Артхашастра або наука політики

Артхашастра — давньоіндійський трактат про державне уп­равління, про політику, економіку, право, військову стратегію, функ­ції держави та соціальну організацію. Автором тексту традиційно вважається Каутілья [350-275рр.

Артхашастра є узагальненням попередніх учень про мистецтво державного управління і політики та висвітлює три групи проблем: книги 1, 6, 8 формулюють вимоги, цілі і завдання діяльності освіче­ного монарха; книги 2-5 визначають функції державного управлін­ня, правової політики і законодавства; книги 7, 9-15 присвячені пи­танням війни і миру, дипломатії і міжнародних відносин.

Зміст

Книга 1. Про дисципліну

Розділ 1. Визначення наук

Розділ 2. Кінець наук. Визначення місця Анвікшакі.

Розділ 3. Кінець наук. Визначення місця потрійних Вед

Розділ 4. Кінець наук. Варта і Данданіті

Розділ 5. Спілкування з вченими

Розділ 6. Перемога над почуттями. Подолання сукупності шести ворогів

Розділ 7. Перемога над почуттями. Життя праведного царя.

Розділ 8. Призначення міністрів

Розділ 9. Призначення радників і жерців

Розділ 10. Випробування чесності та нечесності міністрів за до­помогою хитрощів.

Розділ 11. Інститут шпигунів

Розділ 12. Створення мандрівних шпигунів

Розділ 13.

Розділ 14. Залучення у ворожій країні партій людей відданих та людей, схильних до зради

Розділ 15. Обов’язок наради

Розділ 16. Правила для посланців

Розділ 17. Спостереження за царськими синами

Розділ 18. Поведінка [царевича], який знаходиться на відстані

Розділ 19. Обов’язки царя

Розділ 20. Обов’язок перед гаремом

Розділ 21. Особиста безпека царя

Книга 2. Обов 'язки урядових наглядачів

Розділ 1. Заселення та влаштування області

Розділ 2. Використання непридатної для обробки землі

Розділ 3. Будівництво фортець

Розділ 4. Внутрішня будова фортеці

Розділ 5. Збирання [у скарбницю цінностей] зберігачем скарбниці

Розділ 6. Збирання доходів генеральним колектором

Розділ 7. Ведення рахунків в обліковому відомстві

Розділ 8. Виявлення розкрадання

Розділ 9. Перевірка поведінки державних службовців

Розділ 10. Процедура складання царських письмових документів

Розділ 11. Перевірка дорогоцінних каменів, які мають бути внесе­ні до скарбниці

Розділ 12. Ведення гірничих робіт і виробництва

Розділ 13. Наглядач за золотом у ювелірній майстерні

Розділ 14. Діяльність золотих справ майстра на торговій вулиці

Розділ 15. Наглядач за коморами

Розділ 16. Наглядач за торгівлею

Розділ 17. Наглядач за сирими матеріалами

Розділ 18. Наглядач за складами зброї

Розділ 19. Наглядач за мірами і вагами

Розділ 20. Вимірювання простору і часу

Розділ 21. Наглядач за стягненням зборів

Розділ 22. Наглядач за стягненням мита

Розділ 23. Наглядач за ткацтвом

Розділ 24. Наглядач за землеробством

Розділ 25. Наглядач за питною справою

Розділ 26. Наглядач за бійнями худоби

Розділ 27. Наглядач за гетерами

Розділ 28. Наглядач за судноплавством

Розділ 29. Наглядач за худобою

Розділ 30. Наглядач за кіньми

Розділ 31. Наглядач за слонами

Розділ 32. Дресирування слонів

Розділ 33. Колісниці, піхота та обов’язки головнокомандуючого

Розділ 34.

Розділ 35. Збирачі доходів і шпигуни

Розділ 36. Обов’язки міського старости

Книга 3. Про закони

Розділ 1. Порядок укладання угод. Підстави для позовів

Розділ 2. Щодо шлюбу

Розділ 3. Обов’язок дружини

Розділ 4. Про втечу [дружини] з дому чоловіка, знаходження в до­розі [зі стороннім чоловіком], короткочасну та тривалу відсутність [чоловіка]

Розділ 5. Розподіл спадщини

Розділ 6. Особливі частки у спадщині

Розділ 7. Розрізнення між синами

Розділ 8. Про будівлі

Розділ 9. Продаж будівель і межові спори

Розділ 10. Знищення пасовищ, полів та доріг та невиконання до­говорів.

Розділ 11. Стягнення боргів

Розділ 12. Про вклади і заклади

Розділ 13. Правила щодо рабів і робітників

Розділ 14. Правила щодо працівників та спільні підприємства

Розділ 15. Розірвання договору купівлі-продажу

Розділ 16. Відмова від дарування, продажу майна без власника та про право власності

Розділ 17. Пограбування

Розділ 18. Наклеп і образа словами

Розділ 19. Образа дією

Розділ 20. Азартні ігри та парі та інші правопорушення

Книга 4. Усунення перепон [на шляху до суспільного порядку]

Розділ 1. Про нагляд за ремісниками

Розділ 2. Про спостереження за купцями

Розділ 3. Заходи проти стихійних лих

Розділ 4. Спостереження за тими, хто живе від таємних прибутків

Розділ 5. Виявлення молодих [злочинців] особами під виглядом чарівників

Розділ 6. Про затримання злочинців за підозрою, на місці злочину і за непрямими доказами

Розділ 7. Про розслідування випадків раптової смерті

Розділ 8. Допит словесний та за допомогою тортур

Розділ 9. Нагляд за всіма відомствами

Розділ 10. Викуп замість призначеного каліцтва кінцівок

Розділ 11. Проста і кваліфікована смертна кара

Розділ 12. Про зґвалтування дівчини

Розділ 13. Покарання за порушення справедливості

Книга 5. Поведінка придворних

Розділ 1. Щодо призначення таємних покарань

Розділ 2. Поповнення державної скарбниці

Розділ 3. Про матеріальне забезпечення державних службовців

Розділ 4.

Розділ 5. Про термінову службу

Розділ 6. Про зміцнення державної влади та суверенітет

Книга 6. Про основи суверенної держави

Розділ 1. Елементи суверенітету

Розділ 2. Про мир і напругу

Книга 7. Про шість методів [зовнішньої] політики

Розділ 1. Шестискладова політика

Розділ 2. Про сутність альянсу

Розділ 3. Характер рівних, нижчих і вищих царів

Розділ 4. Нейтралітет після оголошення війни або після укладен­ня мирного договору

Розділ 5. Про похід

Розділ 6. Про похід об’єднаних сил

Розділ 7. Мир і війна шляхом прийняття подвійної політики

Розділ 8. Позиції ворога, якого можна атакувати

Розділ 9. Угода про здобуття союзника або золота

Розділ 10. Мирова угода про здобуття землі

Розділ 11. Безстрокова угода

Розділ 12. Угода про виконання робіт

Розділ 13. Роздуми про ворога в тилу

Розділ 14. Поповнення втраченої сили

Розділ 15. Заходи, що сприяють миру

Розділ 16. Настанови щодо переможеного царя

Розділ 17. Встановлення миру та його порушення

Розділ 18. Різні види союзників, яким слід надавати допомогу

Книга 8. Про пороки і лиха

Розділ 1. Сукупність лих, що стосуються верховної влади

Розділ 2. Роздуми про лиха, які зазнають цар та держава

Розділ 3. Лиха, що походять від [пороків] людей

Розділ 4. Загальні лиха, перешкоди та фінансові проблеми

Розділ 5. Негаразди армії та труднощі, що стосуються союзників

Книга 9. Дії того, хто має намір нападу

Розділ 1. Знання про можливості, місцевість, час, силу і слабкість [ворога]

Розділ 2. Час для виступу в похід

Розділ 3. Роздуми про хвилювання в тилу

Розділ 4. Роздуми про втрату людей, багатства та вигоду

Розділ 5. Зовнішня та внутрішня небезпека

Розділ 6. Особи, пов’язані зі зрадниками та ворогами

Розділ 7. Сумніви щодо багатства та шкоди

Книга 10. Про війну

Розділ 1. Облаштування табору

Розділ 2. Похід табору

Розділ 3. Охорона війська під час небезпеки та [у випадку загрози] нападу

Розділ 4.

Розділ 5. Розпізнавальний бойовий порядок військ

Розділ 6. Побудова війська

Книга 11. Поведінка об'єднань

Розділ 1. Дії, що викликають розбрат [в об’єднаннях] і таємне по­карання

Книга 12. Про могутнього ворога

Розділ 1. Обов’язки посланця

Розділ 2. Битва інтриг

Розділ 3. Про вбивство воєначальників та сіяння смути.

Розділ 4. Про шпигунів, що діють зброєю, вогнем, отрутою

Розділ 5. Полон ворога

Книга 13. Стратегічні засоби захоплення фортеці

Розділ 1. Підбурювання та змови серед ворогів

Розділ 2. Про усунення [ворога] за допомогою таємних заходів

Розділ 3. Робота шпигунів під час облоги

Розділ 4. Про облогу [ворожого укріплення]

Розділ 5. Відновлення миру в завойованій країні

Книга 14. Таємні засоби

Розділ 1. Засоби для знищення ворога

Розділ 2. Дивовижні й оманливі вигадки

Розділ 3. Застосування чаклунства і мантр

Розділ 4. Протидія шкоді, що завдається своєму війську

КНИГА 1 ПРО ДИСЦИПЛІНУ

Розділ 3. Визначення місця потрійних Вед

Три Веди, Сама-веда, Ріг-веда, Яджур-вида складають потрійну Веду. Вони разом з Атхарваведою та Ітіхасаведою є [відомими як] Веди...

Оскільки потрійні Веди точно визначають відповідні обов’язки чотирьох каст і чотирьох рівнів релігійного життя, вони є найбільш корисними.

Обов’язком Брахмана є навчання, викладання, жертвопринесен­ня для себе та інших, роздача дарів та їх отримання. Для Кшатрія це навчання, жертвопринесення, роздача дарів, здобування засобів до життя військовою справою та охорона живих істот. Закон для Вай- шіїв навчання, жертвопринесення, роздача дарів, землеробство, скотарство та торгівля. Закон для Шудри — послух і ведення госпо­дарства у покорі до двічі народжених^[29], ремесло та акторство.

Обов’язок домогосподаря полягає в тому, щоб заробляти собі на існування своєю професією, одружуватися між рівними йому., да­рувати богам, предкам, гостям і слугам, а також споживати решту.

Не нанесення шкоди іншим, правдивість, чистота, незаздрісність, незлобливість, прощення та терпіння є обов’язками, спільними для всіх.

Тому нехай цар не допускає порушення свого закону живими істотами, бо той, хто дотримується свого закону радіє тут і після смер­ті. Адже світ з суворо встановленими розмежуваннями між аріями, із запровадженням каст і щаблів життя, охороняється трьома веда­ми, процвітає і не гине.

Розділ 4. Кінець наук. Наука про господарювання і Наука про державне управління

Сільське господарство, скотарство і торгівля складають науку про господарювання Varta^[30]. Вона найбільш корисна тим, що при­носить зерно, худобу, золото, лісові продукти і безкоштовну робочу силу. Саме за допомогою скарбниці та армії, отриманих виключно через Varta, цар може тримати під своїм контролем як свою, так і ворожу сторони.

Цей скіпетр, від якого залежить добробут і розвиток наук Ан- вікшакі [філософії], потрійних Вед і Науки про господарювання ві­домий як Данда (покарання). Данда є законом про покарання або наукою про управління (dandamti). Це засіб для здійснення надбань, для збереження їх у безпеці, для примноження збереженого, і вона [данда] розподіляє серед гідних примножене добро. Саме від цієї науки управління залежить хід розвитку світу.

«Отже, — каже мій учитель, — той, хто прагне прогресу світу, завжди триматиме піднятий скіпетр. Ніколи не може бути кращого інструменту, ніж скіпетр, щоб тримати людей під контролем».

«Ні, — каже Каутілья; бо той, хто накладає суворе покарання, стає огидним для людей; тоді як той, хто присуджує м’яке покаран­ня, стає презирливим. Але той, хто накладає покарання як заслуже­не, стає поважним. Бо покарання, присуджене з належною увагою, робить людей відданими праведності та роботам, що приносять ба­гатство та задоволення; у той час як покарання, коли його присуд­жують погано під впливом жадібності та гніву через невігластво, збуджує лють навіть серед відлюдників і аскетів, що мешкають у лісах, тим більше у домогосподарів...

Люди, які належать до чотирьох каст та чотирьох щаблів життя, охороняються царем за допомогою скіпетра [покарання]; будуть до­тримуватися своїх відповідних шляхів, завжди віддано дотримую­чись своїх відповідних обов’язків і занять.

Розділ 19. Обов'язки царя

Коли цар старанний, то за ним старанні його слуги. Якщо цар нерозсудливий та слід за ним нерозсудливі і його слуги, які нищать його справи. Крім того, нерозсудний цар легко потрапить до рук во­рогів. Отже, цар завжди має пильнувати.

Нехай він ділить. день на вісім частин, також і ніч.

.цар протягом першої однієї восьмої частини дня нехай ви­слуховує [доповіді] про заходи безпеки в державі, про доходи та ви­трати; в другу — нехай розглядає справи городян та селян; у третю нехай займеться купанням і їжею і нехай вивчає веди; у четверту нехай він приймає золото та визначає наглядачів; у п’яту нехай має нараду з зборами радників за допомогою письмових повідомлень і нехай розглядає таємні сповіщення шпигунів; у шосту нехай зай­мається чим хоче чи радиться; у сьому хай учиняє огляд слонам, коням, колісницям та воїнам; у восьму разом із воєначальником нехай обговорює військові справи.

Після закінчення дня нехай займеться вечірніми молитвами.

У першу частину однієї восьмої частини ночі нехай приймає таємних агентів; у другу нехай займеться купанням і їжею і нехай вивчає веди; у третю, лігши відпочивати під звуки труб, нехай спить четверту та п’яту; у шосту, пробуджений звуком труб, нехай розмірковує про науку та про те, що повинен робити; о сьомій нехай засідає у раді та розсилає таємних агентів; у восьму нехай він у суп­роводі жертовного жерця, духовного вчителя, домашнього жерця приймає благі побажання і нехай бачиться з лікарем, кухарем, про­вісником...

