Державний ляд Франції періоду Першої Республіки.

Період Першої республіки у Франції розпочинається 10 серпня 1792р.. захопленням повстанською Паризькою комуною королівсь­кого палацу, утворенням нового вищого органу державної влади - Конвенту, який позбавив короля влади і проголошував утворення республіки.

Період Першої Республіки поділяється на такі етапи

• Серпень 1792 червень 1793 Жирондистська рес­публіка

• Червень 1793 - червень 1794 - Якобінська республіка (диктатура)

• Червень 1794 - листопад 1799 Термідоріанська рес­публіка

Серед причин скинення монархії та встановлення ре­спубліканської форми правління слід назвати загрозу відновлення абсолютної монархії у Франції. Можливість реакційного перевороту склалася завдяки утворенню сильної коаліції європейських країн на захист французького трону і проти революції та посиленням заколотницьких настроїв серед дворянства, які всіляко підтримува­лися королівським двором В такій ситуації значно зросли аптироялістські настрої серед населення і в ніч на 10 серпня 1792р Паризька комуна захопила палац короля, скинула хряд фельянів. примусила Законодавчі Збори прийняти ряд важливих законодавчих актів та рішень

Основні зміни за прийнятими рішеннями

• Король позбавлений статусу глави виконавчої влади і увільнений від виконання всіх обов'язків управління країною:

• Проголошено створення нового органу державної влади - Національного Конвенту’, вибори до якого пройшли у вересні 1792р

• Встановлено новий порядок виборів, згідно з яким скасо­вано поділ громадян на активних і пасивних встановлено віковий ценз активного виборчого права з 21 року, а пасивного - з 25 років.

• Утворено Тимчасову Виконавчу Раду, яка дістала функції виконавчої влади замість скинутого королівського уряду До складу цього органу в основному у вийшли жирондисти

• Створено Надзвичайний кримінальний трибунал, го­ловним завданням якого був розгляд справ про контрреволюційні ДІЯННЯ.

Після виборів до Конвенте на першому сталі його роботи домінуючі позиції займали представники партії жирондистів та якобінців. Протягом певного часу між представниками цих партій та арифметичною більшістю депутатів, які в переважно були безпартійними, встановилося тимчасове перемир'я у поглядах і діях. Найважливішою подією в роботі Конвенту було скасування монархії та відміна Конституції 1791 р

Разом з тим не було вирішено ряду важливих питань:

• Остаточно не ліквідовано феодальних відносин у сільсь­кій місцевості

• Не вирішено продовольчу проблеме (на країну насувався голод)

У травні 1793 року в середині країни спалахнуло роялістське повстання. На зовнішніх фронтах війська Франції так само зазнавали поразок У цій ситуації представники Національної Гвардії та озброєні громадяни скинули уряд жирондистів Таким чином х країні фактично встановився режим диктатури якобінців.

Основні зміни 7 державно-правовому ладі, які відбулися за часів якобінської диктатури

• 3 червня 1793р. Конвент прийняв декрет про пільгову продажу селянам конфіскованих земель, чим завоював симпазії і підтримку селянського населення та міської бідноти

• 17 червня 1793 р прийнято декрет, яким скасовано усі феодальні права. В результаті велика кількість селян перетворилася на вільних громадян, зникло крупне землеволодіння (в тч і церковне) Велика кількість земель могла бути придбана представ никами дрібної і середньої буржуазії.

• 24 червня 1793р. була прийнята Конституція, яка по тра­диції складалася з двох документів Декларації прав людини і громадянина і конституційного акту

Нова Декларація відтворювала основні положення Декларації 1789 р._ але відрізнялася від неї більшим демократизмом і революційністю, радикальнішим підходом до вирішення проблеми політичних прав і свобод. Зазначалося, що ціллю суспільства є /загальне щастя’. а уряд діє з мстою його досягнення і повинен забезпечувати природні невід'ємні права людини - рівність, свободу, безпеку і власність. Було встановлено чітке розмежування між юридичною та майновою рівністю (вважалося, що юридичною рівністю наділені всі громадяни, але в майновому плані вони не є рівними) У Декларації поняття „Нація’’ замінено поняттям Народ що трактувалося як співтовариство рівних громадян, якому належить абсолютний суверенітет В Декларації було також виголошено принцип законності

Конституційний акт 1793 року конкретизував демократичні принципи Декларації і встановлював основи державного ладу.

