Крива Філліпса

Австралійський економіст А. У. Філліпс у 1958 році довів, що між інфляцією та безробіттям існує зворотній зв’язок. При високому безробітті інфляція низька і навпаки. Цей взаємозв’язок у загальному вигляді він відобразив у кривих.

інфляція

Рис. 64

А. У. Філіпс з’ясував, що «у Великій Британії існує залежність між швидкістю зміни номінальної заробітної плати та частки безробітних у загальній чисельності робочої сили,... така залежність... залишалася стійкою на протязі 1861—1957 років»:

ш—f f d—s!—f (u )gt;

іs )

де ш — швидкість зміни ставок заробітної плати, d і s — попит і пропозиція, u — частка безробітних у загальній чисельності робочої сили, f — форма функції.

Якщо врахувати зміни вартості життя (в процентах) і позначити його P, то залежність буде мати вигляд:

ю — f (и) + kP,

де k — позитивна постійна величина.

Якщо k — 1 , то формулою виражається залежність між зміною реальної заробітної плати ю, вираженою в процентах, і часткою безробітних и . Якщо ж k lt; 1, це означає, що збільшення заробітної плати не повністю компенсує підвищення цін і реальна заробітна плата знижується.