Зміни у адміністративно-територіальному поділі українських земель
Після ліквідації у 1764 році Гетьманщини, царський уряд спрямував зусилля на повну інкорпорацію всіх земель України до складу Росії, на жорстку централізацію та уніфікацію її адміністративно-територіального устрою.
У 1764 році створено Новоросійську губернію з Нової Сербії та Новослобідського козачого полку в складі Катеринославської та Єлисаветградської провінцій і Бахмутського повіту. Губернським містом став Кременчук. 1765 року скасовано полково-сотенний поділ Слобожанщини, а на його місці створено Слобідсько- Українську губернію з органами управління за російським зразком. У 1775 році на Лівобережжі і Слобожанщині організували чотири намісництва - Харківське, Чернігівське, Київське й Новгород-Сіверське на чолі з намісниками та правлінням (губернатор, віце-губернатор і два радники). Того ж року, після зруйнування Січі, Південну Україну розділили на Новоросійську й Азовську губернії. Правлінням намісництв та губерній належала вся виконавча, військова, судова, фінансова та адміністративна влада.Треба звернути увагу на те, що зміни в адміністративному поділі у другій половині ХУІІІ - ХІХ ст. були обумовлені в першу чергу такими подіями, як : по-перше, приєднання Кримського ханства у 1783 р. - на його території створено Таврійську область з центром у Сімферополі, Азовську і Новоросійську губернії об’єднали в Катеринославське намісництво; по-друге, поділи Речі Посполитої - приєднання Правобережжя та Волині, у 1795 році створили спочатку Вознесенську губернію, яку за кілька місяців перетворили у Вознесенське намісництво.
Павло І, прийшовши до влади, скасував укази Катерини ІІ щодо адмінподілу і указом 1796 року “Про новий поділ держави на губернії” ліквідував намісництва: Харківське увійшло до Слобідсько-Української губернії (у 1835 р. її перейменовано в Харківську), Чернігівське з Новгород- Сіверським та частиною Київського і Катеринославського до Малоросійської губернії, яку у 1802 році розділили на Чернігівську та Полтавську.
Катеринославське і Вознесенське намісництва та Таврійську область об’єднали у створену вдруге Новоросійську губернію, яку в 1802 році розділили на три - Катеринославську, Миколаївську (з 1803 р. - Херсонська) і Таврійську.Таким чином від 1803 року і до 1917 року в підросійській Україні існувало дев’ять губерній: на Лівобережжі - Полтавська, Харківська та Чернігівська; на Півдні - Катеринославська, Таврійська та Херсонська; на Правобережжі - Київська, Волинська та Подільська. Губернії поділялися на різну кількість повітів, а ті - на волості. У 1812 - 1826 рр. існувала ще й Бессарабська область, перетворена в губернію.
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ
З 1801 року в Україні запроваджено військово-адміністративні округи - генерал-губернаторства на чолі з генерал-губернаторами. Лівобережні губернії об’єднувалися у Малоросійське генерал-губернаторство, правобережні - в Київське, а південні - в Новоросійське. У першій половині ХІХ століття і ці адмінструктури зазнавали змін. На середину ХІХ ст. відбулася успішна інкорпорація українських земель до складу Російської імперії та масова русифікація населення. Внаслідок чого припинила своє існування намісницька влада (ліквідовано Малоросійське, Новоросійське генерал-губернаторства, залишилось тільки Київське генерал-губернаторство у складі Київської, Подільської та Волинської губерній ).
3.