон, який порушував договір з Китаєм. Адміністрація Ч. Ар­тура припинила звинувачення поштових працівників у зловживаннях у сфері перевезення пошти так званими зірковими маршрутами (star­routes), які були недоступними для пароплавного й залізничного транс­порту. Скандал довкола саме цього питання і спричинив реформу дер­жавної служби. Президентство Ч. Артура залишило свій слід в історії і завдяки зміцненню воєнно-морського флоту США.

Дружиною Ч. Артура була Еллен Л’юїс Херндон (Ellen Lewis Herndon). Роки її життя: 1837—1880. Подружжя мало трьох дітей.

Ч. Артур подорожував більше, ніж його попередники. Відвідав Флориду та Єллоустоунський національний парк. Оскільки був вдів­цем, то роль «першої леді» виконувала його сестра Мері Артур Макеа- рой (Mary Arthur McElroy).

22. Гровер (Стефен) Клівленд (Grover Cleveland)

Належав до пресвітеріанської церкви. За партійною належністю — демократ. На посаді президента США перебував двічі — вперше впро­довж 1885—1889 рр., вдруге — протягом 1893—1897рр. Помер 24 чер­вня 1908 р.

Народився 18 березня 1837,р. у Кзлдвєлі (Caldwell), штат Нью- Джерсі. Проживав у штаті Нью-Йорк.

Єдиний президент США, який перебував на цій посаді два терміни, між якими була перерва, тобто він є одночасно як двадцять другим, так і двадцять четвертим президентом США.

Вперше вибороти президентський пост йому вдалося за допомогою виборців, яких історіографія США називає « mugwumhs «, тобто нейт­ральних, невизначених. Г. Клівленд був кандидатом від Демократичної партії, але за його обрання проголосувало в 1884 р. багато республікан­ців. Таким виборцям Г. Клівленд подобався більше, ніж кандидат Рес­публіканської партії Джеймс Блейн (James G. Blaine).

Г. Клівленд був прихильником протекціонізму і боровся з імпорт­ним тарифом Мак-Кінлі. В 1894 р. направив федеральні війська до Чи­каго з наказом придушити страйк на підприємствах Пульмана. Відмо­вився визнати революційний уряд Гаїті, встановлений там державами Латинської Америки. Виступав проти надання допомоги кубинським революціонерам. Був прихильником системи золотого стандарту, що було не до вподоби демократам-срібловикам. Застосував у 1895 р. док­трину Монро до прикордонного спору між Великою Британією і Вене­суелою.

Дружиною Г. Клівленда була Франсез Фолсом (Frances Folsom). Ро­ки її життя 1864—1947. Подружжя мало п’ятеро дітей.

Клівленди одружилися у Білому домі. На той час Франсез виповни­вся 21 рік і вона стала наймолодшою президентською дружиною. У Бі­лому домі у них з’явилося немовля.

23. Бенджамін Гаррісон (Benjamin Harrison)

Народився 20 серпня 1833 р. у Норт Бенді (North Bend), штат Огайо. Проживав у штаті Індіана. Належав до пресвітеріанської церкви. За партійною належністю — демократ. Посаду президента США обіймав упродовж 1889—1893 рр. Помер 13 березня 1901 р.

Доводиться онуком дев’ятому президенту США Вільяму Гаррісону.

Суперником Б. Гаррісона на президентських виборах 1888 року був Гровер Клівленд. Траапляється інформація про те, що ця виборча кам­панія була найкорумпованішою впродовж усієї історії США.

Лояльно запроваджував заходи Республіканської партії, зокрема «Тарифний закон» Мак-Кінлі.

1889 року скликав Панамериканський конгрес.

Б. Гаррісон мав двох дружин. Перша дружина — Каролін Лавінія Скотт (Caroline Lavinia Scott). Роки її життя: 1832—1892. Другою дру­жиною була Мері Скотт Лорд Діммок (Mary Scott Lord Dimmock). Роки її життя: 1858—1948. З першою дружиною Б. Гаррісон мав двох дітей, з другою — одну дитину.

Став єдиним президентом, у якого президентом був і дід. За пре­зидентства Б. Гаррісона у Білому домі з’явилося електричне освіт­лення.

24. Гровер (Стефен) Клівленд

(Див. нотатку за № 22).

Став першим президентом, який обіймав посаду впродовж двох ві­докремлених між собою каденцій. Дружина влаштовувала по суботах прийоми, на які могли приходити працюючі жінки.

25. Вільям Мак-Кінлі (William McKinley)

Народився 29 січня 1843 р. у Найлесі (Niles), штат Огайо. У тому ж штаті і проживав. Належав до церкви методистів. Був республіканцем. На посаді президента США перебував упродовж 1897—1901 рр. Помер 6 вересня 1901 р.

Здобув перемогу на президентських виборах, виступаючи за золо­тий стандарт та високі тарифи. Саме за часів його президентства відбу­лася війна 1898—1899 рр. між США та Іспанією, внаслідок якої Сполу­чені Штати Америки увійшли до ґатунку держав світового значення. США анексували Гавайські острови, практично встановили контроль над Кубою, заволоділи Філіппінами та Пуерто-Ріко, проводили політи­ку « відкритих дверей « у Китаї.

Вільяма Мак-Кінлі було вбито в м. Буффало, штат Нью-Йорк. Вбив­цею був анархіст Леон Кзолгож (Leon Czolgosz). Найвища гірська вер­шина Північної Америки названа на честь цього президента. Знахо­диться вона на Алясці. Має висоту 6194 м. Знаходиться в центрі національного парку, створеного в 1917 р. Перше сходження на верши­ну відбулося в 1913 р.

Дружиною В. Мак-Кінлі була Айда Сакстон (Ida Saxton). Роки її життя: 1847—1907. Подружжя мало двох дітей.

Став третім чинним вбитим президентом. Був останнім президентом з ветеранів Громадянської війни. Перший президент XX століття.

26. Теодор Рузвельт (Theodore Roosevelt)

Народився 27 жовтня 1858 р. у Нью-Йорку. Там же й проживав. На­лежав до реформістської голландської церкви. За партійною належніс­тю — республіканець. На посаді президента перебував упродовж 1901—1909 рр. Помер 6 січня 1919 р.

Під час американо-іспанської війни 1898—1899 рр. організував полк добровольців. У 1898 р. здобув славу кавалерійського полковника під час бойових операцій на Кубі. Як віце-президент посів посаді президе­нта США після вбивства В. Мак-Кінлі.

У сфері внутрішньої політики Т. Рузвельт взяв курс на боротьбу з монополіями. Значно відомішими є його зовнішньополітичні кроки. Про них і піде мова далі.

1904 р. сформулював доктрину « Висновок Рузвельта « (Rooseevelt Corollary). Ця доктрина вважається найбільш імперіалістичним тлума­ченням «доктрини Монро». У доктрині стверджується, що США мають право втручатися у внутрішні справи латиноамериканських країн для наведення там порядку. Проводив політику «доларової дипломатії», пе­редусім у басейні Карибського моря. Використав військово-морський флот США, щоб допомогти Панамі одержати незалежність від Колум­бії. За цю допомогу, США одержали від Панами право побудувати Па­намський канал. Його було збудовано впродовж 1904—1914 рр. У 1906 р. Т. Рузвельт одержав Нобелівську премію миру за його посе­редництво в припиненні російсько-японської війни 1904—1905 рр.

За ініціативи Т. Рузвельта, 16 січня 1906 р. відбулася Алджекіраська конференція (Algeciras Conference). Назву свою одержала від іспансь­кого міста, де зустрілися представники Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Італії, Британії. Франція мала намір здійснити інтервен­цію в Марокко, а це не подобалося кайзеру Німеччини. Позицію Німеч­чини підтримала лише Австро-Угорщина.

