Державний лад Італії періоду фашистської диктатури.

Незважаючи на те. що Італія вийшла із першої світової війни одною з ісржав-псреможнииь. політична й соціально- економічнаснтуація в країні залишалась складною В них умовах посилились революційні настрої серед населення у країні назрівала кризова ситуація Відбувся днепад кількох політичних сил (тіберальноі парти, католицької парти, соціалістичної партії тощо, наростанням вплив фашистського рххз

Першу фашистську- організацію Італії була -заснував колишній соціаліст майбутній диктатор Італії, Беніто Мессоліні ще до закінчення першої світової війни у 1415 році під назвою..фаші революційної дп яка виступала за активну участь у війні та розподіл наслідків перемоги, територіальне розширення держави гоню.

Із захопленням влади фашистами італійська конституція у ряд на дру гий законодавчий орган в державі

Одним з напрямів реформу вання державної влади, проведено­го фашистами, була реорганізація і часткова ліквідація представни­цьких органів За виборчим законом 1923 року га реформою політичного представниці га 1928 року в країні встановлено пропоршинх виборчу систему яка передбачала отримання кваліфікованої більшості голосів у парламенті політичною силою, яка набирала відносну більшість голосів на чергових парламентсь­ких виборах Таким чином фашисти забезпечили собі абсолютну більшість голосів у парламенті, яка давала їм можливість прийняти бу ть-яке рішення До того ж.

Паралельно ліквідовувалася виборні органи місцевого само­врядування їх заміняли призначені центром посадові особи та створені при них дорадчі органи На муніципальному рівні владу передали призначеному міністром внутрішніх справ вищій адміністративно-посадовій особі подеста, а на обласному рівні префекту Дорадчі органи на муніципальному та на обласному рівнях так само призначалися міністром внутрішніх справ

У 1938 рот внщенаведену систему державної вла їм замінили на нову що базувалася на ідеї..корпоративної держави Вона популяризувалася фашистською пропагандою, бо в її основі було закладено примирення власників та найманих працівників За мпомогою цієї реформи фашистські лідери намагалися ще. більше міцниін свою владу в країні. Вихідним елементом держави стала розбу юва корпорацій та синдикатів створених урядом за галу іевою ознакою з метою представлення інтересів найманих працівників та власників відповідних галузей

Одним з екстремальних кроків реформи оув розпуск парламе нту і передача його повноважень в палату фзшій і корпорації. До • кладу цього органу входили члени уряду, представники корпора ній об'єднань, вищих органів фашистської партії. Палат складалася з 65(і членів, які призначалися особисто Му ссанні

1 олонис роль у механізмі корпоративної ісржави і рала фаши­стська партія, що перетворилася у суворо централізований державний орган Партія повністю підмінила органи державної влади в управлінні країною та вироблення державної патітики

Особлива роль у партійній системі та системі державного апарату належала Бсніго Муссоліні, якого було проголошено вождем нації гл,зною уряду міністром внутрішніх.прав і оборони, всю парти Йому присвоїли ти і іучс' (вождь) з правом незмінності аимаїті свої посади довічно. Таким чином, в руках однієї особи сконцентрувалася майже уся повнота державної влади в Італії.

Партійні органи ділилися на одноосібні й колегіальні. Останні виконувані здебільшого дорадчі функції До одноосібних органів належа їй.дуче' генеральний та адміністративний секретарі, які були найближчими помічниками вождя фсдсразьні секретарі, які очолювали фашистські органісти провінцій, пі секретарі інших нарий них ланок. При кожному з одноосібних керівників створював ся дорадчий орган при, дуче Велика фашистська рада, при генеральному секретарі Національна директорія, при адміністрз тлвному секретарі Національна рада, при федеральних секретарях - провінційна директорія, а при секретарях директорії V сі ці ор­гани призначу валися посадовими особами витого рівня

Важ диве місце у системі державного механізму фашистської Італії належало силовим органам га судовій системі, які формчвалн- ся головним чином шляхом розширення раніше існуючих Основною ланкою в системі силових структур була поліція що поділялася на загальну поліцію, полінію безпеки та корпус карабінерів Очолював поліцію міністр вну грішшх справ який призначався королем за поданням прем'єра (цю посаду обіймав Муссоліні). На ріши областей поліцейські підрозділи очолювали префекти які призначалися міністром

Крім суло поліцейських структур у країні була створена добровільна міліція суспільної безпеки. яка діяла під особистим керівництвом луче і основною Мстою якої було бороіьба проти будь-яких проявів непокори режиму Цей підрозділ бев воєнізова­ним. а його чисельність на середину минулого століття перевищува­ла склад регулярної армії

Система кримінальних судів республіки також була замінена і дещо розширена Окрім існуючих судових органів вве їй поліцейські трибунали, які здійснювали розгляд справ пов'язаних з антифаши стськими проявами в країні Суди присяжних замінили на суди особливих присяжних шеф фенів, які підбиралися із числа чиновників і призначалися королем за поданням міністра юстиції У період досудового слідства діяла презумпція винності обвинувачі ного і він був майже позбавлений усіх процесуальних прав на закисі Отже. судова система фактично обслуговувала інтереси фашис кі.іач парій. не зберігаючи н.ініїь позірних формальних принципів відкритого, спранс.іливого, незалежного судочинства.

3.