ГЛОСАРІЙ

АБСОЛЮТНА ПЕРЕВАГА — здатність країни виробляти товари чи послуги ефективніше (більший обсяг продукції з одиниці фактора виробництва) за інші країни.

АБСОРБЦІЯ — сумарні національні (приватні та державні) видатки на товари і послуги.

АБСТРАКЦІЯ — вилучення з економічного аналізу економічних і позаекономічних фактів, що не стосуються певного процесу.

АВАНТАЖ — вигода, користь, сприятливе становище для здійснення бізнесу.

АВТАРКІЯ — стан країни, коли вона не підтримує економічних зв’язків з іншими країнами.

АВТОМАТИЧНІ СТАБІЛІЗАТОРИ — економічні інструменти, що зменшують амплітуду економічних коливань самостійно, без здійснення спеціальних заходів економічної політики.

АВТОРИТАРНИЙ КАПІТАЛІЗМ — економічна система, в якій матеріальні ресурси перебувають у приватній власності, а уряд у широких масштабах регулює і контролює економіку.

АВУАРИ — 1) різні активи (готівка, чеки, векселі, акредитиви), за рахунок яких можуть бути здійснені виплати і погашені зобов’язання їхніх власників;

2. грошові ресурси банку в чужоземних валютах, цінних паперах, золоті, що є на його рахунку у закордонних банках. Сукупність таких ресурсів, що належить певній країні, називається її закордонними авуарами. Ними здійснюються виплати, погашають зобов’язання, забезпечують розрахунки між державами.

АГРАРНІ ВІДНОСИНИ — Особливий вид економічних відносин між членами суспільства, господарствами, державою з приводу володіння та використання землі й привласнення інших об’єктів власності, а також виробництва, розподілу, обміну споживання та реалізації сільськогосподарської продукції та послуг.

АГРЕГУВАННЯ — поєднання окремих одиниць або даних в одну або декілька одиниць. Наприклад, усі ціни індивідуальних товарів і послуг об’єднують у загальний рівень цін або всі одиниці продукції об’єднують у реальний валовий внутрішній продукт.

АГРОПРОМИСЛОВА ІНТЕГРАЦІЯ — Посилення виробничо-економічних зв’язків і органічне поєднання сільського господарства та галузей промисловості, транспорту, торгівлі тощо, які обслуговують сільське господарство, постачають ресурси і доводять його продукцію до споживача.

АДВАЛОРНЕ МИТО — мито, яке встановлюють у формі процента від митної вартості товару.

АДЕНДУМ — у страхуванні — доповнення до договору страхування чи перестрахування, яке містить узгоджені сторонами зміни до раніше визначених договором умов.

АДМІНІСТРАТИВНІ МЕТОДИ — заходи державної влади, що мають своїм змістом заборону, дозвіл або примусові дії щодо діяльності суб’єктів економіки.

АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНА СИСТЕМА (АКС) — спосіб економічної організації суспільства, за якого усі питання вирішують державні органи. Головні ознаки АКС: державна власність на ресурси, бюрократизація та монополізація економіки, адміністративне ціноутворення, зрівняльний розподіл життєвих благ, панування номенклатури.

АЖІО — надвишка над ціною облігації, яка виникає внаслідок того, що облігація погашається не за номінальним, а за вищим курсом.

АКВІЗИТОР — 1) працівник страхової організації, страховий агент, діяльність якого полягає в укладанні чи відновленні страхових контрактів, договорів про страхування; 2) агент транспортної організації, який залучає нових вантажовідправників.

А-КОНТО — платіж, який здійснюється імпортером на основі рахунків експортера в якості попереднього розрахунку з останнім.

АКРЕДИТИВ — 1) документ, за яким одна кредитна установа (банк) згідно з заявою клієнта доручає іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплати пред’явникові А. певну суму грошей; 2) іменний цінний папір, що підтверджує право особи, на ім’я якої він виписаний, отримати у банку вказану в А. суму.

АКТИВИ — все, що має грошову вартість і є власністю фірми або особи.

АКТУАРІЙ — працівник страхової компанії, який оцінює страховий ризик і розраховує страхові внески, премії, використовуючи статистичні та математичні методи.

АКЦИЗНИИ ЗБІР — непрямий податок, що накладають на певний продукт.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО — ділова одиниця, статутний капітал якої поділено на певну кількість акцій. Акціонери не несуть відповідальності своїм майном за зобов’язання акціонерного товариства і наражаються на ризик збитків лише в межах вартості акцій, які їм належать. Акціонерне товариство буває відкритим і закритим. Відкритим визнається акціонерне товариство, учасники якого можуть відчужувати акції, які їм належать, без згоди інших акціонерів (вільний продаж акцій). Закритим є акціонерне товариство, акції якого розподіляються лише серед його засновників або іншого заздалегідь обумовленого кола осіб.

АКЦІЯ — цінний папір, який свідчить про внесення паю в акціонерне товариство і дає право на отримання доходу у вигляді дивіденду.

АЛЬПАРІ — відповідність ринкового (біржового) курсу цінних паперів чи валюти їхньому номіналові (паритетові).

АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ — кількість інших продуктів, від яких потрібно відмовитися (пожертвувати), щоб виробити одиницю певного продукту.

АМБАЛАЖ — витрати на пакування; пакувальний матеріал.

АМОРТИЗАЦІЯ — відшкодування у грошовій формі вартості капітальних благ, яке відповідає їхньому зношенню (фізичному і моральному ).

АНАЛІЗ ВИТРАТ І ВИГІД — порівняння витрат і вигід при ухваленні рішень про те, чи варто скеровувати ресурси і в якій кількості для реалізації проекту або програми (на виробництво товару чи послуги).

АНАЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ — мислене відображення економіки, її взаємозв’язків і закономірностей; вивчає поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг в умовах обмежених ресурсів; є наукою про вибір суспільством раціональних способів використання ресурсів для задоволення своїх потреб у сучасному і майбутньому. Інша назва — економічна теорія.

АНТИТРЕСТІВСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО — сукупність нормативно-правових актів країни, які забороняють таємні угоди між фірмами, монополізацію ринків, що дає змогу підвищувати ціни і обмежувати конкуренцію.

АРБІТРАЖ — спосіб розв’язання суперечок, конфліктів, нез’ясованих питань (у тому числі й фінансових), що виникають між юридичними особами у процесі їхньої господарської діяльності. Для здійснення А. сторони звертаються до арбітрів (третейських суддів), обраних за взаємною згодою сторін або призначених законом порядку. Прийняті А. рішення щодо стягнення грошових сум чи застосування санкцій виконуються примусово через фінансові органи, банки, судових виконавців.

АРБІТРАЖ ВАЛЮТНИЙ — купівля -продаж іноземної валюти з наступною зворотною угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі (часовий А.в.) або за рахунок різниці в курсах певної валюти на різних валютних ринках (просторовий А.в). А.в. здійснюють із двома (простий А.в) чи більшим числом валют (складний А.в.) на умовах «спот» або «форвард».

АРБІТРАЖ ФОНДОВИЙ — біржова спекулятивна операція, що передбачає купівлю цінних паперів на одному ринку і продаж їх на іншому з метою отримання прибутку за рахунок курсової різниці.

АСИМЕТРИЧНА ІНФОРМАЦІЯ — ситуація, коли продавець (покупець) володіє більшим обсягом інформації про товар або послугу, ніж покупець (продавець).

АСОЦІАЦІЯ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ (АСЕАН) — торговельне об’єднання країн, яке виникло в 1967 р. Об’єднує нині Індонезію, Малайзію, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, Бруней.

АУТРАЙТ — проста строкова валютна угода, що передбачає виплати в точно визначені сторонами терміни за курсом, зафіксованим на момент угоди (форвард).

АФЕРА ВАЛЮТНА — протиправна, шахрайська валютна операція з метою отримання незаконного доходу.

А-ФОРТЕ — фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку першокласних векселів без права регресу, коли покупець векселя бере на себе увесь ризик неплатежу і не може пред’явити претензії попередньому тримачеві.

АЦИКЛІЧНИЙ — той, що змінюється у напрямі, який не збігається з ходом ділового циклу.

БАГАТСТВО (МАЙНО) — чиста вартість матеріальних і фінансових засобів (усі активи мінус пасиви), якими володіє нація, особа чи фірма у певний проміжок часу.

БАЗОВИЙ РІК — рік, який при обчисленні індексів цін беруть за основу для порівняння з цінами минулих років.

БАЛАНС — бухгалтерська відомість, у якій показано активи і пасиви.

БАЛАНС ЗОВНІШНЬО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ — співвідношення між вартістю експорту й імпорту держави в її торгівлі з окремою країною чи групою країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Б.з. складається за даними митної статистики і показує не тільки товари, які перетнули кордон, але й платежі та надходження від експорту й імпорту, які у часі можуть не збігатися з рухом товарів. Баланс вважається активним, якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, і пасивним, якщо експорт менший від імпорту. Б.з охоплює угоди з фактично оплаченими товарами та угоди, здійснювані в кредит. У тій частині, в якій Б.з містить оплачені операції, він складає частину платіжного балансу держави.

БАЛАНС МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ — співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни щодо інших країн. Основними видами Б.м.р. є платіжний баланс держави, розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості. Всі вони відбивають грошові зобов’язання та вимоги однієї країни щодо іншої.

БАЛАНС МІЖНАРОДНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ — співвідношення між грошовими і майновими вимогами та зобов’язаннями однієї країни щодо інших країн на певну дату. До активу Б.м.з. включають: підприємства, нерухомість, акції, облігації, векселі, поточні рахунки, різне майно й інші активи, якими організації та громадяни цієї країни володіють за кордоном, а також оплати репарацій та контрибуцій, що належать цій країні. Пасив Б.м.з. складають аналогічні майно та вимоги, що належать організаціям і громадянам інших країн у цій країні на ту ж саму дату.

БАЛАНС РОЗРАХУНКОВИЙ — співвідношення всіх грошових вимог і зобов’язань окремої країни відносно інших країн на певну дату або за певний період. У Б.р. відображають усі види розрахункових відносин цієї країни з іншими країнами незалежно від часу їх виникнення та завершення.

БАЛАНС МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ — похідний від платіжного балансу статистичний звіт, що відображає зовнішні фінансові активи і зобов’язання країни.

БАЛАНС РУХУ КАПІТАЛІВ І КРЕДИТІВ — співвідношення вивезення та ввезення державних і приватних капіталів, а також наданих та одержаних міжнародних кредитів.

БАЛАНСОВИЙ ЗВІТ — баланс фінансового стану фірми на певну дату; відображає активи в одному підрозділі, пасиви — у другому.

БАНКИ — ділові одиниці, які надають грошові позики іншим діловим одиницям — головне за рахунок тих грошових коштів, які вони отримали у вигляді вкладів.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — операції, які забезпечують функціонування і прибутковість банків. Розрізняють пасивні (залучення депозитів) і активні (надання кредитів) операції.

БАНКРУТСТВО — неспроможність фірм, установ, фізичних осіб здійснювати платежі за борговими зобов’язаннями, яку засвідчує судова інстанція.

БАР’ЄР МИТНИЙ — обмеження імпорту, метою якого є завадити ввезенню імпортних товарів через завищення ввізного мита.

БАРТЕР — безпосередній (без використання грошей) обмін одного товару на інший.

БЕЗГОТІВКОВІ ГРОШІ — запаси на рахунках у банках.

БЕЗМЕЖНІ ПОТРЕБИ — невситиме бажання споживачів мати товари і послуги, які приносять їм задоволення або користь.

БЕЗРОБІТТЯ — ситуація у сфері зайнятості, коли працівники, які погодилися би працювати за наявну заробітну плату, не можуть знайти роботу. Основні види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Структурне та циклічне безробіття разом становлять вимушене безробіття.

БЕЗСТРОКОВИИ ВКЛАД — вклад у комерційному банку або ощадній установі, на який можна виписувати чеки; поточний рахунок або гроші на поточному рахунку.

«БИКИ» — біржовики, які грають на підвищенні курсу цінних паперів.

БІДНІСТЬ — становище, за якого особа не може задовольнити свої елементарні потреби.

БІЖЕНЦІ — особи, які залишають країну або територію всередині країни з причин політичної, економічної або етнічної дискримінації, а також унаслідок війни чи стихійного лиха.

БІЛОННІ ГРОШІ — монети, номінальна вартість яких вища за внутрішню реальну вартість металу.

БІРЖА ПРАЦІ — установа, яка надає спеціалізовані послуги із працевлаштування громадян на ринку робочої сили.

БІРЖОВА СПЕКУЛЯЦІЯ — здійснення на біржі угод з метою одержання прибутку завдяки різниці між курсами (або ціною) купівлі і продажу.

БІРЖОВІ ІНДЕКСИ — різні способи визначення тенденцій зміни цін на різні цінні папери (індекс Доу-Джонса у США, «Нікей» у Японії, ДАКС у Німеччині і т.д.).

БЛОКАДА ВАЛЮТНА — заходи, вживані державою для обмеження обігу в країні валюти іншої країни.

БЛОКАДА КРЕДИТНА — відмова однієї держави, групи держав чи міжнародних валютно-кредитних організацій надавати кредити іншій державі, групі держав, банкам чи підприємствам.

БОРГ ДЕРЖАВНИИ — загальна сума заборгованості держави внаслідок непо- гашення позик та невиплати за ними процентів. Є способом тимчасового залучення державою додаткових коштів для покриття своїх витрат.

БОРГ ЗОВНІШНІИ — фінансові зобов’язання держави (зовнішні позики та не сплачені за ними проценти) на певну дату стосовно іноземних кредиторів. Б.з. визначає державну заборгованість, що підлягає сплаті у встановлені терміни, міжнародним валютно-фінансовим організаціям, офіційним урядовим інститутам (центральним банкам та урядам), приватним банкам.