Т. Рузвельту не подобався його партійний колега — консерватив­ний президент США У. Тафт. 1912 р. Т. Рузвельт організував з час­тини республіканців Прогресивну партію. На президентських вибо­рах того самого року виступав її кандидатом. Послаблення Республі­канської партії дало можливість виграти президентські вибори Де­мократичній партії.

Під час Першої світової війни Т. Рузвельт гостро критикував полі­тику нейтралітету президента США Вудро Вільсона, якої він дотриму­вався на початку війни.

Т. Рузвельт був одружений двічі. Першою дружиною була Аліса Ха­тавей Лі (Alice Hathaway Lee). Роки її життя : 1861—1884. Другою дру­жиною була Едіт Керміт Кероу Хелен Херрон (Edith Kermit Carow Helen Herron). Роки її життя: 1861—1943. З першою дружиною Т. Руз­вельт мав одну дитину, а з другою — п’ятеро дітей.

Т. Рузвельт став президентом у віці 42 років. Тоді був наймолодшим президентом США. На карикатурі його зображували з ведмежатком— цяцькою. Ця цяцька стала популярною.

27. Вільям Тафт (William Taft)

Народився 15 вересня 1857 р. у Цінціннаті (Cincinnati), штат Огайо. Там же й проживав. Належав до унітарної церкви. За партійною належ­ністю — республіканець. Період перебування на посаді президента США: 1909—1913 рр. Помер 8 березня 1930 р.

Протягом 1900—1904 рр. був першим цивільним губернатором Фі­ліппін, на які поширився контроль США після їх перемоги над Іспані­єю. В. Тафт сприяв поліпшенню американо-філіппінських відносин. Упродовж 1904—1908 рр. обіймав посаду воєнного міністра в адмініст­рації президента США Теодора Рузвельта. Перебуваючи на посаді пре­зидента США, В. Тафт продовжував політику «доларової дипломатії» свого попередника. Залишив свій слід в історії США тим, що запрова­див 1910 р. систему поштових ощадних банків та систему поштових посилок (1912). 1911 р. заснував Міністерство праці. Вважався консер­ватором. Його критикували за тарифну політику, яка була занадто піль­говою для великого бізнесу. Протягом 1921—1930 рр. обіймав посаду голови Верховного Суду США (Chief justice of the Supreme Court).

Дружиною В. Тафта була Хелен Херрон (Helen Herron). Роки її жит­тя: 1861—1943. Подружжя мало 3 дітей.

Був єдиним президентом, який пізніше очолив Верховний Суд. Був першим президентом, який назначив жінку на високу державну поса­ду — спільника Дитячого бюро.

28. Вудро Вільсон (Woodrow Wilson)

Народився 28 грудня 1856 р. у Стаунтоні (Staunton), штат Вірджи- нія. Проживав у Нью-Джерсі. За релігійною належністю — пресвітеріа- нець, а за партійною — республіканець. Перебував на посаді президен­та США впродовж 1913—1921 рр. Помер 3 лютого 1924 р.

Був свого часу відомим вченим у сфері права і політичної економії. Протягом 1902—1910 рр. був першим світським президентом Прінс- тонського університету. Розкол у рядах Республіканської партії допоміг йому стати президентом США за результатами президентських виборів 1912 р. Під час його перебування при владі були знижені тарифи, ство­рена Федеральна торговельна комісія (1914), прийнятий антимонополь- ний «Акт Клейтона»(1914). До Конституції США були внесені сімнад­цята, вісімнадцята та дев’ятнадцята поправки.

Оскільки в Мексиці йшла революція і мав місце хаос, то В. Віль- сон для наведення порядку послав у 1914 р. морських піхотинців до м. Веракруз. Війська США на чолі з генералом Джоном Першингом вторгалися до Мексики сушею, щоб утихомирити мексиканського революціонера Панчо Віллу. За наказом В. Вільсона морські піхоти­нці США висаджувалися у Гаїті (1915), Домініканській республіці (1916), на Кубі (1917). На початку Першої світової війни В. Вільсон дотримувався політики нейтралітету, і США не втручалися в євро­пейські справи. Коли ж Німеччина відновила необмежені бойові дії своїх підводних човнів, то США у квітні 1917 р. оголосили війну. До Європи було надіслано експедиційний корпус під командуванням генерала Дж. Першинга.

1918 р. В. Вільсон запропонував «Чотирнадцять пунктів» — план припинення Першої світової війни. В одній із своїх промов 1918 р. він окреслив план створення Ліги Націй. Наступного року взяв участь у Версальській мирній конференції Версальський договір не виправдав сподівань В. Вільсона. Сенат США відмовився дати угоду на участь США у Лізі Націй.

Вудро Вільсон одержав Нобелівську премію миру (1919). Здоров’я В. Вільсона погіршилося і він програв на президентських виборах 1920 р.

В. Вільсон мав двох дружин. Першою була Еллен Луїза Аксон (Ellen Louise Axon). Роки її життя: 1866—1914. Друга дружина — Едіт Бол- лінг Галт (Edith Balling Galt). Роки її життя: 1872—1961. З першою дружиною В. Вільсон мав трьох дітей. З другою дружиною дітей не було.

Перша дружина померла у Білому домі. Коли з ним трапився інсульт, то дружина Едіт керувала урядом.

29. Воррен Гардінг (Warren Harding)

Народився 8 листопада 1865 р. у Блумінгтон Грові (Bloomington Grove), штат Огайо. У тому ж штаті і проживав. Був баптистом і респу­бліканцем. Президентом США був упродовж 1921—1923 рр. Помер 2 серпня 1923 р.

Адміністрація президента В. Гардінга скликала 1921 р. Вашингтон­ську військово-морську конференцію (Washington Naval Conference). У ній брали участь ряд країн — США, Велика Британія, Японія, Фран­ція, Італія, Китай, Бельгія, Нідерланди, Португалія. До участі в конфе­ренції не допустили Радянську Росію. Спрямовувалася конференція на обмеження програм розвитку військово-морських сил провідних п’яти держав — Великої Британії, США, Японії, Франції та Італії.

Окрім зазначеної Конференції, адміністрація В. Гардінга залишила свій слід в історії США як повністю корумпований уряд. В. Гардінг ра­птово помер до того, як громадськість дізналася про розмах корупції. Після смерті В. Гардінга двох його міністрів було засуджено за причет­ність до «Чайнико-ковпакового скандалу» (Teapot Dome Scandal). Ска­ндал був пов’язаний з розробкою родовищ нафти і газу у штатах Вайо- мінг та Каліфорнія. Верховний Суд США визнав шахрайськими контракти, укладені за цією операцію. Окрім корупції, адміністрації В. Гардінга була притаманна некомпетентність.

В. Гардінг мав дружину — Флоренс Клінг де Вольф (Florence Kling De Wolfe). Роки її життя: 1860—1924. Дітей подружжя не мало.

В. Гардінг був єдиним видавцем газети, якого обирали президентом США. Зі своєю дружиною Флоренс вони створили в Огайо газету «Marion Star», яка була дуже успішною.

30. Келвін Кулідж (Kelvin Coolidge)

Народився 4 липня 1872 р. у м. Плімуті (Plymouth), штат Вермонт. Проживав у Массачусетс!. Належав до конгрегаційної церкви. Партійна належність — республіканець. На посаді президента США перебував упродовж 1923—1929 рр. Помер 5 січня 1933 р.

Заступив на посаду президента США після смерті В. Гар-дінга.