Перебуваючи в суді, він ніколи не повинен змушувати своїх про­хачів чекати біля дверей, тому що коли робить себе недоступним для свого народу і доручає свою роботу своїм безпосереднім служ­бовцям, він може бути впевнений, що породить плутанину в справах і спричинить цим громадське невдоволення, а сам стане жертвою своїх ворогів. Тож нехай цар по порядку розглядає справи: божеств, самітників, єретиків, жерців-Брахманів, худоби, священних місць, дітей, людей похилого віку, хворих, що потрапили в злигодні, без­захисних та жінок. Або вже нехай розглядає справи у порядку їх­ньої важливості чи терміновості.

Будь-яку термінову справу нехай вислуховує і не відкладає. Знева­жена справа стає такою, що її складно виконати або нездійсненною.

У щасті підданих полягає його щастя; у їхньому добробуті його добробут; усе, що подобається йому, він не вважатиме за добре, але все, що подобається своїм підданим, він вважатиме за добре.

Отже, Цар завжди буде активним і виконуватиме свої обов’яз­ки; корінь багатства — діяльність, а зла — її зворотний бік.

За відсутності діяльності поточні та майбутні надбання заги­нуть; діяльністю він може досягти як своїх бажаних цілей, так і до­статку багатства.

КНИГА 2 ОБОВ’ЯЗКИ УРЯДОВИХ НАГЛЯДАЧІВ

Розділ 1. Заселення та облаштування області

[Цар] повинен організувати заселення області, як тієї, яка вже рані­ше існувала, так і тієї, якої раніше не було, шляхом залучення жителів інших країн або шляхом виселення надлишків жителів своєї країни.

...Межі селищ він повинен встановити по річках чи горах, лісах, колючих чагарниках, ярах, валах [або насадженнях дерев]...

Він повинен поставити серед восьмисот селищ «стханію» [ок­ружний центр], серед чотирьохсот селищ — «дронамукху» [район­ний центр], серед двохсот селищ — «кхарватіку» [селищний центр] і шляхом об’єднання десяти селищ — «санграхану [містечко].

На околицях королівства будуть побудовані форти, укомплектова­ні прикордонниками, обов’язком яких буде охорона в’їзду в королів­ство. Внутрішню територію королівства чатуватимуть охоронці, луч­ники, мисливці.

Тим, хто здійснює жертвоприношення, духовним провідникам, священикам і тим, хто вивчений у Ведах, будуть надані землі Брах- мадея, що дають достатній урожай, і звільнені від податків і штрафів.

Також [цар повинен дати землі] наглядачам, обліковцям та тому подібним старостам, старшинам, дресирувальникам слонів, лікарям, тренувальникам коней і посильним, але без права продажу чи застави.

Землі, підготовлені для обробітку, повинні бути надані платни­кам податків лише довічно. Непідготовлені землі не забираються у тих, хто їх готує до обробітку.

Землі можуть бути конфісковані у тих, хто їх не обробляє, і пе­редані іншим; або вони можуть оброблятися сільськими робітника­ми і торговцями, щоб ті власники, які не обробляють їх належним чином, могли платити менше.

Цар повинен уникати [надання допомоги та звільнення від по­датків, якщо це] спустошує скарбницю, бо цар, який має малу скар­бницю, знесилює городян і селян. Він повинен давати звільнення від податків або одночасно із заселенням [області], або відповідно з приходом [нових поселенців].

Він займатиметься видобутком корисних копалин, а виробники розроблятимуть деревину та слонові ліси, створюватимуть умови для розведення великої рогатої худоби та торгівлі, будуватимуть до­роги для руху як наземним, так і водним транспортом, а також за­кладатимуть ринкові міста.

Він також повинен побудувати резервуари, наповнені водою, або постійною, або з якогось іншого джерела. А може надати ділян­ками, дорогами, лісом та іншим необхідним тим, хто будує водос­ховища за власним бажанням...

Цар користується своїм правом власності щодо риболовлі, пе­ревезення та торгівлі овочами, у водоймах або озерах.

Тих, хто не зважає на претензії своїх рабів, наймитів і родичів, слід навчити їхньому обов’язку.

Цар забезпечить утриманням сиріт, старих, немічних, страж­даючих і безпорадних. Він також повинен забезпечувати існування беззахисних жінок, коли вони виношують, а також дітей, яких вони народжують.

Нехай старійшини селищ примножують майно дітей до того часу, коли вони досягнуть повноліття.

Якщо дієздатна особа, окрім віровідступника або матері, нехтує утриманням своєї дитини, дружини, матері, батька, неповнолітніх братів, сестер або овдовілих дівчат, вона або вона повинні бути по­карані штрафом у розмірі дванадцять пан^[31].

Коли будь-яка особа, не забезпечуючи утримання своєї дружи­ни та синів, займається аскезою, вона повинна бути покарана пер­шим покаранням^[32]; так само будь-яка особа, яка навертає жінку до аскетизму.

Той, хто досяг старшого віку, може стати аскетом після розпо­ділу майна, яке він власно придбав [між своїми синами], інакше він буде покараний.

Жоден аскет, окрім ванапрастхи [лісового відлюдника], жодна компанія, окрім місцевого походження, і жодні гільдії будь-якого роду, окрім місцевих кооперативних гільдій, не мають доступу до сіл королівства.

Також у селах не повинно бути будівель, призначених для спор­ту та ігор. Крім того, з огляду на отримання грошей, безкоштовної робочої сили, товарів, зерна та рідини у великій кількості, танцю­ристи, співаки, барабанщики, скоморохи і актори не повинні зава­жати роботі жителів села...

Цар повинен уникати заволодіння будь-якою країною, яка під­дається нападам ворогів і диких племен і яка страждає від частого голоду та епідемії. Він також повинен триматися подалі від дорогих видів спорту.

Він повинен захистити землеробство, що страждає від утисків у вигляді штрафів, обов’язкової праці, податків, а також стада худо­би, що страждають від злодіїв, хижаків, отруйних гадів та хвороб.

Він повинен очистити торгові шляхи від свавілля улюбленців царя, [його] слуг, злодіїв та охоронців кордонів і від винищення ста­дами худоби.

Таким чином, Цар повинен не тільки підтримувати в належно­му стані лісові та слонові ліси, будівлі та шахти, створені в минуло­му, але й закладати нові.

КНИГА ІІІ ПРО ЗАКОНИ

Розділ 1. Порядок укладення угод. Підстави для позовів

..Угоди, укладені таємно, нишком удома, вночі, у лісі, пов’яза­ні з віроломством і укладені за таємною змовою, вважаються не­дійсними.

Той, хто укладає таку угоду і спонукає до вчиненню такої підля­гає першому покаранню. Кожен із свідків такої угоди підлягає штра­фу в половинному розмірі.

Угоди, що стосуються спадщини, вкладів, а також шлюбу, мають законну силу, хоча б вони були укладені таємно вдома, [у тому ви­падку], якщо в них беруть участь жінки, які не виходять взагалі з дому, і хворі, але які перебувають у здоровому глузді.

Справи ж щодо насильницького вторгнення [у чужий будинок], скандалів і шлюбів та виконання царських наказів, а також [справи], що стосуються угод, укладених у першу половину ночі мають за­конну силу, хоча б вони і були скоєно вночі.

Стосовно тих людей, які більшу частину свого життя живуть у лісах, будь то торговці, пастухи, відлюдники, мисливці чи шпигу­ни, то їхні угоди, навіть укладені в лісах, будуть дійсними.

Якщо угоди шахрайські, то дійсні лише ті, які укладені шпигу­нами.

Угоди, укладені членами будь-якої асоціації між собою, є дійс­ними, навіть якщо вони укладені приватно.

Такі угоди [тобто ті, що укладені на самоті тощо], за винятком описаних вище, є недійсними.

Так само не мають законної сили угоди, вчинені особою над якою встановлена опіка, сином за наявності батька, батьком — якщо він залежить від сина, братом, якого вигнано із сім'ї, молодшим сином, у якого не виділено майно, дружиною за наявності чоловіка, матір'ю, яка залежить від сина, рабом, людиною, яку відданою в заставу, осо­бою, яка не досягла повноліття або тим, хто перейшов граничний вік, особою, позбавлену в правах, калікою та злочинцем. Але було б інак­ше, якби така особа була уповноваженою [на укладення угоди].

Недійсними є навіть угоди, укладені уповноваженою особою, якщо вона під час [вчинення угоди] перебувала в стані гніву, тривоги чи сп'яніння, або якщо вона була божевільною чи засудженою особою.

У всіх цих випадках той, хто укладає таку угоду, [той, хто] спо­нукає до вчиненню такої і свідки повинні бути покарані, як зазначе­но вище.

Але такі угоди, укладені будь-ким особисто з іншими представни­ками його власної громади у відповідному місці та в належний час, є дійсними, якщо обставини, характер, опис... справи є достовірними...

Священний закон [dharma], свідчення свідків, звичаї та едикти царів є чотирма стовпами Закону.

Дхарма — це вічна істина, яка панує над світом.

Оскільки обов'язок царя полягає в тому, щоб захищати своїх підданих за допомогою справедливості, його дотримання веде його на небеса. Той, хто не захищає свій народ або порушує суспільний порядок, марно володіє своїм царським скіпетром.

Лише влада і влада, що карає, — це єдине, що забезпечує ниніш­нє та майбутнє існування. Владу цю цар повинен застосовувати одна­ково як до свого сина, так і до ворога свого, відповідно до їх вчинків.

Цар, який керує за допомогою священного закону, свідченнями свідків, встановлених звичаїв та едиктами царів, зможе підкорити весь світ.

Щоразу, коли виникає розбіжність між звичаями та священним законом або між доказами та священним законом, тоді питання має бути вирішено відповідно до священного закону....

Наполегливе відстоювання своїх прав з боку будь-якої зі сторін часто визнавали помилковим. Випробування, обстеження, чесність, докази і затвердження клятвою — тільки вони можуть допомогти людині виграти справу.

Розділ 2. Про шлюб, майно дружини та про повторне одру­ження

[Різновидами шлюбу є]:

[1] шлюб «брахма» — видача заміж дівчини, яка прикрашена коштовностями;

[2] шлюб «праджапаті» — за якого [ті, які віддають дівчину за­між] кажуть: «Виконуйте обов’язки [чоловіка та дружини] у злагоді»;

[3] шлюб «арша», властивий древнім мудрецям [ріші], за якого [від нареченого] береться викуп у вигляді 2 корів;

[4] шлюб «дайва» божественний, коли дівчина віддається за дру­жину Брахману під час здійснення жертвопринесення;

[5] шлюб «гандхарва»^[33] — вільний, заснований на взаємній згоді;

[6] шлюб «асура», за якого береться викуп (§и1ка) за наречену;

[7] шлюб «ракшаса», [що полягає у] викраденні нареченої;

[8] шлюб «пішача»^[34] — оволодіння дівчиною, коли вона спить і перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

З них перші чотири є стародавніми звичаями предків і є дійсні, якщо їх схвалив батько. Решта повинні бути санкціоновані як батьком, так і матір’ю; бо це вони отримують викуп, який платить наречений за їх дочку. У разі відсутності внаслідок смерті одного з батьків або матері, той, хто пережив, отримає викуп. Якщо вони обоє мертві, то сама дівчина отримає це. Будь-який вид шлюбу схвалений, за умови, що він подобається всім тим [що в ньому зацікавлені].

[Власність жінки]

Майно жінки складається із засобів для існування [у вигляді зе­мельної власності, грошей тощо], а також і з дорогоцінних прикрас... Прикрасам немає обмежень.

Дружина може використовувати це майно для утримання свого сина, невістки чи себе, якщо її відсутній чоловік не зробив жодного забезпечення для її утримання. Під час лиха, хвороби та голоду, для запобігання небезпеці та в благодійних цілях чоловік також може використовувати цю власність. Також не повинно бути жодних скарг щодо користування цією власністю за взаємною згодою по­дружжя, які народили двійню. Також не буде жодних скарг, якщо цією власністю користувалися протягом трьох років ті, хто одру­жився відповідно до звичаїв перших чотирьох видів шлюбу. Але ко­ристування цією власністю у випадку шлюбу Гандхарви та Асури підлягає поверненню назад разом із відсотками на неї. У випадках таких шлюбів, які називаються Ракшаса та Пайшача, використання цього майна розглядається як крадіжка. Таким чином виконується обов’язок шлюбу.

У разі смерті чоловіка, якщо вдова має намір вести благочестиве життя, вона має негайно отримати належні їй прикраси та залишок суми викупу. Якщо ж вдова після отримання цього майна вийде заміж знову, вона зобов’язана повернути ці обидва види [майна] з від­сотками. Якщо [по смерті чоловіка] жінка має намір знову вийти заміж [у межах спорідненості свого чоловіка], то вона отримує при одруженні дане їй першим чоловіком та свекром [майно].

Якщо вдова вийшла заміж вдруге за будь-якого іншого чолові­ка, крім обраного її свекром, вона позбавляється майна, раніше да­ного їй свекром і першим чоловіком.

[Повторний шлюб для чоловіків]

Якщо жінка або не народжує [живих] дітей, або не народжує синів, або безплідна, її чоловік повинен чекати вісім років [перш ніж одружитися з іншою]. Якщо вона народжує тільки мертвих дітей, йому доведеться чекати десять років. Якщо вона народжує тільки доньок, йому доведеться чекати дванадцять років. Потім, якщо він бажає мати синів, він може одружитися з іншою. У разі порушення цього правила він має сплатити їй не лише викуп, повернути її жі­ноче майно і відповідну грошову компенсацію, а й штраф у розмірі 24 пани на користь держави.

Якщо чоловік або має поганий характер, або давно виїхав за кор­дон, або став зрадником свого царя, або може загрожувати життю своєї дружини, або якого виключено зі своєї касти, або який є безсилим у статевому відношенні, його може залишити дружина.

Розділ 3. Обов 'язки дружини

Жінка вважається повнолітньою в 12 років, а чоловік у 16 років.

.Чоловік повинен навчати дружину хорошій поведінці. Або три удари, або бамбуковою корою, або мотузкою, або долонею, мож­на завдати їй по стегнах. Порушення вищезазначених правил тягне за собою половину покарання, призначеного за наклеп. Такому ж покаранню підлягає жінка, яка, керуючись ревнощами або ненавис­тю, виявляє жорстокість до свого чоловіка. Таким чином борють­ся з жорстокістю до жінок.

[Ворожнеча між чоловіком і жінкою]

Жінка, яка ненавидить свого чоловіка, у якої пройшов період із семи циклів її менструації, і яка любить іншого, повинна негайно повернути своєму чоловікові і подарунок, і коштовності, які вона отримала від нього, і дозволити йому піти до іншої жінки, чоловік, який ненавидить свою дружину, повинен дозволити їй піти у приту­лок для жінок, або до законних опікунів, або її родичів.