БРЕТОН-ВУДСЬКА СИСТЕМА — створена після Другої світової війни міжнародна валютна система, в якій регулювалися валютні курси. Міжнародний валютний фонд сприяв стабілізації валютних курсів, а золото і долар використовувалися як міжнародні валютні резерви.

БРОКЕРИДЖ — винагорода, яку отримують брокери за укладену на біржі угоду. Встановлюється у відсотках (%) від вартості угод або у фіксованій сумі.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ПРИБУТОК — різниця між виторгом і витратами фірми.

БЮДЖЕТ ЗА ПОВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ — показує рівень державних видатків і надходжень, надлишку або дефіциту бюджету за умови, що упродовж року національна економіка функціонувала за повної зайнятості.

БЮДЖЕТНА ПРЯМА — лінія, яка показує комбінації двох продуктів, котрі споживач може купити за свій грошовий дохід.

БЮДЖЕТНЕ ОБМЕЖЕННЯ — межа, якою розмір доходу споживача (а також рівень цін на товари і послуги) визначає його спроможність купувати товари і послуги; обмеження видатків величиною доходу.

БЮДЖЕТНИЙ НАДЛИШОК — перевищення надходжень до державного бюджету над його видатками.

БЮЛЕТЕНЬ КУРСІВ ІНОЗЕМНИХ ВАЛЮТ — зведена таблиця з інформацією про курси обміну національної валюти на іноземні або іноземних валют між собою.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) — вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям.

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВНП) — вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених із ресурсів, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси застосовують — у національній економіці чи за кордоном.

ВАЛЬВАЦІЯ — визначення вартості (встановлення курсу) іноземної валюти в національній грошовій одиниці.

ВАЛЮТА ІНОЗЕМНА — грошові знаки інших країн, а також засоби і платежі, виражені в іноземних грошових одиницях. Використовують, як правило, в міжнародних розрахунках. У внутрішньому обігу іноземну валюту застосовують під час інтенсивного знецінення національної грошової одиниці.

ВАЛЮТНИЙ АРБІТРАЖ — операції з метою вилучення прибутку з різниці валютних курсів однієї і тієї самої грошової одиниці на різних валютних ринках (просторовий арбітраж:) або з різниці в динаміці курсу (часовий арбітраж).

ВАЛЮТНИЙ КОШИК — набір певної кількості національних валют, нерідко з встановленою часткою кожної з них у загальній величині «кошика», який використовують для котирування іноземної валюти при визначенні валютного курсу національної або міжнародної колективної валюти.

ВАЛЮТНИЙ КУРС (ОБМІННИЙ) — курс (або ціна), за яким валюту однієї країни обмінюють на валюту іншої країни.

ВАЛЮТНИЙ РИНОК — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

ВАЛЮТНИЙ СОЮЗ — група країн, які запровадили у своїх національних економіках спільну грошову одиницю і, отже, проводять спільну монетарну політику.

ВАРАНТ — 1) свідоцтво, що дозволяє власникові облігацій чи привілейованих акцій купувати звичайні акції за наперед узгодженою ціною; 2) свідоцтво про прийняття товару на зберігання, що видається товарними складами і дає йог власникові право отримувати позику під заставу вказаного в ньому товару (складський В.).

ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ — кількість товарів і послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей; величина, обернена до рівня цін.

ВАРТІСТЬ ІМПОРТНА — сума валютних витрат на імпорт товару; сплачена за імпортований товар валютна ціна та пов’язані з імпортуванням додаткові витрати у валюті (комісійні, транспортні тощо). Показник В.і. використовується для визначення ефективності імпортних операцій.

ВАУЧЕР — державний цінний папір, який забезпечує право громадянина на участь у приватизації державного майна.

ВАУЧЕРНА ПРИВАТИЗАЦІЯ — приватизація державного майна за широкої участі населення, яке наділене ваучерами.

ВВП-РОЗРИВ — природний реальний валовий внутрішній продукт мінус фактичний реальний валовий внутрішній продукт.

ВЕКСЕЛЬ ПРОСТИЙ — боргове зобов’язання, яке видає позичальник грошей на ім’я кредитора; містить дані про місце і час видачі, суму зобов’язання, місце і час платежу.

«ВЕЛИКА СІМКА» — група із семи розвинутих країн (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія і Канада), лідери яких регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику.

ВЕЛИКА ФІРМА — ділове підприємство, яке або виробляє істотний відсоток загального обсягу продукції галузі, або вважається великим за розміром (за чисельністю зайнятих чи акціонерів, обсягом продажу, розміром активів чи прибутків), або володіє обома ознаками.

ВЕЛИЧИНА ПОПИТУ — кількість певного товару або послуги, яку покупці бажають купити за конкретну ціну впродовж певного проміжку часу.

ВЗАЄМОДОПОВНЮВАНІ ТОВАРИ І ПОСЛУГИ — товари або послуги, які споживаються разом (скажімо, тенісні м’ячі та ракетки), коли ціна на один із товарів знижується (зростає), попит на другий збільшується (зменшується).

ВЗАЄМОЗАМІНЮВАНІ ПРОДУКТИ — товари або послуги, які задовольняють одну і ту саму потребу (чай і кава, масло і маргарин та ін.). Для цих продуктів існує пряма залежність між ціною на один із них і попитом на другий, тобто коли ціна одного продукту знижується (зростає), попит на інший продукт зменшується (збільшується).

ВИВІЗ (ЕКСПОРТ) КАПІТАЛУ — це одностороння міграція капіталу для розміщення за кордоном з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності. Він здійснюється у формі банківського переказу чи у формі поставок засобів виробництва для реалізації комерційних проектів.

ВИДАТКОВИЙ ПІДХІД — метод вимірювання валового внутрішнього продукту додаванням усіх видатків покупців на кінцеві товари і послуги.

«ВИКАЧУВАННЯ УМІВ» — еміграція із країни високоосвічених спеціалістів і висококваліфікованих робітників.

ВИКОРИСТОВУВАНИЙ ДОХІД — особистий дохід за вирахуванням особистих податків; дохід, що наявний для видатків на особисте споживання і для заощадження.

ВИМІРЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ — система рахунків, за допомогою яких визначають обсяг виробництва країни за певний проміжок часу.

ВИПАДОК МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ — обставини, за яких фірма має економічний прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, коли прибуток максимальний; ситуація, коли ціна, за якою фірма може продавати свій продукт, вища за середні загальні витрати його виробництва.

ВИПАДОК МІНІМІЗАЦІЇ ЗБИТКІВ — обставини, за яких збитки фірми менші, ніж її загальні постійні витрати; виникає тоді, коли ціна, за якою фірма може продавати свій продукт, менша за середні загальні витрати, але більша за середні змінні витрати.

ВИРОБНИЧА ЕФЕКТИВНІСТЬ — виробництво певного блага з найнижчими витратами; досягається тоді, коли виробляється обсяг продукції, за якого середні загальні змінні витрати мінімальні, а граничний продукт на грошову одиницю затрат кожного вхідного фактора однаковий.

ВИРОБНИЧА ЕФЕКТИВНІСТЬ — виробництво певного блага з найнижчими витратами; досягається тоді, коли виробляється обсяг продукції, за якого середні загальні змінні витрати мінімальні, а граничний продукт на грошову одиницю затрат кожного вхідного фактора однаковий.

ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ — математична функція, яка визначає можливий обсяг виробництва в межах фірми або економіки країни за даних ресурсів і технології.

вИрОБНИЧА ФУнКЦіЯ КОБА-ДУГЛаСа- виробнича функція у такій формі: F(K, L) = AKaL1-a, де К — капітал, L — праця, А і а — параметри.

ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ — сукупність ресурсів, що використовують для виготовлення товарів і послуг: земля, праця, капітал і підприємницькі здібності.

ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА — економіка країни, що пов’язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка експортує та імпортує товари та послуги. Для закритої економіки характерна відсутність зовнішньоекономічних зв’язків.

ВІДПЛИВ КАПІТАЛУ — сума видатків резидентів країни на купівлю речового і фінансового капіталу в резидентів інших країн.

ВІДРЯДНА ФОРМА ОПЛАТИ ПРАЦІ — оплата праці, яка прямо залежить від кількості виробленої продукції.

ВІЙНА МИТ — встановлення мита однією країною у відповідь на введення мита іншою країною призводить до зменшення переваг від міжнародної торгівлі та зниження рівня доброту в кожній із країн зокрема та у світі і цілому.

ВІЙНА ЦІН — тривале зниження цін на продукцію фірм олігопольної галузі, завдяки якому фірми сподіваються збільшити обсяги продажу і доходів; рідко приносить фірмам вигоду.

ВІКОВИЙ ТРЕНД — підвищення і зниження рівня ділової активності за тривалі періоди часу.

ВІЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗОНА — територія, де іноземні та вітчизняні фірми користуються податковими пільгами.

ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ — політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.

ВІЛЬНЕ ПЛАВАННЯ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ — курси валюти, які визначаються попитом на валюту та її пропозицією, отже, можуть знижуватися і зростати.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ — загальний обсяг активів мінус загальний обсяг пасивів фірми або окремої особи.

«ВМОНТОВАНІ СТАБІЛІЗАТОРИ» — вплив на національну економіку не- дискреційної фіскальної політики; зміна прямих податків, що перебувають у прямій залежності від зміни валового внутрішнього продукту.

ВНУТРІШНЄ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ — збільшення обсягу капіталу країни завдяки заощадженню та інвестуванню частини виробленої в цій країні продукції.

ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ МЕВ — це внутрішня факторна будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку.

ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ — заборгованість держави своїм громадянам, фірмам та інституціям (тобто власниками державних цінних паперів є резиденти).

«ВТЕЧА» КАПІТАЛІВ — стихійний, не регульований державою відплив грошових коштів підприємств і населення (валюти) за кордон з метою більш надійного і вигідного їх розміщення, а також для того, щоб уникнути інфляції, високого рівня оподаткування чи експропріації.

ВТРАТА КУРСОВА — збитки власників валюти, пов’язані зі зниженням валютного курсу.

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ — частка продукції галузей національної економіки у ВВП країни.

ГАЛУЗЬ — група фірм, які виробляють однакові або подібні продукти.

ГАРАНТІЯ РИЗИКУ ЕКСПОРТУ — державна чи банківська гарантії щодо ризиків (виробничого, транспортного, ризику відмови чи несплати) у процесі проведення експортних операцій.

ГЕДЖ — страхування від ризиків несприятливої зміни цін; ф’ючерсний контракт, який слугує для страхування від ризиків несприятливої зміни цін.

ГЕДЖЕР — особа, що здійснює операції хеджування на ф’ючерсній біржі.

ГЕДЖИНГ (ГЕДЖУВАННЯ) — страхування від значних збитків внаслідок несприятливої зміни цін по ф’ючерсних угодах способом купівлі чи продажу ф’ючерс- них контрактів.

ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ (ГАТТ) — міжнародна угода, досягнута у 1947 р. між 23 державами, згідно з якою кожна з них погодилася забезпечити іншим рівний і недискримінаційний режим торгівлі, скорочувати ставки мита на основі багатосторонніх домовленостей, з часом усунути імпортні квоти. Нині її підписали 124 держави.

ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА ПРО ПОЗИКИ — угода щодо залучення Міжнародним валютним фондом (МВФ) фінансових ресурсів економічно розвинутих краї для надання кредитів іншим країнам-учасницям угоди в разі браку коштів для здійснення своїх функцій у МВФ. Країни, що підписали угоду (США, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Нідерланди, Канада, Бельгія, Швеція, Швейцарія) зобов’язані на першу вимогу МВФ надати йому кредити в національних валютах у межах встановлених лімітів, передбачених угодою.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ — дуже високі темпи зростання рівня цін (понад 50% за місяць).

ГІПОТЕЗА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ — теорія споживання, яка наголошує на ролі заощаджень і позик у переміщенні ресурсів між різними періодами життя особи для зрівноваження обсягу її споживання.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ — формування цілісного світового господарства на основі розвитку щільних економічних зв’язків між фірмами, країнами і регіонами.

ГНУЧКИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС — курс, який змінюється під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку і на який держава може за певних умов впливати шляхом валютних інтервенцій.

ГОТІВКА — сума випущених в обіг паперових і металевих грошей.

ГРАДУАЛІСТСЬКИЙ ПЕРЕХІД ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ — система заходів економічної політики, результатом яких є поступова заміна директивних механізмів керування національною економікою ринковими.

ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ — додаткова корисність, яку отримує споживач із додаткової одиниці товару або послуги.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАОЩАДЖЕННЯ — частка заощаджень у будь-якій зміні використовуваного доходу домогосподарства; дорівнює зміні заощадження, поділеній на зміну використовуваного доходу.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ — частка видатків на споживання у будь-якій зміні використовуваного доходу; показує, наскільки збільшується споживання, якщо використовуваний дохід зростає на одиницю.

ГРАНИЧНА ТЕОРІЯ РОЗПОДІЛУ — теорія розподілу доходів (розвинута Дж. Б. Кларком), згідно з якою кожен фактор оплачується відповідно до його граничного продукту.

ГРАНИЧНИЙ ВИТОРГ — зміна загального виторгу фірми, що походить із продажу однієї додаткової одиниці її продукту; дорівнює зміні загального виторгу, поділеній на зміну кількості проданого продукту.

ГРАНИЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ ЗАМІЩЕННЯ — виражений коефіцієнтом ступінь готовності споживача замінити один товар або послугу іншим товаром або послугою і при цьому отримати однакову корисність (однакова загальна корисність); дорівнює нахилу кривої байдужості.

ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ — додатковий обсяг продукції, отриманий від застосування додаткової одиниці ресурсу (кількість інших ресурсів незмінна).

ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ КАПІТАЛУ — додатковий обсяг продукції від збільшення затрат капіталу на одну одиницю (решта факторів не змінюється).

ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ ПРАЦІ — додатковий обсяг продукції від збільшення затрат праці на одну одиницю (решта факторів не змінюється).

ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ У ГРОШОВОМУ ВИРАЖЕННІ (ВИТОРГ ВІД ГРАНИЧНОГО ПРОДУКТУ) — зміна загального виторгу фірми при використанні однієї додаткової одиниці ресурсу (кількість інших ресурсів незмінна); дорівнює зміні загального виторгу, поділеній на зміну кількості використовуваного ресурсу.

ГРАНИЧНІ ВИТРАТИ — приріст витрат на виробництво додаткової одиниці продукції (або зменшення витрат, коли виробництво скорочується на одиницю продукції).

ГРОШІ — будь -який предмет, який звичайно приймають продавці за свої товари і послуги.

ГРОШОВА БАЗА — сума грошей, яку отримує найманий працівник за одиницю часу (годину, день тощо); номінальна заробітна плата.

ГРОШОВА МАСА — сукупний обсяг готівки (паперових грошей та монет) і поточних чекових рахунків.

ГРОШОВА СИСТЕМА — спосіб організації грошового обігу, закріплений законом; охоплює найменування грошової одиниці; види державних паперових знаків і монет, які мають законну платіжну силу; порядок безготівкових розрахунків; державні органи, що регулюють грошовий обіг держави.

ГРОШОВИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР — частина надлишкових резервів, яку система комерційних банків може використати для збільшення кількості грошей в обігу; дорівнює одиниці, поділеній на норму обов’язкових резервів.

ГРОШОВІ ДОХОДИ — доходи, отримані у вигляді оплати праці, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності, від власності, доходів від продажу нерухомого майна, продукції сільського господарства, доходів від надання різних послуг.

ДЕБЕНТУРА — свідоцтво митниці на повернення мита в разі вивезення за кордон товарів, увезених раніше зі сплатою мита.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ ВАЛЮТИ — законодавче зниження цін курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

ДЕДУКЦІЯ — хід міркування від загальних положень до висновків; метод дослідження, згідно з яким правильність гіпотези (припущення) перевіряється через порівняння висновків, які випливають з неї, з фактами дійсності.

ДЕЗІНФЛЯЦІЯ — зниження високого темпу інфляції.

ДЕКЛАРАЦІЯ ВАЛЮТНА — документ у формі заяви, що пред’являється на митниці і містить відомості про валюту, яку перевозять через кордон.

ДЕКЛАРАЦІЯ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ — документ, що заповнюється експортером чи імпортером для контролю за зовнішньоторговельними угодами. За експортом контролюють переведення в країну отриманої іноземної валюти. За імпортом контролюють правильність витрачання коштів відповідно до договорів постачання.

ДЕКЛАРАЦІЯ МИТНА — документ, що містить відомості про переміщення через кордон вантажів, цінностей, валюти. Д.м. оформляється відповідно до вимог національного законодавства.

ДЕЛЬКРЕДЕРЕ — угода-зобов’язання агента (комісіонера) відшкодувати комітентові (принципалові) збитки, що виникають у разі неплатоспроможності покупця, в межах суми, визначеної угодою. Включається в договір комісії у формі застереження делькредере. Комісіонер, який бере на себе Д., не тільки продає товар, але й гарантує його оплату, якщо покупець виявиться неплатоспроможним. Цим же терміном позначають і винагороду за поруку.

ДЕМЕРЕДЖ (ДЕМУРЕДЖ) — штрафна сума, сплачувана власником вантажу власникові судна (вагона) за простій під час його завантаження чи розвантаження понад визначений угодою час.

ДЕМПІНГ — штучне зниження цін на товари (роботи, послуги) на зовнішніх ринках з метою усунення конкуренції.

ДЕМПІНГ ВАЛЮТНИЙ — вивіз товарів за цінами, нижчими, ніж світові, з країни зі знеціненою валютою до країни з більш твердою або менш знеціненою валютою. Д.в. виникає тоді, коли купівельна спроможність національної валюти падає повільніше, ніж її курс щодо інших валют. Придбавши товар за відносно низькими внутрішніми цінами, експортери реалізують їх на міжнародних ринках за більш стійку валюту і, обмінюючи потім останню на знецінену національну валюту, отримують завдяки цьому курсовий прибуток. Д.в. є одним із засобів боротьби за ринок збуту.

ДЕПОЗИТ — сума грошей, яку клієнт вносить на зберігання у банк.

ДЕПОЗИТ ІМПОРТНИЙ — вимога до імпортера внести наперед частину вартості товару, що ввозиться.

ДЕПРЕСІЯ — глибокий затяжний спад, що триває декілька років. У роки депресії простежуються високе безробіття, недовантаження виробничих потужностей, низькі обсяги виробництва та інвестицій. Неглибокий спад називають рецесією.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ — система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру в умовах ринкової економіки, які здійснюються відповідними державними установами задля стабілізації та пристосування економічної системи до змінних умов.

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ — загальна сума заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, що дорівнює сумі його минулих бюджетних дефіцитів мінус бюджетні надлишки.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ — баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу (як правило, за рік).

ДЕРЖАВНИЙ СЕКТОР — частина національної економіки країни, що її повністю контролює держава.

ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ — грошові видатки уряду на придбання вироблених у певному році товарів і послуг.

ДЕРЖАВНІ ЗАОЩАДЖЕННЯ — різниця між надходженнями і видатками державного бюджету; надлишок у державному бюджеті.

ДЕРИВАТИВ — документ встановленої форми, що засвідчує право та (або) зобов’язання придбати чи продати в майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Відповідно до виду цінностей Д. поділяють на фондові, валютні і товарні. Перші пов’язані з купівлею- продажем цінних паперів, другі — валюти, а треті — будь-яких біржових товарів (крім цінних паперів) До Д. належать форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони.

ДЕТАКСАЦІЯ ЕКСПОРТНА — зниження чи повна відміна непрямого оподаткування продукції, призначеної для вивезення на зовнішній ринок.

ДЕТЕЗАВРУВАННЯ (ДЕТЕЗАВРАЦІЯ) — використання накопичених коштів з метою споживання їх на інвестиційні потреби. Д. — процес зворотний тезавруванню (тезаврації).

ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ — надлишок видатків державного бюджету над надходженнями до нього; звичайно фінансується шляхом позик (інший шлях — емісія грошей); рівень дефіцитності бюджету обчислюють як відношення дефіциту до ВВП, виражене у відсотках.

ДЕФЛЮВАННЯ — виявлення реального валового внутрішнього продукту через зменшення вартості номінального ВВП, виробленого в році, в якому ціни були вищі, ніж у базовому (дефлятор ВВП перевищує одиницю).

ДЕФЛЯТОР ВВП — індекс цін, який використовують для визначення реального ВВП; визначається як відношення вартості кошика товарів і послуг, які виробляють у поточному році, до вартості кошика у базовому році.

ДЕФЛЯЦІЯ — падіння загального рівня цін у національній економіці.

ДИВІДЕНД — величина виплат за акції, яка залежить від прибутку, вказаного в балансі акціонерного товариства.

ДИСКОНТУВАННЯ — вираження майбутнього доходу в поточній вартості.

ДИСКРЕЦІЙНА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА — зміни в оподаткуванні (податкових ставках) і державних видатках, здійснювані законодавчим органом країни задля досягнення обсягу національного виробництва за повної зайнятості.

ДИСПАЧ — винагорода (премія), що її сплачує власник судна (залізничного вагона) фрахтувальникові (власникові вантажу) за дострокове завантаження чи розвантаження судна (вагона). Протилежне — демередж.

ДИСПАША — 1) обчислення збитків, завданих судну чи вантажу з метою їх порятунку у надзвичайних ситуаціях (під час аварії) ті пропорційний їх розподіл між судно- та вантажовласником; 2) документ, що містить розрахунок цих збитків.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПРОДУКТ — продукт, який відрізняється за фізичними або іншими параметрами від аналогічних продуктів, вироблених іншими фірмами; продукт, купуючи який, покупці віддають перевагу певному продавцеві, незважаючи на те, що ціни в усіх продавців однакові.

ДІЛОВИЙ ЦИКЛ — періодичне коливання рівня ділової активності — обсягу національного виробництва, доходу, зайнятості тощо. Звичайно триває кілька або кільканадцять років. Діловий цикл містить чотири фази: спад (реальний ВВП зменшується); дно (найнижча точка спаду); піднесення (реальний ВВП зростає); вершина (найвища точка піднесення).

«ДОБРОВІЛЬНЕ» ОБМЕЖЕННЯ ЕКСПОРТУ — кількісне обмеження експорту, що базується на зобов’язанні одного з партнерів по торгівлі обмежити або щонайменше не розширювати обсяг експорту, прийняте в рамках офіційної міжурядової чи неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.

ДОВГОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД — достатньо тривалий період часу, впродовж якого виробники продукту можуть змінити кількість усіх використовуваних ними ресурсів; період, у якому всі ресурси і витрати є змінними.

ДОДАНА ВАРТІСТЬ — різниця між вартістю вироблених фірмою товарів і послуг та вартістю матеріалів та сировини, які куплені у постачальників.

ДОДАТКОВА ВАРТІСТЬ — термін марксистської політекономії; вартість, яка створена найманими працівниками понад вартість їхньої робочої сили і безплатно привласнена капіталістами.

ДОМОГОСПОДАРСТВО — економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб; постачає економіку ресурсами і використовує отримані гроші для купівлі товарів та послуг, які задовольняють матеріальні потреби людини.

ДОСКОНАЛА КОНКУРЕНЦІЯ — структура ринку з великою кількістю продавців і покупців; пропоновані товари на такому ринку однорідні та жодна фірма не може впливати на ринкову ціну.

ДОХІД — потік зарплати, процентів, дивідендів та інших грошових надходжень, які отримує особа чи країна протягом певного часу (звичайно року).

ДОХОДНІ УМОВИ ТОРГІВЛІ — індекс, що відображає можливості країни щодо імпорту за рахунок виручки від експорту.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ — відношення між витратами обмежених ресурсів і виробленими у результаті їх використання товарами та послугами; виробництво обсягу продукції певної вартості за найменших загальних видатків на ресурси; отримання найбільшого обсягу виробництва товару або послуги із застосуванням ресурсів певної вартості.

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ — співпраця між національними господарствами різних країн і повна або часткова їх уніфікація; ліквідація бар’єрів у торгівлі між цими країнами; зближення ринків цих країн з метою утворення одного великого (спільного) ринку.

ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ — виведення закономірностей розвитку економіки із відповідних економічних фактів.

ЕКОНОМІЧНА РЕНТА — плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких є незмінною (тобто абсолютно нееластичною).

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА — спосіб організації національної економіки.

ЕКОНОМІЧНЕ БЛАГО — благо, кількість якого менша, ніж та, котру потребують. Тому воно звичайно розподіляється через встановлення ціни.

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ — збільшення реального обсягу продукції (ВВП) у країні.

ЕКОНОМІЧНИЙ ПРИБУТОК — загальний виторг фірми за вирахуванням її економічних витрат.

ЕКОНОМІЧНИЙ ПРИНЦИП — узагальнення мотивів і реальної економічної поведінки інституцій та індивідів.

ЕКОНОМІЧНІ ВИТРАТИ — платежі, потрібні для отримання і використання ресурсів.

ЕКОНОМІЧНІ (МАТЕРІАЛЬНІ) ПОТРЕБИ — бажання, які можна задовольнити через споживання товару чи послуги.

ЕКОНОМІЧНІ СУБ’ЄКТИ (УЧАСНИКИ РИНКОВОГО ПРОЦЕСУ) — ті,

хто самостійно ухвалює рішення, планує і реалізує у сфері господарської діяльності практичні заходи. Є три основні учасники ринкового процесу: домогосподарства, ділові підприємства (фірми) і держава.

ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ — всі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ — сукупність напрямів державного регулювання економіки: правове регулювання економіки; сприяння конкуренції та пом’якшення наслідків від недоліків ринку; організація виробництва благ громадського вжитку; коригування побічних наслідків (переливів); перерозподіл доходів; здійснення макроекономічної політики.

ЕКСПОРТ — товари й послуги, вироблені у країні та продані покупцям інших країн.

ЕКСПОРТ ПІДПРИЄМНИЦЬ-КОГО КАПІТАЛУ — це капіталовкладення в закордонні інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі в капіталі.

ЕКСПОРТНА КВОТА — показник, що відображає значення зовнішньої торгівлі для країни і визначається як частка експорту (включаючи експорт послуг) у ВВП.

ЕКСТЕНСИВНИЙ ТИП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ — зростання, що базується на кількісному збільшенні трудових і матеріальних ресурсів, які залучаються у виробництво.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ЕКСПОРТУ — зміна пропозиції товарів на експорт, що випливає зі зміни умов торгівлі.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ІМПОРТУ — зміна попиту на імпорт, що випливає зі зміни умов торгівлі.

ЕЛАСТИЧНА ПРОПОЗИЦІЯ — пропозиція, для якої коефіцієнт еластичності більший за одиницю, тобто відсоток зміни величини пропозиції більший, ніж відсоток зміни ціни.

ЕЛАСТИЧНИЙ ПОПИТ — попит, для якого коефіцієнт еластичності більший за одиницю, тобто відсоток зміни величини попиту більший, ніж відсоток зміни ціни.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ — поняття, яке застосовує аналітична економія для позначення реагування однієї змінної на зміну іншої (наприклад, величини попиту на зміну ціни тощо); відсоток, на який змінюється одна змінна у відповідь на один відсоток зміни іншої змінної.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ ЗА ДОХОДОМ — відношення відсотка зміни величини попиту на товар до відсотка зміни доходу; вимірює ступінь реагування закупівель споживача на зміни в доході.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ ЗА ЦІНОЮ — відношення відсотка зміни величини попиту на продукт до відсотка зміни його ціни; реагування величини попиту на продукт на зміну ціни продукту.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПРОПОЗИЦІЇ ЗА ЦІНОЮ — відношення відсотка зміни величини пропозиції продукту до відсотка зміни його ціни; реагування величини пропозиції продукту на зміну ціни продукту.