Виступав за ощадливе використання державних коштів, низькі по­датки, невтручання держави у підприємницьку діяльність. Двічі накла­дав вето на сільськогосподарський закон Мак-Нарі — Хогена (McNary- Haugen agricultural bill). Президенту не подобалися положення про фік­сацію цін, що містилися в цьому законі. Кажуть, що період правління К. Куліджа — це часи загального добробуту (general prosperity).

Президент користувався особистою популярністю. Він вважався втіленням ощадливості (thrift), обережності (caution), чесності (honesty). Це дуже контрастувало з його довкіллям, де корупція була масовим явищем. Дотримувався політики невтручання у внутрішні справи інших держав. Саме під час його президентства було укладено (1928) пакт Бріана-Келлога, який вперше в історії міжнародного публічного права визнав незаконною агресивну війну.

Дружиною К. Куліджа була Грація Гудх’ю (Grace A. Goodhue). Роки її життя: 1879—1957. Подружжя мало двох дітей.

Грація була першою президентською дружиною, яка закінчила ко­ледж. Викладала у школі для глухих у Массачусеттсі (Clarke School for the deaf).

31. Герберт Гувер (Herbert Hoover)

Народився 10 серпня 1874 р. в Уест-Бранні (West Branch), штат Айова. Проживав у Каліфорнії. Належав до церкви « Товариства дру­зів» (Society of Friends). За партійною належністю — республіканець. Період перебування на посаді президента США: 1929—1933. Помер 20 жовтня 1964 р.

Відомість про себе Г. Гувер здобув завдяки діяльності у справі орга­нізації виробництва продовольства та роздачі його у США і Європі під час Першої світової війни та після її закінчення. Після настання у 1929 р. депресії в економіці Г. Гувер, його адміністрація ініціювали прийняття законодавчих актів, зокрема про відродження фінансової корпорації, на­дання надзвичайної допомоги, утворення банків з надання побутових по­зик. Г. Гувера критикували за те, що безробітнім не призначалася пряма федеральна допомога. Коли ветерани воєн організували похід на Ва­шингтон, вимагаючи негайно сплатити бонусні сертифікати, то прези­дент наказав федеральним військам розігнати марш. Державний секретар Г. Стімсон виступив з доктриною, названою за його прізвищем. У ній пе­редбачалося, що США не визнають жодну ситуацію, договір або домов­леність, які порушують права США за Версальським договором. Доктри­на Стімсона з’явилася під час японської агресії у Маньчжурію.

Згодом Г. Гувер критикував політику «Нового підходу» (New Deal) та іноземну політику свого наступника на президентському посту — Франк­ліна Рузвельта. Після Другої світової війни Г. Гувер зайнявся діяльністю з координації постачання продовольства, щоб ліквідувати загрозу голоду.

Протягом 1947—1949 та 1953—1955 рр. він очолював комісію, яка рекомендувала шляхи економії витрат державних коштів.

Г. Гувер мав дружину Лоу Генрі (Lou Henri). Роки її життя 1875— 1944. Подружжя мало двох дітей.

Став першим президентом, який мав власний телефон. Був багатою людною і став першим президентом, який відмовився від платні за свою посаду.

32. Франклін Рузвельт (Franklin Roosevelt)

Народився 30 січня 1882 р. у Гайд-Парку (Hyde Park), штат Нью- Йорк. Належав до епіскопальної церкви. Партійна належність — демо­крат. Період перебування на посаді президента США: 1933—1945 рр. Помер 12 квітня 1945 р.

Захворів на поліомієліт у 1921 р. Повернувся до політики в 1928 р. в інвалідній колясці. Демократична партія висунула його своїм кандидатом на президентських виборах. У 1932 р. сформулював програму «Новий підхід» (New Deal), яка передбачала заходи з виведення економіки США з економічної депресії, що розпочалася 1929 р. Користувався популярніс­тю серед американського народу. Регулярними були його радіопромови до народу в серії «Розмови біля каміну». Проводив політику добросусід- ства з країнами Латинської Америки. Визнав Радянський Союз у 1933 р. Став у 1940 р. першим в історії США президентом, якого обрали втретє. Разом з прем’єр-міністром Великої Британії У. Черчіллем сформулював 14 серпня 1941 р. «Атлантичну хартію» (Atlantic Charter). Вона складала­ся з 8 пунктів щодо післявоєнних міжнародних відносин і передбачала вільно вибрані уряди, вільну торгівлю, свободу морів, розброєння того­часних агресивних держав, заборону територіальних змін, що суперечили бажанням місцевого населення. Згодом країни антигітлерівської коаліції і, зокрема, СРСР підтримали ці принципи. Атлантична хартія стала ідео­логічною основою Організації Об’єднаних Націй.

Ф. Рузвельт невтомно працював над посиленням воєнної лінії США. Ініціював прийняття першого в історії мирних часів США закону про вибіркову військову службу.

Після нападу Японії на базу Перл-Харбор на Гавайських островах США вступили у Другу світову війну. Ф. Рузвельт брав участь у кон­ференціях лідерів союзних держав у Касабланці (1943), Квебеку (1943), Каїрі (1943), Тегерані (1943), Ялті (1945).

Президента критикували за занадто великі територіальні поступки Радянському Союзу, на які він погодився в Ялті. Помер Ф. Рузвельт за місяць до капітуляції Німеччини.

Дружиною Ф. Рузвельта була Анна Елеонора Рузвельт (Anna Eleanor Roosevelt). Роки її життя: 1884—1962. Подружжя мало шестеро дітей.

Елеонора Рузвельт була делегатом США в ООН. Проводила там гу­манітарну політику.

Ф. Рузвельта був єдиним президентом США, якого чотири рази обирали на посаду президента. Його дружина була найбільш політично активною «першою леді».

33. Гаррі Трумен (Garry Truman)

Народився 8 травня 1884 р. у Ламарі (Lamar), штат Монтана. Там же й проживав. Був баптистом. За партійною належністю — демократ. Ро­ки президентства: 1945—1953. Помер 26 грудня 1972 р.

Посаду президента США Гаррі Трумен одержав автоматично. Це трапилося з огляду на смерть у 1945 р. його попередника — Франкліна Рузвельта. Г.Трумен взяв участь у Потсдамській конференції глав союз­них держав. Він дав наказ під час роботи конференції скинути дві атомні бомби на японські міста Хіросіма (06.08.1945) та Нагасакі (09.08.1945). Можливо, США скинули б і більше бомб, але вони їх на той час мали лише дві. Японці про це не знали і вирішили за ліпше капітулювати. Ні­бито очікуваного здивування чи страху з огляду на наявність у США не­баченої до того зброї на обличчі Й. Сталіна Г. Трумен не побачив.

Г. Трумен 1947 р. передав армію, воєнну авіацію і флот у підпоряд­кування Міністерству оборони. У 1947 р. висунув доктрину, відому як «доктрина Трумена». У ній зазначалося, що якщо будь-коли пряма або опосередкована агресія загрожуватиме миру і безпеці Сполучених Штатів, то будуть вжиті заходи для зупинення такої агресії. Керівницт­во Радянського Союзу розглядало доктрину Трумена як оголошення «холодної війни». США надавали допомогу країнам, яким загрожували Радянський Союз та комуністичні повстанці. Зокрема Г.Трумен надав воєнну і економічну допомогу Греції та Туреччині, щоб нейтралізувати вплив СРСР у цьому регіоні. Для протистояння експансії СРСР були опрацьовані і втілені «план Маршалла» (Marshall plan) та «Програму з чотирьох пунктів» (Point Four Program).

