Криві Е. Енгеля

На основі вивчення сімейних витрат (бюджетів) Енгель сформулював закономірність, названу його іменем: відношення частини доходів населення, призначеної для закупівлі продуктів, до загального доходу зменшується разом зі зростанням доходу.

На величину попиту на даний товар впливають різні фактори, але в першу чергу ціна P і дохід m . У першому наближенні попит d можна розглядати як функцію ціни та доходу: d — f (P, m).

Попит можна представити графічно у трьох вимірах як деяку поверхню D (рис. 65). Припустимо, що ціна є постійною: P — P, тоді для цієї ціни попит d — f (P, m) і є функцією доходу m . На рис. 65 зображенням функцій, для яких P — const, будуть криві, які отримані шляхом перетину поверхні D площинами, перпендикулярними до осі OP, на якій відкладені величини ціни P. Це і є криві Енгеля.

На рис. 66 у двох вимірах представлені криві Енгеля для сталих P, P2, P3. Вони виражають залежність попиту від доходу за даної ціни.

Якщо ми припустимо, що дохід є постійним: m — mL, то попит d — f (P, mL) є функцією ціни. Зображенням таких функцій є криві, які утворюються шляхом перетину поверхні D площинами, перпендикулярними до осі Om .

На рис. 67 представлені криві, що виражають залежність попиту від ціни за допущення, що дохід є постійним, рівним відповідно mL, m2, m3....

D

Рис. 65

За допомогою кривих Енгеля, складених на основі сімейних бюджетів, можна кількісно оцінити вплив росту національного доходу на збільшення споживання.