ЕМБАРГО — накладання державою заборони (арешту) на ввезення державами чи вивезення золота, іноземної валюти, окремих товарів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВАЛЮТНА — відносний показник, що характеризує відношення валютного виторгу до валютних витрат і використовується для оцінювання результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Його визначають за певний період часу (рік, квартал, місяць) або для конкретного зовнішньоекономічного заходу.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКСПОРТУ БЮДЖЕТНА — відношення експортної вартості товару до його вартості у внутрішніх відкритих цінах з урахуванням витрат на транспортування цього товару до кордону.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМПОРТУ БЮДЖЕТНА — відношення вартості імпортованого товару за цінами реалізації вітчизняному споживачеві до його імпортної вартості.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗА КУПМАНОМ — зростання виробництва одного товару при заданій кількості іншого товару приводить до зростання добробуту в світі.

ЕФЕКТИВНА СТАВКА МИТА — реальний рівень митного обкладання кінцевих імпортних товарів, обчислений з урахуванням мита, що накладають на імпорт проміжних товарів.

ЕФЕКТ «ТРЕТІХ ОСІБ» (ЕФЕКТ ПЕРЕЛИВУ) — ситуація в економіці, коли частина вигід або витрат, пов’язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не є його виробником або споживачем.

ЕФЕКТ ВИТІСНЕННЯ — зменшення запланованих інвестиційних видатків у національній економіці внаслідок зростання процентних ставок, яке спричинюється збільшенням узятих урядом позик на грошовому ринку.

ЕФЕКТ ДОХОДУ — вплив зміни ціни продукту на реальний дохід споживача (купівельну спроможність) і, отже, на кількість продукту, яку споживач купить.

ЕФЕКТ ЗАМІЩЕННЯ — вплив, який зміна ціни споживчого блага може справити на кількість продукту, котру споживач купить за умови, що його дохід не змінюється.

ЕФЕКТ МУЛЬТИПЛІКАТОРА — вплив зміни сукупних видатків на рівноважний валовий внутрішній продукт (вплив, викликаний змінами у споживанні, інвестиціях, державних видатках або чистому експорті).

ЕФЕКТ ПІГУ — збільшення домогосподарствами видатків на споживання, що зумовлене зростанням добробуту споживачів унаслідок зниження цін.

ЕФЕКТ ХРАПОВИКА — тенденція рівня цін до зростання зі збільшенням сукупного попиту (але рівень цін не знижується зі зменшенням сукупного попиту).

ЕФЕКТИВНИЙ РОЗПОДІЛ РЕСУРСІВ — розподіл ресурсів в економіці між виробництвом різних товарів і послуг, який максимізує задоволення потреб споживачів.

ЄВРОВАЛЮТА — валюта, переказана на рахунки іноземних банків і використовується для операцій у всіх країнах, включаючи країну-емітента даної валюти.

ЄВРОРИНОК — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції в євровалютах.

ЄВРОКРЕДИТИ — міжнародні кредити, що надаються великими комерційними банками за рахунок ресурсів євровалютного ринку. Позичальниками євровалют виступають здебільшого ТНК чи великі національні монополії для фінансування масштабних проектів і заходів. Є. Надають на термін від 2 до 10 років з плаваючими процентними ставками. Сума Є. залежить від фінансової репутації та обмеження валютного законодавства країн, де ці банки розміщені. Цим самим створюються сприятливі умови для одержувачів Є. Зокрема, полегшується регулювання кредитних процентних ставок, встановлення термінів кредитів та умов їх перегляду, використання системи надвишків і знижок тощо.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (ЄС) — асоціація європейських держав, утворена у 1957 р. (раніше — Європейське економічне співтовариство) з метою поступової ліквідації мита та імпортних квот у торгівлі між країнами-членами, запровадження спільного мита на імпорт товарів із третіх країн, вільного переміщення робочої сили та капіталів у межах країн — членів асоціації та узгодження економічної політики в інших сферах.

ЄВРОЧЕК — чек, що приймається до оплати в будь-якій із країн-учасниць європейської банківської системи «Єврочек» (створена у 1968 р.). видається без попереднього грошового внеску й оплачується за рахунок короткотермінового банківського кредиту (до одного місяця). Використовується здебільшого туристами.

ЗАБОРГОВАНІСТЬ ВАЛЮТНА — борги підприємств певної держави чи самої держави і іноземній валюті.

ЗАГАЛЬНА МІЖНАРОДНА РІВНОВАГА — одночасне врівноваження попиту і пропозиції на товар у внутрішній і міжнародній торгівлі (на внутрішньому і міжнародному ринку).

ЗАГАЛЬНА КОРИСНІСТЬ — загальна величина задоволення, що отримують від споживання певної кількості блага.

ЗАГАЛЬНА РІВНОВАГА — стан економіки, за якого рівень цін на товари і послуги забезпечує рівновагу на всіх ринках, що не спонукає суб’єктів змінювати свою поведінку; рівночасна рівновага на всіх ринках у національній економіці.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИТОРГ — кількість грошей, отриманих фірмою; дорівнює кількості проданого продукту, помноженій на ціну, за яку він проданий.

ЗАГАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ПРОДУКТУ) — загальна кількість певного товару або послуги, яка вироблена фірмою (групою фірм або навіть усією економікою).

ЗАГАЛЬНІ ВИДАТКИ — загальна сума грошей, яку всі покупці витрачають (або планують витратити) на купівлю товарів і послуг.

ЗАГАЛЬНІ ВИТРАТИ — сума постійних і змінних витрат.

ЗА ІНШИХ РІВНИХ УМОВ — прийом дослідження, за якого усі чинники, за винятком одного, вважають сталими.

ЗАКОНОДАВСТВО ВАЛЮТНЕ — сукупність правових норм, що регулюють порядок здійснення угод з валютними цінностями всередині країни, угод між резидентами й нерезидентами, а також порядок ввозу, вивозу, переказування та пересилання за кордон чи із-за кордону національної та іноземної валюти й інших валютних цінностей.

ЗАКОН ВАЛЬРАСА — якщо існує рівновага на світовому ринку одного товару, то, враховуючи бюджетні обмеження обох народних господарств, повинна існувати рівновага на світовому ринку й іншого товару.

ЗАКОН ОУКЕНА — зворотна залежність між рівнем безробіття і реальним ВВП, яка показує, що зниження безробіття на 1% збільшує реальний ВВП приблизно на 2%.

ЗАКОН ПОПИТУ — виражає обернену залежність між ціною і величиною попиту на товар або послугу протягом певного проміжку часу.

ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ — виражає пряму залежність між ціною і величиною пропозиції товару або послуги упродовж певного проміжку часу.

ЗАКОН СЕЯ — твердження, згідно з яким виробництво товарів і послуг (пропозиція) творить рівний за величиною сукупний попит на ці товари та послуги.

ЗАКОН СПАДНОЇ ВІДДАЧІ — передбачає, що додатковий обсяг продукції від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються сталими.

ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ — із збільшенням обсягу споживання товару або послуги корисність кожної наступної споживаної одиниці продукції менша за корисність попередньої.

ЗАКОН ШЕРМАНА — перший антитрестовський закон, прийнятий 1890 р. у США. Цей закон проголосив кримінальним злочином монополію, обмеження торгівлі, спроби і змови встановити монополію або обмежити торгівлю; надав федеральному урядові та стороні, яка потерпіла, право порушувати кримінальну справу проти тих, хто коїть ці злочини.

ЗАКРИТА ЕКОНОМІКА — економіка, в якій відсутні експорт та імпорт товарів і послуг.

ЗАКРИТИЙ ПРОЦЕНТНИЙ ПАРИТЕТ — паритет процентних ставок, при якому існує можливість застрахувати майбутній обмінний курс на ринку термінових валютних угод.

ЗАЛІК — взаємне скасування грошових зобов’язань у рівновеликих сумах між двома чи кількома юридичними або фізичними особами. Дозволяє скоротити обопільну заборгованість і прискорити розрахунки. 3. може здійснюватись банками, фінансовими і страховими органами. 3. у міжнародних розрахунках називають клірингом.

ЗАОЩАДЖЕННЯ — використовуваний дохід, не витрачений на споживчі блага; дорівнює використовуваному доходу мінус особисті видатки на споживання.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА — ціна праці та плата за використання послуг праці.

ЗАПАС ЗОЛОТИЙ — запас золота в злитках чи монетах у центральному банку країни для покриття банкнотної емісії, а в деяких країнах і для забезпечення поточ- них розрахунків та інших зобов’язань, що підлягають оплаті за пред’явленням. Разом із валютним запасом З.з. складає золотовалютний резерв країни.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ВАЛЮТНЕ — умова у міжнародній торговій, кредитній чи іншій угоді, що передбачає перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу валюти з метою страхування експортера або кредитора від ризику знецінення валюти. Розрізняють два різновиди З.в.: 1) застереження щодо встановлення ціни товару (суми кредиту) у твердій валюті, внаслідок чого сума валюти оплати в разі її знецінення збільшується щодо суми валюти угоди; 2) застереження щодо підвищення ціни товару (суми контракту) на процент знецінення валюти, який визначається в угоді.

З.в. може бути одностороннім, тобто таким, що діє в інтересах експортера (кредитора) в разі знецінення валюти платежу чи в інтересах імпортера (боржника) — коли курс валюти платежу зростає, а також двостороннім, за якого суму платежу перераховують як у разі підвищення, так і у разі зниження курсу валюти.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЗОЛОТЕ — різновид валютного застереження, що базується на фіксації золотого вмісту валюти платежу на час укладання угоди пропорційно до зміни цього золотого вмісту на дату оплати угоди.

ЗБОРИ МИТНІ — додаткові збори, що стягуються під час ввезення товарів понад ввізне мито за специфічні умови поставок і послуги, надані митницею (оформлення транспортних засобів, зберігання товарів під відповідальність митниці, санітарний контроль продуктів, статистичний облік експортних та імпортних товарів тощо), їх сплачують у національній або іноземній валюті.

ЗМІШАНА ЕКОНОМІКА — економіка, яка ґрунтується на ринковому розв’язанні проблем її організації та державному регулюванні макроекономічних процесів.

ЗМОВНИЦЬКА ОЛІГОПОЛІЯ — виникає тоді, коли декілька фірм, які охоплюють олігопольну галузь, досягають таємної угоди про запровадження цін, поділ ринків або якесь інше обмеження конкуренції.

ЗНИЖЕННЯ ЦІНИ ЕКСПОРТНЕ — зниження ціни, що застосовується в разі суттєвого коливання курсу національної валюти, коли продавець(експортер) зацікавлений в оплаті товару валютою країни-імпортера.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА — дефіцит балансу поточних операцій повинен покриватися чистим припливом короткотермінового капіталу з-за кордону.

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ МЕВ — це зовнішні відносно форм і видів міжнародних економічних відносин умови їхнього існування на різних рівнях; це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, тобто це є надсистема, яка ззовні задає параметри, ресурси існування самої системи МЕВ.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА — це діяльність держави у сфері регулювання зовнішніх відносин, яка витікає з інтересів країни та її суб’єктів.

ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ — грошова система, в якій золото слугує як гроші, а всі інші види грошей розмінні на золото.

ЗОЛОТІ ТОЧКИ — межі, в яких міг коливатися валютний курс, що базувався на золотому паритеті в умовах золотого стандарту привільних купівлі та продажу золота і його необмеженому ввезенні, вивезенні. Вихід за ці межі — верхню чи нижню — призводив, відповідно, до вивезення чи до ввезення золота як платіжного засобу. З.т. — головний елемент механізму ринкового регулювання валютних курсів під час дії міжнародної системи золотого стандарту.

ЗОЛОТО МОНЕТАРНЕ — золото у вигляді монет, брусків чи злитків не нижче 995 проби, яке є власністю держави або уряду.

ІМПОРТ — видатки окремих осіб чи фірм на товари і послуги, вироблені в інших країнах.

ІНВЕСТИЦІЇ — капітальні блага, які купують фірми і приватні особи для збільшення нагромадженого капіталу; розрізняють валові та чисті інвестиції.

ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ — будь -який захід для підвищення продуктивності праці; видатки на поліпшення освіти, здоров’я працівників та на зростання мобільності робочої сили.

ІНДЕКС — статистичний показник, що характеризує динаміку певних явищ, зокрема економічних, у часі або просторі.

ІНДЕКС ГЕРФІНДАЛЯ — вимірник ступеня концентрації та рівня конкуренції в галузі; обчислюється як сума квадратів часток ринку індивідуальних фірм.

ІНДЕКС ІМПОРТНИХ ЦІН — індекс, що фіксує зміну базових цін на основні товари імпорту, включаючи вартість страхування і фрахт (СІР).

ІНДЕКС ЕКСПОРТНИХ ЦІН — індекс, що фіксує зміну базових цін або цін РОВ на основні товари експорту.

ІНДЕКС ГРУБЕЛЯ-ЛЛОЙДА — індекс, що визначає рівень інтрасекторної торгівлі країни.

ІНДЕКС ДОУ-ДЖОНСА — узагальнюючий показник рівня ділової активності та ринкової кон’юнктури у США. Обчислюють за середньоарифметичною величиною курсів акцій 30 промислових корпорацій, 15 підприємств паливно-енергетичної та комунальної інфраструктури, 20 транспортних компаній, а також за загальною середньою величиною всіх 65 корпорацій на кінець торгового дня Нью-Йоркської фондової біржі. Розраховує і публікує індекси з 1887 р. фірма «Доу-Джонс енд ком- пані» — видавець фінансового часопису «Уолл-стріт джорнел».