Г. Трумен сприяв утворенню в 1949 р. Організації Північно-атлантич­ного договору (НАТО). Він надіслав війська США для оборони Півден­ної Кореї. Формально вони були підпорядковані Організації Об’єднаних Націй, а фактично як американські війська, так і війська їх союзників пе­ребували під контролем американського президента впродовж корейсь­кої війни. За президентства Г. Трумена у США поширилося явище, яке стало відомим як «Червоне залякування» (Read Scare), тобто боротьба з комуністичною агентурою (якої насправді у переважній більшості випа­дків не було). Зрозуміло, що про репресії радянського масштабу амери­канські інквізитори США і мріяти на могли, але багатьом американцям соратники сенатора Джозефа Мак-Карті добряче насолили.

У сфері внутрішньої політики Г. Трумен висунув широку соціальну програму. Контрольований Республіканською партією впродовж 1946—1948 рр. Конгрес США вісімдесятого скликання блокував вті­лення в життя програми Fair Deal (Справедливий підхід) президента — представника Демократичної партії. Дещо все ж таки було виконано. Зокрема, було покінчено з расовою сегрегацією у збройних силах та школах, фінансованих за рахунок федеральних коштів.

Дружиною Гаррі Трумена була Єлизавета Вірджинія Уоллес (Elizabeth Virginia Wallace). Роки життя: 1885—1982. Подружжя мало одну дитину.

Г. Трумен став першим президнтом у новітній історії США, який не вчився у коледжі. Був першим після президента У. Гранта главою дер­жави, який фермерував у дорослому віці.

34. Дуайт Ейзенхауер (Dwight Eisenhower)

Народився 14 жовтня 1890 р. у Денісоні (Denison), штат Техас. Проживав у Нью-Йорку. Був пресвітеріанцем. Партійна належність — республіканець. Обіймав посаду президента США протягом 1953— 1961 рр. Помер 28 березня 1969 р.

У червні 1942 р. його було призначено командувачем Збройних сил США у Європі, а в листопаді того самого року — командувачем усіх союзних військ у Північній Африці. Під його керівництвом відбулося

захоплення в липні 1943 р. Сицілії та материкової Італії (вересень 1943 р.). У грудні 1943 р. він розпочав координаційну діяльність з під­готовки вторгнення в континентальну Європу, яке розпочалося 6 черв­ня 1944 р. Після закінчення війни командував окупаційними силами За­хідних союзників у Німеччині. Обіймав протягом 1945—1948 рр. посаду начальника штабу американської армії. Потім пішов у відставку і був упродовж 1948—1950 рр. президентом Колумбійського універси­тету. У 1950 р. його знову покликали до армії і призначили головноко­мандувачем військ союзних держав у Європі. Під його керівництвом організувалися оборонні сили НАТО.

У 1952 р. Д. Ейзенхауера було обрано президентом США.

Під час його президентства США спорудили морський шлях на річці Святого Лаврентія. Запам’яталася його влада і великими воєнними бю­джетами мирного часу. Під час президентства Д. Ейзенхауера закінчила­ся корейська війна (1953). Був рішучим противником комунізму, і сена­тор Джозеф Мак-Карті боровся з комунізмом як лише міг. Д. Ейзенхауер сприяв утворенню Організації договору Південно-Східної Азії (SEATO, 1954). У 1955 р. взяв участь у Женевській конференції керівників країн антигітлерівської коаліції. Це була перша зустріч лідерів з часів Потс­дамської конференції. Наступного року сформулював «доктрину Ейзен­хауера» — надання воєнної і економічної допомоги країнам Близького Сходу для протистояння комунізму. Для припинення громадянської вій­ни між мусульманами і християнами Лівану за наказом президента США в 1958 р. було висаджено в Бейруті десант американських вояків.

На конференції керівників у США, Великої Британії, Франції та СРСР, що відбулася 1960 р. у Парижі, радянський лідер Микита Хру­щов звинуватив американського президента у причетності до розвіду­вального польоту літака «U-2» над Радянським Союзом. Холодна війна спалахнула з новою силою. Для забезпечення расової десегрегації в школах міста Літтл Рок у штаті Арканзас президент запровадив феде­ралізацію Національної гвардії.

Д. Ейзенхауер є автором ряду книг: «Хрестовий похід у Європу» (Crusade in Europe), «Мандат на зміну» (Mandate for Change), «Роки у Білому домі» (White House Years), «Боротьба за мир» (Waging Peace).

Дружиною Д. Ейзенхауера була Мамі Женева Доуд (Mamie Geneva Doud). Роки її життя: 1896—1979. Подружжя мало двох дітей.

Д. Ейзенхауера відвідав найбільш зарубіжних країн — загалом 27. Став першим після президента У. Гранта, хто закінчив військову ака­демію у Вест-Пайнті.

35. Джон Кеннеді (John Kennedy)

Народився 29 травня 1917 р. у Брукліні (Brookline), штат Массачу­сетс. Проживав у Массачусетсі. Був римським католиком. Партійна на­лежність — демократ. Посаду президента США обіймав упродовж 1961—1963 рр. Його вбито 22 листопада 1963 р.

Вважався національним героєм за свої подвиги під час Другої світо­вої війни на американсько-японському театрі бойових дій. До Дж. Кен- неді ніхто не заступав на посаду глави американської держави в такому молодому віці, як він. Йому судилося також стати першим католиком серед президентів США.

Був поборником громадянських прав. Підтримав інтервенцію ку­бинських контрреволюціонерів у квітні 1961 р., які вторглися в кастрів- ську Кубу в районі затоки Свиней. Вторгнення закінчилося поразкою. Наступного року йому вдалося домовитися з тодішнім радянським лі­дером Микитою Сергійовичем Хрущовим про виведення радянських ракет з Куби в обмін на обіцянку США не нападати на Кубу. 1963 р. США, Велика Британія та СРСР уклали угоду про заборону випробу­вань ядерної зброї. Дж. Кеннеді розширив допомогу антикомуністич­ним силам у В’єтнамі. За часів президентства Дж. Кеннеді було утворе­но «Корпус миру» та «Альянс заради прогресу». Відбувся перший політ американського астронавта в космос.

У п’ятницю, 22 листопада 1963 p., Дж. Кеннеді було застрелено, ко­ли кортеж автомобілів американського президента їхав вулицями міста Даллас, що в штаті Техас. Убивцею вважається снайпер Лі Харві Освальд. Його було вбито через кілька днів після арешту. Слідча комі­сія, яку очолював голова Верховного Суду США Е. Уоррен, 1964 р. дійшла висновку, що Лі Харві Освальд діяв без поплічників. Комітет з убивств Палати представників Конгресу США 1979 р. дійшов висновку, що стрільців було більше. Вбивство досі залишається таємницею і існує багато версій, пов’язаних з ним.

Джон Кеннеді мав дружину — Жаклін Боув’єр (Jacqueline Lee Bouvier). Роки її життя: 1929 — 1994. Подружжя мало трьох дітей. Вийшла заміж за Арістотеля Онассіса 1968 року. Вдруге стала вдовою 1975 року. Похована разом з Дж. Кеннеді на Арлінгтонському військовому кладовищі біля сто­лиці — м. Вашингтона. Там поховано і їхнє мертвороджене дитя. На моги­лі палає «вічний вогонь». Це Ж. Кеннеді запозичила з практики СРСР. Ав­тор цих рядків був на могилі наприкінці серпня 1995 року.

Дж. Кеннеді став першим президентом США, народженим у XX сто­літті. Перший котолик-президент. Четвертий чинний вбити президент. По­ки що останній.

36. Ліндон Джонсон (Lindon Johnston)

Народився 27 серпня 1908 р. у Джонсон Сіті (Johnson City), штат Те­хас. Проживав у Техасі. Належав до церкви «Послідовників Христа» (Disciples of Christ). За партійною належністю — демократ. Період пере­бування на посаді президента США: 1963—1969. Помер 22 січня 1973 р.

