<<
>>

Політика диференціації грошових доходів населення України як наслідок економічного зростання

Протягом останніх трьох років ми спостерігали низький рівень трудових доходів, що призвело до зниження якості життя широких верств населення, міграції активної частини населення, неповного використання трудового потенціалу, зниження ролі праці.

Реформування пенсійної політики, стабільність процесу інфляції, підвищення рівня прожиткового мінімуму, економічне зростання створило об’єктивні умови для підвищення реальних доходів населення, зокрема заробітної плати, збільшення її частки у сукупних доходах населення. Проте загальний рівень фактичних доходів у країні залишається низьким.

У міжнародній практиці політика доходів (регулювання витрат) є одним з класичних напрямів антиінфляційної політики, комплекс державних заходів, спрямованих на врегулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення непомірного зростання цін.

Сутність політики доходів полягає у прямому сібмеженні зростання цін і заробітної плати, а також використання економічних стимулів або санкцій з метою утримання їх зростання в певних межах.

Політика доходів створює подвійний вплив на інфляцію. Обмежуючи розміри підвищення цін і заробітної плати, політика доходів зменшує зростання витрат на виробництво товарів, ціни яких включають такі величини. Це перешкоджає саморозвитку інфляційних процесів і стримує їхню інтенсивність. Водночас отримання зростання цін на товари і заробітної плати визначає динаміку доходів населення, що сприяє обмеженню платоспроможного попит)\'. Тому політика доходів часто використовується поєднано з напрямами дефляційної політики, сукупності заходів, здійснюваних державою з метою отримання інфляції та оздоровлення платіжного балансу (система показників, які характеризують співвідношення між сумою фактичних грошових надходжень із-за кордону та сумою платежів іншим державам за певний період (рік, квартал, місяць) або на певну лагу.

Адміністративне стримування цін як інструменту антиінфляційної політики може застосовуватися в умовах перехідного періоду, тобто лише як тимчасовий елемент для подолання спекулятивних і стихійних процесів. Для проведення політики доходів держава може створювати спеціальні тимчасові органи або використовувати традиційні структури, наприклад Міністерство фінансів України. Вважається, що найбільшу результативність політика доходів приносить тоді, коли в регулюванні беруть участь представники трьох зацікавлених сторін : держави, підприємств і профспілок.

Кінцевою метою державної політики є поліпшення якості життя широких верств населення, забезпечення єдиних соціальних стандартів на всій території України. При цьому якість життя є результатом дії цілої низки об’єктивних і суб’єктивних чинників, які мають як загальнонаціональний, так і регіональний характер.

Політика щодо грошових доходів населення є одним із найважливіших напрямів соціально-економічної політики держави і мас охоплювати всі верстви населення, сприяти зростанню реальних доходів працюючого та непрацюючого населення.

Ефективна політика доходів передбачає всебічне врахування впливу всіх факторів та прогнозування наслідків впливу на формування динаміки і структури доходів населення.

В умовах економічної кризи зростає значущість державної політики стосовно регулювання доходів населення і, передусім працюючого населення, спрямованої на зупинення подальшого зниження рівня та утримання їх на базовому рівні, формування у населення впевненості у завтрашньому дні. З огляду на це, результативними заходами є: подолання інфляції; подолання дефіциту держаного бюджету; зниження податкового навантаження на платників податків (Україна у 2010 р. в рейтингу Forbes посіла останнє, 127-ме місце за податковим навантаженням) з метою підвищення попиту споживачів і валових приватних внутрішніх інвестицій; подолання штучного заниження вартості робочої сили; встановлення мораторію на надання нових пільг для населення; підтримання існуючого рівня соціальних виплат; індексація заробітних плат і пенсій з врахуванням індексу споживчих цін з метою підтримання купівельної спроможності населення; наближення рівнів соціальних гарантій до світових мінімальних стандартів; створення сприятливого інвестиційного клімату (в Україні інвестиції в основний капітал у II кварталі 2009 р.