ІНДЕКС ЦІН ЛЕСПЕЙРЕСА — показник рівня цін, що обчислюють на підставі цін певного постійного кошика товарів і послуг.

ІНДЕКС ЦІН ПААШЕ — показник рівня цін, який обчислено на підставі змінного кошика товарів і послуг.

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН — відношення вартості фіксованого кошика споживчих товарів і послуг у розрахунковому періоді до його вартості в базовому періоді.

ІНДЕКСАЦІЯ — механізм, який забезпечує регулювання заробітної плати і платежів відповідно до рівня інфляції; важливим елементом механізму є відповідні пункти трудових угод.

ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОПОЗИЦІЯ — шкала або крива пропозиції окремого продавця товару або послуги.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПОПИТ — шкала або крива попиту окремого покупця на товар або послугу.

ІНДУКЦІЯ — хід міркувань від фактів до узагальнень.

ІН’ЄКЦІЇ — додаткові видатки, що вливаються в потік «доходи-видатки»: інвестиції, урядові закупівлі товарів і послуг та експорт.

ІНКОТЕРМС — збірник міжнародних торгових термінів з тлумаченнями. Визначає взаємини (обов’язки) імпортера й експортера. Метою Інкотермс є запобігання можливим суперечкам і судовим позовам між покупцем і продавцем. Згідно з

Інкотермс імпортер та експортер зобов’язані дотримуватись певних вимог, визначених контрактами, рахунками, кредитними й іншими документами, а саме: обов’язків щодо перевезення товарів, оплати транспортних витрат, страхування вантажу та його оплати, визначення межі відповідальності кожної зі сторін. Інкотермс укладено Міжнародною торговою палатою на основі узагальнення світової комерційної практики.

ІНТАГЛІОДРУК — друк, елементи якого виступають над поверхнею паперу, тому їх можна відчути на дотик. Є одним із захисних елементів паперових грошей, цінних паперів.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ — власність на інтелектуальний продукт.

ІНТЕНСИВНИЙ ТИП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ — зростання національної економіки, яке ґрунтується на якісному вдосконаленні та ефективному використанні факторів виробництва на основі науково-технічного прогресу.

ІНФЛЯЦІЯ — усталене зростання загального рівня цін, яке супроводжується зниженням купівельної спроможності грошей.

ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ — інфляція, що походить зі зменшення сукупної пропозиції (з вищих цін на сировину або вищих ставок заробітної плати), зі зниження продуктивності праці й супроводжується зменшенням реального обсягу виробництва та зайнятості; часто цю інфляцію називають інфляцією пропозиції.

ІНФЛЯЦІЯ ЕКСПОРТОВАНА — інфляція, що переноситься з одних країн в інші у процесі міжнародних економічних відносин, які впливають на грошовий обіг, платоспроможний попит і ціни. Головними чинниками І.е. є: підвищення цін на експортовані товари; зростання трансферних цін на товари, що вивозяться у дочірні підрозділи підприємств; збільшення обсягу валютних резервів, переміщуваних з одних країн в інші.

ІНФЛЯЦІЯ ІМПОРТОВАНА — інфляція, що зумовлена зовнішніми для певної країни чинниками: підвищенням імпортних товарів; надмірним впливом іноземної валюти тощо. Об’єктивними умовами поширення І.і. є інтернаціоналізація господарських зв’язків, переплетення економічних циклів у різних країнах, розвиток єврорин- ку, діяльність транснаціональних корпорацій та ін. як і внутрішня, І.і. призводить до дестабілізації внутрішнього ринку та розладнання грошового обігу.

ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ — інфляція, що походить із надлишкового сукупного попиту: «надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів».

ІНФРАСТРУКТУРА — капітальні блага, які зазвичай забезпечує держава для використання їх усіма громадянами і фірмами (наприклад, автомагістралі, мости, міські транспортні системи, системи водопостачання, водоочисні споруди, аеропорти тощо).

КАПІТАЛ — один з основних факторів виробництва, який складається з виготовлених товарів, призначених для подальшого використання у процесі виробництва. Розрізняють основний капітал (будівлі, машини, механізми) та обіговий (сировина, паливо, матеріали). Інші назви — капітальні блага, інвестиційні товари, засоби виробництва.

КАРТА КРИВИХ БАЙДУЖОСТІ — низка кривих байдужості, кожна з яких репрезентує різний рівень корисності; всі ці криві разом характеризують смаки й уподобання споживача.

КАРТЕЛЬ — письмова або усна угода між фірмами про запровадження спільної ціни на продукт, про обсяги виробництва окремих фірм та про географічний поділ ринків збуту продукції.

КАСКО — страхування транспортних засобів: суден, літаків, автомобілів, вагонів, цистерн тощо.

КАФ — одна з базисних умов постачання товарів за зовнішньоторговельними контрактами (при перевезенні морським транспортом), за якою експортер зобов’язаний: поставити товар з документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; забезпечити належне пакування товару; застрахувати судно до порту призначення; доставити товар у порт; отримати ліцензії і виконати митні формальності; завантажити товар на судно; повідомити покупця про завантаження; передати покупцеві необхідні документи, у тому числі морський коносамент. Імпортер зобов’язаний: застрахувати товар; оплатити всі витрати на транспортування вантажу, за винятком фрахту; прийняти документи в експортера; оплатити товар.

КЕЙНСІАНСТВО — один із провідних напрямів аналітичної економії у XX ст., основи якого були закладені Дж. М. Кейнсом. Центральним пунктом концепції Кейнса є положення, що ринкова економіка не може автоматично досягти рівноваги за повної зайнятості; за Кейнсом, недоліки ринкової економіки можна усунути за допомогою фіскальної та монетарної політики.

КІНЦЕВА ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ — товари і послуги, які купують для споживання, а не для подальшої обробки чи переробки. Протилежним поняттям є проміжна продукція.

КЛАСИЧНА ШКОЛА — панівний до появи робіт Дж. М. Кейнса напрям аналітичної економії, засновником якого був А. Сміт. Школа виходила з того, що природні економічні закони (конкуренція, ціни, індивідуальні егоїстичні інтереси тощо) є найкращим механізмом узгодження приватних і суспільних інтересів, розподілу ресурсів та доходів, стимулювання ефективного розвитку економіки.

КЛАСИФІКАТОР ВАЛЮТ — позначення за допомогою цифр і літер (кодування) валют країн світу. Використовується для заповнення комерційної, зокрема митної, документації.

КЛІРИНГ — 1) система безготівкових розрахунків за продані товари, цінні попери чи послуги, яка заснована на заліку взаємних вимог сторін, що беруть участь у розрахунках; розрізняють міжбанківський К. (розрахунки між банками шляхом зарахування взаємних грошових вимог юридичних осіб однієї країни) і міжнародний (валютний) К. (розрахунки в зовнішній торгівлі та інших формах економічних відносин між країнами, здійснювані на підставі міжнародних угод). К. буває двостороннім і багатостороннім;

2. процедура розрахунків за біржовими угодами через розрахункову палату, гарантує виконання контрактів, що укладені.

КОЕФІЦІЄНТ ВАЛЮТНИЙ — курсове співвідношення при переведенні цін і грошових сум з однієї валюти в іншу. В окремих країнах є однією з форм курсу національних валют. Величину К.в. визначають з урахуванням купівельної спроможності валют в одній із форм зовнішньоекономічної діяльності — експорті.

КОЕФІЦІЄНТ ЕЛАСТИЧНОСТІ — результат від ділення відсотка зміни величини попиту (пропозиції) на відсоток зміни ціни товару.

КОЕФІЦІЄНТ ЗАЙНЯТОСТІ — відсоток робочої сили, що зайнятий (має роботу) у певний момент часу.

КОМПЛЕМЕНТАРНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО РУХУ ТОВАРІВ І ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА — взаємозв’язок, який посилює переваги країн-лідерів світового бізнесу, що проявляється у залученні додаткових факторів до виробництва тих товарів, у яких досягнуті переваги.

КОМПЕНСАЦІЙ-НИЙ КРИТЕРІЙ — міжнародна торгівля реально збільшує світовий добробут, якщо завдяки їй зростає виробництво настільки, що суб’єкти господарювання, які отримують економічний виграш, можуть компенсувати втрати тих, чиє становище погіршилось, і при цьому підвищити свій добробут.

КОНКУРЕНЦІЯ — наявність на ринку величезної кількості незалежних продавців і покупців, а також можливість покупців і продавців вільно входити на ринок та залишати його.

КОНОСАМЕНТ — 1) поширений у зовнішній торгівлі товаророзпорядчий документ, що надає його тримачеві право розпоряджатися вантажем; 2) документ, що містить умови договору на морське перевезення вантажу.

КОНСИГНАНТ — власник експортованого товару, призначеного до реалізації через посередника (консигнатора).

КОНСИГНАТОР — посередник, який реалізує товари консигнанта зі своїх складів і від свого імені за винагороду, виплачувану йому за консигнаційною угодою.

КОНСИГНАЦІЯ — форма комісійного продажу експортованих товарів, за якої їх власник (консигнант) передає комісіонерові (консигнаторові) товар для продажу зі складу комісіонера. При цьому право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за консигнантом. Його коштом здійснюється і зберігання товарів на складі та їх передпродажна підготовка.

КОНТРАГЕНТ — кожна зі сторін у договорі; кожен із суб’єктів, що взаємодіють між собою, беручи участь у спільній роботі, в реалізації угоди.

КОНТРАКТ — 1) офіційний комерційний документ, що являє собою угоду сторін (контрагентів) зі взаємними обов’язками щодо постачання та придбання товару, виконання певної роботи, будівництва конкретного об’єкта тощо. У К. чітко узгоджуються договірні умови, порядок їх виконання та відповідальність за виконання, ціна і загальна сума угоди. К., як правило, містить декілька розділів, розташованих у певній логічній послідовності: визначення сторін; предмет договору; ціна і загальна сума К.; строки постачання товарів, виконання робіт чи надання послуг; штрафні санкції та інші; 2) особлива форма трудового договору, за яким здійснюється наймання на роботу працівників підприємств, фірм, організацій.

КОНТРАКТ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ — договір купівлі-продажу, постачання, виконання робіт чи надання послуг, укладений, як правило, двома сторонами, одна з яких перебуває за кордоном. Однією з основних складових частин К.з. є валютно-фінансові та платіжні умови, що містять такі елементи: валюту ціни у валюту оплати (якщо вони не збігаються); захисні валютні застереження; умови і форми розрахунків.

КОНЦЕСІЯ — договір про передання державою в експлуатацію іноземним фірмам чи приватним підприємцям на певних умовах підприємств, землі, надр, інших господарських об’єктів з метою відбудови та розвитку національної економіки й освоєння природних ресурсів.

КОРИСНІСТЬ — здатність товару або послуги задовольняти потреби людини; приємність, що її отримує людина від споживання товару або послуги.

КОРОТКОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД — у мікроекономіці: період часу, недостатній для збільшення виробничих потужностей фірм; у макроекономіці: період часу, протягом якого трудові угоди, сподівання, ціни не можуть повністю пристосуватися до змін у національній економіці.

КОРПОРАЦІЯ (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО) — правова форма підприємства, яка юридичне відокремлена від тих, хто нею володіє (акціонерів), через що останні несуть обмежену відповідальність.

КОТИРУВАННЯ — встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів на підставі валютного паритету або цін товарів на біржах чи неорганізованих ринках.

КРАЇНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ — більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки, для яких характерні низький подушний ВВП, нестача капітальних благ, відсталі виробничі технології, низький рівень писемності, високий рівень безробіття, швидке зростання населення і зайнятість робочої сили головно в сільському господарстві.

КРИВА БАЙДУЖОСТІ — крива, яка показує різні комбінації двох продуктів, які дають споживачеві однакове задоволення, або корисність.

КРИВА (ТАБЛИЦЯ) ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ — крива (таблиця), яка показує різні комбінації двох товарів або послуг, що може виробляти національна економіка за повної зайнятості та повного обсягу виробництва, за незмінної кількості ресурсів та із незмінною технологією.

КРИВА ІНВЕСТИЦІЙ — крива, що показує обсяг запланованих інвестицій (по вертикальній осі) за різних рівнів доходу (валового внутрішнього продукту) — по горизонтальній осі.

КРИВА ПОПИТУ — крива, яка показує кількість товару або послуги, яку хочуть придбати покупці за різними цінами протягом певного проміжку часу. Звичайно по осі ординат відкладають ціну, а по осі абсцис — кількість товару, яку купують.

КРИВА ПРОПОЗИЦІЇ — крива, що показує кількість товару або послуги, яку продавці пропонуватимуть за різними цінами упродовж певного часу.

КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ — крива, що показує взаємозв’язок між кількістю товарів і послуг, яку покупці бажають придбати, та загальним рівнем цін за інших однакових умов.

КРИВА СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ — крива, що показує взаємозв’язок між обсягом виробництва фірм, який вони постачали би, та загальним рівнем цін за інших однакових умов.

КРИВА ФІЛІПСА — графічна залежність між динамікою безробіття і зростанням цін; обернена залежність між інфляцією та безробіттям.

КРОС-КУРС — курсове співвідношення між двома валютами, розраховане за їхніми курсами до однієї і тієї ж третьої валюти. Проміжною валютою в цій операції може виступати будь-яка національна валюта, але на практиці цю роль здебільшого виконує долар США.

КРУГОПОТІК ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ — спрощена модель національної економіки, яка відображає взаємодію домогосподарств та фірм у процесі обміну виробничими ресурсами й товарами і послугами на відповідних ринках.