Жінка, ненавидячи свого чоловіка, не може розірвати шлюб з ним проти його волі. Чоловік також не може розірвати шлюб зі своєю дружиною проти її волі. Але через взаємну ворожнечу можна отри­мати розлучення. У разі бажання чоловіка розлучитися з дружиною внаслідок її провин він повинен віддати їй отримане від неї майно. Якщо дружина внаслідок провин чоловіка бажає розлучитися з ним, то він не повинен віддавати їй отриманого.

Шлюби, укладені відповідно до звичаїв перших чотирьох видів шлюбів, не можуть бути розірвані.

Якщо жінка, попри заборону чоловіка, вдається до забави у ста­ні збудження чи сп’яніння, вона платить штраф у розмірі 3 пани. Якщо [попри заборону] вона ходить вдень на розваги, в яких беруть участь одні жінки, то штраф становить 6 пан. За відвідування нею розваг, у яких беруть участь також і чоловіки [за тих самих умов], штраф становить 12 пан. Якщо ж вказана провина відбувається вночі, то штраф стягується [відповідно] у подвійному розмірі.

Якщо жінка виходить на вулицю, коли чоловік спить або знахо­диться в стані алкогольного сп’яніння, або якщо вона зачиняє перед чоловіком двері дому, її оштрафують на 12 пан. Якщо жінка не допус­кає його до дому вночі, вона повинна заплатити подвійний штраф.

Якщо чоловік [сторонній] і жінка подають сороміцькі знаки один одному або ведуть таємну розмову [з тією ж метою], жінка запла­тить штраф у розмірі 24 пани, а чоловік подвійну суму...

Якщо жінка веде [соромницьку] розмову в підозрілому місці, то вона може бути покарана батогами на торговій площі, серед селища. У центрі села виходець із касти чандалів може вдарити таких жінок по п’ять разів по кожній стороні тіла. Вона може позбутися бичу­вання, заплативши по пану за кожен батіг.

У випадку, якщо жінка ставиться вороже до влади, вчиняє про­ступки або тікає від чоловіка, вона позбавляється права володіння посагом. та шлюбним викупом.

Розділ 4. Про втечу [дружини] з дому чоловіка, знаходження в дорозі [зі стороннім чоловіком], короткочасну та тривалу від­сутність [чоловіка]

Якщо жінка виходить з дому свого чоловіка під будь-яким іншим приводом, окрім небезпеки, вона повинна бути оштрафована на 6 пан. Якщо вона вийде порушивши наказ [свого чоловіка] про протилеж­не [заборону виходити], вона буде оштрафована на 12 пан. Якщо вона виходить за межі свого сусіднього будинку, її оштрафують на 6 пан. Якщо вона впустить у свій дім свого сусіда, принесе до свого дому милостиню від будь-якого жебрака або товари будь-якого куп­ця, вона повинна бути оштрафована на 12 пан. Якщо вона чинить так, як зазначено вище, хоча це прямо заборонено, її буде покарано першим штрафом. Якщо вона вийде за межі навколишніх будинків, її оштрафують на 24 пани. Якщо під будь-яким іншим приводом, крім небезпеки, вона впустить у свій дім дружину іншого чоловіка, вона повинна бути оштрафована на 100 пан. Але її вини немає, якщо це буде здійснено без її відома або проти її волі.

.у разі насильства з боку чоловіка жінці не забороняється йти до одного з наступних будинків: родичів чоловіка, заможного селя­нина, сільського старости, людини, яка зобов’язана її захищати, чер­ниці чи своїх родичів, якщо там немає сторонніх чоловіків.

..для жінки не є образою відвідувати родичів за обставин смер­ті, хвороби, лиха. Той, хто перешкоджає їй йти за таких обставин, буде оштрафований на 12 пан. Якщо жінка ховається за таких об­ставин, вона втрачає свій викуп. Якщо її родичі приховують її [щоб звільнити її від надання їй допомоги за таких обставин], вони втра­тять залишок викупу, належних їм від її чоловіка за те, що вони ви­дали її заміж.

[Втеча чи заборонені побачення жінки]

Якщо жінка йде в інше селище, після того, як вона залишила будинок чоловіка, то вона сплачує штраф у розмірі 12 пана, а також позбавляється належних їй прикрас і подарунків. Якщо жінка здійс­нює подорож зі стороннім чоловіком, з яким вона могла б мати за­боронені стосунки, вона сплачує штраф у 24 пана та позбавляється всіх прав. Виключенням з цього правила є випадки, коли жінка по­дорожує з метою добування засобів до проживання чи здійснює па­ломництво. З чоловіка [який супроводжує жінку] у такому разі стя­гується перший штраф. Якщо чоловік, який супроводжує жінку є її родичем, він не підлягає покаранню. Якщо жінка сходиться [з чужим чоловіком] на вулиці, у лісі або в іншому таємному місці, а також якщо її супроводжують дорогою підозрілі [чоловіки] або такі, з якими їй заборонено перебувати, причому останні мають на меті вступити з нею у заборонені зносини, вона є винною у втечі [від чоловіка]. Не забороняється супроводження в дорозі [дружин] акто­рів, музикантів, співаків, рибалок, мисливців, пастухів, власників шинків та інших, які не перешкоджають спілкуванню своїх дружин з іншими. Якщо чоловік бере з собою в подорож жінку, хоча їй це заборонено, або якщо жінка супроводжує чоловіка, хоча їй це забо­ронено, їм буде нараховано половину вищезазначених штрафів.

[Про повторний шлюб жінок]

Дружини, які належать до касти Шудр, Вайшіїв, Кшатріїв або Брахманів і не народили дітей, повинні чекати відповідно рік, два, три і чотири роки своїх чоловіків, які виїхали за кордон на короткий час; але якщо вони народили дітей, то повинні чекати своїх відсутніх чо­ловіків на рік більше. Якщо вони отримали забезпечення від чоловіка, то термін очікування встановлюється у подвійному розмірі. Якщо такі дружини не забезпечені, то родичі чоловіка, якщо вони заможні, зо­бов’язані утримувати їх понад 4 чи 8 років. Після цього терміну вони повинні взяти від них все, що їм було дано, та надати їм свободу.

Брахмана, який перебуває у від’їзді для здобуття освіти, дружина повинна чекати протягом 10 років, якщо немає потомства, і 12 ро­ків — якщо має. Якщо чоловік на службі у царя, то вона зобов’яза­на чекати його до своєї смерті. Але якщо вона [за цей час] отримала потомство від людини однакової з нею касти, то вона не підлягає покаранню за це. Якщо ж вичерпується майно, необхідне для утри­мання сім’ї, якщо жінка залишається без допомоги заможних роди­чів чоловіка або якщо вона бідує і має потребу підтримати своє іс­нування, то вона може вийти заміж вдруге за власним бажанням.

Якщо дівчина виходить заміж згідно з одним із законних видів шлюбу, то у разі від’їзду нареченого без вказівки ним [терміну від­сутності], вона повинна чекати його протягом 7 періодів менструа­цій, якщо він не дає знати про себе, і протягом одного року — якщо про нього є відомості.

Якщо наречений поїхав та вказав термін своєї відсутності, то вона зобов’язана його чекати протягом 5 періодів менструацій, якщо про нього немає відомостей, та протягом 10 періодів, якщо відомос­ті про нього є...

Після зазначеного терміну судді визнають її вільною, і вона може знову вийти заміж за своїм бажанням. Бо, як каже Каутілья, залишен­ня безплідним періоду менструацій є порушенням свого обов’язку.

У випадку чоловіків, які давно виїхали за кордон, які стали ас­кетами або померли, їхні дружини, не маючи дітей, повинні чекати на них протягом семи менструацій; якщо ж вони народили дітей, то чекають рік. Потім [кожна з цих жінок] може вийти заміж за брата свого чоловіка. Якщо у її зниклого чоловіка є кілька братів, вона повинна вийти заміж за такого з них, який є наступним за віком від її колишнього чоловіка, або за того, хто має більше чеснот і здатний захистити її, або за того, хто є молодшим і неодруженим. Якщо в її зниклого чоловіка немає братів, вона може вийти заміж за того, хто належить до тієї ж готри [екзогамного роду або клану], що й її чо­ловік, або за родича з однієї родини. Але якщо таких осіб, яких можна вибрати для шлюбу, багато, вона повинна вибрати того, хто є ближчим родичем її зниклого чоловіка.

Якщо жінка порушує вищевказане правило, повторно виходячи заміж за того, хто не є родичем її чоловіка, то жінка та чоловік, які повторно одружуються один з одним, ті, хто видав її повторно, і ті, да­ли свою згоду на це, усі підлягають покаранню за втечу від чоловіка.

Розділ 5. Розподіл спадщини

Сини, що залежать від батьків, не вважаються самостійними поки батьки ще живі. Батьки безпосередньо поділяють спадщину між цими [синами].

Майно, придбане [сином] самостійно, вважається його нерозділь­ною власністю, за винятком випадку, коли це майно придбано за до­помогою коштів, що належать батькові...

Якщо чоловік не має потомства чоловічої статі, його спадок от­римають брати або особи, які жили з ним; а за їх відсутності його дочки [народжені від шлюбів, окрім перших чотирьох], отримають його майно. Якщо в когось є сини, то їм належатиме майно; якщо хтось має [тільки] дочок, народжених від шлюбу, який укладено від­повідно до звичаїв будь-якого з перших чотирьох видів шлюбу, вони мають отримати спадщину; якщо немає ані синів, ані таких дочок, то спадщина належить батькові померлого, якщо він живий; якщо й батька немає в живих, то спадщина буде належати братам батька померлого та синам його братів. Якщо є сини кількох братів, причому [ці сини є між собою рідними або двоюрідними братами], то після смерті батьків [розподіл спадщини провадиться з таким розрахун­ком], що сини того або іншого брата отримують тільки частку, що дістається від них батьку хоча б їх було багато.

Якщо розподіл відбувається за життя батька, то він не повинен віддавати перевагу комусь із синів. Так само він не повинен позбав­ляти когось із них без спадщини без належної для того причини. За відсутності майна батька старші брати повинні підтримувати мо­лодших, за винятком випадку, якщо останні поводяться ганебно.

Поділ спадщини проводиться після досягнення всіма спадкоєм­цями повноліття....

Що стосується неповнолітніх, то [належне їм майно] після сплати боргів та іншого передається [на зберігання] родичам матері або старості селища до досягнення [спадкоємцями] повноліття.

Тим із синів, які ще не завели власне сімейство, слід дати час­тку, рівну тій, яку отримують сімейні, щоб вони могли облаштувати своє господарство. Також слід виділити дочкам посаг.

Як борги, так і майно повинні ділитися порівну.

Мій учитель каже, що бідні люди повинні порівну розподілити між собою навіть посудини для сміття.

Розподіл спадщини має відбуватись у присутності свідків. При цьому слід зазначити: стільки складає загальне майно [що підля­гає розподілу] і скільки складає частка кожного. Підлягає вторин­ному поділу майно, поділене неправильно, зі шкодою для когось із спадкоємців, приховане або раніше невідоме і таке, що виявило­ся згодом.

За відсутності спадкоємців майно переходить царю, за винятком того, що необхідно для здійснення поховання та жіночого майна.

Виняток із цього правила становить майно, що належить Брах­ману, який є знавцем вед. Таке майно передається особам, які також є вченими у ведах.

Не отримують частку спадщини [особи] яких виключено з касти, народжені від таких, євнухи, а також недоумкуваті, божевільні, сліпі та прокажені. Якщо дружини таких осіб володіють майном, то потом­ство їх, що не є подібним до них, тобто не є недоумкуватим і т.п., отримує спадщину. Інші ж [тобто діти також недоумкуваті і т.п.] мають право лише на їжу та одяг. Виключення становлять вигнані з касти [які нічого не одержують].

Якщо особи [перерахованих категорій] були одружені (до того, як померли), але у них не було сили народити потомство, то їх ро­дичі можуть народжувати їм синів [від їхніх дружин] для них дітей, які й отримають свою частку спадщини.

Розділ 6. Особливі частки спадщини

Кози повинні бути особливою часткою старшого з синів, народ­жених від однієї матері, серед Брахманів; коні серед Кшатріїв; ко­рови серед Вайшіїв; і вівці серед Шудр...

За відсутності чотирилапих старший син отримує додаткову част­ку, що становить 10-ту частину майна, за винятком коштовностей. [Йому надається така перевага], бо він є тим, хто буде зобов’язаний виконувати свій обов’язок перед своїми предками [здійснювати жертвопринесення].

Якщо батько помер, його віз та коштовності належать старшо­му [сину]; його ліжко, сидіння та бронзова тарілка, з якої він зазви­чай приймав їжу — середньому; а наймолодшим — чорне зерно, за­лізо, хатнє начиння, корови та віз. Решту майна або вищезазначені речі також можна розділити між собою порівну. Сестри не мають права претендувати на спадщину; вони отримають бронзову плас­тину та прикраси своєї матері після її смерті.

Старший син, позбавлений позитивних якостей чоловіка, отримує 3-тю частину частки, що зазвичай належить старшому. Такий, що веде негідний спосіб життя і не дотримується приписів закону [старший син] отримує лише 4-ту частину особливої частки; той же ж, який не­стриманий і дає повну волю своїм пристрастям, позбавляється всього.

Те саме правило слід застосовувати і до середнього та молод­шого сина; якщо один з них має позитивні якості чоловіка, він по­винен отримати половину частки яка зазвичай надається старшому.

Стосовно синів багатьох дружин:

Становище старшого сина визначається за первородством, якщо є сини від кількох дружин, за відсутності [у цих дружин] від­мінностей. [Старшинство визначається за первородством] також у разі, якщо одна дружина має синів-близнюків.

Якщо Брахман має дітей від різних дружин, які належать до чоти­рьох каст, то син Брахманки отримує 4 частки, син Кшатрії — 3 час­тки, син жінки-Вайшії — 2 частки і син жінки-Шудри — 1 частку.

Це ж правило застосовується у випадку, коли батьки Кшатрії та Вайшії народжують синів у трьох або двох кастах по порядку.

Син Брахмана, тобто син, народжений Брахманом від жінки на­ступної нижчої касти, повинен, якщо він наділений мужніми або кращими якостями, отримати рівну частку (з іншими синами, які на­ділені гіршими якостями); подібним чином сини батьків Кшатріїв або Вайшіїв, якщо вони наділені мужніми або кращими якостями, отримають половину або рівні частки (з іншими). Єдиний син двох матерів із різних каст має отримати все майно і утримувати родичів свого батька. Син, народжений Брахманом від жінки Шудри, отри­має одну третину;

Сапінда (заріпба) [агнат] або кулья (киїуа) [найближчий коґнат] Брахмана візьмуть решту двох часток, таким чином будучи зо­бов’язаними принести похоронну жертву; за відсутності агнатів або когнатів, вчитель або учень померлого батька отримує дві частки.

