зміст.

Стор.

Передмова акад. Н. П. Василенка............................................................................................. V—IX

Переднє слово........................................................................................................

Джерела..................................................................................................................... 3 — 4

Огляд літератури про копний суд............................................................................................................. 4—33, 670—677

Частина перша.

Вступні відомості про копний суд

І. Назва.

Різноманітність та значіння назв. Думка Ф. 1. Леонтовича про копний суд. Доводи проти цієї думки........................................................................................................................ 34— 45

II. Походження копного суду.

Теорія проф. Н. Д. Івані шева про общинне походження копного суду.

Додаток М. К. Любавського про кругову відповідальність. По­правка Ф. І, Леонтовича —про солідарність сусідських інтересів, як підвалину для кругової поруки й відповідальности. Підстави в актах для солідарности сусідських інтересів, що з неї (солідарности) повстав громадський суд............................................................................................. *..................................... 45— 51

III.Громадський суд, Його устрій та судочинство — установи звичаєвого права.

Копне право — вільність і устава стародавні копні................................................................................................................................................................... 51 —56

IV. Район поширення громадського суду.

Україна н Біла Русь. На Московщині, Польщі, Чехословаччині й Угорщині громадського суду не було...........................................................................................................................

V. Час існування громадського суду (XI—XVIII ст.) і причини

його зникнення.

Прогнози проф. Н. Іванішева, Ф. 1. Леонтовича, I. Cnporica й инших. Роз­гляд їх. Негативне відношення до копного суду російського уряду на Правобережній і козацького на Лівобережній Україні в XVlII ст... 64— 84

VI. Взаємини межи громадським судом, з одного боку, і уря­

довим та панським судом, а другого.

Паралелізм у присуді урядового й панського суду; розмежовувала цей пара­лелізм особа винного. Паралелізм у присудові громадського суду, з одного боку, і урядового та панського, з другого; розмежовувала їх

воля скривдженого та звичай. Випадки, в яких урядовий суд удавався до послуг громадського суду. Урядовий суд, як апеляційна інстанція для вироків громадського суду; участь урядового суду в виконанні ви­років громадського суду. Громадський суд панського підданця міг су­дити лиш за згодою його пана. Пан або врядник його складали рок * справедливості, на якому пан або вкупі з судом громадським, або окремо, з своїми приятелями, упрошеними на справу, чинив справед­ливість з свого підданого. Одозва й апеляція од вироків громадського суду до суду панського. Роля панського суду в виконанні вироків громадського суду...................... 84—95

Частина друга.

Судовий устрій копи.

І. Особовий склад громадського суду.

Од старшого до молодшого. Чоловіки й жінки. Якості копннків (люди добрі, віри гідні, правом непереконані — непідозрені, відомі копкого права й уважні)..... 97—103

II. Соціальний стан членів громадського суду.

Люди простого стану (піддані й міщани) і стану шляхетського (бояри, зем’ини, шляхта, пани вельможні); духівництво; національні меншості (жиди,

цигани й татари)................................................................................................... 104—123-

III. Обов’язок кожного громадянина ставати на копі

Причини звільнення від цього обов'язку; заступництво.........................................................................................................................................................................................

IV. Численність громадського суду й способи до її зменшення та впорядкування (обрання суддів і заступництво) 133—145-

V. Притомні на копі люди.

Сторона, ви», возний з його стороною. Мета Yx запрошування — освідчу-

вати все, що на копі діється. Сторона і возний ео ipso не були суд­дями копними; ними вони бували тільки з обрання копи...... 145—165

VI. Скликання громадського суду.

Скликали скривджений, власник ґрунту, де сталася подія, уряд, винний і сама копа. Всупереч думці I. Cnporica, копа сама собою не збиралася. Спо­соби скликання; словний і листовний заказ на копу, оголошення на людних місцях, оголошення на копі. Способи незвичайні: дзвін і пере­дача булави................................................................................................................................................................ 165—179*