Обіймав посаду віце-президента за часів президентства Джона Кен­неді. За однією з неофіційних версій наказ про вбивство Дж. Кеннеді був відданий Ліндоном Джонсоном. Коли Дж. Кеннеді було застрелено 22 листопада 1963 р., то Л. Джонсон заступив на посаду президента. Уряд Л. Джонсона продовжував виконувати програму соціальних і еко­номічних реформ, започаткованих Дж. Кеннеді. Були прийняті в 1964 р. та 1965 р. Закони про громадянські права. Чорношкірі американці стали повноправними громадянами США. Виконувалася великомасшабна федеральна програма «Війна з бідністю».

За часів Л. Джонсона США глибше втягувалися у в’єтнамську війну. 1965 р. США вчинили інтервенцію в Домініканській республіці. Попу­лярність Л. Джонсона нестримно падала і 1968 р. він вирішив не вису­вати свою кандидатуру для переобрання на новий термін.

Л. Джонсон мав дружину — Клаудію Альта Тейлор (Claudia Alta Taylor). Роки життя: 1912 —... Подружжя мало двох дітей.

Л. Джонсон став першим президентом, який заступив на посаду на борту літака. Перший президент, якого до присяги привела жінка. Впе­рше призначив чорношкірого правника членом Верховного Суду.

37. Річард Ніксон (Richard Nixon)

Народився 9 січня 1913 р. у Йорба Лінді (Yorba Linda), штат Калі­форнія. Проживав у Каліфорнії. Належав до церкви «Товариство дру­зів» (Society of Friends). За партійною належністю — республіканець. Період перебування на посаді президента США: 1969—1974 рр. Помер 22 квітня 1994 р. Похований у рідному селі.

На президентських виборах 1960 р. він програв Дж. Кеннеді з неве­ликою різницею поданих за нього голосів. Протягом його першого тер­міну президентства переговори з Північним В’єтнамом про вихід США із в’єтнамської війни були успішно проведені державним секретарем Генрі Касінджером (1973). У 1972 р. Р. Ніксон здійснив візит до Пекіна і нормалізував стосунки між США та Китайською Народною Республі­кою. На другий термін президентства Р. Ніксона було обрано в листо­паді 1972 р. Невдовзі після цього спалахнув так званий Уотергейтський скандал. Р. Ніксона суперники-демократи звинувачували в причетності до встановлення підслухувальних пристроїв у їх штаб-квартирі в буди­нку за назвою «Уотергейт». Президенту загрожував імпічмент, і він став першим в історії США президентом, який подав у відставку зі сво­єї посади невдовзі перед тим, як мала розпочатися процедура імпічмен­ту. Джеральд Форд, який заступив на посаду президента США, надав Р. Ніксону звільнення від кримінальної відповідальності за будь-які злочини, які він міг вчинити під час свого президентства. До політичної діяльності Р. Ніксон повернувся в 1981 р.

У 1969 р. Р. Ніксон сформулював доктрину, яка відома за його прі­звищем: азіатські держави, яким загрожує комунізм, мусять покладати­ся у боротьбі з ним на свої сили, допомога США могла надаватися, як­що такій країні загрожувала воєнною силою велика держава. Інша на­зва доктрини — «Гуамська доктрина».

Р. Ніксон написав такі книги: «Шість криз» (Six Crisies), «Мемуари Річарда Ніксона» (Memoirs of Richard Nixon), «Справжня війна» (Real War), «Лідери» (Leaders), «Перемога без війни» (Victory Without War).

P. Ніксон мав дружину — Тельму Патрицію Р’ян (Thelma Patricia Ryan). Роки її життя: 1913 —... Подружжя мало двох дітей.

Р. Ніксон став першим президентом, який народився на захід від Скелястих гір. Перший президент, який пішов з посади до закінчення своєї каденції, побоюючись імпічменту.

38. Джеральд Форд (Gerald Ford)

Народився 14 липня 1913 р. в Омасі (Omaha), штат Небраска. Про­живав у Мічігані. Належав до єпископальної церкви. За партійною на­лежністю — республіканець. Обіймав посаду президента США протя­гом 1974—1977 р.

Закінчив Мічманський університет (1935) та юридичний факультет Польського університету (1941).

Під час Другої світової війни служив на флоті. Впродовж 1949— 1973 рр. був членом Палати представників у Конгресі США. Після по­дання у відставку віце-президентом Спіро Егнью, президент США Р. Ніксон призначив на цей пост Джеральда Форда. Президентом США Джеральд Форд став у серпні 1974 р. після відставки Р. Ніксона, якому загрожував імпічмент. Під час президентства Дж. Форда у США погли­блювалася економічна криза, погіршувалося становище в Південно- Східній Азії. Дж.Форд після двох місяців свого перебування на посаді глави американської держави звільнив Р. Ніксона від будь-якої кримі­нальної відповідальності. Це теж зашкодило авторитету Дж. Форда, і на президентських виборах 1976 р. він поступився кандидату Демократич­ної партії Джіммі Картеру. Після закінчення свого президентства Дж. Форд відійшов від політики.

Дружина Джеральда Форда — Єлизавета Блумер (Elizabeth Bloomer). Одружилися 1948 р. Роки її життя: 1918—... Подружжя мало 4 дітей. Дж. Форд помер 27 грудня 2006 р. Прожив 93 роки і 122 дні — на 1 день довше, ніж екс-президент Р. Рейган.

Був єдиним президентом, що не обирався.

39. Джеймс Картер (James Carter)

Народився 1 жовтня 1924 р. у Плейнсі (Plains), штат Джорджія. Там де й проживав. За релігійною належністю — баптист, а за партійною — демократ. Обіймав посаду президента США впродовж 1977—1981 рр.

Був сенатором штату в 1962—1966 рр. Протягом 1970—1974 рр. (за іншими даними, — 1971—1975) був губернатором штату Джорджія. Вважався прогресивним і реформістським діячем. Виступав за грома­дянські права та економічні реформи. З невеликою перевагою переміг на президентських виборах тодішнього господаря Білого дому Джера­льда Форда. За його президентства було укладено договори про обме­ження озброєнь та про передачу Панамського каналу Панамі (1977). Сприяв укладенню мирного договору між Єгиптом та Ізраїлем (1978).

Падіння шахського режиму в Ірані (1979), захоплення ісламськими революціонерами американських дипломатів (1979—1981) як заручни­ків, вторгнення радянських військ в Афганістан (грудень 1979) були для Сполучених Штатів несподіванками, на які вони не змогли належ­ним чином відреагувати. Це підірвало довір’я виборців до уряду Карте­ра. На чергових президентських виборах (1982) Рональд Рейган легко переміг Джіммі Картера.

Дружина Джіммі Картера — Розалін Сміт (Rosalynn Smith). Роки її життя: 1927 —... У подружжя четверо дітей.

Був єдиним президентом США, який закінчив Військово-морську академію. Був першим президентом, народженим у лікарні.

40. Рональд Рейган (Ronald Reagan)

Народився 6 лютого 1911 р. у Тампіко (Tampico), штат Іллінойс. Проживав у Каліфорнії. За релігійною належністю — пресвітеріанець, а за партійною — республіканець. Період перебування на посаді прези­дента США: 1981—1989 рр. Помер 5 червня 2004 р.

Закінчив коледж «Евріка» (Evreka Colledge). Протягом 1937— 1962 рр. грав ролі у фільмах Голлівуду та телефільмах.

Протягом 1952 р. та 1959—1960 рр. був президентом гільдії кіноартис­тів. У 1967—1975 рр. (за іншими даними, 1966—1974) Р.Рейган — губер­натор штату Каліфорнія. Республіканська партія висунула його своїм кан­дидатом на президентських виборах 1980 р., і він здобув на них практично абсолютну перемогу (near land slide victory). Рональду Рейгану на той час було 69 років і він став найстарішим в історії США президентом.