Розділ 7. Розрізнення між синами

Учителі кажуть, що насіння, кинуте в поле іншого, належить влас­нику цього поля. Згідно з іншими, потомство вважається належним тому, хто запліднив, а мати є тільки вмістилище насіння. Каутілья ж вважає, що можливо і те і інше.

[12 видів синів]

[1] Син, народжений чоловіком від його дружини, яка пройшла всі необхідні обряди, називається аураса [закононароджений], рідний син;

[2] рівний йому син призначеної дочки (риітікариіга)^[35];

[3] син, народжений від дружини іншим чоловіком, призначе­ним для цієї мети, і з тієї ж ґотри^[36], що й чоловік, або з іншої ґотри, називається кшетраджа^[37]; після смерті того, хто народив, син-кшет- раджа стане сином обох батьків, залишить ґотри обох, принесе по­хоронні [жертвопринесення] обом і заволодіє майном обох;

[4] того ж статусу, що й кшетраджа, той, хто таємно народився в домі родичів і називається ґудхаджа, таємно народжений;

[5] син, залишений своїми рідними батьками, називається апа- віддха^[38] і належатиме тій людині, яка виконує для нього необхідні релігійні церемонії;

[6] син, народжений дівчиною (до шлюбу), називається каніна (капіпа);

[7] син, народжений жінкою, яка одружилась під час вагітності, називається сахонда (заБобйа^[39]);

[8] син жінки, яка повторно вийшла заміж називається паунар- бгава (раипатЬБауа^[40]).

Рідний син може претендувати на спорідненість як з батьком, так і з родичами батька; але син, народжений іншою людиною, може мати стосунки лише зі своїм усиновителем.

[9] Той самий статус, що й останній, має той, кого батько й мати всиновили... і називається датта (баїїа).

[10] Син, який за власним бажанням або за бажанням своїх роди­чів пропонує себе бути сином іншого, називається упагата (ирадаїа).

[11] Той, кого призначено [визнано] сином, називається кртака (ктіака);

[12] і той, хто куплений, називається кріта (кгїїа).

Якщо [після усиновлення у того, хто усиновив] народиться рід­ний син, то [усиновлений] отримує третину частку спадщини, якщо він належить до тієї ж касти [що й батько]. Якщо ж він належить до іншої, нижчої касти, то отримує тільки їжу та одяг.

Сини Брахманів та Кшатріїв, народжені від жінок безпосередньо нижчестоящих каст, вважаються однакової касти з батьком. Ті ж, що народжені від жінок двома кастами нижче, вважаються нерівними.

.Ці [нащадки вищих чоловіків від нижчестоящих жінок] ви­знаються [природним явищем] ануломами^[41], синами, народженими чоловіками вищих каст у жінок нижчих каст.

...Пратілома^[42], сини, народжені чоловіками нижчого рівня від жінок вищих каст, і походять через те, що царі порушили всі дхарми.

Цар, який керує своїми підданими відповідно до вищезазначе­них правил, досягне небес; інакше він попаде в пекло.

Нащадки змішаних каст, мають [право на] рівний розподіл спад­щини. Розподіл спадщини здійснюється відповідно до звичаїв, по­ширених у країні, касті, гільдії (сангха^[43]) або селі спадкоємців.

Розділ 8. Про будівлі

Суперечки про місця проживання вирішуються на підставі [свід­чень] сусідів.

До місць проживання належать: будинки, поля, сади, будь-які бу­дівлі, озера та резервуари з водою.

Власники будинків можуть будувати свої будинки будь-яким спо­собом, який їм колективно подобається, але вони повинні уникати того, що є шкідливим. Перший штраф буде призначено за спричинення незручностей шляхом спорудження дверей або вікон, що виходять на чужі будинки, за винятком випадків, коли ці будинки розділені царською дорогою або великою дорогою.

Якщо яма, сходи, водотік, драбина, смітник або будь-які інші частини будинку завдають незручностей або викликають роздрату­вання сторонніх, або будь-яким чином перешкоджають іншим, або спричиняють застій води та тим самим шкодять стінам сусіднього будинку, власника буде покарано штрафом у розмірі 12 пан. Якщо незручності спричинені фекаліями та сечею, штраф буде подвій­ним. Водотік або жолоб має забезпечувати вільний прохід для води; інакше штраф становитиме 12 пан.

Такий самий штраф [12 пан] буде накладено не тільки на орен­даря, який проживає в будинку, попри те, що його попросили виїха­ти, але також на власника, який виганяє орендаря, який сплатив орендну плату [за його будинок], за виключенням випадків якщо орендар причетний до таких дій, як наклеп, крадіжка, пограбуван­ня, викрадення або використання фальшивого права власності. Той, хто добровільно залишає будинок, повинен сплатити залишок річ­ної орендної плати...

Розділ 9. Про продаж будівель і межові спори

При купівлі нерухомості надається перевага нижченаведеному порядку: [1] родичам, [2] сусідам, [3] багатим людям. Після них на­дається право купівлі іншим. 40 сусідів з шановних сімей повинні перед цим будинком оголосити про його продаж.

У присутності сусідів та старости селища слід зазначити, які межі має дане поле, сад, зрошувальна споруда, ставок або басейн і оголосити три рази: «хто хоче купити за цю ціну?». Якщо ніхто не заперечує, то покупець отримує право придбати [нерухомість]. Якщо внаслідок змагання покупців ціна [на нерухомість] зросте, то над­лишок разом із податком від продажу надходить у царську скарбни­цю. Та особа, яка підвищила ціну, має сплатити мито.

За оголошення про продаж майна без участі господаря стягу­ється штраф 24 пана. Якщо той, хто заявив про купівлю, не з’явля­ється для цього протягом 7 днів, то той, кому про це заявлено, може продати [свою] нерухомість іншому. Якщо той, хто отримав пропо­зицію [тобто власник] порушить зобов’язання [тобто продасть ін­шому, не тому з яким він уклав угоду], то у разі продажу нерухомос­ті він сплачує штраф у 200 пан.

[Межові спори]

У всіх суперечках щодо кордону між будь-якими двома селами сусіди або старійшини п’яти чи десяти сіл мають розслідувати спра­ву на основі доказів, які мають бути надані з природних чи штучних межових знаків.

Старійшини серед землеробів і пастухів або сторонні особи, які колись володіли цим місцем. повинні спочатку описати межові зна­ки, а потім. привести людей [на місце]. Якщо щойно описані межо­ві знаки не знайдені, накладається штраф у розмірі 1000 пан [на осо­бу, яка ввела в оману або винну]. Однак, якщо вони прибудуть на точне місце, сторона, яка або посягнула на кордон, або знищила ме­жові знаки, буде покарана аналогічно.

Право розподілити між іншими ті володіння, які не мають межових знаків або якими перестала володіти будь-яка особа належить царю.

[Суперечки щодо полів]

Спори щодо полів вирішують старости околиці чи села. Якщо се­ред них немає згоди, то справа вирішується більшістю голосів або згідно думки тих, які вважаються найбільш почесними та шановни­ми. Можливий розподіл порівну. Якщо обидва ці методи не прине­суть результатів, спірне володіння переходить у володіння царя. Си­лове захоплення володіння карається як крадіжка.

Якщо земельна ділянка переходить у володіння іншої особи на певних розумних підставах, вона повинна сплачувати власнику певну орендну плату.

Посягання на межі карається. Знищення кордонів карається штра­фом у розмірі 24 пан.

[Про шкоду]

Усі без винятку суперечки вирішуються за допомогою сусідів.

Якщо при користуванні штучним зрошенням для полів завда­ється шкода посівам на чужих полях, то слід сплатити суму, відпо­відну заподіяним збиткам.

Якщо завдається взаємна шкода полям, садам та зрошувальним спорудам, то [з кожної із сторін] стягується штраф, відповідний за­подіяним ушкодженням у подвійному розмірі.

Право володіння зрошувальною спорудою, яка не використову­ється протягом 5 років втрачається, за винятком випадків лиха.

Особи, які обробляють землі на яких знаходяться зрошувальні споруди. повинні підтримувати їх в належному стані; інакше вони повинні бути покарані штрафом у подвійному розмірі збитку.

Штраф у 6 пана стягується з того, хто випускає воду з зрошуваль­них споруд там, де не повинно бути стоку, а також з того, хто за не­дбалістю влаштовує перешкоди для виходу у належному місці води, що має стікати іншим.

Розділ 10. Знищення пасовищ, полів та доріг та невиконання договорів

Особи, які перешкоджають або завдають шкоди водою, що при­значена для обробітку, повинні бути покарані першим покаранням. Бу­дівництво на території, що належить іншим, будь-яких будівель з ме­тою залучення туди паломників, обителі поклоніння або храмів богів; а також продаж або заклад, або примушування до продажу чи закладу, будь-якого тривалого благодійного будівництва карається найвищою мірою штрафу. Ті, хто є свідками таких угод, повинні бути покарані найвищою мірою штрафу, за винятком випадків занедбаних або зруй­нованих будівель. За відсутності претендентів на напівзруйновані релі­гійні споруди, жителі села або благодійник можуть відремонтувати їх...

... Якщо власник поля залишає його необробленим під час по­сіву або якщо працівник [якому воно передано для обробки] залишає його [необробленим], то за це стягується штраф у 12 пана, за винят­ком випадків, коли є недоліки у самому полі, а також лиха чи цілко­витої неможливості діяти інакше.

Платники податків та власники Брахманських наділів повинні закладати та продавати [землі] тільки собі подібним. Інакше стягу­ється нижчий вид штрафу сахаса^[44].

..Якщо сільський старшина виганяє з села когось, хто не є зло­дієм або перелюбником, то він платить штраф у розмірі 24 пани. Якщо ж [таке вигнання здійснено] всім селом, то з такої стягується вищий вид штрафу сахаса.

[Невиконання угоди]

Штраф з хлібороба, який, прибувши в село на роботу, не працює, належить усьому селу. Він повинен повернути не тільки подвійну суму заробітної плати, яку він отримав, обіцяючи працювати, але й подвійну вартість їжі та напоїв, якими він був забезпечений. Якщо робота є жертовною, то він також повинен заплатити подвійну суму заробітної плати.

Слід виконувати наказ будь-якої особи, яка намагається вико­нувати роботу, корисну для всіх. Непокора в такому випадку кара­ється штрафом у розмірі 12 пан.

Розділ 11. Стягнення боргів

Законним відсотком вважається 1 % пани на місяць. При укладен­ні торгових угод прийнято стягувати відсоток 5 пана, при торгових операціях, пов’язаних з переїздами по тяжких дорогах — 10 пана і при торгових операціях на морі — 20 пана. Той, хто бере відсоток вище за це або спонукає до цього, сплачує перший штраф, а кожен із свідків — половину такого.

Зміст угод між кредиторами та боржниками, від яких залежить добробут королівства, повинен завжди ретельно перевірятися. Від­соток на зерно в сезони доброго врожаю не повинен бути більше по­ловини, якщо оцінювати його в грошах... Особа, яка вимагає відсот­ки, коли вони не підлягають сплаті, або представляє як основну суму загальну суму своєї первісної основної суми та відсотки на них, по­винна сплатити штраф у чотирикратному розмірі суми спору.

Кредитор, який пред’явив позов про чотирикратну суму позиче­ної ним суми, сплачує штраф у чотирикратному розмірі несправед­ливої суми.

Із цього штрафу кредитор сплачує три чверті, а боржник — одну чверть. Відсотки за боргами від осіб, які займаються жертвоприно­шеннями, що тривають довго, або які страждають від хвороби, або які утримуються в будинках своїх вчителів (для навчання), або які є неповнолітніми або занадто бідними, не повинні збільшуватись.

Кредитор, який відмовляється отримати виплату свого боргу, сплачує штраф у розмірі 12 пан.

Борг, залишений поза увагою протягом 10 років, не може бути стягнений, за винятком тих випадків, коли [це стосується] дітей, людей похилого віку, хворих, що бідують, перебувають у від’їзді, покинули цю місцевість, а також випадків, коли є заворушення у державі.

Сини померлого боржника сплачують основну суму [боргу] з від­сотками. [За відсутності синів] родичі, які претендують на частку померлого, або поручителі. повинні заплатити те саме.

Борг, сплата якого не обмежена ні часом, ні місцем, ні тим і ін­шим, має бути сплачений синами, онуками чи будь-якими іншими спадкоємцями померлого боржника. Будь-який борг, сплата якого не обмежена ні часом, ні місцем, ні тим і іншим, і за який закладено життя, шлюб або землю, покладаються на синів або онуків.

[Про сплату декількох заборгованостей]

За винятком випадку, коли боржник виїжджає за кордон, проти жодного боржника не може бути одночасно поданий позов щодо [стягнення] більш ніж одного боргу одним або двома кредиторами. Навіть якщо боржник виїжджає за кордон, він повинен сплатити свої борги в тому порядку, в якому він їх позичив, або спочатку сплатити свої борги перед правителем [державою] або вченим Брахманом.

Борги, узяті (один від одного) чоловіком чи дружиною, сином чи батьком або будь-ким із братів, що мають нероздільні інтереси, не підлягають поверненню...

Дружина, яка (не) чула про борг, не повинна бути спіймана за борг, взятий її чоловіком. Але чоловік може бути спійманий за борг, взятий його дружиною. Якщо буде виявлено, що чоловік втік з краї­ни, не відшкодувавши борг, взятий його дружиною, має бути при­значений найвищий штраф; якщо ж це не є достатньо з’ясованим, то справа вирішується свідками.

[Свідки]

Обов’язковим є представлення трьох надійних, чесних і шанова­них свідків. За згодою сторін можуть бути і двоє, але ніколи не один, у справах про [стягнення] боргу.

Не можуть бути свідками брат дружини, партнер, той, хто має взаємний інтерес, боржник, позикодавець, ворог, каліка та особи, які вже були колись покарані урядом. Так само не можуть бути свідка­ми також особи, які юридично нездатні здійснювати операції, цар, вчений Брахман, сільський слуга, прокажений, людина зі злоякісни­ми ранами, виключений з касти, чандал, той, хто веде ганебний спо­сіб життя, сліпий, глухий, німий, егоїстична особа [той, що гово­рить тільки про себе], жінка і царський чиновник, за виключенням випадків, де справа стосується їх власної групи.