зменшилися на 43,3 % порівняно з 39,5 % у 1 кварталі); заохочення впровадження інновацій з метою підвищення продуктивності праці; посилення державного регулювання процесів, спрямованих на подолання зростання розшарування населення за рівнем доходів; вжипя заходів щодо вирівнювання рівня доходів населення, зокрема середньомісячної заробітної плати за регіонами і видами економічної діяльності; забезпечити високий рівень зайнятості населення в регіонах України; реалізувати комплекс правових, організаційно-економічних заходів, спрямованих на легалізацію тіньових доходів; вдосконалення пенсійного забезпечення з використанням кращого світового досвіду.

Здійснити соціально-економічну переорієнтацію економіки без вирішення проблеми державної політики доходів населення не можливо, адже основні важелі, через які можна активізувати трудовий потенціал країни знаходиться саме в цій площині, без чого не можна здійснити вихід на необхідні темпи зростання. У міжнародній практиці політика доходів є одним з класичних напрямів антиінфляційної політики та виступає комплексом державних заходів, спрямованих на врегулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення надмірного зростання цін. Тому доцільним буде проаналізувати державну політику щодо грошових доходів населення за окремі періоди.

Стратегія політики щодо грошових доходів населення на державному рівні охоплює три етапи.

Пріоритетами політики щодо грошових доходів населення є:

  1. на першому етапі (1999-2000 роки):
  • ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат;
  • зупинення зниження рівня реальних доходів населення;
  • удосконалення механізму надання соціальної допомоги;
  • створення організаційних передумов, пов\'язаних з реформуванням солідарної системи пенсійного забезпечення, та умов для запровадження системи загальнообов\'язкового державного медичного страхування, системи кредитування населення;
  • удосконалення системи оплати праці;
  • сприяння легалізації тіньових доходів населення;
  1. на другому етапі (2001-2005 роки);
  • недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів шляхом скорочення прошарку малозабезпечених громадян, створення умов для формування середнього класу громадян;
  • сприяння розвитку підприємницької діяльності громадян;
  • реформування солідарної системи пенсійного забезпечення і створення надлишку коштів для фінансування накопичувальної системи загальнообов\'язкового державного пенсійного страхування;
  • запровадження системи загальнообов\'язкового державного страхування на випадок безробіття;
  • розвиток системи кредитування населення на отримання освіти, придбання житла та іншого нерухомого майна тощо;
  • сприяння стабілізації банківської системи для залучення до неї коштів громадян;
  • подальший розвиток безготівкових форм розрахунків комерційних банків з фізичними особами;
  1. на третьому етапі (2006-2010 роки):
  • забезпечення динамічного зростання рівня реальних доходів населення, збалансованих з іншими макропоказниками;
  • створення умов для закріплення широкого прошарку середнього класу громадян.

Враховуючи те, що на сьогоднішній день основну роль у сукупному доході сім\'ї відіграють грошові доходи, які складаються із заробітної плати, пенсії, соціальної допомоги, стипендії га інших соціальних виплат, грошових надходжень від продажу продуктів сільського господарства, доходів від продажу іноземної валюти тощо, то доцільним буде розглянути основні напрями політики щодо грошових доходів населення згідно з Указам Президента України № 069/99 від 07.08.2010 року.

Відповідно до даного Указу основними напрямами політики щодо грошових доходів населення мають бути:

  • посилення державного впливу на зростання доходів та платоспроможності населення;
  • забезпечення соціальної орієнтації під час розподілу валового внутрішнього продукту;
  • уповільнення процесів розшарування населення за рівнем доходів і майновим станом шляхом податкового регулювання грошових доходів та удосконалення адресної системи соціальних виплат;
  • забезпечення реалізації конституційних прав громадян шляхом впровадження державних соціальних стандартів;
  • підвищення частки оплати праці в грошових доходах населення;
  • стимулювання продуктивної праці, підприємницької та ділової активності населення;
  • сприяння збільшенню грошових доходів населення, отриманих від

власності;

  • запобігання зниженню реальних доходів населення;
  • створення системи моніторингу рівня життя різних груп населення;
  • створення умов для формування стабільного середнього класу;
  • удосконалення та розвиток системи соціального страхування;
  • розроблення та реалізація державної програми запобігання бідності.