VII. Місця, де збиравсь громадський суд.

Випадкові (місце, де заподіяно та виявлено злочин і злочинців, місце на сліду) і постійні (коповища стародавні)......................................................... 179—190

VIII. Присуд громадського суду за справами.

Справи карні: злочини проти майна — злодійство, грабіж, розбій, при­власнення, перевід дорученого майна, свавільне користування чужим майном, псування й нищення його, між иншим, і вогнем; злочини

проти особи людини: пошкодження здоров'я — побій (тяжкий), «ра­нения; забиття; перевищення права скривдженого; чарування, скеро­ване на пошкодження майна, здоров'я та життя людини.— Справи цивільні: родинні, земляні, розмежування, псування граничних зна­ків, право власности на дерево бортне, викочування підданих, спаш, надуживання орендовими правами, суперечки з приводу виконання по­винностей, забезпечення доводів............................................................................................................................ 191 — 214

ЇХ. Присуд громадського суду за особами.

До громадського суду в своїх справах зверталися всі стани громадянства; піддані, міщани, духівництво, панство (бояри, зем'яни, шляхта — пани вельможні), національні меншості (жиди, цигани, татари) і уряд.

X. Терен копних околиць.

Що таке околиця? Околиця Литовського Статуту й актів. Околиця з випад­ковим осередком з сіл сугранних і заграй них (копа обча). Околиця а постійним осередком. Взаємини межи околицями з випадковим і по­стійним осередками. Принцип їх будування. Значіння околиць для при­суду громадського суду....................................................................... 226—239

XI. Одкладання справи на громадському суді.

Скільки разів копу можна було збирати в тій самій справі; причини відкла­дання; назви кіп залежно від того, скільки равів їх збирано; громад­ський суд не легко згоджувався відкладати копу.................................................................................................................................. 239—255

Частина третя.

Правний поступок (процес) на громадському суді. А. Судове слідство до допиту винного.

I. Підготовчі до суду дії.

Перевірка, сідання за певним порядком у коло, обрання суддів, кидання ша­пок у чорту, як ознака зобов'язання спільними силами шукати й ка­рати шкодника, усування перешкод до спокійного суду, утворення тиші н оголошення, яку справу судитимуть............................................................................................................ 257-.................................................................................................................... 265

II. Скарга скривдженого.

Скарга особиста або через инших осіб (повіреного, приятеля, урядника й під­даного). Істотна частина скарги — в оповіданні про суть справи й про шкодника. Незнання шкодника не було перешкодою до занесення скарги. Якщо шкодник скривдженому відомий, скарга закінчувалася данням вини на підставі посередніх (підозріла попередня діяльність копника, похвалки його, конкретні обставини справи) і безпосередніх доводів, що їх скривджений устиг зібрати до копи через заповідь, опит, застаная на гарячому вчинкові, гарячий слід, трус, опізнання своєї зги- нулої речи — лице, шпига.

Збіркнк праць Ком. зах.-рус. та ухр. права, в. 3.

III. Опит або вивідування на громадському суді.

Назва. Опит, як назва судового слідства взагалі й як окремий його інсти­тут. Запитання. Гість. Одказ — відповідь копників на запитання. Різні назви відповіли. Спосіб і порядок отказу. Невихід на копу......... “277—293

- IV. Оглядання.

Мета й способи оглядання — всією копою, через досвідчену людину й черев

зісланих; вимірювання й прикладання — прирівнювання.. _f.. 293—297

V. Гоніння сліду.

Що таке слід; у чому полягало гоніння сліду; вивід сліду; приймання сліду й способи виводу. Невивід сліду: навмисний і звичайний. Гоніння сліду за Руською Правдою, у Чехії, Угорщині й Польщі. ≠... і ✓. 297—316

VI. Трус.

Підстави для переведення трусу: невивід сліду, підозра (вона ґрунтувалася на ухилянні ставати на копу, на свідченні, оговорі), визнання судом за винного й спеціальні ухвали. Формальності підчас переведення трусу: виж, ознаймлення господареві (чого мають шукати), дозвіл і притом­ність його; вдень. Способи трусу: всією копою й через обраних осіб; колією трус. Умови, за яких знайдену річ мали за лице: за замком взагалі, а в хаті й без замка; освідчення знахідки. Трус за Литовським Статутом та на Угорщині.............................................................................. 316—327

VII. Лице.

Що таке лице? Забезпечення тотожности лиця й переховування його до суду. Презентування лиця на суді. Kona допитом винного упевнюється, чи це саме лице в нього знайшли. Непризнавання винного до лиця й ви- ' від. Признавання до лиця прирівнювалося до зловления на гарячому вчинкові.

VIII. Звід.

Звід за Руською Правдою й Литовським Статутом. Головні риси його вжи­валися й в копкому праві......................................................................................................... 336—340

IX. Свідчення.

Свідчення, як відповідь на опитання скривдженого. Свідчення свідків, що їх виставляють сторони. Обирання з-поміж них одного чи кількох сто- роноЮі проти якої вони мають свідчити. Вимоги, які ставили свідкам: непідозрений і осілий. Соціяльний стан свідків, стать, вік, родинний звязок їх з особою, проти якої вони мають свідчити. Навпомннання, щоб свідок говорив правду. Перехресний допит. Допит свідків по­одинці. До свідчення громадський суд ставився не формально, а з унутрішнього переконання; недостатність свідчення підпирали иншими свідками й присягою; вимога инших доводів. Певної кількости свідків копне право не вимагало................................................................................. 341—355

X. Заклад.

Визначення закладу. Заклад двосторонній: ставлення шапки, ноги з ногою й приставки* Заклад односторонній: винаварука а) щоб утримати су-

противну сторону від нсправних учинків і 6) примусити н виконати певні дії. Історія закладу. Заклад у Чехів. Зарука за Статутом.. • 355 — 365

XI. Окремі доручення копи.

Доручення судово-розпорядчого й судово-слідчого характеру. Перші дії до­ручали одній і кільком особам, другі—завсіди кільком особам.... 365—375

ХП. Присяга.

Присяга на так званім присяжній копі всіх копників і представників за всі села, за певне село й за певну особу. Підстави для цього. Присяга обвинувачення: самодин, самовтор, слмотрсть, самосім і самочотирна- цять. Присяга на шкоді. Присяга-винід: самодин, самовтор, самотреть, самоп'ять (?), самосім, самодесять, самочотирнацять і самовісімна- цять (?). Різниця між присягою-очисткою й ьрисягою-виводом. Близь­кість до присяги. Співприсягальники: кревні, оплотні сусіди й сусіди дальші; якості співприсягальників. Присяга свідків. Виконання присяги; термін і місце; незгода, неявка, неведіния, зречення, звільнення від присяги. Приготування до присяги. Рота; різні типи її................................................................................................................................... 375—405

XIIL Дания вини.

У наслідок конного слідства вину давали: за невивід сліду або нищення його, за нестання на копі, за знайдене, у наслідок трусу, лице, за незгоду присягнути за запідозреного й за невивід на опиті взагалі й особливо коли проти кого були прямі свідчення на копі. Інститут іистигування. 405-410

Частина четверта.

Судове слідство. Б. Винний на громадському суді.

XIV. Ув’язнення винного.

Ставлення винного на копі. Досудове й копне (а постанови громадського суду) ув’язнення винного. Заставництво. Місця для ув’язнення: копне, сільське, у дворі панському й у замку урядовому. Термін ув’язнення. Варта. Харчування в'язнів. Ув'язнення за Статутом................................................................................................................. 410—4'27

XV. Порука.

Порука, як засіб забезпечення; порука за добру поведінку винного. Обов'язки поручника й відповідальність його; хто міг на поруку брати? Форма поруки. — Припоручення; характерні його риси; відповідальність при- поручника й здача припоруки. — Зарука. — Порука, припоручення й за­рука— той самий інститут; копне право строго не додержує різниці між ними, називаючи поруку й припоручення зарукою................................................................................................................... 427 443

XVI. Допит ВИННОГО.

Хто чинив допит? Запитання, які ставили винному. Відповідь винного: при­знання й непризнания...................................................................................................................................... 443- 453

XVlL Видача винного.

Видача виявляється в зреченні захищати підданого чи громадянина й у фак­тичній передачі винного до рук копи чи скривдженого. Хто й кому видавав? Правні підстави для видачі. Видача відбувалася підчас різних моментів копкого слідства. Видача за Литовським Статутом... 453—462

XVIII. Проба або муки.

ІІплпп; метл домучитися прилмлкпи. Підсілим дай пидлчі мд муги. Клту плнмя черта клтл й споїми ллсоблми', способи™ клтл полинем бул СХриНДЖсНИЙ. Кільк.ικpoτιιicτι. мук; мучити можна було до л**чорл, н* переносячи нл другий день й не переходячи зл псині межі — и* Oip*r мити або до смерти не замучити. Використопуплипя для мук природ* міх місцевих даних. Мучили биттям, огнем і розтягуплнним ип гол*»». Муки биттям і вогнем —походження зпичляпого, розтягу п.ти им нл голі вплив Магдебурзького права................................................................................................................ 163 1*¼)

XIX. Волання.

Суть волання; добровільне й примусове; иавломинання. щоб и» винних и* помовлнв; допит про иніпі шкоди. Значіння волання — воно поширю* пало н поглиблювало судове копне слідство допитом помолаиих, роз­шукуванням крадених речей за вказівками винного і т. и. Перед­смертне волання; значіння мого. Волання за Статутом........................................................................................... ∖'h 191

Части на п’ята.

Вироки громадського суду й виконання їх.

1. Ухвали й вироки.

Назва Спосіб розвязувати справу — одноголосно. Рада — намова судова; тех­ніка ради: згорнутися, розступитися. Трудність досягнути одностай­ності!. Спосіб подавати голоси; перевірка одностанности. Зацікавлені сторони в вирішуванні справи участи не брали........................................................................................................................... 492 - 501

II. Підстави для вироків і ухвал громадського суду.

Звичаєве копне право й писане — Статут. Підстави формальні: нестання на копу, недання о собі справи, невивід сліду, неставлення потрібних осіб, неприставлення шапки, недопускання перевести трус, зречення при­сягти й нестання до присяги. Право регресу. Підстави індивідуальні: свідчення, лице, писані доводи, признання винного, неслушний вивід з обвинувачення, повторність злочинів.............................................. 502—516

ПІ. Вина й кара.

Винність. Мета кари — заплата за вчинок, пересторога для инших і захист од майбутніх злочинів. Кара на горло й види її; кару на горло при­значали за крадіж, розбій, за спалення чужого майна, за забийство й чарівництво. Кара на тілі — за крадіж. Кара на честі (ганьблива) — за крадіж. Кара на майні (нав язка)—за крадіж. Міра кари для уча­сників і инших причетних до злочину осіб. Заміна кари. Умовні й аль­тернативні вироки. Кара за Литовським Статутом і Руською Правдою. 516—532

IV. Відшкодування скривдженого.

Шкода. В чому полягало відшкодування; встановлення розміру його. Нав'язка за даремні муки й годовщина. З якого майна йшло відшкодування; якщо майна не ставало, винного видавали скривдженому на відробі­ток. Відшкодування за Руською Правдою й Литовським Статутом... 532—543

V. Виправдальний вирок.

Підстави для виправдання: формальні (нестання на суд скривдженого, непри­знания на муках) й посутні (неучасництво в злочині, безпідставне об-

винувачення, недоведення обвинувачення й слушний вивід). Одкладання справи на переслух і видача винного на поруки—як способи звіль­нити винного від одповідальности. Виправдання за Статутом............................................................................................. 543—548

VI. Одсилання справи од громадського суду на розсудок до

вищого суду.

Такого одсилання за тих часів уживали й урядові суди; одсилання це спосте- регалося в питаннях судочинного характеру й у питаннях про вин­ність, про призначення кари, коли сторона невдоволена вироком, коли суд скликано не в цій, а в иншій справі. З'ясування цих випадків.................................................................................. *........................... 548-554

VII. Одказування суду копного.

Одказ панові винного; мета його; випадки ухиляння пана чи урядника пан­ського від вислухування відказу. Одказ урядові; мета такого одказу. Одказ чинили представники громадського суду, вижі — возні й зацікав­лена в справі сторона. Форма відказу: усна й на письмі; реляції воз­них, їхнє значіння. Одказ суду копного за Литовським Статутом.. 554 — 584

VlIl. Одозва (апеляція).

Авторитет вироків громадського суду; як ставилися до них сторони. Не­приймання вироків — апеляція, за згодою на це од громадського суду. Апелювали до гродського, панського й громадського суду. Підстави для апеляції: безпідставність вироків, фальшиве свідчення й порушення судочинних норм копного права. Судочинство апеляційної інстанції: встановлення змісту копного вироку, вислуховування свідків, призна­чення присяги, τo∙⅛o. Апеляційна інстанція стверджувала, змінювала н касувала вироки громадського суду, виправдовуючи винного, нака­зуючи перевести певний довід одній стороні замість другої й поверта­ючи справу до громадського суду для пересуду. Апеляція за Литов­ським Статутом....................................................................................................................................................................................................... 585 — 606

IX. Єднання.

Єднатися можна було в усіх справах. Компенсація за єднання. Єднання мож­ливе було тільки на громадському суді аж до моменту виконання ви­року: залежало воно цілком од волі скривдженого. Посередництво при єднанні. Суму єднання забезпечувано невстойкою й можна було її спла­чувати ратами. Єднання остаточно справу ліквідувало. Єднання за Ли­товським Статутом........................................................................................................................................................................... 606—611

X. Одправа вироків суду копного.

Кара на тілі й на горлі; одкладання н припинення смертної кари. Обов'язок виконати вирок лежав на скривдженому. Способи виконувати кару на горло; місце; останні хвилини смертника; техніка повішання. Гро­шова кара — відшкодування; доводи розміру шкоди. Платіж добровіль­ний. Pok заплаті добровільний і призначений. Способи примусові — грабіж, арешт, навпомннання; позов за невиконання вироків громад­ського суду- Вина за це. Видача неспроможного............................................................................. 611—628

XI. Судові оплати й витрати.

Пересуд—оплата за розвязання справи по суті; платила пересуд сторона, іцо справу виграла. Значіння пересуду й розмір його, Пам'ятне, як

Збіряяк праць K в. 3 х.-рус. та уер а а, в 29

спосіб зафіксувати в пам'яті кбпяиків ту чи иншу важливу, на погляд зацікавлено? сторони, судочинну дію. Розмір пам'ятного. Судові ви­датнії на скликання копя, запрохування вижа — возного, видатки на містра, на вписування вироків до урядових книг, то-що. Розмір їх. • 628—641

Частина шоста.

Особливі види копи.

I. Kona о спаш.

Склад копи. Займання на спашу тварини, як засіб забезпечити лице. Опо­віщення господаря зайнятої тварини, щоб він її взяв на поруку, а сам на копу став. Час скликання копи. Оглядання й осумовування спашу. Вирок. Забезпечення заплати шкоди. Термін заплаті. Вина за невико­нання копкого вироку.................................................................................................................................................................. 642—656

II. O межу копа.

Склад: судді з уряду й з обрання сутяжних; суграничники, сторона — свідки, вижі. Призначення року копі від уряду або за згодою суддів з сторо­нами. Урядовий характер складу копи. Судочинство: оглядання гра­ниць і знаків за обвоженням сторони. Доводи: писані документи, свідки, присяга. Вироки. Установлення границь і копців. Зарука.

......................................................................................................... 656—669 Додаток до огляду літератури............... -............... 670—677

Предметовий покажчик.............................................. 679^-684

Завважені недогляди.................................................. 685—686

Зміст.......................................................................................................... 687-..................................................................................................... 694

Resumd.............................................................................................................. 695