16.3. Основні види податків Європейського Союзу.

Основні види податків ЄС можна представити у вигляді наступної класифікації: сільськогосподарські податки; митні збори; ПДВ; прибутковий податок з фізичних осіб, що працюють в апараті ЄС.

Сільськогосподарські податки. Сільськогосподарські податки встановлюються переважно на сільськогосподарську продукцію, що імпортується і експортується. Вони розглядаються як засіб проведення єдиної сільськогосподарської політики і власне джерело бюджету ЄС. Такий підхід спочатку знайшов своє закріплення в рішеннях Ради про фінансування загальної сільськогосподарської політики ЄС і про створення спільних ринків хлібних злаків, м\'яса птиці, свинини, яєць, фруктів, овочів і вина. Суть сільськогосподарського податку на продукцію, що імпортується, може бути розкрита на прикладі податку на імпорт зерна: податок стягується із зерна, що імпортується, якщо світові ціни нижчі за ціни, пропонованих виробниками зернових культур держав-членів ЄС. Податок є різницею суми між ціною виробників в ЄС і ціною імпортного зерна. Таким чином, забезпечується дохід до бюджету ЄС, захищаються інтереси виробників в ЄС і спільний ринок зернових культур, що встановлений і регламентується рішеннями Ради. Податок на сільськогосподарську продукцію, що експортується, має своєю метою, окрім забезпечення прямих надходжень до бюджету ЄС, утримувати держави-члени в рамках єдиної аграрної політики ЄС. Сума, що стягується як податок, є різницею між світовими цінами (які в цьому випадку вище за ціни ЄС) і узгодженим рівнем цін в ЄС на цю продукцію.

Особливість податків на сільськогосподарську продукцію, що імпортується і експортується, полягає в тому, що сфера їх застосування і ставки визначаються в рамках механізму єдиної аграрної політики, а порядок їх обчислення і сплати регулюється Митним кодексом ЄС. По своїй суті ці податки — митні збори на продовольчі товари.

Сільськогосподарські податки можуть використовуватися також і для введення обмежень на виробництво певних видів продукції.

Митні збори. Митні збори є другим видом обов\'язкових платежів, що складають систему «власних ресурсів» ЄС. Вони виконують переважно протекціоністську функцію і встановлюються, як правило, у формі антидемпінгових і компенсаційних мит.

Митні збори встановлюються на зовнішніх кордонах ЄС відносно товарів, що імпортуються і експортуються, і визначаються з урахуванням наступних характеристик: 1) тарифікації товарів; 2) походження товарів; 3) кількості товарів; 4) митній вартості товарів; 5) тарифної ставки.

Тарифікація товарів здійснюється на основі Комбінованої номенклатури товарів, де кожен вид товару має відповідний код. Походження і митна вартість товарів визначаються в Митному кодексі ЄС (ст. 24, 29, 31). Тарифні ставки встановлюються відповідно до Єдиного митного тарифу.

Правову основу застосування митних зборів складає обширне законодавство ЄС, міжнародні угоди ЄС про свободу торгівлі і Генеральна угода по тарифам і торгівлі (ГАТТ). Фактично митне право ЄС є витягами і навіть обширними запозиченнями з актів міжнародного митного права і, перш за все, з ГАТТ. Це видно не тільки при текстовому порівнянні відповідних правових актів, але і з практики їх застосування. Наприклад, у випадку, якщо митну вартість товарів неможливо визначити відповідно до положень Митного кодексу ЄС, то питання вирішується на основі принципів ГАТТ.

Податок на додану вартість. Податок на додану вартість (ПДВ) є найбільш перспективним з погляду фінансування діяльності ЄС.

Наявність ПДВ в податковій системі держави є обов\'язковою умовою її приєднання до Європейського Союзу, оскільки фінансові надходження від податку на додану вартість складають одне з основних джерел формування бюджету ЄС. ПДВ встановлюється в державах-членах, які і визначають розмір його податкової ставки в межах, визначених законодавством ЄС.

Доходи, що надходять від ПДВ до бюджету Європейського Союзу, являють собою встановлену рішенням Ради єдину процентну надбавку до ставки ПДВ в державах-членах.

Застосування ПДВ до поставок товарів на території держав-членів можливо лише при дотриманні ряду умов, перелік яких закріплюється в законодавстві ЄС, зокрема в Шостій директиві про ПДВ: 1) товари, що поставляються повинні бути об\'єктом ПДВ і не входити в перелік товарів, що не підлягають обкладенню даним податком; 2) постачання товарів повинне здійснюватися особою, що має статус платника податків; 3) постачання товарів повинне бути частиною економічної діяльності особи, що має статус платника податків; 4) постачання товарів повинне здійснюватися або плануватися на основі зворотного задоволення.

Застосування ПДВ відносно товарів, що перетинають кордони держав-членів усередині ЄС, здійснюється за місцем призначення товару, тобто в країні, куди він ввезений. Платником є особа, якій товар був поставлений як імпорт. Виняток становлять деякі види товарів (товари, що купуються через пошту, і деякі інші, відносно яких діє принцип сплати ПДВ по місцю «виробництва»).

Застосування ПДВ відносно товарів, що імпортуються з країн, що знаходяться поза межами кордонів митної території ЄС, здійснюється відповідно до процедури, аналогічної процедурі стягування митного збору з товарів, що імпортуються.

Прибутковий податок з фізичних осіб. Прибутковий податок з фізичних осіб, що працюють в апараті ЄС, є четвертим податковим джерелом бюджету ЄС. Цей податок був установлений Протоколом про привілеї і імунітет ЄС 1965 р. і передбачає, що посадовці та інші службовці ЄС «підлягають обкладенню на користь Співтовариств податком на заробітну плату і винагороди, що виплачуються їм Співтовариствами» (ст. 13).

Механізм і порядок стягування прибуткового податку визначається Регламентом Ради. Податок стягується за прогресивною шкалою в розмірі від 5 до 45% і поступає в дохід ЄС. Відповідно до ст. 13 Протоколу про привілеї і імунітет ЄС посадовці і службовці ЄС звільняються від сплати національних податків з винагород та інших виплат, здійснюваних ЄС. Аналогічне положення було закріплене в окремих протоколах, раніше прийнятих до договорів про ЄОВС, ЄЕС і Євроатом.