На посаду віце-президента Рональд Рейган запропонував Джорджа Буша. Із значним відривом голосів Р. Рейгана вдруге було переобрано на посаду президента (1984).

У сфері внутрішньої політики Р. Рейган докладав зусилля до випра­влення (to rewamp) економіки, зниження податків, стримування (to stem) інфляції, скорочення витрат на соціальні послуги. Дефіцит держа­вного бюджету досягнув небаченого рівня.

У міжнародних відносинах зайняв тверду позицію щодо Радянсько­го Союзу, тероризму, нападів Ірану на судноплавство в Перській затоці. Його звинувачували у причетності до продажу зброї Ірану та фінансу­ванні за рахунок одержаних коштів нікарагуанських контрреволюціо­нерів.

За часів президентства Р. Рейгана зросли воєнні витрати США. Ви­сунув «Стратегічну оборонну ініціативу»(Strategic Defense Initiative), яка стала відомою ще й як «Програма зіркових воєн».

Зустрічався з радянським керівником Михайлом Горбачовим у Ва­шингтоні (1987) та Москві (1988). США і СРСР 1987 підписали договір про непоширення ядерної зброї середньої дальності (Intermediate Nuclear Forces Non-Proliferation Treaty).

Одержав у 1981 p. поранення внаслідок замаху на його життя, яке вчинив Джон Хінклі (John W.Hinckley). Швидко одужав. Благополучно закінчилася для Р. Рейгана і операція раку кишечника на ранній формі, що була виконана 1985 р. Після закінчення терміну президентства, Р. Рейгана звинувачували в одержанні коштів від Японії.

Протягом 1940—1949 рр. був одружений з актрисою Джейн Вімен (Jane Wyman). У 1952 р. одружився на Ненсі Девіс (Nancy Davis). Про біографію другої дружини 1991 р. з’явилася сенсаційна інформація. З кожною дружиною мав по двоє дітей. Помер 5 червня 2004 р.

Був найстарішою особою на посаді президента США. Став першим президентом, який призначив жінку членом Верховного Суду.

41. Джордж Буш Герберт Волкер (George Bush)

Народився 12 червня 1924 р. у Мілтоні (Milton), штат Массачусетс. Проживав у Техасі. Релігійна належність — єпископальна церква, а партійна — республіканець. Обіймав посаду президента США впро­довж 1989—1993 рр.

Протягом 1942—1945 рр. служив у військово-морському флоті США, що діяв у Тихому океані. Був наймолодшим пілотом Військово- морських сил США. 1948 р. закінчив Бєльський університет. Став пре­зидентом офшорної кампанії «Запата» (Zapata) у 1954 р.

Протягом 1967—1971 рр. був членом Палати представників Конгресу США від штату Техас. Представляв США в ООН у 1970 р. Упродовж 1974 р. був головою Національного комітету Республіканської партії. У 1974—1975 рр. очолював місію зв’язку США в Китайській Народній Республіці. У 1976—1977 рр. був директором Центрального розвідуваль­ного управління Протягом 1981—1989 рр. Дж. Буш — віце-президент в адміністрації сорокового президента США Рональда Рейгана.

На президентських виборах 1988 р. Дж. Буш переміг кандидата від Демократичної партії Майкла Дукасіса (Michael S. Dukasis).

Під час президентства Дж. Буша США вдалися до воєнної інтервен­ції в Панамі (1989) і на Близькому Сході. Війська США були визнача­льною силою в успішному проведені операції «Буря в пустелі» (Desert Storm), яка була спрямована на вигнання військ саддамівського Іраку із захопленого ними Кувейту.

Вів переговори з СРСР про подальше скорочення озброєнь. Прези­дентські вибори 1992 р. Дж. Буш програв губернатору Арканзасу Біллу Клінтону — кандидату від Демократичної партії.

Дружина Джорджа Буша — Барбара П’єрс (Barbara Pierce). Роки її життя: 1925—... У подружжя Бушів четверо дітей. їх син — Джордж Буш-молодший став сорок третім президентом США.

У свій час був наймолодшим льотчиком у військово-морських силах США. За героїзм одержав хрест (Distongurshed Flying Gross).

42. Вільям Клінтон (William Clinton)

Народився 19 серпня 1946 р. у Хоупі (Hope), штат Арканзас. Там же й проживав. За релігійною належністю — баптист, а за партійною — демократ. Перебував на посаді президента США впродовж 1993— 2001 рр.

Навчався в Оксфордському університеті. Закінчив юридичний фа­культет Йєльського університету. Викладав упродовж 1973—1976 рр. право в Арканзаському університеті у м. Файєтвіллі. Потім був проку­рором Арканзасу (1977—1979) та губернатором Арканзасу (1979— 1981). Демократична партія висунула його кандидатом на президентсь­ких виборах 1992 р. Він їх успішно виграв. Обіцяв виборцям скоротити федеральний дефіцит, зменшивши воєнні витрати, та реформувати сис­тему оподаткування, розширити фінансування освіти, професійного на­вчання, публічної інфраструктури.

1994 р. Білл Клінтон домовився з Борисом Єльциним про відмову від постійного прицілу ядерної зброї США і Росії на об’єкти сторін. США вдалося переконати Україну відмовитися від ядерної зброї. Білл Клінтон скасував ембарго на торгівлю з В’єтнамом. Виступав за ство­рення транстихоокеанської зони вільної торгівлі. Підтримував розвиток торгівлі з КНР, не дивлячись на порушення пекінськими властями прав людини.

На середину терміну президентства Білла Клінтона припадають успіхи Республіканської партії в установленні контролю над Сенатом США. Це дало змогу Конгресу США в односторонньому порядку ска­сувати ембарго на торгівлю зброєю з державами колишньої Югосла­вії. Боснійські мусульмани одержали американську зброю. Особисто Біллу Клінтону це не подобалося. Підтримував торговельні санкції, запроваджені його попередниками щодо Куби. У 1996 р. віддав про бомбардування стратегічних цілей в Іраку у відповідь на порушення ірацькими властями зони, забороненої для польотів над курдськими районами.

У 1999 р. Білл Клінтон став другим в історії США президентом, над яким сенат учинив імпічмент. Проблеми президента США були поро­джені інтимною аферою з Монікою Левінскі. Біллу Клінтону вдалося зберегти за собою посаду президента.

Зі своєю дружиною Хілларі Родхем (Hillary Rodham) Білл Клінтон познайомився, коли був студентом Иєльського університету (11 листо­пада 1975 р.). Хілларі працювала в одній з провідних в Арканзасі юри­дичних фірм. Протягом 1986—1992 рр. очолювала Фонд захисту дітей. Заступивши на посаду президента США, Білл Клінтон призначив (25 січня 1993 р.) свою дружину керівником президентської групи з ре­форми Національної системи охорони здоров’я. 7 листопада 2000 р. Хілларі Клінтон виграла сенаторські вибори від Нью-Йорку. У подруж­жя Клінтонів одна дитина.

Став першим президентом США, дружина якого, — Гіларі, — була сенатором, боролася за право бути кандидатом від Демократичної пар­тії у президенти США, стала державним секретарем.

43. Джордж Буш—молодший George Bush Jr.

Народився 6 липня 1946 р. в штаті Коннектикут. Коли Буш— старший закінчив університет і зайнявся нафтовим бізнесом, то його сім’я переїхала до Техасу в містечко Одеса. Згодом переїхали до Мід- ленда. П’ятнадцятирічного Буша-молодшого батьки віддали до прести­жного інтернату для хлопчиків — Академію Філіппа в Массачусетс!, яку свого часу закінчив і його батько. Буш-молодший навчався кепсько, спортивних досягнень не мав, але став лідером уболівальників шкільної спортивної команди.