КУРС ПАРИТЕТНИЙ — розрахунковий курс у міжнародному платіжному обороті, що базується на паритеті валют.

КУРС ПЕРЕРАХУНКУ — співвідношення грошових одиниць двох країн, яке встановлюється у зовнішньоторговельному контракті для перерахунку валюти ціни у валюту платежу в тих випадках, коли вони не збігаються.

КУРТАЖ — комерційна винагорода брокера (посередника), визначена у % від обсягу укладених ним угод.

ЛАГ — запізнювання, економічний показник, що характеризує часовий інтервал між двома взаємозалежними економічними явищами, одне з яких є причиною, а друге — наслідком. Наприклад, існує лаг між початком виробничого випуску товарів і їх масовим продажем, виділенням капіталовкладень на будівництво і запровадженням у дію будівельних об’єктів. Використовуваний в економіко-математичних моделях розподілений лаг враховує наявність різних проміжків часу між різними частинами явища- наслідку і явища-причини. Наприклад, приймається до уваги, що після випуску партії товарів вона надходить у продаж частинами з різними інтервалами часу (лагами).

ЛАЖ — 1) перевищення ринкової ціни золота, вираженої в грошових знаках країни (у грошовому вимірі) над золотим номіналом, офіційним курсом, обумовлене знеціненням паперових грошей стосовно золота; 2) перевищення ринкового курсу цінних паперів, грошових знаків, векселів над їхньою номінальною вартістю. У цьому значенні застосовується, як правило, термін ажіо.

ЛАМПСУМ — 1) велика сума, загальна сума; 2) тверда сума, виплачувана за фрахт судна незалежно від ваги вантажу.

ЛАМПСУМ-РОЯЛТІ — фіксована орендна плата.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ — 1) узаконення, додання юридичної чинності, дозвіл діяльності організації; 2) підтвердження дійсності та юридичної чинності документа, виданого в іншій державі у формі засвідченого напису.

ЛЕГАЛЬНИЙ ІММІГРАНТ — особа, що прибула в країну легальним образом на постійне місце проживання або на тимчасову роботу.

ЛЕГІТИМАЦІЯ — узаконення, визнання чи підтвердження законності прав і повноважень фізичних і юридичних осіб, а також підтвердження законності відповідними документами.

ЛЕКАЖ — втрата в вазі чи об’ємі товару внаслідок його пересипання, витікання при збереженні і транспортуванні.

ЛЕНД-ЛІЗ — система передачі в борг чи в оренду озброєння, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства, товарів і послуг країнам-союзникам. Закон про ленд-ліз прийнятий у США в 1941 р.

ЛЕНДИНГ-БІЗНЕС — угода, бізнес-операція, результати якої змінюють активи фірми і знаходять висвітлення в її фінансових звітах. До таких угод відноситься, наприклад, авансування, кредитування, надання позик.

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ (ЕКОНОМІКИ) — розширення свободи економічних дій господарюючих суб’єктів, зняття обмежень на економічну діяльність, розкріпачення підприємництва. Лібералізацією цін називають перехід від призначуваних державних цін (державного ціноутворення) до системи вільних ринкових цін (ринкового ціноутворення).

ЛІБОР — ставка за короткостроковими кредитами (звичайно на термін 3-6 місяців), що надаються лондонськими банками іншим першокласним банкам; найчастіше служить основним орієнтиром, базовою ставкою для встановлення кожним банком своїх дисконтних ставок кредитного проценту.

ЛІДЕР КОНСОРЦІУМУ — фірма, організація, що координує роботу консорціуму і представляє його інтереси перед покупцями, замовниками, третіми особами.

ЛІДЗ ЕНД ЛЕГЗ (від англ. leads and lags — випередження і відставання) — спосіб проведення зовнішньоекономічних, валютних операцій підприємцями, фірмами, суть якого полягає в лавіруванні, маніпулюванні термінами проведення грошових розрахунків з метою одержання фінансових вигод.

ЛІЗ-БЕК (англ. lease-back — зворотна оренда) — придбання лізинговою компанією за готівку устаткування в іншій країні у фірми-виготовлювача з наступним його наданням тій же фірмі в оренду.

ЛІЗИНГ — довгострокова оренда (на термін від 6 місяців до декількох років) машин, устаткування, транспортних засобів, споруджень виробничого призначення, що передбачає можливість їхнього наступного викупу орендарем.

ЛІЗИНГ БАНКІВСЬКИЙ — лізингова угода, в якій як лізингова компанія виступає банк, що купує за замовленням лізингоотримувача устаткування і здає йому це устаткування в оренду.

ЛІЗИНГ ГЕНЕРАЛЬНИЙ — договір про лізинг, що дає право лізингоотриму- вачу доповнювати список орендованого устаткування без додаткового узгодження з лізинговою фірмою (лізингодавцем).

ЛІЗИНГ ЗВОРОТНИЙ — придбання лізинговою компанією за готівку устаткування в іншій країні у фірми-виготовлювача з наступним його наданням тій же фірмі в оренду.

ЛІЗИНГ ІМПОРТНИЙ — закупівля лізинговою компанією устаткування у закордонних фірм із наступною передачею його в оренду вітчизняним підприємствам- лізингоотримувачам.

ЛІЗИНГ КЛАСИЧНИЙ — форма лізингу, при якій лізингоотримувач приймає на себе усі витрати, пов’язані з утриманням і експлуатацією устаткування, включаючи податкові виплати.

ЛІЗИНГ ОПЕРАТИВНИЙ — форма лізингу, при якій лізингова компанія (орендодавець) надає лізингоотримувачу послуги по утриманню і ремонту орендованого майна.

ЛІЗИНГ ОПЕРАЦІЙНИЙ — договір оренди, який укладається на термін, менший амортизаційного періоду, що дає можливість лізингодавцю після закінчення договору знову здати майно в оренду.

ЛІЗИНГ ПОВНИЙ — форма лізингу, що передбачає обслуговування, ремонт, заміну орендованого устаткування лізинговою компанією (лізингодавцем).

ЛІЗИНГ ФІНАНСОВИЙ — договір про лізинг, відповідно до якого лізингоо- тримувач виплачує лізинговій компанії протягом періоду дії договору суму, рівну повній вартості амортизації і частки прибутку від використання устаткування, одержуючи право викупу устаткування за залишковою вартістю після закінчення терміну дії договору, повернення устаткування чи продовження договору.

ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ — компанія (лізингодавець), що придбає устаткування за свій рахунок і здає його в оренду на кілька років.

ЛІЗИНГОДАВЕЦЬ — компанія, що придбає устаткування за свій рахунок і здає його в оренду на кілька років.

ЛІЗИНГОПООТРИМУВАЧ — фірма -орендар, що поступово вносить орендну плату за використання лізингового майна за договором лізингу.

ЛІКВІДНІСТЬ — 1) у діловій термінології здатність перетворення активів фірми, цінностей у готівку, мобільність активів; 2) здатність позичальника забезпечити своєчасне виконання боргових зобов’язань; платоспроможність; 3) здатність ринку поглинати цінні папери, міра їхніх продажів при існуючому рівні цін, без їхньої істотної зміни; 4) у широкому значенні слова — ефективність, дієвість.

ЛІКВІДНІСТЬ ВАЛЮТНА — можливість країни чи групи країн безперебійно, вчасно оплачувати свої міжнародні зобов’язання прийнятними платіжними засобами.

ЛІКВІДНІСТЬ НАДЛИШКОВА — перевищення платіжних можливостей над грошовими зобов’язаннями.

ЛІКВІДНІСТЬ РИНКУ — здатність ринку амортизувати зміни в попиті та пропозиції так, щоб вони не викликали значних коливань цін на ринку. Забезпечується зміною обсягу ринку, залученням нових учасників.

ЛІКВІДНІСТЬ ФІРМ — здатність фірми погашати свої боргові зобов’язання, що залежить, з одного боку, від величини заборгованості фірми і, з іншого — від обсягу ліквідних засобів (готівки в касі, коштів на рахунках у банках, легкореалізованих цінних паперів і оборотних коштів).

ЛІКВІДНІСТЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — можливість перетворення цінних паперів у гроші.

ЛІКВІДНІ АКТИВИ — 1) засоби, які можна легко реалізувати, перетворити в гроші. До ліквідних активів відносяться: самі гроші, золото, короткострокові державні цінні папери, засоби на поточних рахунках (до запитання) у банках, акції, облігації, майнові цінності, які можна швидко продати, векселя, по яких наступив термін оплати; 2) засоби, що можуть бути використані для погашення боргових зобов’язань.

ЛІМІТ — гранична кількість, установлене кількісне обмеження на купівлю, продаж, кредит, обсяги угод, ввіз і вивіз товарів, видобуток корисних копалин, використання природних ресурсів, рівень оплати праці, валютні операції.

ЛІМІТУВАННЯ, ЛІМІТАЦІЯ — обмеження, встановлення ліміту.

ЛІМІТНА ЦІНА — встановлюваний іноді в проектах розрахунковий граничний рівень цін на майбутню продукцію.

ЛІНКИДЖ — дозвіл біржі своїм клієнтам продавати і купувати в неї контракти з наступною їхньою купівлею-продажем на іншій біржі.

ЛИСТ КОНКУРЕНТНИЙ — лист, що містить інформацію, дані про товар, його якості, показниках технічного рівня, цінах, умовах продажу. Використовується при висновку контрактів, з метою реклами.

ЛИСТ КУПОННИЙ — 1) частина цінного папера у вигляді відрізного талона, що відокремлюється від цінного папера і передається, пред’являється для оплати по ньому відсотків чи дивідендів, право на одержання яких дає цінний папір. Від цього слова походить вираження «стригти купони». Купонний лист складається з окремих купонів, на яких зазначені терміни платежу; 2) допоміжний цінний папір, що представляє собою свідчення і дає право на одержання доходу по основному цінному папері.

ЛІСТИНГ — 1) внесення акцій компанії в список акцій, що котируються на даній біржі. Лістинг необхідний для допуску до біржових торгів тільки тих акцій, що пройшли експертну перевірку; 2) правила допуску цінних паперів до торгівлі на фондовій біржі; 3) угода між емітентом цінних паперів і фондовою біржею чи позабіржовим учасником фондового ринку про прийом цінних паперів для торгівлі чи котирування на ринку.

ЛИСТКИ — спеціальні видання Національного котирувального бюро США з інформацією про ціни на цінні папери, що обертаються на позабіржовому фондовому ринку. На жовтих листках друкуються дані про облігації, на рожевих листках — про інші цінні папери.

ЛІЦЕНЗІАР — власник винаходу, патенту, технічного чи технологічного нововведення, що видає, продає іншій особі (ліцензіатові) ліцензію, яка надає право використання цих нововведень у встановлених договором межах.

ЛІЦЕНЗІАТ — особа, що придбає у власника патентів, технічних чи технологічних нововведень, винаходів за відповідну плату право користатися цими нововведеннями в межах, зафіксованих у ліцензійному договорі.

ЛІЦЕНЗІЙНА СИСТЕМА — регулювання зовнішньоторговельних операцій за допомогою видачі державних дозволів (ліцензій) на ввіз і вивіз товарів.

ЛІЦЕНЗІЙНА ТОРГІВЛЯ — форма міжнародної торгівлі технологічними і технічними нововведеннями (ноу-хау), патентами, ліцензіями на винаходи.

ЛІЦЕНЗІЙНА ВИНАГОРОДА — плата за надання права на використання ліцензій, ноу-хау, інших об’єктів, предметів ліцензійної угоди.

ЛІЦЕНЗІЙНА УГОДА — договір про передачу прав на використання ліцензій, ноу-хау, товарних знаків, технічних знань, інжинірингових послуг.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ — видача на визначених умовах дозволів (ліцензій) на право здійснення визначених операцій; передача прав однією особою іншій особі в обмін на гонорар чи ліцензійний платіж.

ЛІЦЕНЗІЯ — 1) дозвіл на здійснення експортно-імпортних операцій, ввіз і вивіз товарів в обмежених межах, виданий державними органами з метою контролю експорту, імпорту, руху валюти; 2) надання організаціям і особам права використання захищених патентами винаходів, технології, технічної і комерційної інформації; 3) дозвіл на здійснення різноманітних видів діяльності у визначених межах, виданий державними органами щодо тих видів, що мають потребу в обмеженні з метою стягування платежів за виданий дозвіл (наприклад, ліцензії на відстріл рідких диких тварин).

ЛІЦЕНЗІЯ ВАЛЮТНА — дозвіл, виданий центральним банком комерційному банку на кредитно-розрахункове обслуговування зовнішньоекономічних, валютних операцій юридичних і фізичних осіб.

ЛІЦЕНЗІЯ ГЕНЕРАЛЬНА — 1) дозвіл на експорт і імпорт товарів, виданий на тривалий термін, як правило, до одного року; 2) валютна ліцензія, що дає право комерційному банку здійснювати операції в іноземній валюті на території країни і за кордоном.

ЛІЦЕНЗІЯ ВИНЯТКОВА — ліцензія, надана на визначених умовах винятково одному ліцензіатові. Ліцензіар, що видав таку ліцензію, відмовляється від надання її третім особам, а також від самостійного використання свого винаходу.

ЛІЦЕНЗІЯ НА КВОТУ- дозволи на квоти дозволяють їхнім власникам без конкуренції купувати на світовому ринку за низькою ціною і перепродувати за високою ціною на захищеному ринку. Здобуваються наступними шляхами: 1) держава може продати їх з аукціону компанії, що запропонувала найвищу ціну, і це означає, що така компанія готова більше усіх заплатити за цю ліцензію; 2) ліцензії можуть бути розподілені адміністративним способом між фірмами, часто на основі останніх даних про рівень імпорту чи у виді політичного заступництва.