Стратегічною метою політики щодо грошових доходів населення на державному рівні є досягнення відчутног о підвищення рівня життя населення шляхом:

  • створення умов для сприяння розвитку вітчизняного виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції (реальна підтримка вітчизняного виробника, створення сприятливого інвестиційною клімату, запровадження нових технологій, сприяння підвищенню культури виробництва та якості продукції тощо);
  • ефективне регулювання процесу формування первинних доходів населення;
  • удосконалення механізму розподілу і перерозподілу доходів із застосуванням фінансово-економічних важелів, що впливають на рівень доходів в усіх секторах економіки;
  • сприяння зростанню кінцевих доходів населення, його споживчого попиту на товари та послуги;
  • створення умов для накопичення коштів населенням;
  • підвищення платоспроможного попиту населення як основи для економічного зростання.

Принципи, на яких базуватиметься політика щодо грошових доходів населення протягом 2010-2012 років відповідно до Указу Президента наступні:

  • пріоритет прав людини;
  • наукове обґрунтування розроблення державних соціальних стандартів і впровадження моніторингу рівня життя, соціальних прогнозів тощо;
  • гарантованість забезпечення відтворювальної функції доходів;
  • забезпечення мотивації до праці;
  • стимулювання підвищення економічної активності населення;
  • надання адресної цільової допомоги малозабезпеченим сім\'ям;
  • здійснення індексації грошових доходів та надання компенсацій відповідно до законодавства;
  • розвиток системи соціального страхування, адекватного соціальним потребам населення;
  • реформування податкової системи з метою зниження рівня оподаткування населення з порівняно низькими доходами;
  • посилення контролю за достовірністю даних про доходи та значні витрати фізичних осіб;
  • стимулювання приросту грошових заощаджень як джерела інвестицій у різні галузі економіки.

Державна політика у сфері оплати гірапі на сьогоднішній день здійснюється шляхом:

  • удосконалення законодавства про оплату праці, вжиття заходів для посилення контролю за додержанням законодавства про оплату праці, своєчасною виплатою заробітної плати;
  • реформування системи оплати праці, спрямованого на істотне підвищення заробітної плати та докорінну зміну структури витрат виробництва;
  • підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади з реалізації законодавчо визначених повноважень щодо встановлення умов і розмірів оплати праці;
  • зміни системи оподаткування доходів громадян через підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та забезпечення державного його регулювання;
  • підвищення вартості (ціни) робочої сили на основі збільшення у виробничих витратах питомої ваги витрат на оплату праці;
  • реструктуризації собівартості продукції на основі виключення матеріальних та фінансових витрат невиробничого характеру;
  • підвищення розміру мінімальної заробітної плати, відновлення ролі мінімальної заробітної плати як державної соціальної гарантії;
  • посилення залежності оплати праці від кінцевих результатів виробництва, професійного і кваліфікаційного рівня працюючих;
  • удосконалення механізму договірного регулювання соціально-трудових відносин шляхом поліпшення і конкретизації змісту угод і договорів, що укладаються на державному, галузевому, регіональному і виробничому рівнях;
  • удосконалення процедури укладення і контролю за виконанням угод і колективних договорів з метою посилення соціальних гарантій працівників;
  • розроблення механізмів поширення дії галузевих і регіональних угод на підприємства усіх форм власності й господарювання;
  • зменшення необгрунтованої надмірної міжгалузевої диференціації в оплаті праці, істотне підвищення заробітної плати в галузях, що забезпечують науково-технічний прогрес на основі економічного та фінансового оздоровлення підприємств цих галузей;
  • удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери, розроблення механізму регулювання міжгалузевих, міжпрофесійних (міжпосадових) співвідношень заробітної плати працівників бюджетної сфери на єдиній основі;
  • забезпечення підтримки купівельної спроможності населення через індексацію його грошових доходів;
  • реалізації комплексу правових, організаційно-економічних заходів, спрямованих на легалізацію тіньових доходів.

Ефективна політика щодо доходів непрацездатних і незайнятих верств населення передбачає здійснення таких заходів:

  • реформування солідарної системи пенсійного забезпечення;
  • удосконалення, оптимізацію та посилення адресної спрямованості соціальної допомоги населенню;
  • збільшення розмірів допомоги сім\'ям з дітьми, особливо малозабезпеченим;
  • надання грошової допомоги безробітним на період втрати роботи;
  • організацію громадських робіт з метою залучення до них безробітних для підвищення їхніх доходів;
  • стимулювання різноманітних форм благодійної діяльності і милосердя, спрямованих на підтримку найбільш соціально незахищених верств населення.