У спорі щодо нападу, крадіжки або викрадення [людини], [подіб­ні особи допускаються як свідки], за винятком ворога, брата дружи­ни та партнера. У таємних угодах свідком може бути самотня жінка або самотній чоловік, які крадькома чули або бачили їх, за винятком царя чи аскета.

[Присяги]

Свідків слід приводити до присяги у присутності Брахмана перед посудиною з водою та вогнем. Свідку-Брахману слід сказати: «Кажи правду»; свідку — Кшатрію або Вайшію слід сказати так: «Якщо ти виголошуєш неправду, ти не досягаєш плодів своїх жер­товних і благодійних справ; але розбивши військо твоїх ворогів у війні, ти далі підеш жебраком з черепом у руці».

Шудра свідчить так: «Якими б не були твої заслуги, у твоєму ко­лишньому народженні чи після твоєї смерті, вони перейдуть до прави­теля, і будь-які гріхи, які міг учинити цар, вони відійдуть до тебе, якщо ти говориш неправду; з вас також будуть стягнені штрафи, оскільки факти, які ви почули або побачили, неодмінно будуть згодом розкриті».

Якщо протягом семи ночей буде виявлено, що свідки одностай­но влаштували [злочинну] змову між собою, буде стягнуто штраф у розмірі 12 пан. Якщо їх знайдуть протягом півтора місяці, вони повинні сплатити суму [боргу], яка вимагається.

Якщо немає згоди у показаннях свідків, то належить схилятися на бік тих, яких більше чи які є найбільш почесними та визнаними. Або слід триматися середини. Так само можливо, щоб при відмін­ності свідчень спірний предмет отримував правитель.

Якщо свідки вказують суму меншу, ніж вказує обвинувач [по­зивач], то останній повинен відшкодувати надлишок. Якщо ж вони вказують велику суму, то надлишок піде правителю...

«Тільки, — кажуть послідовники Ушанаса, — у тих випадках, коли свідки виявляють себе дурними або безглуздими і коли розслі­дування місця, часу чи характеру угоди не приносить результатів, три штрафи повинні бути стягнені.

«Фальшиві свідки, — кажуть послідовники Ману, — повинні бути оштрафовані в десять разів більше суми [боргу], незалежно від того, правда це чи брехня».

«Якщо, — кажуть послідовники Бріхаспаті, — через свою ду­рість вони заплутають справу [зроблять її сумнівною, непевною], їх замучать до смерті».

«Ні, — каже Каутілія, — це правда, яку мають почути свідки (коли їх викликають, щоб підтвердити будь-яку операцію); якщо вони не заперечували, вони повинні бути оштрафовані на 24 пани; якщо вони засвідчили неправдиву справу [без перевірки], вони повинні бути оштрафовані на половину зазначеного штрафу».

Сторони повинні самі надати свідків, які не відрізняються ні за часом, ні за місцем; свідки, які дуже віддалені за часом або місцем;

свідки, які дуже далеко, або які не хочуть приходити, повинні бути змушені з’явитись [до суду] за наказом суддів.

Розділ 12. Про вклади і заклади

Сказане про борги стосується і вкладів. Якщо укріплене місто або частина країни піддається пограбуванню ворогами або лісовими пле­менами, якщо сільські жителі, каравани та стада грабуються розбійни­ками, якщо заподіюються руйнування військами, якщо селище страж­дає від повеней або пожеж, якщо при цьому частину майна, крім нерухомого, не вдалося врятувати або все довелося залишити в одному місці [де воно пропало], якщо внаслідок сили вогню виникла перешко­да [для вивезення], а також якщо майно, що знаходилося на кораблі, потонуло чи пограбовано піратами, причому [у всіх цих випадках] власник вкладу сам постраждав, то вклад не підлягає витребуванню. Якщо утримувач вкладу використовує його на свою користь, то він зо­бов’язаний сплатити відшкодування..., а також штраф у 12 пана. Якщо за користування вкладом [частина останнього] знищується або губить­ся, то утримувач вкладу зобов’язаний відшкодувати це, а також спла­тити штраф у розмірі 24 пани. Депозити, пошкоджені або втрачені будь-яким способом, також підлягають відшкодуванню. Якщо утриму­вач вкладу помер чи бідує, то вклад не підлягає витребуванню.

Якщо вклад закладається, продається чи губиться, то депозитарій повинен не лише відновити його вартість у чотири рази, але й спла­тити штраф у п’ятикратному розмірі від встановленої вартості.

Це ж правило діє у випадку застав, якщо вони втрачені, вико­ристані, продані, закладені або незаконно привласнені.

Якщо заставодержатель не віддає його власнику, який бажає його отримати назад, то за це накладається штраф у 12 пана.

Застава, яку становить нерухомість, може бути використана шляхом роботи або шляхом плодів, які вона приносить.

Нерухоме майно, передане в заставу і яким можна користувати­ся з працею або без неї, не повинно бути пошкоджене, що примен­шить його вартість.

Заставодержатель, який користується заставою без дозволу, по­винен не тільки сплатити чистий прибуток, який він отримав від неї, але й втрачає борг.

[Позичене або орендоване майно]

Майно, взяте в борг або взяте напрокат, має бути повернено та­ким, яким воно було на момент отримання. Якщо через відстань у часі чи місці, або внаслідок деяких притаманних недоліків власності чи деяких непередбачених випадків майно, позичене чи найняте, втра­чено чи знищено, його не потрібно повертати. Тут також застосову­ються правила щодо депозитів..

Розділ 13. Правила, що стосуються рабів і робітників

Якщо продається в рабство неповнолітній арія, який не є рабом від народження, якщо він Шудра — з його родичів [що продають його] стягується штраф у 12 пана, якщо він Вайшія — 24 пана, якщо Кшатрій — 36 пан і якщо Брахман — 48 пан. Якщо продаж здійснюють сторонні особи [не родичі], вони підлягають відповід­но трьом штрафам і смертній карі: Це покарання застосовується також до покупця та тих, хто спонукає до такої угоди.

Але для аріїв не повинно бути рабства.

Але якщо для того, щоб подолати сімейні негаразди, знайти гроші на штрафи або судові рішення, або повернути [конфіскований] домашній інвентар, закладено життя арії, вони [його родичі] повин­ні якомога швидше викупити його [з неволі]; і тим більше, якщо він молодий чи дорослий, здатний надати допомогу.

Якщо хтось сам віддався у заставу, то у разі втечі його одного разу, він назавжди залишиться рабом. Те саме стосується відданого у заставу іншою особою у разі дворазової втечі.

Якщо хтось украде у раба його майно, то за це накладається штраф, що дорівнює половині того, що стягується з особи, яка по­збавила когось стану арію [тобто продала його в рабство].

Якщо раба, відданого в заставу, змушують прибирати трупи, випорожнення, сечу або залишки їжі, якщо невільницю змушують мити голого господаря, якщо невільниць б’ють або ґвалтують, то це тягне за собою втрату суми [відданої за закладеного]. Якщо зазна­чені провини вчинені щодо годувальниць, служниць, жінок, які зай­няті у хліборобстві, або прибиральниць, то такі мають бути звільнені. Насильство над слугою високого походження дає йому право на втечу. Якщо господар має зв’язок із годувальницею або рабинею, яка є в за­ставі і що знаходиться під його владою проти її волі, він повинен бути покараний першим покаранням; за вчинення того ж, коли вона перебуває під владою іншого, він буде покараний найбільшим се­реднім штрафом. Якщо чоловік вчиняє або допомагає іншому вчини­ти зґвалтування дівчини чи невільниці, яка [надана] йому в заставу, він не тільки втратить купівельну вартість, але й сплатить їй певну суму грошей [викупну плату] і штраф подвійної суми.

Потомство людини, яка сама себе продала у рабство, слід вва­жати арійським [тобто вільним]. Раб має право користуватися не тільки тим, що він заробив..але також і спадщиною, яку він отри­мав від свого батька.

Після сплати вартості (заради якої людина стає рабом) раб по­вертає свій статус арія. Таке ж правило поширюється на рабів, які були народжені або взяті в заставу.

Викуп, необхідний рабу, щоб повернути собі свободу, дорівнює сумі, за яку він був проданий. Будь-яка особа, яка потрапила в рабство за штрафи або за судовим рішенням, має заробити цю суму працею.

Якщо раб менше восьми років, зайнятий у підлих справах проти його волі або; [9]

Якщо [власник] призначає на негідну роботу або продає чи за­кладає за кордоном дитину раба до 8 років проти його бажання, яка не має родичів, незалежно від того, народився він рабом у домі свого пана, чи перейшов до спадщини свого пана, чи був куплений чи от­риманий своїм паном іншим способом або якщо він продає чи закла­дає вагітну рабиню, про забезпечення якої він не подбав, то він пла­тить нижчий вид штрафу, так само як і покупець і співучасники.

Якщо господар не звільняє раба після отримання необхідної суми викупу, він карається штрафом у 12 пан; ув’язнення раба без причини також карається.

Майно раба успадковують його родичі, а за відсутності таких — власник.

Дитина, народжена власником від рабині, підлягає звільненню разом із матір’ю. Якщо така мати пов’язана своїм існуванням з цим будинком, то її мати, брат та сестра мають бути звільнені.

Продаж або закладення життя раба або рабині після звільнення карається штрафом у розмірі 12 пан, за винятком тих, хто став рабом сам.

[Влада панів над своїми найманими слугами]

Сусіди повинні знати природу угоди між господарем і його слу­гою. Слуга отримає обіцяну платню. Що стосується заробітної пла­ти, яка не була виплачена раніше, її сума встановлюється пропор­ційно до виконаної роботи та часу, витраченого на її виконання.

Спори щодо заробітної плати вирішуються на підставі доказів, наданих свідками. За відсутності свідків допитується господар, який надав своєму слузі роботу. Невиплата заробітної плати кара­ється штрафом у десятикратному розмірі заробітної плати або 6 па­нами; привласнення заробітної плати карається штрафом у розмірі 12 пан або п’ятикратного розміру заробітної плати.

Розділ 14. Правила щодо працівників

Слуга, який нехтує або необгрунтовано відкладає роботу, за яку він отримував плату, повинен бути оштрафований на 12 пан і три­матись силою, поки робота не буде виконана. Тому, хто не здатний виконувати роботу, або займається підлою роботою, або страждає на хворобу, або зазнав лиха, повинні бути надані певні поступки або він повинен дозволити своєму господареві виконувати роботу іншим. Збитки, понесені його господарем або роботодавцем через таку затримку, повинні бути відшкодовані додатковою роботою.

Роботодавець має право доручити роботу [іншому].

Такі самі правила застосовуються до гільдій робітників.

Гільдії робітників мають право на сім ночей понад узгоджений період для виконання зобов’язань.

Після цього часу вони знайдуть заміну та завершать роботу. Без дозволу роботодавця вони не повинні нічого залишати недоробле­ним або брати з собою з місця роботи. Вони повинні бути оштрафо­вані на 24 пани за те, що щось забрали, і на 12 пань за те, що нічого не зробили.

Гільдії робітників [запдйаЬйгІай, робітники, найняті компанія­ми], а також ті, хто виконує будь-яку спільну роботу, повинні розді­лити свої доходи порівну або за домовленістю між собою.

Здорова особа, яка залишає свою компанію після початку робо­ти, повинна бути оштрафована на 12 пан; бо ніхто не повинен за власним бажанням залишати своє товариство. Будь-якій особі, яка нехтувала своєю часткою роботи потайки, буде виявлено милосердя вперше, і їй знову буде надано пропорційну кількість роботи з обі­цянкою пропорційної частки заробітку. У випадку недбалості вдру­ге або якщо він пішов кудись в іншому місці, він повинен бути ви­ключений з компанії. Якщо він винний у явному злочині, з ним поводитимуться як із засудженим...

Розділ 15. Розірвання договору купівлі-продажу

Торговець, який відмовляється віддати свій товар, який він про­дав, карається штрафом у розмірі 12 пан, за винятком випадків, коли товар від природи поганий, або небезпечний.

Для купців існує термін в 1 ніч для відмови від зобов’язання [при продажу], для землеробів — 3 ночі, для скотарів — 5 ночей. Що ж до людей змішаних каст або вищих каст, то термін [для від­мови] під час продажу ними майна встановлюється 7 ночей.

Особа, яка намагається повернути куплену нею річ, має бути по­карана штрафом у розмірі 12 пан, якщо ця річ не є природно поганою [пошкодженою], небезпечною чи неприйнятною [поганої якості].

Ті самі правила анулювання, які застосовуються до продавця, також застосовуються до покупця.

[Шлюбні контракти]

У разі укладання шлюбів між трьома вищими кастами відмова неможлива, якщо [наречений і наречена] дали одна одній руки [здійснили обряд]. Будь-яка особа, яка видала дівчину заміж, не повідомивши про те, що вона спала з іншим, повинна бути не тіль­ки покарана штрафом у розмірі 96 пан, але також зобов’язана по­вернути викупну плату і придане. Будь-яка особа, яка приймає дів­чину заміж, не повідомляючи про вади нареченого, повинна не тільки сплатити подвійний вищевказаний штраф, але також втрачає викупну плату і придане [які він заплатив за наречену].

Розділ 16. Про відмову від дарування, продаж майна без влас­ника і про право власності

. Якщо хтось віддає [на словах] все своє майно, дітей, дружи­ну і самого себе [у рабство], то, якщо він кається у цьому, все має бути йому повернуто. Також підлягає поверненню благочесний дар, якщо він використовується для поганих справ негідними людьми. Так само слід повернути те, що було надане з вигоди у тому випадку, якщо [ті, хто отримали його] не приносять користі або навіть завда­ють шкоди, а також надане з любові, якщо воно обіцяне негідним.

Якщо дарування здійснюється зі страху, як наприклад, з остра­ху насильства, недоброї слави чи нещастя, то, той, хто приймає дар підлягає штрафу як за крадіжку, так само як і той, хто дає.

Заподіяння шкоди людині та демонстрація гордовитого став­лення до царя караються найвищою карою.

Жоден син або спадкоємець, який претендує на майно померлої людини, не повинен, проти власної волі, сплачувати вартість застави померлого, залишок будь-якого приданого або ставки в азартних іграх; також не підлягає виконанню [сином або спадкоємцем] обіцян­ка подарунків, зроблених померлим під впливом алкоголю чи любові.

