§ 1. Суть, причини та наслідки руху капіталу

Вивіз капіталу — експорт вартості в грошовій чи товарній формі фірмами і державами в інші країни з метою одержання більшого прибутку, для зміцнення економічних і політичних позицій в боротьбі за світові ринки, за утвердження конкурентоспроможності.

Вивіз капіталу — це не просто його переміщення з країни в країну, а ціла сукупність міжнародних економічних відносин, тісно пов’язаних з внутрігосподарськими національними відносинами. Ці відносини необхідно розмежувати, виділивши:

1. відносини, що пов’язані з вивозом капіталу в країни, що розвиваються;
2. відносини стосовно міграції капіталу з однієї розвинутої країни в іншу.

В першому випадку вивіз капіталу виступає як засіб прямого економічного панування, встановлення відносин залежності слаборозвинутих країн. В другому випадку вивіз капіталу є головним чином знаряддям конкуренції, міжнародної боротьби фінансових капіталів.

До основних причин вивозу капіталу можна віднести такі:

1. Відносно надлишковий капітал в даній країні, який шукає більш вигідного вкладення коштів.
2. Більша ємність ринків збуту продукції
3. Можливість одержання вигоди і пільг в процесі реалізації продукції. Досить широкий діапазон митних зборів, різні курси валюти, різноманітні транспортні витрати — все це відображається на витратах руху і вкладення капіталу.
4. Бажання окремих фірм і корпорацій використати менш жорстке законодавство щодо охорони навколишнього середовища.
5. Наявність в країнах, куди експортується капітал, більш дешевої сировини і робочої сили. Так, наприклад, німецький робітник в обробній промисловості «коштує» в 4 рази більше тайванського, в 9 раз більше бразильського і 50 разів більше українського.
6. Бажання менш розвинутих країн використати науковий потенціал і управлінський досвід розвинутих країн.
7. Стабільна політична ситуація і в цілому сприятливий інвестиційний клімат в приймаючій країні, пільговий інвестиційний режим в спеціальних вільних економічних зонах.
8. Несприятлива соціально-політична і економічна ситуація в якій-небудь країні, різке погіршення фінансової кон’юнктури та ін. Вивіз капіталу в такому випадку приймає характер відтоку, втечі.

Для країн, що експортують капітал, наслідки вивозу мають позитивне значення, оскільки вирішуються такі питання, як проблема надлишкового капіталу, в певній мірі зменшується гострота економічних криз, зміцнюються позиції фінансового капіталу.

1. Поглиблюється структурна криза економіки розвинутих країн, із-за відсутності коштів ряд галузей приходить в занепад.
2. З’явились нові сфери, які вимагають великих капіталовкладень усередині країни, але ця потреба ігнорується монополістичним капіталом. Прикладом цього може служити екологічна сфера.
3. Вивіз капіталу супроводжується і вивозом робочих місць, що поглиблює проблему безробіття.

Наслідки вивозу капіталу для країн-імпортерів також неоднозначні. Для країн, що розвиваються, імпорт капіталу має позитивний характер в тому плані, що прискорюється розвиток продуктивних сил, відсталі регіони світу все більше втягуються в орбіту світогосподарських зв’язків. Разом з тим розвиток продуктивних сил часто має односторонній напрямок. Характерним показником наслідків вивозу капіталу в країни, що розвиваються, є сальдо балансу руху фінансових ресурсів між ними і промислово розвинутими країнами — з розвиваючих країн коштів вивозиться набагато більше, ніж вкладається в їх економіку.