Для реалізації цього напряму політики щодо доходів необхідно створити сприятливі умови для розвитку підприємництва; відновити довіру населення до банківської системи шляхом ліквідного обслуговування вкладів та гарантування їх збереження у золотому чи валютному еквіваленті; розширити безготівкові форми розрахунків комерційних банків з фізичними особами у торговельній, побутовій та інших сферах обслуговування населення шляхом створення системи електронних пластикових карток, переведення доходів громадян на вклади і розрахункові рахунки в установах банків, проведення розрахунків чеками, перерахування коштів з банківських рахунків за придбані товари і одержані послуги, комунальні платежі тощо; удосконалити законодавчі акта щодо використання населенням власного майна для отримання доходів; забезпечити стабільність податкової системи та встановлення поміркованого податку з доходів від підприємницької діяльності і власності; удосконалити податкову систему щодо доходів, отриманих від окремих видів заощаджень, страхування та кредитування; розробити та впровадити комплекс цілеспрямованих заходів з легалізації тіньових доходів, отриманих від власності та підприємницької діяльності; забезпечити широке впровадження банківськими установами дійових механізмів і напрямів кредитування населення; створити відповідні економічні, законодавчі га соціальні умови для формування та закріплення в Україні широкого прошарку середнього класу громадян.

Реалізація політики щодо грошових доходів населення на державному рівні забезпечується формуванням відповідних організаційно-економічних умов, законодавчим забезпеченням та розробленням механізму її проведення.

Організаційно-економічними умовами формування ефективної політики щодо грошових доходів населення повинні стати:

  • розвиток національного виробництва, збільшення внутрішнього валового продукту;
  • зростання продуктивності праці, підвищення ефективності економіки;
  • реформування системи оплати прані;
  • розвиток системи соціального страхування;
  • збільшення надходжень доходів до державного бюджету та їх раціональне використання;
  • запровадження єдиної методики обчислення сукупного доходу сім\'ї, що береться для призначення державної соціальної допомоги без урахування в ньому сум сплачених особами податків, обов\'язкових зборів (внесків) до страхових соціальних фондів;
  • легалізація тіньових доходів.

Держава забезпечує умови економічного зростання і параллельно реалізує ефективну політику щодо грошових доходів, еалізапія ефективної політики щодо грошових доходів населення потребує удосконалення системи чинних законодавчих актів, які регулюють ці доходи, зокрема про оплату праці, про державну допомогу сім\'ям з дітьми, а також прийняття законів про:

  • державні соціальні стандарти;
  • прожитковий мінімум;
  • державну соціальну допомогу;
  • загальнообов\'язкове державне пенсійне страхування;
  • загальнообов\'язкове державне страхування у зв\'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
  • загальнообов\'язкове державне медичне страхування;
  • загальнообов\'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
  • загальнообов\'язкове державне страхування на випадок безробіття;
  • недержавні пенсійні фонди;
  • а також Податкового кодексу України.

Механізм реалізації політики щодо грошових доходів населення включає:

  • розроблення та впровадження комплексу цілеспрямованих заходів з легалізації тіньових доходів населення;
  • визначення прожиткового мінімуму для основних соціально- демографічних груп та забезпечення його функціонування як державного соціального стандарту;
  • встановлення розміру мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії як державних соціальних гарантій;
  • забезпечення формування соціальних фондів;
  • запровадження накопичувальних персональних рахунків у системі загальнообов\'язкового державного пенсійного страхування;
  • запровадження недержавного пенсійного страхування;
  • встановлення та розвиток системи кредитування населення шляхом надання довгострокових та короткострокових кредитів для населення;
  • забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат;
  • стимулювання економічної активності населення;
  • моніторинг рівня доходів населення.