Після школи вступив до Бєльського університету. В університеті Дж. Буш очолив одне з братств. Воно.було відоме пияцтвом, хуліганст­вом та спортивними досягненнями. Його двічі забирала поліція. Мав прізвисько «Губа» за красномовність та пристрасть до спиртного. Під час В’єтнамської війни вступив до льотної школи Національної гвардії. Призову на війну у В’єтнам курсант і випускники школи не підлягали. Після закінчення льотної школи Дж. Буш розпочав кар’єру в нафтовій сфері та вступив 1973 р. до Гарвардської школи бізнесу. Справи в нього йшли неблискуче і він поступово спивався. Наступного дня після гуч­ного святкування 40-річчя Дж. Буш вирішив кинути пити, невдовзі справи пішли на краще. 8 листопада 1994 р. його обрали губернатором Техасу, а 3 листопада 1998 р. переобрали на цю посаду. Дж. Буш став першим техаським губернатором, якого на посаду обирали двічі.

1977 р. Дж. Буш-молодший одружився з молодою шкільною бібліо­текаркою з м. Остін — Лаурі Уелч. Через чотири роки в їх сім’ї наро­дилися двійнятка-дочки (у 2004 р. їм було по 22 роки). Має собаку Бар- ні та кішку Індію. Любить морозиво та шоколадні бісквіти. Його хобі — бейсбол. Належить до Методистської церкви. Виступає проти абортів, але є прихильником смертної кари.

7 листопада 2000 р. у США відбулися чергові президентські вибори. Кандидатом від Демократичної партії був віце-президент в адміністра­ції Білла Клінтона — Альберт Гор. Республіканську партію представляв Джордж Буш-молодший. Мав місце тривалий і гучний скандал щодо підрахунку поданих голосів у штаті Флорида, який має 25 виборців. їх голоси були вирішальними. У результаті Дж. Бушу було зараховано 271 голос виборщика, а Альберту Гору — 267. Останній набрав голосів більше як на півмільйона. Дж. Буш став четвертим президентом в істо­рії США і першим з 1888 р., якого було обрано меншістю населення. 6 січня 2001 р. Конгрес США затвердив перемогу Дж. Буша- молодшого. 20 січня 2001 р. відбулася інаугурація президента.

11 вересня 2001 р. міжнародні терористи за допомогою захоплених ними цивільних літаків таранили Міжнародний торговельний центр у Нью-Йорку та Пентагон у Вашингтоні. У Нью-Йорку загинули понад 6 тис. чоловік. 7 жовтня 2001 р. США розпочали війну проти режиму талібівського Афганістану та організації «Аль-Каїди» Усами Бен Ладе­на, що знайшла там притулок. Через два місяці після терористичної атаки сталася катастрофа аеробуса в аеропорту Нью-Йорка. Загинуло понад 250 чол. 12 грудня 2001 р. США повідомили, що виходять з До­говору про обмеження систем протиракетної оборони, який 1972 р. під­писали президент США Р. Ніксон та керівник СРСР Л. Брежнєв. Йа по­чатку лютого 2003 р., спускаючись на Землю, загинув екіпаж «Шаттла». 20 березня 2003 р. президент Дж. Буш і прем’єр-міністр Ве­ликої Британії Тоні Блер, незважаючи на відсутність відповідної резо­люції Ради Безпеки ООН, розпочали війну проти саддамівського Іраку. Бойові дії проти регулярних військ Іраку закінчилися 14 квітня 2001 р. Розпочався серіал терористичних акцій.

На президентських виборах 2 листопада 2004 р. Дж. Буш здобув пере­могу над своїм опонентом — кандидатом від Демократичної партії сенато­ром Джоном Керрі. За Дж. Буша було подано 52 % голосів, а за Д. Керрі — 47 %. У колегії виборщиків Дж. Буш забезпечив собі 249 голосів, а Д. Кер­рі — 242. Третій незалежний кандидат—американець арабського похо­дження Ральф Нейдер не мав жодного шансу на перемогу.

Перший син президента США, який двічі обирався на посаду. За його президентства вперше чорношкірі були державними секретарями США.

44. Барак Хусейн Обама—молодший (Barack Hussein Obama Jr )

Б. Обама народився 4 серпня 1961 року в Гонолулу(Гавайські ост­рови). Його батько- чорношкірий кенієць, а мати — білошкіра амери­канка. Батьківщина батька — село Когело на сході Кенії. На час обран­ня Б.Обами президентом США у с. Когело мешкала його бабуся Сара. Нагадаємо, що президентом США може стати лише та особа, яка від народження є громадянином США. Таким громадянином є і Б. Обама, оскільки він народився на американській землі.

Батько — Барак Хусейн Обама—старший. Народився 1936 року. Був сином знахаря з народу луо. Виховувався на ісламі, але став атеїс­том. Місіонерська школа сплатила за його навчання у Найробі, а потім надіслала його вивчати економетрику на Гаваї. Він організував Асоціа­цію іноземних студентів. Вважався найкращим студентом.

Мати — Стенлі Енн flanxeM(Stanley Ann Dunham) народилася 29 ли­стопада 1942 року на військовій базі (fort Leakenworth) у Канзасі у хри­стиянській сім’ї. Пізніше стала агностиком. У жилах матері — англій­ська, шотландська, ірландська і німецька, кров. Стенлі Енн вивчала у Гавайському університеті антропологію. Його батьки познайомилися в 1960 році під час їх навчання у Гавайському університеті у Маноа.

Познайомилися на заняттях з російської мови.

Бабуся по материнській лінії — Мадлен (Madelyn)Hi Пейн Данхем. Померла від раку у лікарні на Гаваях 2 листопада 2008 р. — за добу до початку президентських виборів, на яких перемогу здобув її внук.

Її чоловіком був Стенлі Армор Данхем. Народився у штаті Канзас. Прадід по материнській лінії — Роджер Емерсен Данхем(народився у штаті Канзас), а прабабуся — Рут Люсіль Армор(народилася у штаті Іллінойс).

Дідом по батьківській лінії був Хусейн Оньянго Обама (працював ку­харем у місіонерів у Найробі). Він був п’ятим сином прабабусі Ньйаоке.

Батько Обами—старшого та батьки С.Е.Данхем були проти шлюбу. Обама- старший і Стенлі Енн 2 лютого 1961 року одружилися. Через два роки після народження Обами—молодшого Обама—старший вирушив із сім’єю до Гарвардського університету для навчання і отримання нау­кового ступеня доктора економіки. Обама—молодший з матір’ю нев­довзі повернулися на Гаваї. Батьки Обами—молодшого розлучилися у січні 1964 року. Батько вже був одружений у Кенії, мати- не хотіла туди їхати після закінчення навчання батька у США.

Під час навчання у Гарвардському університеті Обама—старший познайомився з Рут Найдсенд (Ruth Nidesand). Була вчителькою. Після закінчення навчання вони поїхали до Кенії. Це був третій шлюб Обами- старшого. Від цього шлюбу було двоє дітей.

У Кенії Обама—старший працював у нафтовій компанії, а потім — економістом в уряді. Потрапив в автокатастрофу, втратив обидві ноги. 1982 року у віці 46 років загинув в іншій автокатастрофі. Бачив свого сина один раз, коли тому виповнилося 10 років.

Після розлучення мати познайомилася з індонезійським студентом Лоло Соетеро. 1967 року вийшла за нього заміж і поїхала з ним та Обамою-молодшим до передмістя Джакарти. Сестра Обами- молод­шого по матері — Мая. Розлучилася 1980 року з індонезійським чоло­віком. Мати померла 7 листопада 1995 року у Гонолулу від раку яєч­ників (ovarion and uterine cancer). Барак і Мая розвіяли прах матері над Тихим океаном.

