Заключні зауваження

У цьому розділі зроблено спробу дати певні імпульси для адміністративної реформи в Україні та, спираючись на європейський і німецький досвід, загострити ті проблемні питання, що повинні мати значення для подальшої дискусії.

Як і в інших європейських країнах, в Україні існує необхідність здійснення широкомасштабної реформи та модернізації публічної адміністрації. При цьому дану реформу слід розглядати та організовувати як процес. Ha початку такого процесу має стояти порозуміння про майбутню функцію публічної адміністрації в сучасній демократичній Україні. Отже, йдеться про те, щоб на основі Конституції розробити цілі та модель публічної адміністрації для впровадження у майбутньому. У суспільстві та політиці необхідно прагнути широкого консенсусу в рамках відкритої політичної полеміки. Якщо в результаті такої політичної комунікації визначиться цільова система, тоді можна говорити про окремі складові адміністративної реформи. У цьому розділі зосереджено увагу на темпах територіальної реформи, організаційній структурі та розподілі функцій між окремими адміністративними рівнями.

П’ять моделей реформи уможливлюють обговорення та прийняття рішень на надійній аналітичній та раціональній базі. У розділі 8 було розглянуто пропозиції щодо того, якими методами та за якими критеріями ці моделі мають оцінюватися.

У розділі 13 лише частково охарактеризовані, але не поглиблені теми публічного бюджету, його структури щодо надходжень

та видатків, а також внесення необхідних змін до територіальної, організаційної та функціональної реформ. Якщо децентралізація та делегування повноважень будуть послідовно представлені на окремих адміністративних рівнях, то і бюджетні системи повинні відповідати цим підходам.

Широкомасштабну адміністративну реформу в такій великій державі, якою є Україна, не можна провести за короткий час і одразу повсюди. Тому рекомендується працювати з моделями та пілотними проектами. Щодо територіальної реформи, то тут необхідно запланувати тривалу стадію добровільності.

1. Центральний рівень визначає цілі та масштаби і до того ж розробляє форми, за якими мають бути сформовані окремі адміністративні простори (так зване цільове планування).

2. У цих рамках необхідно заохотити територіальні громади, міста та райони до формування коопераційних утворень і об’єднань (наприклад, за допомогою фінансового стимулювання інвестицій у публічну інфраструктуру). При цьому спочатку слід зосередитися на адміністративно-територіальній реформі рівня громад. Реформа районного рівня складніша і потребує більше часу на підготовку.

3. Наприкінці цього кількарічного процесу має вийти закон, який регламентуватиме поки що відкриті питання щодо рішень про комунальні об’єднання. Цей закон буде останнім кроком на шляху реалізації цільового плану щодо територіальної реформи.

Дітер ШИМАНКЕ - експерт з питань державного управління тареформ державного управління, професор державного управління Університету ім. Гельмута Шмідта у Гамбурзі, віце-президент Німецького відділення Міжнародного інституту адміністративних наук (Брюссель). 3 1994 no 2002pp. обіймав посаду держсекретаря, відповідав за розбудову Міністерства праці, охорони здоров’я та соціальних питань у Східній Німеччині після об’єднання Німеччини та забезпечував реалізацію реформ.

Xopcm ЦИММЕРМАН - експерт з питань публічних фінансів тарегіональногорозвитку, професоруніверситетум. Марбург,має почесну ступінь доктора Токійського університету (Японія). Був старшим експертом проектів з питань фіскальної децентралізації у Росії у період з 2000 по 2004 pp., є членом дорадчого комітету Федерального міністерства фінансів та Академії територіальних досліджень і територіального планування.