Проголошувався республіканський лад.

Французьке громадянство надавалося кожному, хто народився у Франції і мав постійне місце проживання Дієздатність наставала при досягненні людиною віку 21 рік.

Органом законодавчої влади у Франції ставав однопалатний парламент - Законодавчий корпус (Національне зібрання), який обирався терміном на 1 рік. Вводилася законодавча плебісцитарна система, згідно з якою законопроекти у сфері цивільного й кримінального права, бюджету, оголошення війни і укладення миру мали затверджуватися первинними зборами громадян, принаймні в половині департаментів країни

Адміністративно-розпорядче управління доручаюся Виконав­чій Раді, що формувалася шляхом багатоступінчатої системи виборів. Основним завданням Ради було керівництво діяльністю усіх міністерств та відомств.

Однак введення такої системи державних органів відкладалося до повного розгрому контрреволюції. Натомість створювалися або продовжу вали діяти спеціальні революційні органи, наділені надзвичайними безтерміновими повноваженнями

Конвент вважався вищим органом державної влади, який видавав закони й контролював діяльність всіх органів, що здійснювали керівництво державою. Домінуючою політичною силою у Конвенті були якобінці.

Створювалися Комітет суспільного спасіння та Комітет суспільної безпеки. Перший з них здійснював керівництво сферою оборони, управління внутрішніми справами, зовнішньою політикою. Другий розслідував справи пов'язані із контрреволюційною діяльністю

Важливе місце в системі влади займав Революційний Трибу­нал який по суті був спеціальним судом, що у спрощеному порядку -здійснював розгляд справ про -злочини в сфері державної безпеки Єдиною мірою покарання, яку застосовував цей судовий орган була смерть.

Важлива роль належала Комісарам Конвенту на На­ціональним Агентам, які направлялись у відомства та територіальні одиниці для нагляду за їх діяльністю й виявленням контрреволюцій них дій

Якобінський уряд значну увагу приділяв соціальній політиці, однак, враховуючи його авторитарний стиль управління, невиправ­дану жорстокість до „контрреволюціонерів та політичні гоніння опозиції, цей режим почав викликати у населення невдоволення. Враховуючи, що основні завдання революції до літа 1794 р. були фактично виконані, якобінська диктатура вичерпала себе як форма правління та політичний режим

27 липня 1794 року якобінська диктатура в ході збройного повстання впала. Перша французька республіка перейшла до свого останнього етапу термідоріанського Цей період позначився приходом до влади крупної буржуазії.

Основні зміни, що відбулися під час термідоріанського етапу.

Прийнята Конституція 1795 р, що традиційно складалася з двох документів: Декларації та Коне гиту цінного акту

Декларація, якою відкривалася Конституція була суттєво змі­нена і стала називатись „Декларацією прав і обов язків людини та громадянина Із цього документа було вилучено положення про право народу на повстання, свободу друку, зборів, рівне право бути обраним. Разом з тим було закріплено обов язок кожного громадянина захищати державу і власність.

Основними принципами державного ладу були рес­публіканська форма правління, заснована на представницьких началах та розподіл влади на законодавчу виконавчу й судову

Органом законодавчої влади оголошувався двопалатний пар- іамент - Законодавчий корпус, який складався з двох палат: верхньої - Ради старійшин, та нижньої Ради п 'ятисот Основною функцією парламенту була законотворчість.

Вибори проводилися за двоступінчатою системою До них допускалися лише громадяни чоловічої статі, які досягли віку 21 рік і мали певні майнові цензи Правом бути обраним наділялися чоловіки віком від 25 років

Виконавча влада здійснювалася колегіальним органом - Дире­кторією - у складі п'ятьох чоловік, що обиралася Радою старійшин за поданням Ради п’ятисот. їй належало право призначати міністрів, командувачів арміями інших вищих посадових осіб.

6.