[Продаж без права власності]

Щодо продажу майна без права власності: у разі виявлення втра­ченого майна у володінні іншої особи власник зобов’язується зму­сити повернути цей предмет через посередництво судді. Якщо це не дозволяють час і місце, то власник повинен сам схопити порушни­ка і привести його до суддів. Суддя ставить питання: як до правопо­рушника потрапило майно. Якщо він розповість, як він отримав це, але не може показати особу, яка продала йому це, він буде звільнений і позбудеться майна. Але продавець, якщо він не в змозі пред’явити іншого продавця, який продав його йому, повинен не тільки сплати­ти вартість майна, а й нести відповідальність за крадіжку.

Якщо особа, яка має в своєму розпорядженні викрадене майно, втече або сховається до повного його використання, вона не тільки сплатить вартість, але й підлягає покаранню за крадіжку.

Якщо доведено право володіння річчю, яку було втрачено, то [власник] має право її отримати. Якщо він не зможе підтвердити своє право власності на нього, він буде оштрафований у п’ятикрат­ному розмірі вартості майна і майно забереться правителем...

Знайдене майно, яке було втрачено чи викрадено, має бути у місці збору податків. Після спливу 1 /2 місяці, якщо ніхто не заявляє на нього вимоги, воно надходить царю.

Викрадене ворогами чи лісовими племенами цар, повернувши назад, має віддати власнику. Викрадене грабіжниками та незнайдене цар має відшкодувати зі свого майна. Якщо цар неспроможний ві­дібрати [це майно у викрадача], то він повинен повернути викрадене шляхом відрядження добровольця чи відшкодувати його вартість.

Те, що здобуто з чужого майна [ворожого] власною відвагою, здобувач отримує у своє користування згідно вказівкою царя, крім випадку, коли це майно належало аріям або [зокрема] Брахманам, самітникам, а також храмам.

[Про право власності]

Щодо прав власності власника на його власність: власники, які залишили свою країну, де знаходиться їхня власність, продовжува­тимуть мати право власності на неї. Якщо ж хтось залишає без до­гляду своє майно протягом 10 років і воно перебуває у користуванні інших, то власник позбавляється права на нього, за винятком випад­ку, коли він є малолітнім, літнім, хворим, таким, що бідує, який пе­ребуває у від’їзді або таким, хто залишив країну, так само як і у ви­падку, коли мають місце заворушення в державі.

Власник не має права порушувати справи щодо нерухомості, якщо він не звертав на неї уваги протягом 20 років і вона стала міс­цем перебування інших.

Якщо нерухомість інших заселяється їхніми родичами, Брахма­нами, які вивчають веди, або єретикам за відсутності влади, то дані особи не можуть привласнювати собі [вказану нерухомість] на тій підставі, що вони користувалися нею...

Майно відлюдників, аскетів або холостяків, які вивчають Веди, після їхньої смерті буде прийнято їхніми наставниками, учнями, їх­німи товаришами або однокласниками.

Розділ 17. Пограбування

Раптове і пряме [відкрите] захоплення [людини чи майна] нази­вається грабіж [сахаса]; шахрайське або непряме [таємне] захоп­лення є крадіжка.

Прибічники школи Ману кажуть, що під час пограбування, що виражається у викраденні дорогоцінного каміння, а також цінної і ма­лоцінної речі має стягуватися штраф, що дорівнює вартості [викра­деного]. Прибічники школи Ушанаса стверджують, що штраф має виражатися у подвійному розмірі вартості. Каутілья ж вважає, що [стягнення штрафу] має бути пропорційним тяжкості злочину.

[За заволодіння] предметами незначної цінності, як квітів, пло­дів, овочів..., вареного рису, шкіри, бамбука, глиняного посуду, на­кладається штраф у розмірі від 12 до 24 пана.

[За заволодіння] більш цінними предметами, як залізо, дрова, канати, дрібна худоба, тканини тощо — слід накладати штраф від 24 до 48 пана.

[За заволодіння] ще більш цінними предметами, як вироби з мі­ді, сталі, латуні, скла, слонової кістки тощо, слід накладати штраф у розмірі від 48 до 96 пана. Цей штраф називається першим [ниж­чим] штрафом.

[За заволодіння] предметами великої цінності, а саме: великої худоби, людей, полів, будинків, карбованого і некарбованого золо­та, вишуканих тканин тощо, штраф становить від 200 до 500 пан, що називається середнім викупом [штрафом].

Примусове утримання чоловіків чи жінок у в’язниці або на­сильницьке звільнення їх із ув’язнення каратиметься штрафом від 500 до 1000 пан. Цей штраф називають найвищим штрафом.

Той, хто спонукає іншого до вчинення сахаси згідно з планами, підготовленими ним самим, повинен бути оштрафований у подвій­ному розмірі [за викрадену особу чи майно]. Підбурювач, який най­няв наймита для вчинення сахаси. буде оштрафований у чотирик­ратному розмірі.

Школа Бріхаспаті вважає, що якщо підбурювач з обіцянкою «Я за­плачу тобі цю кількість золота» змушує іншого вчинити сахасу, перший буде змушений заплатити обіцяну суму золота та штраф.

Розділ 18. Наклеп і образа словами

Образою словами вважається лайка, осоромлення та погрози. За наругу над фізичними вадами людини, її характером, знаннями, способом життя, батьківщиною, як наприклад «одноокий», «куль­гавий» тощо, стягується штраф у 3 пана — в тому випадку, якщо це відповідає істині, і 6 пана — якщо образа є безпідставною.

Якщо сліпого, кульгавого тощо ображають такими іронічними виразами, як «людина з гарними очима», «людина з гарними зуба­ми» тощо, штраф становитиме 12 пан. Так само, коли з людини зну­щаються стосовно прокази, божевілля, імпотенції тощо. Образливі вирази загалом, незалежно від того, правдиві чи брехливі, караються штрафом у розмірі понад 12 пан у випадку осіб рівного становища.

Якщо особи, яких було ображено, виявилися особами вищого ран­гу, сума штрафу подвоюється; якщо має нижчий ранг, то має бути зменшено вдвічі. За наклепи на чужих дружин розмір штрафу по­двоюється.

Якщо зловживання сталося через необережність, у стані алкоголь­ного сп’яніння, втрати свідомості тощо, штрафи зменшуються вдвічі.

Дійсність прокази та божевілля, має бути підтверджена лікарем чи сусідами...

За образу над природою Брахманів, Кшатріїв, Вайшіїв, Шудр та людей позакастових штраф зростає починаючи з 3 пана пропорцій­но за образу вищих нижчими і зменшується починаючи з 2 пана за образу вищими нижчих.

[Залякування]

Якщо хтось загрожує іншому дією: «ось як я вчиню з тобою» — і не виконає цієї дії, то він платить штраф, що дорівнює половині того, який мав би стягуватися за вчинення подібної дії.

Якщо особа, не в змозі втілити свою погрозу в життя, посила­ється на провокацію, сп’яніння або втрату глузду як своє виправ­дання, вона повинна бути оштрафована на 12 пан.

Якщо хтось ображає свою країну чи селище, то він має сплати­ти нижчий вид штрафу, якщо він ображає свою касту або общи­ну — середній [вид штрафу], і якщо він ганьбить богів і священні місця — вищий вид штрафу.

Розділ 19. Образа діями. Напад

Образою дією вважається доторкання, нанесення ударів та за­подіяння ушкоджень.

Коли людина торкається рукою, брудом, попелом або пилом до тіла іншої людини нижче пупа, вона карається штрафом у 3 пани; так само, але нечистими речами — 6 пан; зі слиною, сечею, фека­ліями тощо — 12 пан. Якщо таке ж правопорушення вчинено вище пупа, штрафи подвоюються; якщо на голові, [стягуються] в чоти­рикратному розмірі.

Якщо таке ж правопорушення вчинено особами вищого рангу, то штрафи підлягають [сплаті] у подвійному розміру, а особам нижчого рангу — [сплачується] половина зазначених вище штрафів. Якщо таке ж правопорушення вчинено щодо жінок інших осіб, штрафи подвоюються.

Якщо правопорушення сталося через необережність, у стані алкогольного сп’яніння або у несвідомому стані, штрафи зменшу­ються вдвічі.

За захоплення людини за ноги, одяг, руки чи волосся наклада­ється штраф у розмірі понад 6 пан. Стискання, обхоплення руками, штовхання, перетягування або сидіння над тілом іншої особи кара­ються першим покаранням.

Утеча після того, як людина впала, карається половиною вище­зазначених штрафів.

Та кінцівка Шудри, якою він вдарив Брахмана, має бути відсічена.

За удари виплачується компенсація, а за дотик стягується поло­вина штрафу... Удари рукою караються штрафом у розмірі від 3 до 12 пан, а ногою — вдвічі більшим, ніж вищевказаний штраф. Якщо він замахується предметом, що завдає біль, то накладається штраф нижчого виду, а нанесення ударів, що створюють небезпеку для життя, карається середнім штрафом.

Якщо хтось завдає іншому біль без пролиття крові одним з на­ступних предметів: поліном, грудкою землі, каменем, залізом, пали­цею або мотузкою — стягується штраф у 24 пани. Якщо при цьому проливається кров, то штраф виражається у подвійному розмірі, за винятком випадку, коли крові мало.

Побиття людини майже до смерті, але без заподіяння крові, ламан­ня рук, ніг або зубів, відривання вуха чи носа або розривання тіла лю­дини, за винятком виразок чи наривів, карається першим покаранням.

Заподіяння рани в стегно або шию, поранення ока або травмуван­ня, яке перешкоджає прийому їжі, розмові або будь-яким іншим рухам тіла, карається не тільки найвищим штрафом, але також [винний] підлягає сплаті [постраждалому] такої компенсації, яка необхідна для його лікування.

Якщо натовп побив одного, то з кожного [учасника побиття] стягується нижчим штрафом [призначений за одноосібне побиття] у подвійному розмірі.

Учителі кажуть, що не слід порушувати справи щодо давніх бійок та нападів.

Каутілья ж вважає, що не може бути виправдання для того, хто спричинив зло.

Учителі кажуть, що у разі бійки той, хто перший звертається [до суддів, тобто обвинувач], виграє справу, бо той, хто не в змозі терпіти [завданої образи], звертається до судді першим.

Ні, каже Каутілья, той, хто звернувся першим, так само як і для того, хто прийшов згодом, свідчення свідків є вирішальними. За від­сутності свідків справу вирішують заподіяне ушкодження і сукуп­ність обставин, що спричинили сварку.

[Пограбування під час сварки]

Особа, яка вкраде що-небудь під час сварки, буде оштрафована на 10 пан. Знищення предметів малої вартості карається штрафом у розмірі вартості предметів, крім виплати [потерпілому] відповід­ної компенсації. Знищення великих речей з відшкодуванням вартос­ті речей і штрафом у подвійному розмірі. У разі знищення таких речей, як одяг, золото, золоті монети та посуд або товари, стягується штраф разом із вартістю предметів.

Заподіяння шкоди стіні будинку іншої людини шляхом посту­кування карається штрафом у 3 пани; за руйнування ж штраф ста­новить 6 пан.

Розділ 20. Азартні ігри, парі та інші правопорушення

[Різні правопорушення]

Щодо інших правопорушень:

Якщо особа не повертає в потрібне місце чи час майно, яке вона позичила чи найняла, або отримала на зберігання як депозит, сидить під тінню більше однієї з чвертю години, як це передбачено, ухиляється під приводом того, що він Брахман, він повинен бути покараний штрафом у розмірі 12 пан.

Коли особа не передає ввірене їй для передачі майно третій особі, тягне за руку дружину свого брата, має зв’язок з публічною жінкою, яку утримує інший, продає товар неналежної якості, знімає печатку з дверей будинку... на неї буде накладено штраф у розмірі 48 пан.

Коли особа незаконно привласнює доходи, які вона збирає як агент, силою порушує цнотливість вдови-самітниці, коли особа із касти чандалів торкається жінки-арійки, коли людина не біжить, щоб надати допомогу іншому, хто знаходиться у небезпеці або вті­кає без причини... накладається штраф у розмірі 100 пан.

Коли неуповноважена особа оглядає [злочинця] під присягою, виконує державну роботу, не будучи державним службовцем. ви­кликає аборт рабині за допомогою ліків, вона повинна бути покара­на першим покаранням.

Коли між батьком і сином, чоловіком і дружиною, братом і сес­трою, дядьком і племінником по материнській лінії або вчителем і учнем один залишає іншого, хоча жоден із них не є самітником; і коли особа залишає в центрі села іншу особу, яку вона привела ту­ди для своєї власної допомоги, стягується перший штраф.

Коли людина погрожує і кидає свого товариша посеред лісу, вона карається середнім штрафом.

Кожного разу, коли особи, які разом відправилися в якусь подо­рож, залишають одна одну, як зазначено вище, стягується половина вищезазначеного штрафу.

Якщо особа тримає або змушує тримати іншу особу в незакон­ному ув’язненні, звільняє ув’язненого з в’язниці, тримає або змушує іншу тримати в ув’язненні неповнолітнього, вона карається штра­фом у розмірі 1000 пан.

Розміри штрафів змінюються залежно від рангу відповідних осіб і тяжкості злочинів.

Милосердя має бути надано таким особам, як паломник, аскет, який займається покутою, хвора людина, будь-хто, хто страждає від го­лоду, спраги чи втоми від подорожі, сільський житель із сільської міс­цевості, будь-хто, хто багато постраждав від покарання, жебрак.

Слід поважати осіб, які відзначаються своєю вченістю, розу­мом, хоробрістю, високим походженням або чудовими справами.

КНИГА 4 УСУНЕННЯ ПЕРЕПОН [НА ШЛЯХУ ДО СУСПІЛЬНОГО ПОРЯДКУ]

Розділ 6. Про затримання злочинців за підозрою, на місці зло­чину і за непрямими доказами

...Затримання за підозрою [повинно відбуватись] на підставі викраденої речі або дій, що вказують на злочин.

Цих та інших осіб можна запідозрити як убивць, або грабіжни­ків, або злочинців, винних у незаконному привласненні скарбів чи депозитів, або як будь-якого іншого роду шахраїв, які живуть нечес­тивими засобами таємно:

- особи, чия сім’я живе за рахунок мізерної спадщини;

-..які часто змінюють своє місце проживання, касту та імена не тільки себе, але й своєї родини (готри);

- які приховують власні захоплення та покликання;

- такі, які зловживають вживанням м’яса, п’янких напоїв та їжі взагалі, а також у вживанні пахощів, вінків, дорогого одягу та прикрас;

- такі, хто роблять занадто багато витрат;

- мають прихильність до гетер, гравців та утримувачів кабаків;

- які часто залишають місце проживання;

- комерційну операцію, подорож або пункт призначення яких важко зрозуміти;

- які мандрують поодинці такими відлюдними місцями, як ліси та гірські масиви;

- які проводять таємні зустрічі в самотніх місцях поблизу або далеко від свого місця проживання;

- такі, які відразу таємним чином вживають заходів для лікуван­ня отриманих ними поранень;

- які завжди ховаються [перебувають] всередині свого дому;

- які надмірно прив’язані до жінок;

- які завжди з цікавістю збирають інформацію про жінок і влас­ність інших.