ЛІЦЕНЗІЯ НА ВИРОБНИЦТВО — видана власником патенту ліцензія на використання патентованого винаходу у виробництві.

ЛІЦЕНЗІЯ ПАКЕТНА — ліцензія, у якій поряд з наданням прав на використання об’єкта, що цікавить ліцензіата, ліцензіар примусово включає, нав’язує ліцензіато- ві інші об’єкти.

ЛІЦЕНЗІЯ ПАТЕНТНА — надане власником патенту право використання патенту.

ЛІЦЕНЗІЯ ПРОСТА — ліцензія, видана з умовою, що ліцензіат зберігає за собою право використовувати об’єкт угоди і передавати його третім особам.

ЛІЦЕНЗІЯ РАЗОВА — дозвіл на експорт і імпорт товарів у межах однієї угоди.

ЛІЦЕНЗІЯ СУПУТНЯ — ліцензія, зв’язана з продажем чи покупкою комплектного устаткування чи з виконанням супутніх послуг.

ЛЛОЙД — найбільше страхове об’єднання Великобританії, що здійснює усі види майнового страхування.

ЛОБІ, ЛОБІЗМ, ЛОБІЮВАННЯ — дії державних органів, законодавчої, виконавчої, судової влади, спрямовані на підтримку окремих галузей і сфер економіки регіонів, підприємств, соціальних груп, продиктовані не об’єктивною необхідністю, а зацікавленістю. Лобісти в особі представників влади сприяють своїм підопічним в одержанні вигідних державних замовлень, кредитів, допомоги, пільг, ліцензій, сприятливих умов економічної, комерційної діяльності, у створенні і реєстрації нових організацій тощо.

ЛОГІСТИКА — управління матеріально-технічним забезпеченням, товарно- матеріальними запасами.

ЛОГОТИП — оригінальне накреслення, зображення повного чи скороченого найменування фірми чи товарів фірми. Спеціально розробляється фірмою з метою залучення уваги до неї і до її товарів.

ЛОКАУТ — масове звільнення працівників чи закриття підприємств, застосовуване власниками підприємств у відповідь на страйки чи непомірне високі вимоги працівників.

ЛОКО — одна з умов угоди купівлі-продажу, відповідно до якої ціна, призначувана продавцем за товар, не включає витрат, зв’язаних з подальшим транспортуванням товару.

ЛОКТІН — ситуація, у якій інвестор побоюється продавати свої цінні папери, що приносять доход, тому що їхній доход стане об’єктом податку на збільшення ринкової вартості капіталу.

ЛОМБАРД — установа, що видає позички під заставу рухомого майна, речей, переданих установі на збереження. Оцінка вартості речей здійснюється за згодою сторін. Власнику речі видається іменний ломбардний квиток (розписка). У випадку неповернення позички, не викупу майна його власником воно переходить у власність ломбарду і може бути продано ім. Іноді майно здають у ломбард як у надійне сховище, а не з метою одержання кредиту. Кредити під заставу майна засновані вперше в XV ст. у Франції лихварями, вихідцями з Ломбардії, відкіля і відбулося слово «ломбард».

ЛОМБАРДНА СТАВКА — процентна ставка, за якою центральний банк видає кредити комерційним банкам під заставу цінних паперів.

ЛОНГ-ПОЗИЦІЯ — 1) непокритий зобов’язаннями, контрактами на продаж залишок ф’ючерсних контрактів на покупку; 2) ситуація, коли покупка товарів, валюти чи цінних паперів повинна супроводжуватися відповідним продажем.

ЛОНГ-ТЕРМІН — довгострокова фінансова операція, розрахована на кілька років, як правило, більше двох.

ЛОРО-КОНТО — 1) комерційний рахунок, який відкривається банком своєму банку-кореспонденту, що виконує операції за дорученням даного банку;

2) кореспондентський рахунок, що відкривається в банку-кореспондента якого- небудь банку третім банком.

ЛОТ, ПАРТІЯ — стандартна за кількістю та якістю партія товару; один контракт на біржі, будь-яка група товару, яка пропонується на продаж як єдине ціле; одиниця виміру партій товарів і біржових угод (наприклад, повний лот дорівнює 100 одиницям контрактів або договорів).

ЛОТ НЕПОВНИЙ — лот, що представляє партію, що відрізняється по кількості одиниць товару від повного лота.

ЛОТ ПОВНИЙ — лот, що представляє фіксовану по кількості партію товару, цінних паперів, продаваних на біржі, наприклад 100 акцій.

ЛЕЙ-ЕВЕЙ — практика продажу, заснована на попередній виплаті всієї чи частини встановленої ціни.

ЛЕНДИНГ — плата за розвантаження товару із судна, що прибуло в порт призначення.

ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ (ЛЮДСЬКА ПРАЦЯ) — один з головних факторів виробництва; характеризується кількістю та якістю людських зусиль, які спрямовуються на виробництво товарів і послуг.

МАКРОЕКОНОМІКА — наука про національну економіку як єдине ціле; вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, доходу та інші сукупні економічні змінні.

МАРКСИЗМ — система філософських, економічних і політичних поглядів, яку в XIX ст. розвинув К. Маркс. Марксизм передрікав, що ринкова економіка, або капіталізм, неминуче загине внаслідок зростання її внутрішніх суперечностей, а могильником капіталізму стане пролетаріат, якого дедалі нещадніше експлуатуватимуть.

МЕРКАНТИЛІЗМ — економічна школа в аналітичній економії (XV-XVII ст.), представники якої ототожнювали багатство нації з золотом і вважали, що економічна політика має сприяти припливу до країни більшої кількості золота підтриманням активного торговельного балансу.

МИТО — податок на імпортні товари.

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ (МЕВ) — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн з приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей в умовах безмежності потреб, обмеженості ресурсів і на основі міжнародного поділу праці.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДОПОМОГА — надання капіталу в грошовій і товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення.

МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА — це сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів суб’єктів міжнародних відносин.

МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ (МПП) — це процес відособлення на міжнародному рівні різних видів трудової діяльності, які взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО — це система юридичних норм, які створюються державами (і частково міждержавними й міжнародними організаціями) шляхом узгодження їхніх воль, що регулюють певні суспільні відносини.

МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПРАВО — це галузь міжнародного права, яка є сукупністю норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права, пов’язані з їхньою діяльністю у сфері галузі міжнародних економічних відносин.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ — це стійкий інститут багатосторонніх відносин, створений, щонайменше, трьома сторонами (як правило, суб’єктами асоціативного типу з трьох і більше країн), який має погоджені цілі і компетенцію у сфері регулювання МЕВ, а також свої постійні органи управління і політико- організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ — це відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, тобто з приводу переміщень з одних країн в інші вартостей у товарній і/ або грошовій формах з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів чи інших здобутків та вигод.

МІЖНАРОДНИЙ РИНОК ПОЗИЧКОВИХ КАПІТАЛІВ — система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позичкових капіталів між країнами. Він охоплює такі сектори: світовий грошовий ринок (міжбанківські операції терміном від одного дня до одного року); ринок євровалют; світовий фінансовий ринок (емісія та розміщення цінних паперів терміном на 7-15 років).

МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ — форма руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язана з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО — форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, надання послуг та торгівлі й існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених, намірів, закріплених у міжнародних економічних договорах і угодах.

МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ — форма міжнародних економічних відносин, яка полягає в переливі трудових ресурсів з одних країн в інші і відображає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

МІКРОЕКОНОМІКА — частина аналітичної економії, що вивчає окремі елементи національної економіки (поведінку фірм, ринки окремих товарів тощо).

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА — найнижча заробітна плата, яку працедавці на законній підставі платять за роботу.

МІНІМАЛЬНА ЦІНА — офіційно встановлена ціна, яка перевищує рівноважну ціну.

МОНЕТАРИЗМ — економічна теорія, згідно з якою кількість грошей, що перебувають в обігу, є визначальним чинником цін, доходів і зайнятості. М. виник у США в 1950-х рр. XX ст. на противагу кейнсіанству. Провідний представник М. — американський економіст М. Фрідмен. Основними засобами впливу на економіку монета- ристи вважають регулювання емісії, валютний курс національної грошової одиниці, кредитний процент, податкові ставки, митні тарифи.

МОДЕЛЬ АКСЕЛЕРАТОРА — модель, згідно з якою обсяг інвестицій залежить від змін в обсязі національного виробництва.

МОДЕЛЬ ЗРОСТАННЯ СОЛОУ — модель, що показує вплив заощаджень, зростання населення і науково-технічного прогресу на динаміку рівня життя.

МОДЕЛЬ «СУКУПНИЙ ПОПИТ-СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ» — макроекономічна модель, яка використовує сукупний попит і сукупну пропозицію для визначення та пояснення рівня цін і реального внутрішнього обсягу виробництва.

МОНЕТАРИЗМ — сучасна економічна школа, яка доводить, що зміна пропозиції грошей є головною причиною макроекономічних коливань. Представники монетаризму вважають, що найкраща макроекономічна політика полягає у стабільному зростанні грошової маси постійним темпом.

МОНОПОЛІЯ ВАЛЮТНА — виключне право держави на здійснення операцій з валютними цінностями та на управління державними золотовалютними запасами.

МОРАТОРІЙ — відстрочка сплати внутрішніх або зовнішніх боргових зобов’язань, що оголошується спеціальними актами державної влади на певний термін чи до закінчення якихось надзвичайних подій.

МУЛЬТИПЛІКАТОР — відношення зміни рівноважного ВВП до зміни у будь- якому компоненті сукупних видатків; коефіцієнт, на який треба помножити зміну в кожному компоненті сукупних видатків, щоб знайти підсумкову зміну рівноважного ВВП.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД — сума факторних доходів; різниця між чистим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками.

«НЕВИДИМА РУКА» — концепція, запроваджена в аналітичну економію А. Смітом. Згідно з цією доктриною, кожна людина, прагнучи власної вигоди, в умовах ринкової економіки водночас немовби керується «невидимою рукою», аби у кінцевому підсумку сприяти вигоді всіх і кожного.

НЕДОСКОНАЛА КОНКУРЕНЦІЯ — ринкова ситуація, коли фірма (або декілька фірм) виробляє і постачає таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни. До недосконалої конкуренції відносять чисту монополію, олігополію і монополістичну конкуренцію.

НЕЕЛАСТИЧНА ПРОПОЗИЦІЯ — пропозиція, коефіцієнт якої менший за одиницю або відсоток зміни величини якої менший, ніж відсоток зміни ціни.

НЕЕЛАСТИЧ-НИЙ ПОПИТ — попит, коефіцієнт еластичності якого менший за одиницю або відсоток зміни величини якого менший, ніж відсоток зміни ціни.

НЕМИТНІ БАР’ЄРИ — усі перешкоди (за винятком мита), які створюють країни, щоб стримати міжнародну торгівлю: наприклад, імпортні квоти, спеціальні ліцензії, необґрунтовані стандарти на якість товарів, бюрократична тяганина при здійсненні митних процедур тощо.

НЕОБМЕЖЕНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — відсутність будь-якої межі максимуму збитків, які окрема особа може понести і які згідно з законом вона має взяти на себе; необмежений розмір збитків, які одноосібний власник повинен взяти на себе.

НЕПРЯМІ ПОДАТКИ НА БІЗНЕС — накладаються на товари і послуги (податок на додану вартість, акцизний збір та ін.).

НЕЦІНОВА КОНКУРЕНЦІЯ — застосовувані фірмами способи, крім зниження цін на їхню продукцію, за допомогою яких фірми намагаються збільшити вироб- ництво і продаж своїх продуктів; до цих способів відносять диференціацію продукту, рекламу і заходи у сфері збуту.

НЕЯВНІ ВИТРАТИ — витрати, що дорівнюють доходові, який міг би принести цей ресурс за найліпшого альтернативного його застосування.

НОМІНАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА — сума грошей, яку отримує найманий працівник за певний проміжок часу (тиждень, місяць, рік і т.д.).

НОМІНАЛЬНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА — рівень процента, не скоригований на інфляцію.

НОМІНАЛЬНИЙ ВВП — валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних цінах.

НОМІНАЛЬНИЙ ДОХІД — кількість грошей, яку отримала певна особа або група осіб упродовж певного періоду.

НОРМАЛЬНИЙ ПРИБУТОК — мінімальна плата (дохід), яку має (сподівається) отримувати підприємець для виконання підприємницьких функцій у фірмі.

НОРМАТИВНА ЕКОНОМІКА — частина аналітичної економії, що ґрунтується на ціннісних судженнях людей стосовно того, якою має бути національна економіка; тлумачить проблеми економічних цілей та економічної політики.

ОБЛІГАЦІЯ — цінний папір, який приносить процент. Облігації випускають корпорації та уряди і гарантують у майбутньому повернення суми грошей (ціна облігації) плюс процент у точно встановленому розмірі.

ОБЛІКОВА (ДИСКОНТНА) СТАВКА — процентна ставка, яку центральний банк призначає за позики, які він надає комерційним банкам.

ОБСЛУГОВУВАННЯ БОРГУ — погашення основної суми кредиту та виплата відсотків за нього відповідно до графіка, узгодженого кредитором і позичальником.

ОВЕРБОТ — ситуація на ринку, за якої внаслідок великого попиту ціни на товари, валюту чи цінні папери стрімко піднімаються, дестабілізуючи тим самим ринок.

ОВЕРДРАФТ — форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунку клієнта понад їх залишок на рахунку, тобто в утворенні на рахунку клієнта дебетового сальдо. Для банківських кореспондентських розрахунків з використанням О. застосовують бланкові кредити. Кредит за О. визначається під час відкриття рахунку і не може перевищувати наперед визначеної суми.

О.              надають особливо надійним клієнтам. З від’ємного залишку на рахунку стягують процент, як і за звичайні кредити.

