<<
>>

§ 2. Форми руху капіталу

У відповідності з міжнародною практикою фінансові ресурси, що залучають із-за кордону, розділяють на офіційні й приватні. До офіційних належать безплатні позики (дари) і кредити, що надаються іноземними урядами, державними організаціями, а також міжнародними фінансовими закладами (Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Європейський банк реконструкції і розвитку та ін.).

В деяких випадках до офіційних ресурсів включають кредити іноземних приватних (комерційних) банків, гарантовані державними організаціями.

До приватних ресурсів відносять негарантовані на державному рівні кредити комерційних банків, різних посередників.

Капітал вивозиться у двох формах — підприємницькій і позичковій. В першому випадку капітал розміщується в виробничі підприємства, а в другому надається у вигляді позики підприємцям чи уряду країни-імпортера.

Розрізняють дві головні форми міжнародних інвестицій — портфельні та прямі.

Портфельні інвестиції — це винятково фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються у національну валюту. Переважного розвитку дана форма міжнародних економічних відносин набула ще до І світової війни. Головним інвестором виступала Англія, яка була зацікавлена в отриманні у такий спосіб додаткових природних ресурсів із менш розвинутих держав і колоній. Купуючи акції та облігації, інвестор претендував тільки на чистий доход фірми. Портфельні, або фінансові інвестиції здійснювалися насамперед з допомогою банків чи інвестиційних фондів. Після І світової війни портфельні інвестиції занепали й відновилися лише у 60-і роки.

Значно більше поширені в наш час прямі інвестиції, які є реальними капіталовкладеннями в підприємства, землю чи реманент або ж здійснюються з допомогою експортних інвестиційних товарів чи передачі технологій, досвіду управління, коли інвестор зберігає контроль над інвестованим капіталом.

Прямі інвестиції використовуються, як правило, при створенні нових фірм (спільних підприємств) або ж для встановлення контролю над діючою фірмою шляхом закупівлі контрольного пакету акцій. У міжнародній практиці прямі інвестиції використовуються транснаціональними корпораціями у виробництві готових промислових виробів, видобутку сировини, розширенні сфери послуг. Вони є важливим каналом міжнародного переміщення приватного капіталу.

Всього на початку 90-х років вивіз прямих інвестицій у світовій економіці перевищував щорічно суму у 200 млрд. дол. Серед найбільших експортерів капіталу — Японія, США, Франція, Німеччина, Великобританія. Із всього обсягу експорту прямих зарубіжних інвестицій більше 95% припадає на розвинуті країни. Географічно майже 80% прямих зарубіжних інвестицій переміщується між самими розвинутими країнами, решта спрямовується у країни, що розвиваються та держави з перехідною економікою.

Найбільш важливими особливостями сучасного вивозу капіталу є:

  1. Гігантські темпи, що випереджають основні економічні показники. Наприклад, приватні капіталовкладення США за межами країни на протязі 1950-1985 рр. збільшилися більше ніж в 40 разів, а темпи приросту ВНП щорічно складали 2-3%.
  2. Різко виросла «щільність» зарубіжних інвестицій, їх концентрація в окремих регіонах світу. Бувші країни соціалістичної системи випали зі сфери міжнародного вивозу капіталу.
  3. Відбулися зміни в напрямках вивозу капіталу. На протязі довгого періоду головним об’єктом вкладення капіталу були країни, що розвиваються, які мали багаті джерела сировини і дешевої робочої сили. В даний час в країни, що розвиваються, розміщують лише 35% всіх зарубіжних інвестицій, а інша частина направляється в розвинуті країни. Переорієнтація основних потоків міжнародного руху капіталу має такі причини:

а) розвиток НТР, що вимагає матеріало- і ресурсозберігаючих технологій;

б) потреба не стільки в дешевій, скільки у висококваліфікованій робочій силі;

в) зменшення в умовах автоматизованого виробництва сумарних затрат на робочу силу і т.д.

  1. Експорт капіталу перетворився в міжнародний капіталообмін. Міжнародний кругообіг капіталу здійснюється в рамках транснаціональних корпорацій, які мають філіали в різних країнах.
  2. Посилилась нерівномірність експорту і імпорту капіталу окремими країнами. В США, як і раніше, є лідером по масштабах зарубіжних активів, але по розмірах щорічних прямих зарубіжних капіталовкладень вперед вийшли Японія, Великобританія і Німеччина. В той же час США перетворились в головного імпортера капіталу: розміри щорічних іноземних інвестицій в США в 2 раза перевищують величину експортного американського капіталу.
  3. Відбувається еволюція форм вивозу капіталу, змінюється співвідношення між підприємницькою і позиковою формами експорту капіталу. Наприклад, у США протягом десятиріч переважав підприємницький капітал, а починаючи з 80-х років — позичковий.
  4. Ріст ролі держави у вивозі капіталу, розвиток державного регулювання міжнародного капіталообміну. Держава, по-перше, сама є великим інвестором, що вивозить капітал головним чином в позичковій формі; по-друге, вона надає всебічну підтримку своїм монополіям: виступає страховим гарантом приватних зарубіжних інвестицій, надає податкові пільги і т.д.; по-третє, держава часто бере під прямий контроль міграцію капіталу, встановлюючи максимальні розміри його експорту, норми репатріації прибутку на зарубіжні інвестиції та ін.

<< | >>
Источник: Андрющенко А. М., Бурляй А. П., Костюк В. С. та ін.. Економічна теорія: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури,2009. — 520 с.. 2009

Еще по теме § 2. Форми руху капіталу:

  1. 4.2 Концентрація та централізація банківського капіталу
  2. Фонди підприємства та їх рух у виробництві
  3. Ринок капіталів. Процентна ставка та інвестиції
  4. Кредит та його форми
  5. Ринок цінних паперів як особлива форма руху капіталів
  6. Циклічність як форма розвитку національної економіки. Теорії циклів
  7. Міжнародний рух капіталу. Суть, причини і форми вивезення капіталу
  8. 4. Просте і капіталістичне товарне виробництво. Робоча сила як товар. Капітал як суспільні відносини. Постійний та змінний капітал.
  9. 5. Кругооборот капіталу. Форми капіталу (промисловий, торговий, банківський). Основний та оборотний капітал.
  10. § 2. Оборот капіталу
  11. § 1. Суть, причини та наслідки руху капіталу
  12. § 2. Форми руху капіталу
  13. Економічна сутність і класифікація капіталу підприємства
  14. ТЕМА 11. Капітал підприємства і принципи його формування
  15. Форми та види кредиту.
  16. 13.3. Форми та види кредиту.
  17. Форми і види кредиту
  18. Форми та види кредиту
  19. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ
  20. Тема 11. Форми, види та роль кредиту
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -