Розділ Найстарші історичні держави

Як в просторі, так і в часі ділає закон перспективи. Що далеке в просторі, видається нам малим і тільки в загальних зарисах дається нашому зорови. Так і далекі періоди часу увляються нам в подібнім «перспективічнім» скороченню.

Це відноситься особливо до суспільно-політичних форм буття того історичного періоду. Теорія уявляла собі до недав- на ще «Старо-орієнтальну державу» як щось одностайне і на протязі тисячиліть однакове. її істоту охоплювано словами «деспотія» та «теократія», при чому не все ясно було окресле­но значіння цих слів та відношення одного до другого. Таке становище помилкове і сьогодня не можна вже говорити про державу старинного Сходу в такім упрощенім виді. Ми знає­мо, що древне-восточний період історії так само як кождий инший представляє собою період змін, та що з окрема і форми державного життя в цім періоді були підлеглі змінам. Єгипет, Ассирія, Вавилон чи Юдея уявляють собою державні устрої, що глибоко ріжняться один від одного, а і кожда з цих держав представляє ріжні картини в ріжних періодах своєї історії.

Через те приходиться говорити про старо-орієнтальну дер­жаву не як про тип держави, пануючий на «Сході» скрізь та на всім протязі, який називаємо старо-орієнтальним періо­дом; ані як про тип держави, що істнував виключно в старо- орієнтальнім світі.

Не зважаючи на це, ми маємо право звязувати зі старо-орі­єнтальним світом деякі прояви та форми державного буття. Це право дає нам обставина, що ці прояви народилися там і розвинули особливо ясно та виразно. В такім розумінню та з такими застереженнями ми говоримо про старо-орієнтальну державу як окремий, історично даний тип держави.

Поволі і з трудом відчитує наука з занесених пустинним піском руїн та гробів, із відкриваних останків матеріяльної культури та скупих написів, заховані в них тайни. Поволі прояснюється історія народин перших відомих нам, великих та могутніх родоначальників усіх держав світа. їх батьківщи­на, північно-східна Африка та південна й східна Азія, що на тисячі літ випередили Европу як взагалі своїм культурним розвоєм, так з окрема своїм «державним судівництвом». Нас займає особливо історія земель, що простяглися на схід та на південь від східної частини Середземного Моря, бо під безпо- середним їх впливом родилася й отся «культура» Европи, що згодом переняла від них провід в життю світа.

При кінци четвертого та з початком третого тисячиліття перед Христом виникають перші «великодержави», про які маємо певні відомости. Це Єгипет в долині Нілю, та держави, що по черзі повставали в Малій Азії, та в поріччу Евфрату та Тигра. Відомости про початок цих держав непевні ще тай далеко не повні. Про Єгипет знаємо тільки, що при кінці 4-го тисячиліття перед Христом він вже представляв собою зорґа- нізовану державу, якою володіла т.зв. Трета династія, та що він мусів мати вже за собою довгий період культурного роз- вою та державного буття. Але про сам початок цеї держави маємо тільки здогади. Невирішене ще навіть питання, чи людність Єгипту туземна, чи може в «доісторичну» пору заво­ювали його і пришельці, семітські кочевики-азіяти.

При кінци 4-го тисячиліття відбувся там, чи може тільки скінчив рух семітських Халдейців з нутра Арабії на північ та на схід. Вони завоювали межирічча Еффрату та Тигра аж до орменської верховини. Західню частину /:Ассирію:/ заселили вони самі, у східній /:Вавилон:/ суміш з первісним населен­ням м.б. туранського походження. Близькі їм по расі племена заняли область пізнішої Сирії, — Кананейці долину Иордану, Арамейці країну на північ від них, з морським побережжам. Біля р. 3000. виринає держава горішнього Вавилону — опіс­ля долішнього. Після р. 3000. панують над всею Мезопотамією елямітські князі. Коли прогнано їх, розпадається Мезопотамія на дві незалежні держави, північну та південну. Південну завойовують в половині 3-го тисячиліття верховинці — Коссеї та держать під собою протягом півтретя століття. Після визволення країни спід цих наїзників внутрішню історію Мезопотамії виповняє соперництво між Вавилонцями та Ассирійцями. Збудована останніми могутня мілітарна дер­жава простояла до 6-го століття пер. Хр. Тоді виступають іранські Меди та Перзи на сцену історії. Перші з них, в звяз- ку з покореним Ассирією Вавилоном виступають проти Ассирії. Вони добули й зруйнували в 608. р. пер. Хр. столицю Ассирії Нінізу та другі городи. Ассирія перестала істнувати. її дідицтво поділили поміж себе переможці, Меди та Вавилон. Через пів століття падуть і вони в боротьбі з Перзами, які в нестримнім розгоні завойовують скоро всю південно-західню Азію й Єгипет та стають з «великодержави» світовою держа­вою. Цим і кінчиться соперництво двох культурних та полі­тичних центрів, перемогою північного над південним, Єгиптом.

Історія Єгипту, на протязі цего періоду, це історія держав­ного будівництва, яке тричі перебуло розпад держави й обєд- нування її наново. Три періоди завойовання та руїни розмеж­ують три єгипетські держави, що по черзі повставали та рос- падалися. Після «Старої» держави «Пірамідоставців» /:4. до 6. династії:/, якої центром був долішний Єгипет, прийшов в половині 3-го тисячиліття нерозсліджений добре період рос- паду, що тягнувся до 21.-го століття.

Як сказано, первопочини державного життя Єгипту ще не розсліджені. Можливо, що найновіші роскопки принесуть для цего нові дані. Одно не підлягає сумнівови: що в до-державнім періоді область його роспадалася на незалежні «волости», що м.б. відповідали незалежним родам. Далі, що обєднання цих волостий в державну цілість відбулося окремо на півдні, окремо на півночі, та що Єгипет як одноціла дер­жава повстав шляхом сполучення цих двох держав. До най­пізніших часів істнують дві корони — біла, в формі шолома, корона горішнього, та червона корона долішнього Єгипту, та задержується також в адміністрації ріжниця поміж обома краями. Це нагадує анальоґічний поділ Мезопотамії на Ассирію та Вавилон — тільки тут соперництво двох центрів вже рано стало тільки внутрішньо-державною справою. Воно проявлялося тільки тим, що державний осередок переносив­ся з півдня на північ та навпаки.

Побіч цих великих держав істнували ще й другі, що в свій час відогравали визначну політичну ролю. Великодержава Гетія, на области Малої Азії, впала в 13. ст. пер. Хр. під напо­ром мандрівки народів, яка тоді відбувалася. На її розвали- нах повстали між иншими держави Корейцій, Лідійців, Лікійців та Фриґійців. Істнувала велика вірменська держава Урарту /:в. І-ім тисячиліттю до Хр.:/. Для питання про розвій держави не доводиться про них окремо говорити, бо держав­ний їх устрій за мало ще нам відомий. Натомість треба згада­ти ще особливо про державу Гебрейців, що повстала в 12. століттю пер. Хр. наслідком завойовання країни Канаан.

2.