- які тиняються в темряві за стінами або під завісами;

- які купують рідкісні або підозрілі предмети в підозрілий час або в підозрілому місці.

- чия каста і професія дуже низькі;

- які змінюють зовнішність або наносять різні кастові ознаки;

- які змінюють свої родові звичаї під фальшивими приводами;

- які мають погану славу [хто вже вчиняли злочини раніше];

-.такі, які побачивши градоначальника і головного сановни­ка ховаються або тікають;

- хто боїться, перебуваючи на самоті;

- які демонструють надмірне збудження або прискорене серце­биття;

- обличчя якого бліде і сухе, а голос нечіткий і запинається;

- які завжди перебувають в компанії з озброєними людьми;

- або які зберігають загрозливий вигляд.

[Вилучення краденого]

Щодо затримання злочинців на місці:

Інформація про втрачені чи викрадені предмети, якщо ці пред­мети не виявлені, надається тим, хто торгує подібними предметами. Торгівці, які приховують товари, про втрату яких вони вже отрима­ли інформацію, будуть засуджені як співучасники. Якщо буде вияв­лено, що вони не знали про втрату, вони можуть бути виправдані.

Жодна особа не має права, не надавши інформацію інспектору з торгівлі, закладати або купувати для себе будь-які старі або вжи­вані речі.

Отримавши інформацію про продаж чи заставу старих речей, наглядач запитує власника, звідки він їх узяв. Він може відповісти: це було успадковано; отримано від третьої особи; куплено самос­тійно; або зроблено на замовлення; або це таємна застава; він може точно вказати час і місце, коли і де вони [старі речі] з’явились. Або він може надати докази щодо ціни. за яку їх було придбано. Якщо його свідчення щодо попередніх обставин статті буде визнано прав­дивим, він підлягає звільненню.

Якщо буде встановлено, що предмет, про який йде мова, втра­чений іншою особою, чиї показання щодо попередніх обставин пред­мета жодним чином не відрізняються від попереднього, предмет вважається таким, що належить тій особі, яка давно володіє ним і чиє життя дуже чисте.

Власник предмета, про який йде мова, може посилатися на те, що цей предмет позичений чи найнятий, переданий під заставу чи депозит під печаткою, або отриманий від певної особи для роздріб­ного продажу.

Якщо він доведе своє твердження перед суддею, він повинен бути звільнений...

...якщо особа, у якої була вилучена річ, втрачена іншою осо­бою, вважає, що вона прийняла річ як подарунок від третьої особи, вона повинна підтвердити це, і представити як свідків не лише тих, хто дав і спонукав дати річ, а й ті, хто, будучи посередниками, охо­ронцями, пред’явниками чи свідками, організували передачу речі.

У разі виявлення в особи речі, яка, як вона стверджує, була ви­кинута, загублена або забута третьою особою, вона повинна довес­ти свою невинуватість, надавши докази щодо часу, місця та обста­вин знаходження речі. В іншому випадку вона зобов’язана повернути річ, крім того, сплатити штраф у розмірі її вартості; або особа може бути покарана як злодій.

[Непрямі докази]

Щодо затримання злочинців за непрямими доказами:

У випадках злому та крадіжки такими [непрямими доказами] є зовнішні фактори: вхід і вихід через інші двері; виламування две­рей спеціальними пристосуваннями, розбивання вікон з гратами або без них, зривання даху в будинках, що складаються з верхнього по­верху, підйом і спуск наверх; руйнування стіни; викопування тунелів; такі засоби, необхідні для винесення таємно накопичених скарбів, ін­формація про які може бути зібрана лише з внутрішніх джерел; ці та інші допоміжні обставини зношення, пізнавані всередині.

.і внутрішні фактори: будь-яка особа жалюгідного вигляду, присутня під час події, пов’язана з шахраями чи злодіями та володіє такими знаряддями, які необхідні для крадіжки; жінка, яка народила­ся в бідній сім’ї або яка є повією; ті, хто займається ганебними про­фесіями; будь-яка особа, яка страждає від надмірного сну або страж­дає від нестачі сну; будь-яка особа, яка демонструє ознаки втоми, або чиє обличчя бліде та сухе, з затинанням і нечітким голосом, і яка, можливо, спостерігає за рухами інших або надто ридає... будь-яка особа, чиє тіло, схоже, було подряпано або поранено з розірваним одягом; будь-який, чиї ноги та руки мають ознаки ран та подряпин; будь-хто, чиє волосся та нігті або сповнені бруду, або щойно злама­ні: будь-який, хто щойно викупався та вимазав своє тіло сандалом; будь-який, хто намазав своє тіло олією і щойно вимив руки та ноги; будь-який, чиї сліди можна ідентифікувати з тими, які були зробле­ні біля будинку під час входу чи виходу; будь-який, чиї зламані фрагменти гірлянд, сандалій або сукні можна ідентифікувати з тими, що викинуті в будинку або біля нього під час входу чи ви­ходу; будь-яка особа, запах поту чи напоїв якої можна визначити по фрагментах одягу, викинутих у будинку або поблизу нього, — ці та інші особи підлягають огляду...

Розділ 8. Допит словесний та за допомогою тортур

Незалежно від того, чи є обвинувачений сторонньою людиною чи родичем позивача, його свідок захисту повинен у присутності скар­жника запитати про країну, касту, сім’ю, ім’я, професію, майно, друзів і місце проживання обвинуваченого. Дані відомості слід зіставити з показаннями обвинуваченого. Потім слід запитати обвинуваченого щодо справ, вчинених ним у день, що передував [злочину], а також місця, де він перебував у ніч до затримання. Якщо при цьому стануть очевидними факти, що вказують на невинуватість, він повинен вважа­тися виправданим. В інакшому разі слід застосовувати тортури.

Особи, які звинуватили невинуватого в крадіжці або приховали злодія, самі несуть покарання за крадіжку.

Якщо обвинувачений у крадіжці доведе на свій захист ворож­нечу чи ненависть заявника до себе, він підлягає виправданню.

Будь-яка особа, яка тримає невинувату людину під вартою, має бути покарана першим штрафом.

Вина підозрюваного встановлюється шляхом пред’явлення та­ких доказів, як знаряддя, якими користувався обвинувачений, його спільники чи підбурювачі, викрадене, а також [свідчення] будь-яких посередників, які були залучені до продажу чи придбання викраде­ного. Достовірність вищезазначених доказів також перевіряється як на місці крадіжки, так і на місцях, пов’язаних із зберіганням і роз­повсюдженням викраденого.

Коли таких доказів немає і коли обвинувачений багато плаче, він вважається невинуватим. За випадкову присутність на місці кра­діжки або за випадкову схожість із справжнім злодієм за зовнішніс­тю, одягом, зброєю чи за володіння предметами, подібними до ви­краденого, або за перебування поблизу викраденого... хоча особа є невинуватою, часто визнають злодієм. Тому слід наполягати на представленні незаперечних доказів [і, отже, покарання буде при­значено лише тоді, коли звинувачення проти обвинуваченого є ціл­ком доведеними].

Людина, яка вчинила незначний злочин, дитина, старий, хво­рий, п’яний, божевільний, хто страждає від голоду, спраги або до­вгого шляху, що з’їв занадто багато, такий, який сам зізнався, або безсилий не повинні бути піддані тортурам.

Тортури можна застосовувати до того, у злочині якого є впевне­ність, але не до вагітної жінки або тієї, яка нещодавно народила, менше 1 місяця після пологів. Катування жінок повинні становити половину встановленої норми або лише словесний допит.

Допустимим є 4 види тортур: 6 видів ударів палицею, 7 видів ударів батогами, 2 види підвішування та вливання води в ніс.

Для особливо небезпечних злочинців існує 18 видів тортур. 12 уда­рів тонким свіжим очеретом, 2 удари по стегну, 20 ударів трости­ною., 32 удару по долонях і підошвах стопи,...2 види підвішування, проколювання руки голкою, спалювання одного суглоба пальця.

Тортури слід проводити так, щоб щоразу був проміжок в 1 день. Особа, яка раніше вчинила злочин і яка відмовляється від того, що було нею визнане, яка сховала річ, особа, яку затримано на підставі даних, що свідчать про злочин, або з викраденою річчю, що посягну­ла на скарбницю царя. може бути піддана повним, окремим і по­вторним тортурам відповідно до указу царя.

Якою б не була природа злочину, жодного злочинця-Брахмана не можна піддавати тортурам. Обличчя засудженого-Брахмана по­винно бути тавровано таким чином, щоб залишити слід, що вказує на його злочин: якщо він вчиняє крадіжку, то тавро робиться у ви­гляді собаки, якщо він убивця — у вигляді безголового тіла, якщо чинить перелюб із дружиною вчителя — у вигляді жіночого стате­вого органу і якщо він пиячить — у вигляді прапору виноробів.

Брахмана, який вчинив злочин і носить рану від накладеного тавра, цар повинен вигнати з країни або віддати довічно на роботи в копальнях.

Розділ 9. Нагляд за всіма відомствами

Збирачі податків та представники виконавчої влади повинні на­самперед припиняти [незаконні дії] наглядачів та їх підлеглих.

Ті, хто викраде цінний предмет або дорогоцінний камінь з ко­пальні або місць обробки, будуть обезголовлені. Ті, хто викрадають звичайні предмети або предмети першої необхідності з майстерень або предмети невеликої вартості, будуть покарані першим штрафом.

Тих, хто викрадає з майстерень або з царських комор предмети вартістю від 1/16 до % пана, буде оштрафовано на 12 пан; предмети вартістю від % до /г пани, 24 пана; предмети вартістю від /г до % па­на, 36 пан; і предмети вартістю від % до 1 пана, 48 пан.

Ті, хто вилучає предмети вартістю від 1 до 2 пан, будуть покарані першим штрафом; вироби вартістю від 2 до 4 пан — середнім; і пред­мети вартістю від 4 до 8 пан з найвищим [штрафом] Ті, хто викрадуть предмети вартістю від 8 до 10 пан, будуть засуджені до смерті...

Коли будь-яка особа, окрім державного службовця, краде про­тягом дня з полів, дворів, підготовлених для обмолоту зерна, будин­ків чи крамниць такі товари, як сировина, промислові вироби чи предмети першої необхідності, вартістю від 1/16 до % пана він по­винен бути оштрафований на 3 пани або проведений вулицями, його тіло буде вимазано коров’ячим гноєм.

Якщо будь-яка особа викрадає предмети вартістю від % до /г пан, вона повинна бути оштрафована на 6 пан, або їй можуть пого­лити голову, або її можуть вислати.

Якщо особа краде предмети вартістю від /г до % пан, її оштра­фують на 9 пан, або її можуть провести вулицями, обмазавши її тіло коров’ячим гноєм чи попелом, або вдягнути пояс [або намисто з гли­няних предметів] навколо його талії [ганебний обряд]. Якщо особа краде предмети вартістю від Уз до 1 пани, її оштрафують на 12 пан, або її можуть поголити, або її можуть вислати. Якщо людина вкраде товари вартістю від 1 до 2 пан, вона повинна бути оштрафована на 24 пан, або їй можуть поголити голову. або її можуть вислати.

Якщо особа викрадає предмети вартістю від 2 до 4 пан, вона ка­рається штрафом у розмірі 36 пан; предмети вартістю від 4 до 5 пан, 48 пан: предмети вартістю від 5 до 10 пан, з першим штрафом; предмети вартістю від 10 до 20 пан зі штрафом у розмірі 200 пан; предмети вартістю від 20 до 30 пан зі штрафом у розмірі 500 пан; предмети вартістю від 30 до 40 пан зі штрафом 1000 пан; і предмети вартістю від 40 до 50 пан, він буде засуджений до смерті.

Якщо викрадення відбувається силою вдень або вночі між двома частинами ночі, то штрафи стягуються в подвійному розмірі [проти зазначеного вище]...

Коли господар дому, наглядач. видає або використовує несан­кціоновані накази чи печатки, його слід покарати першим, середнім або найвищим покаранням або він може бути засуджений до смерті або покараний в будь-який інший спосіб відповідно до тяжкості його злочину.

Коли суддя погрожує, б’є, висилає або несправедливо змушує мовчати будь-кого з учасників суперечки в своєму суді, він повинен бути спочатку покараний першим покаранням. Якщо він зведе на­клеп або образить будь-кого з них, покарання подвоюється.

Якщо [суддя] не опитує того, кого слід спитати, питає кого не слід, залишає поза увагою того, кого він опитав, вкладає йому в уста те, що він повинен сказати, нагадує йому про те, що слід сказати, або допомагає йому, слід з нього стягувати середній вид штрафу.

Якщо суддя не опитує належного свідка та опитує неналежно­го, затягує справу за допомогою того, що цієї справи не стосується, нечесним чином її перекручує., намагається уникати свідчень, які б допомогли справі, надає підтримку свідкам своєю думкою. то на нього слід накласти найвищий вид штрафу. Якщо він повторить правопорушення, він повинен бути покараний подвійним штрафом і звільнений.

Якщо суддя чи представник виконавчої влади накладає грошо­вий штраф на особу, яка не підлягає штрафу, то він має бути пока­раний шляхом стягнення накладеної ним суми у подвійному розмі­рі. Якщо він [за необхідності накладення штрафу] накладає недостатній чи надмірний штраф, то з нього належить стягнути не­достатню або зайву суму у восьмикратному розмірі.

Якщо суддя незаконно призначає тілесне покарання, він сам по­винен був піддати такому або відкупитися, сплативши подвійну вар­тість викупу.

Коли суддя фальсифікує будь-яку правдиву суму або оголошує як правдиву будь-яку суму, яка є неправдивою, він повинен бути оштрафований у вісім разів на цю суму.

Якщо посадова особа випускає ув’язнених із місця ув’язнення у цивільних справах або виганяє з в’язниці людину у ланцюгах або змушує перешкоджати в’язням у таких їхніх повсякденних заняттях, як сон, сидіння, їжа чи випорожнення, то стягується штраф понад 3 пани, як і з того, хто підбурює до цього.

Коли будь-яка особа випускає або змушує випускати боржників з ув’язнення, вона повинна бути не тільки покарана середнім пока­ранням, але також буде змушена сплатити борг, який має сплатити злочинець.