У Джакарті Обама—молодший вчився в одній з державних шкіл від 6 до 10 років. Потім повернувся на Гаваї. Жив у материних батьків до закінчення в 1979 році престижної приватної школи «Панехоу»(за ін­шою інформацією — «Пунагу»).

16 серпня 2008 року Обама-молдший публічно признався, що у шко­лі курив маріхуану, вживав кокаїн та алкоголь.

Після школи впродовж 2 років Б. Обама навчався у Західному коле­джі у Лос-Анджелесі. Потім перевівся до Колумбійського університету (м. Нью-Йорк). Там вивчав міжнародні відносини. Ступінь бакалавра отримав 1983 року.,,На той час вже працював у Міжнародній бізнес- корпорації та Нью-Йоркському науково-дослідному центрі. 1985 року переїхав до Чикаго. Працював громадським організатором у неблаго- получних районах міста. 1988 року вступив до юридичного факультету Гарвардського університету. У Чикаго Б. Обама був сумлінним прихо­жанином Об’єднаної Церкви Христа і Святої Трійці.

Три рази поспіль Б. Обаму обирали сенатором штату Іллінойс. 1990 року став першим чорношкірим редактором університетського видання юридичного журналу Гарвардського університету.

Дружина Б. Обами — Мішель Робінсон Обама. Народилася вона 17 січня 1964 року. Мішель з відзнакою закінчила соціологічний факу­льтет Прінстонського університету. Тема її дисертації — «Чорношкірі, що отримали освіту у Прінстоні і чорношкіре співтовариство».

Після закінчення юридичного факультету Гарвардського універси­тету влаштувалася на роботу у юридичну фірму «Skiley Austin». Там вона і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Її призначили на­ставником Б. Обами, який проходив на фірмі практику.

Мішель та Барак були єдиними у фірмі афроамериканцями. 1992 ро­ку вони одружилися. Мішель народила двох дочок Малію(1998р.н.) і Наташу («Сашу», 2001р.н.).

Мішель з 2002 року працювала в Академічному медичному центрі при Чиказькому університеті. Спочатку обіймала посаду виконавчого директора у громадських справах. 2007 року стала віце-президентом з громадської і суспільної політики.

Після того, як у травні 2007 року Б. Обама заявив про намір взяти участь у президентських перегонах, Мішель активно підтримувала його виборчу кампанію. Зокрема, допомагала йому складати промови. До­клала зусиль для створення іміджу політика, якому можна вірити. Мі­шель виступала за те, щоб гроші витрачали не на війну в Іраку, а на охорону здоров’я, захист дітей, підвищення рівня освіти.

У липні 2007 року журнал «Vanity Fair» включив Мішель до десят­ки найстильніших жителів планети. Мішель також неодноразово включали до списків стильних жінок журнали «People» і «Hello!». Її ім’я часто називають провідні модельєри як один з еталонів сучасного стилю. Мішель зізнавалася, що вона не особливо розбірлива у марках, але віддає перевагу класичним силуетам від Georgio Armani. Мі­шель — прихильник однотонних нарядів. Віддає перевагу скромним і елегантним ниткам перлів. Часто вкладає волосся назад, повністю від­криваючи лице.

2004 року Б. Обама став п’ятим в історії США чорношкірим сенато­ром. За нього проголосували 70% виборців.

На початку виборчих перегонів Б. Обама поступався іншій претен­дентці від Демократичної партії- Гілларі Клінтон у популярності на 33%.

Перемога Б.Обами стала для Демократичної партії США шістнадця­тою. Республіканська партія перемогу одержувала 18 разів.

Згідно з даними передвиборних опитувань Б. Обама випереджав на 7-11% свого головного конкурента — 72-річного сенатора від Аризони Джона Маккейна.

На виборах також балотувалися:

• Алан Кейєс — радіоведучий;

• Ральф Нейдер — захисник прав споживачів;

• Роберт Барр — колишній конгресмен;

• Сінтія Маккінні — кандидат від «партії зелених»;

• Чак Болдуїн — релігійно- консервативний кандидат від Конститу­ційної партії.

У голосуванні брали участь понад 136 млн. чол. Рівень активності виборців склав 64,1%. Лише на президентських виборах 1908 року ( ко­ли переміг республіканець Вільям Тафт) активність була вищою- 65,7%. Правом дострокового голосування скористалися майже 29 млн. чоловік. Б. Обама зібрав 62,3 млн. голосів, а республіканець Джон Мак­кейн — 55,2 млн.

У США 538 вибірників. Претенденту на президентську посаду пот­рібно залучитися голосами щонайменше 270 вибірників. За результата­ми екзит- пулів Б.Обама мав голоси 291 вибірника. Станом на 8.30 5 листопада 2008 р. за Гринвічем Б.Обама заручився голосами 349 вибір­ників, а Джон Маккейн — 162.

За підбиттям результатів голосування на президентських виборах у США у прямому ефірі слідкували близько 65 млн. чоловік.

З переможною промовою Б.Обама виступив у Чикаго. Подякував своїй дружині Мішель. Запевнив дочок — Сашу і Малію, що любить їх більше, ніж вони думають і пообіцяв подарувати їм нове цуценя, з яким сім'я переїде до Білого дому.

Негайно після виборів Барак Обама сформував спеціальний орган з метою формування нової адміністрації. Цю команду очолили Джон По­дест (раніше очолював адміністрацію Білла Клінтона), Валері Джар- рет(тривалий час був особистим радником Б.Обами) і Піт Рауз (глава сенатського апарату Б. Обами). На допомогу цим трьом керівникам до­давалася наглядова рада з 12 чоловік. Б. Обама запропонував сенатору від Іллінойсу, колишньому раднику президента Б. Клінтона Раму Ем- мануелу очолити адміністрацію.

Антикризова програма Б. Обами передбачала заходи зі стимулю­вання економіки США на 200 млрд. доларів. Він хотів перекласти пода­ткове навантаження на багатші верстви населення, розширити медичне страхування та зміцнити державне регулювання економіки. Був схиль­ним створити комісію для виявлення нових ризиків, щоб упередити пе­реростання їх у проблеми.

Б. Обама вважався демократом лівих поглядів. Він -радикальніший за свою основну суперницю — Г. Клінтон. Висловлювався за програми підтримки сільського господарства, дозвіл на аборти, зокрема, пізні, попередження вагітності поміж підлітків. Виступав проти одностатевих шлюбів. Неодноразово висловлювався проти війни в Іраку. Вважав за необхідне надавати допомогу Ізраїлю. Був проти того, щоб національні меншини мали переваги над білими американцями. Противник смерт­ної кари. Прихильник поміркованої політики щодо іммігрантів. Впро­довж 1993—2004 років був викладачем Чиказького університету. Ви­кладав конституційне право.

Секретна служба США, що охороняє американських президентів, присвоїла Б. Обамі кличку «Ренегат». Псевдоніми президентів викорис­товуються з часів Г.Трумена. Дружина — Мішель, як подейкували, отримала прізвисько «Ренесанс», старша дочка Малія- «Сяйво», а мо­лодша Саша- «Бутон троянди».

Оскільки часто зазначалося, що Б. Обама — перший чорношкірий президент США, то автор цієї книги звертає увагу на те, що Б. Обама — мулат. Це середина між білою і чорною расою.

Інавгурація відбулася 20 січня 2009 року. 6 листопада 2012 року Б. Обаму обрано на другий термін. Віце-президентом залишався Джо­зеф Байден.