ОВЕРДСОЛД — ситуація на ринку, за якої ціни на товари, валюту чи цінні папери внаслідок перенасичення ними ринку знижуються до збиткового рівня.

ОДИНИЧНА ЕЛАСТИЧНІСТЬ — випадок, коли коефіцієнт еластичності дорівнює одиниці; відсоток зміни величини (попиту або пропозиції), що дорівнює відсотку зміни ціни.

ОДНООСІБНА ВЛАСНІСТЬ — фірма, якою володіє окрема особа.

ОЛІГОПОЛІЯ — ринок, на якому декілька фірм продають стандартизований або диференційований продукт; вхід нових фірм на цей ринок ускладнений; фірми на цьому ринку мають обмежений контроль над ціною продукту внаслідок взаємозалежності (за винятком змови між фірмами); на такому ринку типовою є нецінова конкуренція.

ОЛІГОПСОНІЯ — ринок, на якому є лише декілька покупців.

ОПТИМАЛЬНА ВАЛЮТНА ЗОНА — підтримка фіксованого валютного курсу між обмеженою групою країн і гнучкого валютного курсу з іншими країнами.

ОПТИМАЛЬНА СТАВКА МИТА — рівень мита, що забезпечує максимізацію рівня національного економічного добробуту.

ОРГАНІЗАЦІЯ КРАЇН — ЕКСПОРТЕРІВ НАФТИ (ОПЕК) — картель, який утворили у 1961 р. 13 країн — експортерів нафти з метою контролю ціни і кількості сирої нафти, котру експортують його члени, на яких припадає вагома частка світового експорту нафти.

ОФЕРТА — формальна пропозиція однієї особи іншій укласти угоду із зазначенням усіх необхідних для її укладання умов. Зокрема в О. вказують назву, кількість, ціну товару, умови постачання, термін поставки, умови оплати тощо. Відповідно на О. можуть бути контр-оферта з умовами покупця, тверда О. (акцепт) чи беззастережний акцепт.

ОФІЦІЙНІ РЕЗЕРВИ — сукупність валових іноземних активів центрального банку і ліквідних валютних резервів уряду, які можуть бути використані для здійснення зовнішніх платежів.

ОФШОР — центр спільного підприємництва, в якому існує пільговий режим для фінансово-кредитних операцій з іноземними резидентами і в іноземній валюті.

ПАГАМЕНТ — плата готівкою.

ПАРТНЕРСТВО (ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО) — правова форма фірми, що об’єднує двох або більше власників, які погоджуються розподіляти між собою прибутки чи збитки фірми у певній пропорції.

ПАТЕНТ — документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

ПАРИТЕТ ВАЛЮТНИЙ — законодавче встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу. Під час існування золотого і грошового стандартів поняття П.в. збігалося з поняттям золотого паритету, що визначається золотим вмістом валют.

ПАРИТЕТ ЗОЛОТИЙ — 1) встановлений державою і зафіксований ваговий вміст чистого золота в грошовій одиниці країни;

2) співвідношення двох грошових одиниць за вагою чистого золота, встановленого як золоте забезпечення валют.

ПАРИТЕТ ПРОЦЕНТНИХ СТАВОК — такий рівень процентних ставок усередині країни і за кордоном, при якому рівні за розміром депозити в кожній з них дають однаковий доход при переведенні в одну валюту.

«ПЕРЕКАЧУВАННЯ» ВАЛЮТИ (ГРОШЕЙ) — напівлегальне чи нелегальне переміщення валюти (грошей) з однієї галузі, сфери в іншу.

ПЕРЕКІС КУРСОВИЙ — розбіжність офіційного та ринкового курсів валюти.

«ПЕРЕЛИВАННЯ» КАПІТАЛУ — переміщення капіталу з однієї галузі, сфери в іншу.

ПЕРЕОЦІНЕНА/НЕДООЦІНЕНА ВАЛЮТА — реальний валютний курс, який зростає швидше/повільніше, ніж курс цієї валюти, розрахований на основі паритету купівельної спроможності.

ПЕРЕХРЕСНА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ — відношення відсотка зміни величини попиту одного товару до відсотка зміни ціни іншого товару. Додатний коефіцієнт показує, що ці два товари є взаємозамінюваними, від’ємний коефіцієнт — що вони взаємодоповнювані.

ПІДПРИЄМСТВО — реальна одиниця (із землею і капіталом), яка виконує одну або декілька функцій у виробництві товарів і послуг.

ПІЛЬГОВИЙ ТАРИФ — тариф оплати послуг, перевезень, зменшений відповідно до наданих пільг.

ПІЛЬГИ — переваги, додаткові права, надані визначеним категоріям громадян чи окремим організаціям, підприємствам, регіонам. Найчастіше такі переваги мають форму повного чи часткового звільнення від сплати податків (податкові пільги) і від внесення інших обов’язкових платежів (наприклад, безплатний проїзд у суспільному транспорті), а також звільнення від виконання загальних для всіх обов’язків чи форму додаткових виплат (підвищені стипендії, пенсії, посібники).

ПЛАВАЮЧИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС — обмінний курс, який формується в ході взаємодії попиту і пропозиції на валютних ринках.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС КРАЇНИ — зведений баланс операцій, що відбувалися між окремими особами, фірмами і урядом однієї країни з аналогічними представниками інших країн упродовж року.

ПОДАТКИ — обов’язкові платежі у держбюджет у визначеному законодавством країни порядку.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ — податок, який накладають на різницю між вартістю товарів, проданих фірмою, і вартістю матеріалів і послуг, куплених фірмою в інших фірм.

ПОДВІЙНИЙ РАХУНОК — включення вартості проміжних товарів у валовий внутрішній продукт; урахування одного і того ж товару або послуги більш ніж один раз.

ПОДІЛ ПРАЦІ — поділ обсягу робіт, що потрібні для виробництва продукту, на низку операцій, які виконують окремі робітники; спеціалізація працівників.

ПОЗИТИВНА ЕКОНОМІКА — аналіз економічних фактів і процесів такими, якими вони є, з метою формулювання наукових узагальнень.

ПОПИТ — кількість товару (послуги), яку готові купити споживачі за кожного рівня цін та за інших однакових умов упродовж певного проміжку часу.

ПОРТО ФРАНКО — частина державної території, у межах якої дозволено перевезення товарів без сплати мита.

ПРЕФЕРЕНЦІЯ — особливі пільги, що надаються однією державою іншій у торгівлі: зниження митних зборів і транспортних тарифів, пільгове кредитування і страхування тощо.

ПРИРОДНИЙ РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ — такий рівень безробіття, за якого чинники, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівновазі. За цього рівня безробіття темп інфляції не змінюється. Основними чинниками зниження природного рівня безробіття є поліпшення інформованості населення про вільні робочі місця, вдосконалення професійної підготовки з дефіцитних спеціальностей тощо.

ПРОСТИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР — мультиплікатор економіки, в якій є лише один вид витоків — заощадження; дорівнює відношенню одиниці до граничної схильності до заощадження.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ — зовнішньоекономічна політика, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції. Його головні знаряддя — мито та квоти.

РАМБУРС — у міжнародній торгівлі — оплата купленого товару, як правило, через кредитні установи.

РАХУНОК «ЛОРО» — міжнародний кореспондентський рахунок, відкритий банком-кореспондентом у даній кредитній установі. При відкритті такого рахунку обумовлюється, в якій валюті буде вестися рахунок, чи повинні платежі здійснюватися в межах сум на рахунку, чи можливий овердрафт.

РАХУНОК «НОСТРО» — міжнародний кореспондентський рахунок даної кредитної установи у банку-кореспондентові. Умови введення Р. «Н». визначають під час встановлення кореспондентських відносин між двома кредитними установами.

РАХУНОК ПРОФОРМА — попередній рахунок на оплату імпортованої продукції. Містить звичайно ту ж інформацію, що й кінцевий (остаточний) рахунок, але не може використовуватися для оплати поставок.

РЕЕКСПОРТ — перепродаж з вивезенням за кордон раніше імпортованого товару, який не піддавали переробці.

РЕЗЕРВ ВАЛЮТНИЙ — запаси іноземної валюти, а також золота, які є в розпорядженні урядового органу або центрального банку тієї чи іншої країни, транснаціональних і міжнародних компаній і використовується для міжнародних розрахунків і платежів.

РЕЗЕРВ ОФІЦІЙНИЙ — офіційні запаси іноземної валюти, призначені для забезпечення потреб уряду щодо оплати поточних і короткотермінових зовнішньоекономічних зобов’язань. Є активом у платіжному балансі країни.

РЕЗИДЕНТ — фізична або юридична особа даної країни чи інших країн, а також особа без громадянства, яка постійно проживає в даній країні; дипломатичне, торговельне чи інше офіційне представництво даної країни за кордоном, а також інше представництво підприємства, компанії, фірми чи організації, що не здійснює господарської або комерційної діяльності. На Р. повністю поширюється режим оподаткування і податкового регулювання.

РЕІМПОРТ — придбання з увезенням із-за кордону раніше експортованого товару, який там не піддавали переробці.

РЕНТА — дохід осіб, що забезпечують національну економіку земельними ресурсами.

РИНОК СПОТ — ринок, на якому відбувається торгівля з негайним постачанням.

РИМЕСА — у міжнародних розрахунках — платіжний документ (трата, чек, грошовий переказ) в іноземній валюті, що купується боржником за національну валюту у третьої особи і пересилається ним своєму іноземному кредитору для погашення заборгованості перед останнім.

РІЗНИЦЯ КУРСОВА — різниця в сумах валютного виторгу або платежів, що виникає внаслідок зміни курсу національної валюти відносно іноземної з моменту укладання угоди до моменту оплати торговельно-фінансових операцій. Може бути об’єктом спекулятивних угод.

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО — це система взаємодіючих господарств різних рівнів з усіх країн світу, цілісний характер і функціонування якої визначається об’єктивними законами розвитку людського суспільства, де господарства пов’язані одне з одним системою економічних та інших міжнародних відносин, що базуються на міжнародному поділі праці.

СІФ — умова продажу товару, згідно з якою до ціни реалізації включають його вартість, а також усі витрати на страхування і транспортування до місця призначення.

СКОНТО — вид знижки від 2 до 5%, коли покупець не використав до кінця домовлений строк розрахунку і розрахувався достроково.

СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ — це поведінка індивідуума, яка причинне зумовлена його характером, що склався під впливом суспільних відносин, під впливом його соціального статусу протягом певного проміжку часу.

СУСПІЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ — це процес відособлення різних видів трудової діяльності, які взаємодіють між собою і взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний системний механізм суспільного відтворення.

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ (СОТ) — організація, заснована в 1994 р. Генеральною угодою з тарифів і торгівлі з метою забезпечення вільного доступу до напівзакритих ринків країн-учасниць.

ТАРИФНІ ОБМЕЖЕННЯ — інструмент регулювання зовнішньої торгівлі з урахуванням мита.

ТОВАРИ-СУБСТИТУТИ ЕКСПОРТУ — ті вітчизняні товари, які в даний момент продають лише на внутрішньому ринку, але при бажанні можуть продавати і за кордоном.

ТОВАРИ-СУБСТИТУТИ ІМПОРТУ — ті національні товари, якими при бажанні можна замінити іноземні.

ТОВАРНІ (БАРТЕРНІ) УМОВИ ТОРГІВЛІ — співвідношення індексу експортних і імпортних цін.

ТОРГОВІ ТОВАРИ — товари, що можуть переміщатися між різними країнами.

УГОДИ СПОТ — обмін двома валютами на основі простих стандартизованих контрактів з розрахунками за ними протягом двох робочих днів.

УМОВА МАРШАЛЛА-ЛЕРНЕРА — рівновага обміну є тоді стабільною, коли сума абсолютних еластичностей національного попиту на імпорт та іноземного попиту на національний експортний товар більша, ніж одиниця.

УМОВА РОБІНСОНА — якщо національна валюта дорожчає і при цьому зменшується сальдо балансу поточних операцій країни, це означає, що баланс поточних операцій нормально реагує на зміну валютного курсу.

УМОВИ ТОРГІВЛІ — реальні умови, на яких країна продає експортні та купує імпортні товари, їх вимірюють як співвідношення індексу цін на експортні товари до індексу цін на імпортні товари.

ФАКТОРНІ УМОВИ ТОРГІВЛІ — індекс, що пов’язує імпортні ціни з продуктивністю одного або кількох факторів виробництва і показує, яку кількість імпорту можна отримати на одиницю приросту продуктивності в експортних секторах.

ФІКСОВАНИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС — офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, що допускає тимчасове відхилення від нього в одну або в іншу сторону не більше як на 2,25%.

Ф’ЮЧЕРС — угода, що передбачає обмін реального активу, який належить одній із сторін, або обмін двома фінансовими активами у встановлений в угоді термін і за обумовленим курсом.

ФЛУКТУАЦІЯ — коливання курсу обміну валют.

ФОБ — комерційні умови постачання та оплати товарів у міжнародній торгівлі (здебільшого в морських перевезеннях), за яких продавець зобов’язаний власним коштом доставити товар до борту судна, зафрахтованого покупцем. Продавець оплачує всі витрати в разі пошкодження чи втрати товару в дорозі до моменту його доставки на борт судна.

ФРАХТ — плата за транспортування вантажів водним шляхом або за використання судна для перевезень вантажів. Обчислюють множенням ринкової фрахтової ставки на кількість вантажу.

ЧИСТА ВТРАТА — втрата для суспільства, що виникає у результаті неефективного розподілу ресурсів.

ЯВНІ ВИТРАТИ — грошові платежі фірм за ресурси зовнішньому постачальникові.

ЯМАЙСЬКА СИСТЕМА — створена 1976 р. міжнародна валютна система, яка стала основою нинішньої валютної системи керованого плавання обмінних курсів.