За сприяння втечі з в’язниці державних злочинців [покарання виражається] у конфіскації всього майна та смертної кари.

Коли начальник в’язниці кидає будь-яку особу під варту без ого­лошення підстав..він повинен бути оштрафований на 24 пани; коли він піддає будь-яку особу несправедливим тортурам, 48 пан; коли він переводить в’язня в інше місце або позбавляє в’язня їжі та води, 96 пан; коли він вимагає або отримує хабарі від ув’язненого, він по­винен бути покараний середньою карою; коли він заб’є в’язня до смерті, його оштрафують на 1000 пан.

Коли хтось зґвалтує полонену, рабиню або наймичкою в ув’язнен­ні, він повинен бути покараний першим покаранням; коли він зґвалтує дружину злодія або будь-якої іншої людини, яка померла під час епіде­мії, він повинен бути покараний найсерйознішим покаранням; і коли він ґвалтує жінку-арійку у в’язниці, він буде покараний найвищою мірою.

Коли злочинець, якого тримають у в’язниці, гвалтує жінку-арійку [яка перебуває] в тому ж ув’язненні, він буде засуджений до смерті тут же.

Коли офіцер гвалтує жінку-арійку, яку заарештували за несвоє­часне пересування вночі (аіжщадіїша), його також слід повісити на місці; коли подібний злочин вчинено над жінкою, яка перебуває в раб­стві, злочинець карається першим покаранням.

(Офіцер), який змушує в'язня втекти з камери, не зламавши її, має бути покараний середньою мірою. (Офіцер), який змусить ув'язненого втекти з камери, зламавши її, буде засуджений до смер­ті. Коли він випустить в'язня з в'язниці, він буде страчений, а його майно конфісковано.

Розділ 10. Штрафи замість [призначеного] членоушкодження

Коли державні службовці вперше вчиняють такі злочини, як по­рушення священних установ або кишенькові крадіжки, встановлю­ється покарання: за перший злочин — відрізання переднього суглоба вказівного пальця або штраф у розмірі 54 пана; за другий злочин — відрізання всього пальця або штраф у 100 пана; за третій — відру­бування правої руки або штраф у 400 пана. При вчиненні четверто­го злочину може бути призначена [проста] смертна кара...

За викрадення речей незначної цінності, що належать робітни­кам, майстрам, жонглерам або аскетам, стягується штраф у 100 пана, а при викраденні більш цінних речей та землеробських знарядь — 200 пана.

Якщо хтось проникає в місце, доступ до якого перегороджений, або ж тікає, викравши через отвір у стіні що-небудь приховане, то йому слід перерізати сухожилля задньої частини ніг або стягується штраф 200 пана.

Якщо викрадають візок, човен або дрібну худобу, то за це слід відрізати одну ногу або штраф у 300 пана.

Якщо сприяють злодію або перелюбу, то жінці, [що є спільни­цею у крадіжці] або тій, яка віддається перелюбнику, відрізаються вуха та ніс, або ж з неї стягується штраф у 500 пана. З чоловіка [що є спільником у крадіжці] стягується штраф у подвійному розмірі.

Якщо хтось викрадає одну голову великої худоби, раба або раби­ню або ж продає майно, знайдене на трупі, то йому відрубують оби­дві ноги або стягується штраф 600 пана.

Якщо хтось ударяє рукою або ногою осіб, які належать до вищих каст, або осіб, які заслуговують на повагу, а також якщо хтось підій­мається на колісницю або верхову тварину володаря, то за це слідує відрубування однієї руки і однієї ноги або ж штраф у 700 пана.

Якщо Шудра видає себе за Брахмана, якщо хтось викрадає майно богів, виявляє ненависть до царя чи позбавляє когось обох очей, то він повинен бути засліплений за допомогою отруйної мазі або сплатити штраф у 800 пана.

Якщо хтось звільняє злодія або перелюбника, пише [при оголо­шенні урядового розпорядження] його неповністю або додає щось від себе, якщо хтось викрадає дівчину або рабиню разом з її прикрасами, якщо хтось вчиняє шахрайство з золотом або продає неїстівне м’ясо, то за це слідує відрубування лівої руки та обох ніг або штраф у 900 пана.

За продаж людського м’яса призначається смертна кара.

Якщо хтось привласнює худобу, зображення людей, поля, бу­динки, гроші, золото, дорогоцінне каміння або зерно, що належать богам [тобто присвячені богам], то на нього накладається вищий вид штрафу сахаса або проста смертна кара [без катування]...

Узявши до уваги людину [що вчинила злочин], сам злочин, причи­ну його, його тяжкий або легкий характер, його наслідки у цьому та майбутньому, а також час та місце, представник виконавчої влади, що стоїть між царем і підданими, повинен розуміти при призначенні пока­рання, [які види його слід застосовувати]: вищі, нижчі або ж середні.

Розділ 11. Проста і кваліфікована смертна кара

Той, хто вбив людину під час сварки, піддається страті із засто­суванням катування. Якщо постраждалий помре за тиждень, то [вбивця] має бути страчений простим способом. Якщо поранений помре протягом двох тижнів, злочинець карається найвищою мірою штрафу. Якщо поранений помре протягом місяця, правопорушник буде змушений сплатити не тільки штраф у розмірі 500 пан, але й відповідну компенсацію [загиблим].

Коли людина ранить іншу зброєю, вона повинна заплатити най­вищий штраф; коли вона це робить у нетверезому стані, їй відруба­ють руку; і коли вона спричинить миттєву смерть, буде страчена.

Якщо особа спричиняє аборт під час вагітності ударами, ліками або роздратуванням, накладаються відповідно найвище, середнє та перше покарання.

Ті, хто спричиняють насильницьку смерть чоловікам чи жінкам, або ті, хто має звичку часто зустрічатися з повіями, ті, хто завдають несправедливих покарань іншим, ті, хто поширюють неправдиві чи презирливі чутки, хто нападає або перешкоджає мандрівникам на їхньому шляху, хто вчиняє злам, або хто краде або завдає шкоди царським слонам, коням або бійні, буде повішений.

Той, хто спалює або виносить трупи вищевказаних злочинців, підлягає такому ж покаранню або сплачує найвищий штраф.

Якщо хтось надає злодіям або вбивцям допомогу їжею, жит­лом, знаряддями, вогнем, порадою чи посередництвом, то за це на­кладається вищий вид штрафу...

Жінок та дітей злодіїв та вбивць, які не є їх спільниками, слід відпускати; якщо ж вони беруть участь [у злочинах], то їх слід при­тягати до відповідальності.

Якщо хтось посягає на державну владу, проникає до гарему царя, підбурює лісові племена чи ворогів чи влаштовує заколот серед меш­канців укріпленого міста [або окремих областей] або ж серед війська, то він повинен бути страчений шляхом спалення живцем.

Брахмана, який вчинив такий злочин, слід утопити.

Убивця матері, батька, сина, брата, вчителя чи аскета повинен бути страчений шляхом спалення., якщо він образить когось із вищезаз­начених осіб, йому відріжуть язик; якщо він вкусить будь-яку кінцівку цих осіб, він повинен бути позбавлений відповідної кінцівки.

Якщо людина навмисне вбиває іншу людину або викрадає стадо худоби, їй відрубують голову. Стадом великої рогатої худоби вважа­ється не більше десяти голів.

Якщо хтось пошкоджує зрошувальну споруду, що містить воду, то його слід утопити дома у воді. Якщо ушкоджується споруда без води, то за це накладається вищий вид штрафу.

Людину, яка дає отруту, і жінку, яка вбила чоловіка, слід втопи­ти, за винятком випадку, коли жінка є вагітною. Якщо ж [жінка вчи­нила злочин] у стані вагітності, [то її слід втопити] через місяць після пологів.

Жінку, яка вбила чоловіка, своїх батьків чи свою дитину, палійку, отруйницю або зломницю слід віддати на затоптування худобою.

Палій пасовищ, полів, току, будинків, товарів, а також лісів, у яких знаходяться слони, має бути спалений.

У того, хто ганьбить царя, видає державні таємниці, чинить під­ступи проти царя, а також у того, хто викрадає їжу з кухні Брахма­на, слід відрізати язик.

Якщо хтось викрадає наступальну чи оборонну зброю, він по­винен бути розстріляний стрілами, якщо це не воїн.

Якщо ж воїн, то з нього слід стягнути найвищий вид штрафу.

У того, хто каструє людину, відріжуть статевий орган.

За пошкодження язика та носа належить відрубати пальці.

Ці покарання, пов’язані з катуваннями, вказані у книгах великих мудреців. У злочинах менш тяжких правильним визнається простий вид страти.

Розділ 12. Про зґвалтування дівчини

За позбавлення цноти дівчини однакової касти, у якої не почалися місячні, належить відрубати руку або ж накласти штраф у 400 пана. Якщо дівчина при цьому помре, то винний має бути страчений.

Тому, хто позбавляє цноти таку, у якої почалися місячні, слід відрубати середній палець, або ж з нього стягується штраф у 200 пана, і він зобов’язаний сплатити батькові компенсацію.

Жоден чоловік не повинен вступати в статеві стосунки з жін­кою проти її волі.

Той, хто позбавить цноти дівчину з її згоди, повинен заплатити штраф у розмірі 54 пани, а сама дівчина заплатить штраф у розмірі половини суми...

Якщо дівчина мала періоди місячних протягом 3 років, то не за­бороняється рівному з нею за становищем жити з нею. В разі якщо [вона не виходить заміж] після зазначеного терміну, хоч і стала на­реченою, то з нею може жити і нерівний.

Якщо хтось, при сватанні вказавши на одного чоловіка, видає дів­чину заміж за іншого, то за це належить сплатити штраф у 200 пана.

Якщо [чоловіку] показують одну дівчину, але потім видають за нього іншу, то стягується штраф у 100 пана, якщо [друга дівчина] є рівного, і в подвійному розмірі, якщо вона нижчого становища.

З самої нареченої 5 стягується штраф у 54 пани, втрачається право викупу та відшкодовуються весільні витрати. За подібні дії, вчинені повторно, належить сплатити штраф у подвійному розмірі.

Будь-яка жінка, яка підбурює чоловіка до статевого акту з дів­чиною проти її волі, повинна не тільки заплатити штраф у 100 пан, але й забезпечити належну плату за шлюб дівчини.

Жінка, яка за власним бажанням підкориться чоловікові, буде рабинею царя.

За вчинення статевого акту з жінкою за межами села або за по­ширення неправдивих відомостей про такі речі накладається по­двійний звичайний штраф.

Якщо хтось заволодіє дівчиною насильно, то належить сплати­ти штраф у 200 пана, а якщо із золотом [тобто дівчина з майном] — найвищий вид штрафу. Якщо декілька осіб викрадають дівчину, кожен з них має бути покараний, як зазначено вище...

Той, хто відпустив перелюбника, отримавши золото, пови­нен сплатити штраф у восьмикратній вартості золота [яке він от­римав].

[Порушення подружньої вірності може бути підтверджене таки­ми обставинами, як]... викрадення, будь-які сліди, зроблені на тілі винних, висновок знавців щодо розгляду обставин або заяви жінок, причетних до цього.

Коли чоловік рятує жінку від ворогів, лих чи повеней, або рятує життя жінці, покинутій у лісі, покинутій у голоді чи викинутій, як мертвій, він може мати стосунки з нею, як було домовлено під час порятунку.

Розділ 13. Покарання за порушення справедливості

Той, хто спонукає Брахмана скуштувати будь-яку заборонену їжу чи напій, буде покараний найвищою мірою. Той, хто спонукає Кшатрія зробити те саме, буде покараний середнім покаранням; щодо Вайшії — нижчий вид покарання, щодо Шудри — 54 пана.

Ті, хто самі добровільно споживає все, що заборонено, в якості їжі чи напоїв, повинні бути вигнані з касти.

Якщо хтось вдирається в чужий будинок вдень, то за це накла­дається нижчий вид штрафу, якщо вночі — середній вид. Якщо ж хто вдирається [в чужий будинок] вдень чи вночі зі зброєю, то за це на­лежить сплатити вищий вид зазначеного штрафу.

Коли жебраки, рознощики, недоумкуваті чи божевільні намага­ються увійти в дім силою, або коли сусіди силоміць проникають у дім у небезпеці, вони не повинні бути покарані, якщо такий вхід спеціально заборонений.

Якщо хтось перелазить через огорожу свого власного будинку після опівночі, то за це накладається нижчий вид штрафу. Якщо ж хто перебирається через огорожу чужого дому, то за це слід сплати­ти середній вид того ж штрафу...

Усе, що людина намагається зробити іншим за допомогою чак­лунства, [практично] буде застосовано до самого виконавця. Чак­лунство лише для того, щоб викликати любов у байдужої дружини, у дівчини її коханцем або у чоловіка його дружиною, не є образою. Але якщо це завдає шкоди іншим, виконавця слід покарати серед­нім покаранням.

Якщо чоловік застосовую чаклунство, щоб завоювати сестру свого батька чи матері, дружину дядька по материнській лінії чи на­ставника, свою власну невістку, доньку чи сестру, йому мають від­різати кінцівку, а також бути карати смертю, тоді як будь-яка жінка, яка підкориться такому злочинцеві, також отримає подібне пока­рання. Будь-яка жінка, яка підкоряється рабу, служниці чи найманій робітниці, має бути покарана аналогічно.

Якщо Кшатрій дозволяє собі недозволені зносини з Брахманкою, яка не знаходиться під охороною, то він сплачує вищий вид штрафу, якщо Вайшія — то у нього конфіскується все майно, і якщо Шуд­ра — то він повинен бути спалений, будучи оповитим соломою.

Якщо хтось дозволяє собі зносини з дружиною царя, то завжди [винуватець] має бути зварений в казані.

Чоловіка, який вчиняє перелюб із жінкою з нижчої касти, буде вигнано з клеймом на лобі або понижено до тієї ж касти.

Шудра або чандал, які вчинили перелюб із жінкою нижчої касти, мають бути страчені, тоді як жінці мають відрізати вуха та ніс.

Подружня зрада з відлюдницею карається штрафом у розмірі 24 пани, тоді як відлюдниця, яка підкорилася, також сплатить ана­логічний штраф.

Чоловік, який вступає в статеві зносини з іншим чоловіком, також повинен сплатити перший найвищий штраф.

Kautilya. Arthashastra. Translated by R. Shamasastry. Bangalore: Government Press, 1956, 529 p.

https://archive.org/details/in.ernet.dli.2015.276669/mode/2uphttps://www.wisdomlib.org/hinduism/book/kautilya-arthashastra