Здійснення комплексу заходів, спрямованих на легалізацію тіньових доходів, передбачає:

  • створення умов, що сприятимуть легалізації тіньової економіки та зниженню податкового навантаження на фонд оплати праці;
  • прискорення формування повноцінної та стабільної правової бази для легальної та ефективної діяльності всіх підприємницьких структур, а також посилення боротьби із злочинністю і корупцією;
  • посилення контролю та забезпечення оперативного супроводження зовнішньоекономічної діяльності суб\'єктів господарювання;
  • активізацію роботи з повернення валютних цінностей, що незаконно знаходяться за кордоном;
  • сприяння поверненню в Україну експортованих капіталів некримінально- го походження та створення умов для їх інвестування в національну економіку з гарантіями недоторканності;
  • послідовне зменшення податкового навантаження на платників податків з одночасним розширенням бази оподаткування та впровадження в практику ефективних методів виявлення прихованих доходів і об\'єктів оподаткування;
  • створення умов для легалізації через оподаткування тіньових доходів окремих категорій працюючих у сфері побутових послуг, послуг охорони здоров\'я, освіти, транспорту тощо;
  • запровадження механізму підтвердження законності доходів громадян у разі купівлі дорогих товарів (квартир, будинків, автомобілів), а також акцій, інших цінних паперів на велику суму, внесення (переведення) на банківські рахунки значних сум вкладів тощо;
  • посилення фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Отже, враховуючи усе вищесказане можна зробити певні висновки щодо того, що ключовими проблемами політики доходів і витрат населення України на протязі останніх років є:

  • загальний низький рівень доходів населення;
  • зменшення ролі заробітної плати у формуванні доходів населення;
  • зростання частки «інших надходжень» у грошових доходах населення (значна частина цієї статті відображає «тіньові» доходи населення);
  • значна міжгалузева та міжпосадова диференціація заробітної плати;
  • істотна диференціація між регіонами України за показником доходу у розрахунку на одну особу;
  • зростання частки неврахованих доходів населення, які потенційно можуть розглядатись як інвестиційні ресурси;
  • велика частка споживчих витрат у загальній структурі витрат і низький рівень участі населення в інвестиційному процесі;
  • зміщення споживчого попиту у напрямі споживання імпортної продукції.
    На не явище на споживчому ринку накладається і прискорене відкриття національної економіки світовому ринку.

Необхідним є удосконалення політики доходів і витрат, в основному через збільшення доходів за рахунок оплати праці, при цьому механізм удосконалення повинен передбачати;

  • уточнення прожиткового мінімуму для основних соціально- демографічних груп населення з урахуванням регіональної диференціації та забезпечення його функціонування як державного соціального стандарту;
  • удосконалення механізму договірного регулювання соціально-трудових відносин (шляхом конкретизації змісту угод і договорів);
  • прийняття нових та удосконалення системи чинних нормативно-правових актів, що стосуються оплати праці, прожиткового мінімуму, податкової системи України.
  • формування чіткої та стабільної правової бази для легальної та ефективної діяльності всіх підприємницьких структур, а також посилення боротьби з економічною злочинністю га корупцією.

А також, при удосконаленні політики доходів і витрат населення України, треба звернути увагу на;

  • зменшення бюджетних соціальних витрат внаслідок запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим і бідним сім\'ям з урахуванням як поточних сукупних доходів, гак і вартості накопиченого майна, поступової ліквідації пільг для працездатних і відшкодування їх у процесі реформування системи оплати праці;
  • запровадження механізму підтвердження законності доходів громадян у разі купівлі дорогих товарів (квартир, будинків, автомобілів), а також акцій, інших цінних паперів на велику суму, внесення (переведення) на банківські рахунки значних сум вкладів тощо;
  • організацію громадських робіт з метою залучення до них безробітних;

- посилення фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Дотримання вищенаведених механізмів удосконалення політики щодо грошових доходів і витрат населення, приведе до підвищення реальних доходів і економічної активності населення, зменшення диференціації населення за рівнем доходу, конкурентоспроможності економіки України.

<< | >>
Источник: Ю.М. Барський, В.Ю. Дорош. Ринкові засади організації фінансів домогосподарсгв в Україні: Монографія. - Луцьк: РРВ ЛНТУ,2011. - 170 с.. 2011

Еще по теме Політика диференціації грошових доходів населення України як наслідок економічного зростання:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -