VІІІ Присуд громадського суду за справами.

Справи карні: злочини проти майна — злодійство, грабіж, розбій, привлащення, перевід дорученого майна, свавільне користування чужим майном, псування й нищення його, між иншим і вогнем; злочини проти особи людини: пошкодження здоров'я — побій (тяжкий), зранення, забиття; перевищення права скривдженого; чарування, скероване на пошко­дження майна і на здоров'я та життя людини.—Справи цивільні: родинні, земляні, роз­межування, псування граничних знаків, право власностн на дерево бортне, викочування підданих, спаш, надуживання орендовими правами, суперечки з приводу виконання по­винностей, забезпечення доводів.

Громадському судові підлягали справи не тільки такі, що торка­лися інтересів громадських, як от різного роду злочини, себ-то справи публічного характеру, але й справи, що торкалися інтересів виключно. приватних, окремих осіб, коли громадський спокій не порушувано. Перша група становить царину так званого карного права, а друга — цивільного чи приватного або права окремих осіб.

1. Звернімося спочатку до питання, які злочини підлягали гро­мадському судові.

А. Сюди, по-перше, належать шкоди, себ-то злочини проти чужого майна; а з них на першому місці стоїть:

1. Крадіж-злодійство.

За об’єкти крадіжу була, по-перше, тварина, що правила або за знаряддя продукції, або за джерело прибутку.

Сюди належать: а) крадіж коней.

Hanp, р. 1560 квітня 24 дня на вряді Слонімському пред­ставники копи „одказали суд свій копний ото всеї копи, що к о п о­вали о вкрадення двох коней бояр господарських Висоць- ких Васька Коревича а... Богуша Мишковича" ^l).

б) Крадіж рогатої худоби (великої).

Hanp., р. 1570 січня 12 дня на вряді Слонімському боярин Матвій Васькович Мизгир оповідав, що січня 6 „з дому моего., украдено бидла моего вола, а коров дві... на завтрей тої шкоди своєї... зібравши копу і гарячим слідом... привів слід до воріт сусіда своего Віктора Одинцовича⁴[411] *).

в) Крадіж тварини-дріб'язку, себ-то овець, свиней, птиці, то-що.

Hanp.. р. 1607 лютого 7 дня возному Луцького повіту Гри горію Лемешівському в с. Яблонці свідчився, як ми вже знаємо, Петро Кукольський на брата свого Івана, що,,в тім-же року під­дані і слуги його двірні Хома і Гаврило Войтишкове, Михалко і Єрмяк покрали... у підданих... Яблонецьких свині, так теж і у підданих.. Кукольських Ониська і Терешка— овці троє, на што. водле звичаю давнього, зложили били собі час певний... права копкого'^{1 3}).

г) Крадіж бджіл або видрання меду.

Hanp., р. 1650 травня 6 дня на вряді Слонімському представ­ники копи, одказуючи суд свій копний, оповідали, що вони „коно­вали о покрадення і видрання на корінь тройга б ч і л.. Дакка Бордзиловича і збирали копи дві*⁴⁴).

Далі, за об’єкт крадіжу були:

а) різного роду речі.

Hanp., р. 1589 лютого 2 дня на вряді Берестейському возний Ян Поплавський визнавав, що зем’янин Богдан Зінькович Савиць- кий оповідав йому, що січня 3 дня „з стайні двірної згинули... санки з а л у б и н ц і, за коториї... бил дав грошей дванацять литовських, і з тими-ж санками взято коверець, которий... коштовав кіп дві грошей литовських, і з голо в’є, за грошей півкопи, рука­виці полуйчастиї, половина сукна синего лунського, а половина сукна муравського шарого, куплениї за грошей дванацять литовських, бич за грош. п і в р я д н а за грошей три, шапка наймичая за грош куплена. Якож он, Богдан СавицькиЙ, хотячи ся о тій шкоді своїй довідати... на завтрей копу... збирав сусід око­ли ч н и X^м ')•

б) Гроші.

На вряді Житомирському Василь Пронкевич Случанин опові­дав, що р. 1586 серпня 19 дня „вся копа м. Житомирського су­дили мене з Федором Лукашевичем Случанином о покрадення грошей моїх... кіп п’ятнацяти і грошей двацять п’ять в гос­поді його" **).

Далі, за об’єкт крадіжу були їстівні речі, що підтримували життя людей і хатньої худоби. Сюди належало:

а) всякого роду збіжжя—молочене й не молочене, вдома й на полі.

б) Сіно.

Hanp., возний Іван Сенницький оповідав на Менському вряді, що р. 1595 січня 13 дня він був на копі в справі покрадення з двох пунь, що стояли в лісі на врочищу Лемлю, сіна Якову Шиловичу і Климу Дешковичу; оглядаючи на місці шкоду, возний „видів з тих пунь сіно свіжо п об р а но є... возів до трицяти. Где ж я, воз­ний... з... сусіди околичними, взявши свіжий слід, шли... дорогою... на котрій сіно свіжо потрушено, і пришли... тим слідом до села Дукорки”¹)-

Далі, за об’єкт крадіжу були листи (документи).

Hanp., р. 1589 квітня 17 дня на вряді Берестейському Дмитро Здитовецький оповідав, що Микола Костюшко Сехновицький квітня 16 збирав копу „о украденняніякихось листів своїх, на которую копу он, Здитовецький, з гостьми сво­їми... виїхав”®). ^{[412] [413]}

Громадському судові підлягав також крадіж святих чи освячених речей з церкви — так зване святокрадство.

Hanp., у скарзі Яна Старовольського, яку подано Слонімському урядові, між иншим, читаємо: „Іван Колот.. в р. 1610... іюня 6 дня в маєтності... Старовольській церков... викрав, меновите: ада- машковиї білиї ризи із лиштвами атласу різного, коториї кошту­вали золотих польських осмдесят, другиї ризи китайки зеленої, коштовали золотих трицять, келіх серебрений злотистий, мисочка і ложка, і. звізда серебрениї злотисті, хрест серебрений злотистий, што все коштовало з роботою золо­тих польських двісті, євангеліє, в аксамит чорний серебром оправленоє, коштовало золотих двацять і п'ять, іиншоє цер­ковное охендозство і убори попівськиї, свічи восковиї вели- киї — коштовало тоє на сто золотих...

Нарешті, громадському судові підлягав крадіж речей з мертвого, з могили.,

Hanp., у протестації, занесеній на Берестейському уряді від Олександра і Софії Райських, між иншим, читаємо: „(Ян) Зале- ськийз... Андрієм Москалем, челядником п. Непокойчицького, злий а незбожний учинок виконуючи, року.. (1669) уночі, подібно й иншу челядь... Непокойчицького собі прибравши, до гроту — склепу мурованого, під каплицею будучого, в... Непокойчицях... де різні тіла л е ж а л и, д о б у в ш и с ь злодійським способом, труну небіжки... п. Олександри Райської, багатим циглястим табіном оббиту і цвяхами злотистими, обдерли і різним особам той табін розпродали, а реш­ту собі на паси обернули.,, при лиці, тому табіні, того Андрія Мо­скаля злапано... п. Райський, хочучи те освідчити... з різ­них сіл людей на копу зібравши, просив.*).

Що-до обставин, які, з сучасного погляду, кваліфікують крадіж, практика громадських судів, передовсім, одзначає скеровані на подолання перепон, які перешкоджають злодієві доступитися до тих приміщеннів, де знаходяться об’єкти, що їх злодієві хочеться вкрасти. Сюди належать:

а) Підкіп.,

Hanp., Вонтех Поплавський, єнерал, і Иозеф Гриневський, возний, визнавали на Берестейському уряді, що р. 1661 січня 12 дня були вони, за вжиттям Софії Потієвої, писаревої земської, „на копі... на урочищі у Левоньках, в іменню Речиці... де ся копа одправувала о викрадення підкопом церкви... Ре­чи ц ь к о ї“ *)..

б) Прорвання стріхи на дахові.

Hanp., Лукаш Більський оповідав на вряді Берестейському, що вночі проти 15 травня р. 1664 у дворі Його підданим його Андрусі Лук’яновичеві та Ярмолі Хомичеві, що в клітях мала на

’) Ак. Вил. Арх. Ком. т. XVIII, № 210; подібн. там-же, №№ 313, 334, 348, 349, 352, 354, 364, 365, 371, 437; Вил. Арх. Сб. т. І. № 72; Арх. Юго-Зап. Рос. ч. 6, т. І, Дод., № 6.

*) Ак. Вил. Арх. Ком. т. XVIII, № 407; подібн. там-же, № 406.

³) Там-же, № 354; подібн.

Збірішк праць Ком. зах-руськ. та yκρ. права, о. 4. 13 схованці все убозтво своє, „злодії через верх добувшися, речей немало нічним способом побрал и... о те копу гонено було в с. Новосілках"[414] [415]).

в) Вилупання вікна.

Hanp., р. 1622 серпня 5 дня на вряді Слуцькому оповідав Ав­рам Аронович, жид Слуцький, іцо Йому й тестеві його „немало р е- чей маетности нашої убогої, отлупивши окно, з ко­мори покрадено... о покрадення з комори маетности нашої копа збирана била"²).

г) Полупання дверей.

Hanp., Федір Висоцький, єнерал, оповідав на Менському уряді, що р. 1648 червня 2, 14 та 21 дня був він на трьох копах в с. Гнів- • чич і, за показуванням гнівчицького священика Якова Грушев- ського, „видів есми двері церковниї сокирою полупані і замок ото д рани й" ³).

д) Одбиття або одкручування замка.

Hanp., на вряді Слонімському Ян Коршиловський, урядник кн. Софії Масальської, в справі підданого пані своєї Каркути Пилипо­вича оповідав, що р. 1619 вночі на 1-ше грудня „ніт відома хто злодійським обичаєм якийсь злий чоловік, одбивши замок у гумна... украв... жита всякого бочок три міри торго- в ої... копу зібравши, слід од того гумна значний нашедши, оним шли" ⁴).

Пс/гім, як на другу обставину, що, з сучасного погляду, кваліфі­кує крадіж, практика громадських судів указує на ті хитрощі, яких злодій мусить ужити, щоб, не ламаючи дверей, замків і без ин. шуму, добутися до приміщення, де заховано майно. Сюди належать:

а) Добирання ключів до замкнених приміщеннів.

Hanp., у вироці копному, що стався р. 1695 жовтня 24 дня у с. Гривковичах на Пинщині, між иншим, читаємо: „ключі при­бравши до стодоли, п. Бенедикт Богатко жита і різно­го збіжжя немало потаємне побрав, що ми, сусіди, копою довели"⁵).

б) Підроблювання ключів.

Hanp., у копному вироці р. 1696 лютого 11 дня в справі по­крадення свірна Петру Гірасоловичу Островському в с. Серниках, між иншим, читаємо, що Остап, парубок Матвія Івановича Серниць- кого, „признався...

в) Придбання одмикачок і т. ин. знаряддя.

Hanp., возний Григорій ГрушевськиЙ, оповідаючи про копу, що відбулася р. 1664 лютого 25 дня в справі покрадення коня Войтехові Новицькому, між иншим, казав, що Трохим Голий, знаю- чися до того коня, сказав... „мені того коня видав Йовдій Тергун; которого то... Тергуна заразом взяли на копі, при которому знай­дено з ворком інструменти, якими замки одмикають, іменно: крук, яким защіпки, скоблі одривають, вит- р их и (?) шила, ніж великий кінчатий і воску перепущеного велика груда“ ^l).

Окрім крадіжу злодійства громадському судові підлягали злочини, що тісно до отого злодійства стосуються, а саме:

а) Потаювання краденого.

Hanp., р. 1568 березня 6 дня, коли на копі, що відбулася в м. Люб- чі, у відомій нам справі покрадення речей Мартинові Дехтеревичеві та Іванові Леневичеві ухвалено було вже вирок Янові та Ганні He- тецьким, скривджені, „принявши всказання копне, питали у Яна і в жони його Ганни, где би иншиї речі поділи... Kona вся питали межи собою, аби тих речей не таїли, у кого би Ян, або жона його Ганна положила". Доведено було, що частину покрадених речей Ганна одвезла до Богушівки у дім Лавриків.,, Пи- [416] тали того Лаврика раз і три: єстли би што мів положеного в дому своїм од врядника, або уряднички... Лаврин не хотів перед копою знатися до жадних речей. Kona над право раз і кілька питала Лав­рика, аби не таїв речей крадених, припоминаючи йому о тиї речі., ми на копу ся збираєм вже третій раз, а ти, биваючи з нами на копі, о то є злодійство, што тепер у тебе бити повідають, пред ся таїш“ ³).

б) Свідома купівля краденого.

Hanp., р. 1490 листопада 13 дня, коли на копі, що відбулася в Суходолах в справі покрадення коня Гацу Борисовичу, приведе­ний з тим конем Ювко пояснив, що купив він того коня уФедька Веника, відаючи про те, що кінь крадений, — скривджений Борисович так формулував своє обвинувачення: „тот Ювко визнаваєть, же він відав, іж кінь бил крадений, а купив його увечері, нічним обичаєм, я нікого ин- шого не знаю, тільки тот істий Ювко—шкодця мій власний" ³).

2. Далі, до злочинів проти чужого майна, що їх судив громадський суд, належить грабіж, або луп, від слова „лупити", здирати, одбирати.

Hanp. р. 1582 травня 12 дня на уряді Берестейському скар­жилися Ганна Степанівна та Дорога Войтехівна, що коли вони „шли з Кобриня гостинцем до Берестя... мая 7 дня догонивши їх на добровільній дорозі... на кгрунті зем’ян... Крися Криштофовича і Себестіяна Костюшковича Чеховича і Юрія Криштофовича... за • селом... Савицьких... з того села Савицьких на коні верхом хлоп в сермязі шарій, а за ним хлопець невеликий у білій сермязі вза- бедри сидів і кгди... догонивши, невинне зшарпали і оних обрали: в тої Ганни отняли... сукню новую... которая... кош- товала коп дві, полотна локоть трицять... коштовало копа грошей, кошулек коленських три, коштовали... грошей сорок, поясок окса­митний за... півкопи грошей, фартух коленський... грошей двацять,

------------------,------------------------------------------------------------------- •

а другий простий коштовав... грошей осм, а в Дороти отнято кошулек дві коленських і третяя довгая за грошей дванацять, фар­тух кожельний— і скоро... од них отнемши, опять в ліс в сторону звернулися... А третего дня... зійшлися били на копу тиї зем'яни, на чиїм кгрунті їх розбито* ^,)∙

Вислови „зшарпали*, „обрали*, „отняли* свідчать про те, що скрив­джених позбавили їх майна силоміць, ґвалтом, причому акт не дає жад­них підстав гадати, що грабіжники загрожували здоров’ю, або життю скривджених. Отже тут ми маємо приклад грабіжу ґвалтовного.

З другого боку, практика громадського суду знала грабіж без нія­кого ґвалту.

Hanp., Давид Зябка, возний, оповідав на Пинському уряді, що р. 1649 травня 15 дня був він ужитий од Романа Достоєвського на копу до маетности Його Острова і там зазначений Достоєвський. „питав усіх людей, на тую громаду зібраних — хтоби того... видів альбо слишав, забираючи маєтність його підчас ребелії... ко­зацької... Підданиї... Протасовича... з с. Сухого признали... піткали єсмо війта Суського і Гуменського Хилька і сина його Феся, ко- ториї везли вепрів кормних чотирьох побитих, і просили їх, жеби їх до тої здобичи припустили; теди війт і син його на тоє не поз­волили, мовячи: їдьте также до двора, матимете што брати, і н е- мало инших людей Суських набралися там добра, не забудуть здобичи і до смерти своєї; і признавали то, же кгди прийшли до двора Острова, там же всіх підданих... ксендза Лосовського... застали беручи маєтність... Достоєвського і нас... до тої здобичи не припустили; яко ж і... піддані... Лосов-, ського... зналися до того самі, же... ми всі різную маєтність вашей милости брали*²).

Ми бачимо тут, що кожний, хто хтів, отверто розбирали майно пана, що втік підчас повстання козацького. Тут ми маємо приклад роз­грабування чи грабунку без жадного ґвалту.

3. Але вищий ступінь злочинства проти чужого майна є розбиша­цтво, коли злочинець, щоб заволодіти тим майном, не вагається пошко­дити здоров’ю чи й життя позбавити, або реально загрозити цим добрам того, в кого те майно він хоче забрати. Такий злочин — розбишацтво теж судив громадський суд.

Hanp., р. 1664 лютого 5 дня на уряді Берестейському Вацлав Вельбут, урядник гетьмана Павла Сапіги, оповідав, що підданий Микита Корчевський „збіжжя своє, що було в схованні... жита шванків півтора, гречки шванків два забравши, до дому свого до Бо­ровиків повертав; там же коли він їхав дорогою у бору Богацькім... т о г о M и к и ту K о р ч е в с ь к о го... забито і за­мордовано і що тільки при ньому було, все побран о... Вацлав Вельбут... згідно праву... на копу людей обчих і околичних упрашав* ³).

Ми тут бачимо приклад такого розбою» коли злочинець не зупи­нився перед позбавленням життя, щоб забрати майно забитого.

^,) Ак. Вил. Арх. Ком. т. XVIlI, № 59; подібн. там-же, № 68.

’) Там-же, № 320; подібн. там-же, № 323, 367.

³⁾ Там-же, № 380; подібн. там-же, № 322, 356.

А ось приклад розбою, коли злочинець побив і зранив скривдже­ного, щоб забрати його майно.

Hanp., р. 1577 грудня 16 дня на уряді Луцькому Іван Дедер- кал, писар магістрату Луцокого, як ми вже знаємо, скаржився від усього магістрату і від міщанина Луцького Якуба, вірменина: „року тепер ідучого... декабря дня... Якуб їхав з товаром своїм, которий при собі у возі мів, через імення п. п. Гурків Омельную до Рів­ного і кгди переїхав село... там же... на ґрунті п. Гурків Омелян- ськім на добровільній дорозі невідомо хто його розбив і са­мого того Якуба, так же і хлопця... Оліферця побив, помордовав і поранив і, вже бачачи їх, яко мертвих, побрав... в него готових грошей с чересом двацять к і п литовських, а с калитою сім кіп грошей і инших... речей не­мало, коториї, кгди оний Якуб... тут приїхавши і сам спам’ятавши, оповідати будеть... То пак... ми посилали по п. Гурків... просячи їх, аби водле звиклого й правного обичаю копи зібрати і злочин­цю... обийскати казали'^4,).

Нарешті, громадському судові, як про це свідчить практика його, підлягав розбій, коли не мало місця ні забиття, ні зранення, ні шкоди здоров’ю взагалі, але коли була реальна погроза зазначеним добрам у са­мих обставинах злочину.

Hanp., на уряді Пинському „Анчель і Арон Санделевичеві, жиди Любашівські, та МордухаЙ Аронович, жид Угриницький⁴⁴ за­несли скаргу, що р. 1648 у вересні, коли „свавільне козацьке гуль­тяйство, взявши гору над ближніми краями і до Пинську ближче притикалося кривавою стежкою аж під самим Любашевим, маєтно­сті шляхетські плюндруючи... помянуті жиди... хочучи здоров’я і ху­добу свою унести, у Берестейське воєводство їхали... за с. Ocob- цями, коли темна ніч наступила, заночували... зібравшись сва­вільних людей немала купа слуг і підданих під суд­кових⁸)... ніччю дня 6 сентября зненацька напали і, називаючи себе і менам и козацькими і козаків з себе удаючи та якоби на старшо го свого „пане отамане⁴¹ волаючи, жидів перестрашених от возів одлучили і способом розбійницьким усенькі добра їх, жидів, розшарпали... на завтра зараз дня семого... зібралися на копу піддані Осовецькі і опит, згідно права й звичаю коп­кого, чинячи, знайшли і зараз там же на копі спіймали одного...“ ⁸). Як на кваліфікацію розбою можна вказати на розбій на великій дорозі, як це ми бачимо у допіру наведеному прикладі, та на розбій з наведеними людьми.

Hanp., возний Ян Явош оповідав на Пинському уряді, що р. 1649 квітня 11 дня був він на справі підданих с. Хойного на третій ко­пі; там війт Хоєнський Семен Миревич з підданими Хоєнськими оповідав: „підчас нападу на повіт Пинський козаків... козаки з підданими різних сіл за наводом напавши на двір

I

Хоенський... бидло рогате і нерогате, стадо, коні, клячі, ц и н ь, мідь, котли, спрятй домові забрали, збіж­жя псували, шпіхлери в нівець обертали'[***************]¹).

Коли в сучасній науці карного права важко покласти межу між грабіжем ґвалтовним чи так званим „розбоєвидним" грабіжем, з одного боку, і розбоєм без пошкодження здоров’я, без завдання ран і без поз- * бавлення життя, а тільки з реальною погрозою цим добрам, з другого,— тим важче було громадському судові одрізняти зазначені злочини. І ми бачимо, з одного боку, що грабіж безсумнівний в тому самому акті зветься і грабіжем, і розбоєм.

Вище, як приклад грабіжу ґвалтовного, було наведено, як дівчат Ганну та Дороту на добровільній дорозі на ґрунті Савицьких злочинці „невинне зшарпали і... обрали", однявши у них їхнє вбоге майно. І от, оповідає той-же акт, „они тогож часу оповідалися тим землянам, на чиїм к грунті тот ся луп став, также Савицьким і Гоголям, і просили... тих зем’ян, аби опит межи слугами і підданими сво­їми вчинили о тім розбою"²).

З другого боку, безсумнівний розбій зветься в тому-ж-таки акті й грабіжем.

Вище наведено вже було приклад, коли чимала купа селян, удаючи з себе козаків, що старшого свого звали отаманом, напавши на добровільній дорозі на жидів, що втікали од козаків, покозаку­вали їх і „розбили, речей немало різних—срібла, злота, грошей го­тових, хуст білих... забрали... Васька Волошина на завтра взято на копі, який... до того розбою і лупу признався"³).

4, Дальший вид переступу проти чужого майна є привлащення. Акти про копний суд дають нам відомості лиш про один вид такого привлащення, що його судив громадський суд, а саме: привлащення одбіглої худоби.

Hanp., возний Іван Вишевський визнавав на Слонімському уряді, що р. 1611 липня 22 дня був він на копі в м. Слонімі, де між иншим, Пилип Снитка скаржився на Карпа Никоновича, що бик його, Снитків, „за гоньєю (?) в дім його зайти мав, кото­рого то бика... Карп Никонович зарізати і ззісти м а в" «).

З привлащенням тісно звязаний перевід дорученого майна, що теж підлягав присудові громадського суду.

Hanp., у вироці копному р. 1601 січня 14 дня, між иншим, чи­таємо: „Перед нами... точилася справа... п. Федора Малієвського з жидом Абрамом Копилевичем, що минулого року... в м. вересні, коли... п. Малієвський до Білоруського краю од’їжджав... Аврам Ko- пилевич... удався до... п. Малієвського, аби єму в своєму сільці Довгій Гаті мешкати і на котлі двірному горілку робити дозволив...

п. Малієвський, давши йому близько двору свого для мешкання хату, на котлі у дворі, за... певним контрактом, горілку робити поз­волив і все своє господарство йому в дозор подав...

Потім, невідати яким способом... на день 10 жовтня... котел, що коштовав золотих вісімдесять, з винниці, що в дворі була, вкрадено. Після котрого згинення котла жид, покинувши до­р у ч е н ей ому од... п. Маліевського господарство і своє мешкання, до батька свого, що під той час був у Малій Гаті, перебрався. В тій шкоді двокроть... шукаючи шкодника, копи збирано і не могли шкодника опитати і ще на переслух до приїзду самого... п. Маліевського, до третьої копи одложили... а коли., п. Малієвський з Білої Руси повернувся, котла в дворі і жида на контрактовім мешканні не застав і збиток великий через нього в господарстві вбачив, — третю копу зібравши, шкодника свого шукав. А коли й на третій копі шкодник не виявився, ми вся громада узнали, аби Абрам Копилевич, як орендатор, що в догляді свому котел мав, заплатив, а собі шкодника шукав, і з шкод, у дворі сталих, яких пан на золотих триста менує, вираху­вався*¹).

5. Дальшу групу майнових злочинів, що підлягали присудові гро­мадського суду, становило свавільне користування чужим майном. Сюди належало:

а) Косіння чужого сіна.

Hanp., р. 1577 серпня 22 дня на уряді Берестейському скар­жилися Савка Химович і Стець Жукович „сами од себе і од всіх потужників, іж року теперішнього... августа осмогонадцять дня... Ярослав Угловецький, наїхавши... на власний кгрунт їх Ольту ш- ський, врочищем на Хрипськім... сіножаті... покосив... возів на двацять... і копу бити казав"').

б) Поруб лісу.

Hanp., Теодор Каленицький, урядник Радивилової Ганни, опо­відав на Слонімському уряді, що р. 1603 квітня 25 дня піддані Фі- лона Зубка з с. Половковського, „не відать, если за розказанням самого... Зубка... або ли сами свавільне а кгвалтом з немало во­зами наїхали і найшли на ліс і гай зарощений... Раків, где... вельми часто звикли різним способом шкоду... виражати і того... часу і дня... гай тот вирубали о кількодесять возів різного дерев а... Которий то гай порубаний... Каленицький то­го ж часу оповідавши сусідам околичним, слав копу“³).

в) Зжаття збіжжя.

Hanp., на уряді Менському Станіслав Внучка скаржився „за боярином своїм Яном Адамовичем... іж... року теперішнього... (1593) сентября осмого дня.., Матей Юхнелевич на власнім к грунт і... того боярина жито його власноє на бочок сім ніч­ним обичаем побрав і додому свого... повозив, на ко­торое... пожаття і покрадення жита тот боярин... соб­равши копу, слідом гонив*⁴).

г) Рвання овочів.

На уряді Слуцькому Ярош П ятниця скаржився на Настасю Новицьківну, дружину Григорія Букревича, що року 1673 вересня з дня 11 на день 12 вночі дружина Букревичева „нічним спосо- ^{[418] [419] бом». зайшовши на огород скаржучого... ріпу рвала, хочучи до дому свого носити і на пожиток свій обер­нути; в тім часі син скаржучого Дем’ян, пильнуючи огороду сво­го... улапив, улапивши її... сусідів розбудивши, освідчав, а потім... чинячи опит о починеній шкоді, сусід... зібравши, копу- в а в“ i)∙}

д) Рвання садовини.

Hanp., возний Кіндрат Пашкович оповідав на Луцькому уряді, що р. 1594 жовтня 23 дня був він у Остапа Коровая „по спра­вах його власних... о пощінанні в садку яблук в зіб­ранні KO пи“ ^[420]).

6. Дальшу групу становить псування чужого майна, що його судив громадський суд. Сюди належить.

а) Псування дерева бортного.

На уряді Слонімському Васюк Андріевич і Васюк Кунцович „сами од себе і од всіх коплян... свій копний суд одказали, іж... року... (1576) на весні.., підчерчена сосна бортная на кгрунті Де- ревенськім... і... о тоє підчерчення сосни, которая вже для того усхла... копа чинена била"^[421]).

б) Псування сінокосів.

У наведеній вище скарзі Савки Химовича і Стеця Жуковича за покошення сіна, між иншим, читаємо: „Яоослав Угровецький, наїхавши... кгвалтом на власний кгрунт їх Олтушський... сіно­жаті... покосив, а иншиї побив і пото птав“ ’*).

в) Псування рибальського приладдя.

Р. 1623 червня 20 дня Микола Шабловинський, виж, опові­дав на Слуцькому уряді, що згідно „наказу копного... Андрій Сит­кевич присягу виконав на тім, іж є з а... Андрія Летковського н е розкидивавікошівйогозтогоєза не брав і не псу­вав" ^[422]).

г) Псування бобрових гнізд.

Возний Матвій Вітвицький визнавав на Луцькому уряді, що

р. 1581 січня 15 дня він їздив „за прозьбою,.. Богдана а... Семена Дрезденських... к болоту під Солотвин, где... менили собі бити кривду у погоненні зеремен бобрових... видів єсми, що зверху розметано і неподалеку зеремен лопата стоїть, ко­торою зеремя розметивано; і там же над тим зеременем... нашов підданиї... з... Гололоб і... з... Солотвина. Коториї... передо мною, возним... повідили: іж... єсмо на тую шкоду... Дрезден­ських, скоро ся стала, к тим зеременом виходили, чи­нячи обийск і опит"®).

д) Псування домашньої худоби.

Возний ВоЙтех Яблонський оповідав на Луцькому уряді, що р. 1585 серпня 4 дня був він на погребі Михайла Ворони в Bopo- тині і коли приїхав до людей, „коториї стояли в громаді... Михайло почав мужом сім мовить... ви, панове мужове, оногдаш- нього дня на копі опит межи себе чинили і винного найшли, которий служебника моего клячі хвіст врі­зав і гриву остри г“ ^,).

В иншому випадкові Андрій Головня оповідав на Берестей­ському уряді, що р. 1625 травня 25 дня Мартин Зянчич „вола... Валентого Жуковича улапивши... посік і поранив... а піддані... волости Здитовської на копу селам... для тої шкоди зака­зали і того вола посіченого на віз вложивши... при­везли" [423] [424]).

7. Нарешті, останній майновий злочин, що підлягав присудові гро­мадського суду, було знищення чужого майна.

Сюди належить:

а) Знищення домашньої худоби, як-от коней, свиней, то-що.

Hanp. р. 1562 листопада 20 дня Наум Хомич на уряді Пин- ському, одказуючи суд копний, між иншим, оповідав: „Матус Яно­вич Стаховський... копу збирав, жалуючи, і ж... в року ниніш­нім... о жнивах у с. Плотниці кінь його рижий кологривий, за три копі грошей куплений, зрубан, вельми з ранен, с ко­то р их... ран оний кінь третього дня здох"³).

В иншому випадкові, як видко з декрету копкого, 8 листо­пада 1664 р. на копі Сава Голчанинович „прекладав... жаль свій о побите свиней свої х,— вепрів трьох і свиню четвертую, І В Є fl- piB двох забитих на копу вивозив, адвойга свиней не найшов"¹).

б) Побиття бобрів.

Hanp., Федір Висоцький, возний, оповідав на Берестейському уряді, що р. 1648 лютого 16 дня був він на копі в урочиську Узькім, де Іван Дроздович, урядник п. Тукальського, вдався до громади, кажучи: „панове копо... як перше натамтих двох минулих копах жалував перед вами о побитте злодій­ським обичаем бобрів тут при озері Узьким, за озером од Ладинь на власнім кгрунті Островицькім, де жаден тут... не єсть учасником, так і зараз тим же обичаем жалую" ^ь).

в) Порубання бортного дерева.

Hanp., р. 1579 вересня 16 дня возний Григорій Красносель- ський оповідав на Луцькому уряді, що 15 вересня був він з Гри- нем Сонцем у кн. Богданової Масальської, „просячи справедливо­сти, аби на всі піддані свої Вовницькиї о порубане сосни бортної купу зібрала⁴'⁶).

8. Окремо треба поставити знищення чужого майна вогнем, бо цей злочин загрожує не тільки майнові окремих осіб, але може загрожувати й майнові цілої групи людей, або й всього села; та не тільки майнові, а й життю людей. Тому цей спосіб знищення чужого майна зветься, як відомо, загально небезпечним.

Тут треба розрізняти: а) необережне знищення чужого майна вог­нем і б) навмисне.

a) Hanp., возний Андрій Руцький визнавав на Берестейському уряді, що р. 1631 липня 12 дня був він на копі в с. ГІолазній Бой­ківській у справі спалення пущі Біловізької; копа та ухвалила та­кий вирок: „Грозля, урядник Расинський, і піддані Бойківські.-, сіно косили, а потім старе палили... не звертаючи уваги на заказ і напоминания осочника і війта Орішков- ського, аби, для великої посухи, до пущі не їздили і сіна не палили, значиться, що від того і пожар повстав в пущі... і так винними... Войнівців узнавши, геть розійшлися"¹). Ми бачимо тут необережне поводження з огнем в лісі підчас ве­ликої посухи, від чого й погорів ліс.

б) А ось приклад, коли навмисне знищено вогнем чуже майно, що судив був громадський суд.

Возний Никодим Білий визнавав на Берестейському уряді, що

р. 1621 травня 8 дня був він на копі в Реватинах у справі запа­лення хліва Геронімові Станкевичеві; на копі висвідчено, що Рева- тицькі „ночліжани, криючися з кіньми перед жовнірами, підійшли були під самий двір за стайні з кіньми своїми... і повідали... іж два чоловіки шли під двір, праві ку стайням і, по сте­рігши їх, спитали, хто би бил; кинулися зараз од двора ку

с. Реватинам і по малій хвилі огонь оказався у селі, которий підложили під той хлів і запалили є г о" ^s).

З наведеного ми бачимо, що спалено було хлів — будівлю не- житлову.

Прикладів спалення нежитлової будівлі можна було-б навести кілька^а). За кваліфікований вид знищення чужого майна вогнем уважають:

а) спалення нежитлової будівлі, коли в ній складено засоби до життя, як от хліб, то-що, або коли в ній перебуває домашня худоба.

Hanp., возний Станіслав Пресмицький оповідав на Берестей­ському уряді, що р. 1577 квітня 15 дня він був приданий з уряду на потребу Павлові Івановичеві Сопізі „ку прислуханню копи... о спалення двох гумен з стодолами і зозбіжжем під­даних є г о“⁴).

б) За другу форму кваліфікованого знищення вогнем нежитлової будівлі вважають спалення її в таких умовах, коли вона стоїть поблизу житла, де можуть перебувати люди й життю їх загрожуватиме небезпека.

Hanp., р. 1664 квітня 6 дня на уряді Берестейському Іван Свидло з дружиною скаржилися на Кіндрата Луцевича і сина його Левка, що він „зтилу зашедши, запалив хліви підданому його... Крискові Ясковичеві, од яких хлівів так вітер опанував, що увесь будинок, бидло, збоже, одіж і иншийспрат домовий погорів і як би люд и... н е р а- тували, тоб і усеньке сільце вигоріло і заледво сам той хлоп із челяддю домашнеюсвоєю здушами виско­чили з в о Г H ю“ *)•

в) Далі, за кваліфіковану форму знищення вогнем чужого майна треба вважати спалення житлової будівлі, де можуть бути люди.

Hanp., на уряді Берестейському Войтех Миляновський скар­жився на Яна і Войтеха Копининських та Андрія Паруля за те, що вони р. 1582 квітня 29 дня нічним обичаєм „дім і двір Його... спалили і пожог учинили... меновите... ізбу білую... з неї комора з при боком... пекарню, а подлі пекарні спіжар- н ю... в тилі пекарні стаєнь дві по двух сторонах дому того... саля великая по обудву сторонах дому того з літнім сиденням або кганком випущеним; а тот... дім мів в собі верхів шість... в которій... все сховання, спрат свій домовий МІВ... M е н и в... собі шкоди всего як в будуванню двір­нім, так теж в маєтності своїй через огонь од тих Копи­нинських піднятих, на дві тисячі золотих. Которое то спалення двора своего і в нім маетности пан Войтех Миляновський не маючи ні од кого иного... запевною відомістю через опит і збирання копи... оповідання і жалобу чинить на поменених Яна... і Войтеха... і зятя... Андрія"^[425]).

д) Нарешті, за кваліфіковане знищення чужого майна вогнем треба вважати спалення будівель, щоб замаскувати тільки-що заподіяний инший злочин, напр., крадіж, то-що.

Hanp., возний Станіслав Мрочко оповідав на Берестейському уряді, що р. 1582 жовтня 29 дня був він на копі в с. Камені на потребі Івана Верещаки в справі спалення його двора; на тій копі, як оповідав возний, Матис Лещинський „визнав... я... то учинив не сам, але... намовив мене на тое Валентий Печинський, на кото- рім... учинку нашім били з нами... осочники... Янко a Kohoh Даш­кевич; зібралися єсмо на то під рікою у лазні панській і там... си­діли, аж ся поки в дворі спать положили;, потім пішли єсмо зараз у свірен і викрали, і речі тиї всі на віз склавши і з двора вивезти... поділилися... і в тот... час я... ізбу запалив, а... Валентий... з Яцком і Kohohom гумно запалили; і так... єсмо постановили: скоро коло огню ся забавяють... яз Вален ти є м, оземши коней двох... мі ли єсмо од’- їхати на Русь... а потім... пришов до ізби і ліг... спати, жеби на мене не внімали“ ^[426]).

Б. Окрім злочинів проти чужого майна громадський суд судив ще злочини проти особи людини.

1. Сюди, передусім, належить пошкодження здоров'я. До цього треба зарахувати:

а) побій.

Так званий легкий побій через свою маловажність, мабуть, не за­слуговував на те, щоб ради нього, такого незначного виступку, турбу­вати багато людей. Єдиний акт, де згадано про збирання копи в справі побою, не може заперечувати цієї думки через те, що поруч з побоєм в тому акті сказано й про ииші злочини.

У вірчому листі Ганни Станіславової, що його вона видала синові своєму Валентинові р. 1552 жовтня 22 дня, ми читаємо: „з добровільного приняття року... право копноє з... к я. Павлом, біскупом Виленським... припадиваєть учасником данників Божен- ських і Негоницьських і мні при них по всіх святих... свята... близько пришлого о кривди і втиски імення нашого данників Бо- женських, коториї ся нам діють од врядника... біскупего... Петра Оборського і од підданих... Юриєвицьких в к г в а лт ех, боех, грабежах, в забранню земель, в покажеиню границь і в инших многих речах"¹).

Про побій, як бачимо, згадано тільки поруч з цілою низкою инших кривд і злочинів. Тому не диво, що копа, яка відбулася р. 1622 серп­ня 11 дня в справі покрадення двох кіп жита Симеону Свиді через Богдана Яцковича, що, відбираючи „лице", побив одного з копників Івана Шульгу, — присудивши „шість кіп грошей на... Богдану п. Свиді", додала: „а сторони побитого і кгвалту за отнятє лиця, которого ся п. Свида домовляв, то на узнання врядове одло* жили" ’).

Те-ж саме треба сказати і про ґвалт-надсильство, що тісно сполу­чений з легким побоєм 3 наведеної допіру цитати ми бачимо, що ґвалт поруч з побоєм також не підлягав, очевидячки, через свою малу знач­ність присудові громадського суду.

Що-ж до тяжкого побою, то його громадський суд судив. Акти подають відомості, що копа відбувалася в справі такого побою, коли після нього побитий помирав.

Hanp., Степан Желяхівський, зісланий од старости Луцького на копу, що відбулася р. 1596 квітня 5 дня, між иншим, визнавав на уряді, що коли на копі стали питати селян Вишківських, „яким способом тот забитий на ґрунті їх знашовся... врядник... Ян Pyca- нівський повідив... в п’ятницю, уже тому тиждень минув, їдучи з Луцька за окопищами над’їхалом того небіжчика, а он волікся на коні вельми збитий, которого кгдим питав, хтоби його бив, ні слова не одповідив, бо вже не мовив — тільки рукою кивнув. А потім на затре є... піддані Вишківські знашли його на кгрунті Вишків- ським уже умерлого"³).

Тут ми маємо, очевидно випадок навмисного побою.

За другий вид тяжкого побою треба вважати ненавмисний побій в зваді, що наслідком його була смерть.,

Hanp., у копкому декреті циганської копи, що відбулася р. 1594 травня 20 дня в м. Яршевичах на Менщині, між иншим, читаємо: „слуга... Криштофа Радзивила... Олександер Матисович... циганин, жалував перед... всею братією своєю циганами... на слугу

’) Там-же, № 2. ^s) Там-же, 230. ’) Арх. Юго-Зап. Рос. ч. 6, т. І, № 83. свого Kacnpa Марциновича цигана, що він. будучи в... Гаїні... учи­нив бурду і зваду велику, которою звадою... побудив поспільство в м. Гаїні, що на ґвалт почали дзвонити, з чого ще більша звада, бурда і за мішанина почалась, в якійзамішанині і ґвалті, од нього ж, Kacnpa Map- циновича, учиненім, жона звишзгаданого... Оле­ксандра Матисовича, будучи стара і зшарпана, не доче- кавши тижня, умерла" ’)•

б) Що-до зранення, то акти не дають досить матеріялу, щоб гово­рити про поділ ран на легкі й тяжкі.

Hanp., Григорій Мизгир, возний оповідав на Слонімському уряді, що р. 1603 вересня 23 дня його було взято на справу Івана Хамовича „на прислухання купи і на оглядання ранного дитини, різаного, сина того Івана Хамовича... передо мною, возним... опит бил, хтоби того дитину різав" ²). Здається, ми тут маємо приклад ран тяжких.

2. За дальший вид злочину проти особи, що підлягав присудові громадського суду, було забиття.

Тут, як відомо, відрізняють забиття навмисне й ненавмисне. До останнього належить так зване необачне, необережне забиття.

Hanp., возний Войтех Поплавський оповідав на Берестей­ському уряді, що р. 1661 вересня 26 дня його було взято до Ше- бриня од Христофора Пухальського з полку Мельхіора Люд- вика Велемунта в справі обвинувачення драгуна того полку Стоп- чевського од Мартина Очківського, урядника Шебринського, за навмисне ніби потоплення дівчат; „на громаді всіх мужів (хлопів) Шебринських показалося, що то ненавмисне було потоп­лення, але гнався той драгун за дівчатами, що ягоди з пущі несли; тоді, утікаючи до ріки, на місце глибоке потрапили; там же дві потонуло, а третю той драгун... сам ледво ви р ату в а в“ ³).

З наведеного ясно, що драгун не хтів смерти дівчат, і коли вона сталася з ними, то вина драгунова була лиш у тому, що він за дівчатами гнався, легковажучи те, що гнав він їх на річку, де вони могли та й справді потопилися. Винна тут необачність драгунова.

Коли-ж людина хоче когось забити і вживає для цього відповідних засобів, то вона чинить навмисне забиття, яке судила копа.

Hanp. р. 1663 травня 20 дня піддані і стрільці Якима Карп’я Григор Ковальчук з парубком своїм Логвином, Стефан Равлучук і Ілляш вкупі з иншими стрільцями — всього до кільканацятьох чо­ловіка — з рушницями й мушкетами потаємне ввійшли до Біловізь- кої пущі і почали зубрів стріляти; Михал Кандельгісер, під- ловчий, почувши стрілянину, зараз осочників і стрільців королів­ських послав нате місце, „де стріляно, там... обачили... що вони... зубра убивши, патрають, а коли хтіли ловити... вони... почали на осочників і стрільців королівських стріляти... на тім місці о сочника... Назара Г а л а с к о в и ч а... підда­ний і стрілець... K а р п^[427] ї в... Григор Ковальчук, з муш­кету стреливши, забив... пан підловчий і... п- підлісничий писали до п. Карп’я і п. Масальської, аби на копу завиту підданим і стрільцям своїм на границі над річкою Hap ев­кою... розказали вийти"¹).

Що-до способу, яким заподіяно смерть, то акти дають відомості, що громадський суд судив справи:

а) про забиття через стріляння, що приклад його допіру наведено^{[428] [429] [430]).}

б) через побій.

Hanp., возний Григор Грибовський оповідав на Берестейському уряді, що р. 1682 лютого 6 дня був він на копі в справі забиття Федька Веремковича, де, між иншим, він оглядав забитого і бачив „рани на хребті і на голові і всего окрутне збитого синего" ⁸).

в) через задушення.

Hanp., возний Іван Вишівський на уряді Слонімському опові­дав, що р. 1680 квітня 13 дня був він на копі в справі смерти Кузька Яковейчика і там, оглядаючи труп, знайдено було „рану кривавую над оком лівим і шию, горло сине, знать, же віровкою давлено" ^[431]).

г) через потоплення.

Hanp, р. 1686 червня 23 дня на уряді двору Погоського пред­ставники копи визнали і „реляцію... з копи повторної, що від­правлялася під селом Цисовим на врочищі Глушиці над річкою Случем у справі утоплення... Оксюти Ващинківниучи- H ил и“ ^[432]).

д) через отруїння.

Hanp., на уряді Слуцькому Мартин Богуш скаржився на Івана Сечку за те, що „хотячи на мене довести тот Сечка... з а дання трутизни през челядницю мою Настюху жоні його купним способом, збирав купу людей немало 'з різних сіл в с. Болотчицькім на місці звиклім року... (1638)" ^е). Громадський суд судив справи про забиття, на сучасний погляд, кваліфіковані:

а) забиття через мордування.

Hanp., у позві р. 1635 листопада 6 дня до Григорія Мила- шевича й спільного його учасника Казиміра Лева Сапіги, між ин-. шим, читаємо: „Григорій Милашевич... узявши кгвалтовне людей невинних... ні в чім недосвідчених, з копи неосуджених... Те­решка Гриньковича... Яська Станіславовича..: а... Яська Стефа­новича... безправне... і без осуження... копи... первей тіла їх нагії дужим морозом, на он час будучим, трапечи, а потім без жадного милосердя пробовати казав і над право по кільканацять раз... через увесь день аж до самого вечера їх мучачи... с котороїтак окрутної муки, проби і охромення члонків своїх тот Ясько C т а- ніславович тої-ж ночи... а Терешко Гришкович 29 умер, а третій Ясько Стефанович... марця 29 дня з тої муки умерти м у с і B^u

б) забиття, як спосіб до грабіжу (розбій).

Hanp., на уряді Луцькому Михайло Гуляльницький скаржився на підданих Доросенських „на Андрійка, на Сеня, на Юця, на Мирона, на Остапа а на Ярмолу... іж... о Божім нароженю посилав есми служебника свого... Яна Дубровського до Любомля по пеня­зі свої... і кгдиж оний служебник мій Дубровський, вземши од жида тії пенязі трицять кіп грошей, їхав до мене... через Доро- син, то пак тії люди Доросинськиї... того служеб­ника моего Яна Дубровського розбойним а злодій­ським обичаєм забили і насмерть замордували і ониї пенязі мої трицять кіп грошей лічби литовської в него O Д H я л и“ ^z).

в) забиття, для мети ритуальної.

Hanp., возний Опанас Сихвицький визнавав на Менському уряді, що р. 1600 березня 18 дня був він взятий „од Шмойла, жида, орендаря Довгиницького, до прислухання справи, которую мів з татарином... Ахматом... о дитину... Степанця перед... Федо­ром Биковським... І чинячи жалобу тот татарин Ахмат на жида Шмойла, повідив: яком первей того підданих Довгинецьких на копу звав, так і тепер їх зову... Федір Биковський тому татарину одказав... не вім о што тобі на копі становитися мають. Ахмат татарин повідив... он мів взять відомість од підданих Довгинецьких... од Нестера Лобаса, од Па- цука... Кошеликовича, од Павлюка Жизненяти, якоби тот Шмойло-жид дитину його малого — Степана Ганина сина мів замордувати і ку пожитку своєму якомусь кров хрестиянськую привлащати" ³).

З поданого прикладу ми так само бачимо, іцо замордування це з зазначеною метою навсправжки ще не відбулося, а тільки мало ста­тися: тільки вкрадено ще хлопця, як це видно з відповіди Шмойла, що на вищенаведені слова Ахматові відповів: „З великим накладом мим хлопець твій одийскан“ ⁴).

І ще про один злочин, тісно звязаний з забивством, акти дають відо­мості — це покривання забийці, що з приводу його відбувався копкий суд.

Hanp., возний Григорій Ласковський визнавав в Берестей­ському уряді, що р. 1666 лютого 15 дня, за ужиттям Лукаша Воль- ського, був він у Воротиничах на копі, де Лукаш Вольський пи­тався про Мартина Куриловича, що торік на копі забив Максима Наумчика, заставного підданого зазначеного Вольського, і що, бу­дучи ув'язненим за цейвиступокуЗдитовцях, „этого в’язе нн я випроважений і взятий; і гдеби про нього відати

^г) Вил. Арх. Сбор. т. 1, № 103.

^s) Проф. Ясинскій, „Акты", т. 1, Nb 46; подібн. Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVIJl, № 356, 380.

’) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVHI, № 179. ⁴) Там-же.

міг... п. Вольський чинив опит,., Moficefi Филипович повідив, іж той Мартин Курилович недавно був у с. Воротиничах і перед багать­ма тамошніми підданими оповідав, що ?. Степан Богуславський Янович в того в'язення у п. Вольськогоздвору його, з Здитовець, з кайданами вночі випровадив і, ма­вши Його п. Богуславський кілька ночей у себе, одпровадив його до п. Юзефової Богуславської і до синів її, і за те взяв у них свиню і кайдани" *).

3, За дальший злочин, що підлягав присудові громадського суду, було свавільство особливого роду, тісно звязане з порушенням копних звичаїв. Злочин цей инакше можна було-б назвати перевищенням права, що ними користувався на копі скривджений.

Попереду вже подано було приклад, як Григорій Милашевич трьох чоловіка, схопивши їх самовільно й без суду копкого, мордував цілий день, так що вони померли;^{[433] [434]) але там неясний мотив, через що Мила­шевич так мордував людей. Тому наведемо инший приклад.}

Возні Григорій Зданович і Григорій Ярошевич Ласковський визнавали на Берестейському уряді, що р. 1664 березня 20 дня вони були на копі в справі Єрого Богуславського; на цій копі Самійло Романович і Андрух Кисло повідали, що п. Новицький, в справі покрадення йому коня зібравши копу, безправне і без суду копного підданих., п. Богуславського повішав сам з підданим своїм Федором Чулаевичем без лиця і доводу, а копа на те не дозволяла, але до другої, копи головнішої і до приїзду п. Богуславського одкладали" ⁸).

4. Середнє становище між злочинами проти чужого майна, з одного боку, і злочинами проти особи людини, з другого, займає чарування.

Хоч на сучасний погляд чарування і не є злочин, бо то е тільки замах з нікчемними засобами, але стоячи на історичному ґрунті і дослі­джуючи питання про те, які злочини підлягали присудові громадського суду, проминути цей, хоч-би Й „умовний" злочин, не можна.

Чарування скеровано було на пошкодження майна і на пошкодження здоров’я людського.

Hanp, у декреті копному р. 1699 жовтня 24 дня, між иншим, читаємо: „Андрій Букраба скаржився на незбожних людей, що... н а з д о р о в’ї і на всенькому майні хочучи згубити, от немалого часу чарують... маючи ранкор, що коней на шкоді пограблено, за що мстячися, Кирик Адамович і Хведір, син його, досвідчені чарівники, з свого домислу чи з розказання панів своїх, коней почарували, які, як учинили похвалку, того ж дня пошаліли” ^{[435] [436]).}

В иншому випадкові зараз-же після похвалки „бидло поздихало^{- $}). Тут ми маємо пошкодження майна чаруванням.

А ось приклад пошкодження людині через чарування.

Р. 1629 грудня 4 дня в справі чарів жони возного Вечірка Ви- соцького, скерованих на псування здоров’я жони Миколая Єльського, війського, підстаростого Пинського, „заховуючися водле дав­нього звичаю, копу збирано... за питанням... дівки през ката... признала, іж тая Вечірковая, возная, дала їй чари: кость, пісок і гвозді, бранні на могилі в с. Високім... якоїсь Малкгроти, і тую кость скробучи з піском, пити три- кроть в пиві... п. війській давала і гди в дорогу... п. військая їхала, опак сонця обходила і мовила: яко кость мертва, такжеби пані била... мертва, і вже тому три літа... а на четвертім... року пані маєть смертю конати — так тая возная, даючи чари, мовила⁴* ’).

II. Крім злочину та вчинків, що становлять царину карного права, присудові громадського суду підлягали справи приватного, цивільного права.

1. Сюди, по-перше, належали справи сімйові, родинні.

Hanp., р. 1539 липня 7 дня на Городенському земському суді скаржився Петро на свого сина Миколая, що він його покинув і не хоче його, батька, годувати; невістка „за мужа своего одпор чинячи, повідила: муж мій его, отця своего, не метав і проч от него сам не шов, ніжли он сам на то копу собрав і перед тою копою мене з мужем моїм од себе проч вигна в⁴* Ми бачимо тут, що батько, зібравши копу, рве перед нею родинні звязки з сином своїм і проганяє його від себе.

До родинних справ треба застосувати ще поділ родинного майна, що підлягав також присудові копкого суду.

Hanp., р. 1539 липня 7 дня на тому-ж Городенському суді скаржилася вдова Бартоломея Ганцевичева на діверів своїх Добка, Магія, Сенюту, Миколая й Петра Ганцевичів, що „мужа моего, казала вона... земля забила, а они мні статків моїх видати не хотять, і мене з того дому вон женуть. 1 тії деверя її Ганцевичі, одпор чинячи, повідили, іж,.. ми її з того дому гнати не хочем; а што ся дотичеть тих статків її, ми подва- кроть копу збирали, і што знайшла, ми її часть од всего статку брата нашого, а му жа її, вділили і то її дали і тепер того не боронимо, а з дому її не виганяєм"³).

2. Опріч родинних справ, громадському судові підлягали всякого роду земляні справи.

Hanp., р. 1542 вересня 14 дня на Городенському земському суді скаржився Андрій Данцевич Чмуть на Івана Федоровича Куз- ницького за те, що „держить он під собою огород... землі моєї... і мні... тої землі... поступити не хочеть... 1 п. Іван, ставши... пові- див: о то єму ув отказі бити не хочу, але если.., потреба, нехай на тую землю вашу милість вздоймет, а собравши купу ведеть... я йому готов, на тій землі ставши, у одвіті бить"⁴). ’) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVIIl, № 267; подібн. там-же, №№ 232, 270, 285, 286, 414, 418, 427, 443; Tyszkiewicz,,.Badania'⁴, стор. 38 — 29.

») Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVIl, № ЗО. ³J Там-же, № 32.

♦) Там-же, Хз 959; подібн., там-же, №№ 444, 826; т. XVIII, №№ 1, 2, 369; проф. Я с и н с к і й, „Акты" т. І, № 324; М. К. Любавсхій, „Областное даленіє", стор. 652, 654-655.

Збірник праць Ком. зах.-руськ. та укр. права, в. 4.

В иншому випадкові р. 1541 вересня 27 дня на суді бояри з околиці Липнович, між иншим, оповідали, що вони „кілька кроть з... Ясвенци о тиї наші землі і селища, і проробки, і сіножаті, і уходи у ліс к о п у м і в а л и“ ^,).

3. З земляними справами тісно звязані справи розмежування чи розграничення земель; такі справи теж підлягали розсудкові громад­ського суду.

Hanp., р. 1541 лютого 23 дня Городенський земський суд в справі Скидлян з Ковалями про спірну землю ухвалив таку по­станову: „видячи, іж проміж тих Скидлян і Ковалей, тут сидячи, а не Еиїхавши там на місце до Кустов’я, кінець справи статися не можеть, зоставив єсми на тім, іж мам самтам до того Ку­стов’я їх виїхати і певной ся речі довідати з тих копних людей, коториї на он час (били), коли проміж них границя в тім Ky сто в’ї проложена била"^[437]).

З наведених слів ми бачимо, що копа свого часу проклала границю в спірному Кустов’ї.

М. К. Любавський у своїй праці,,Областное діленіе" наводить вирок суду панів-ради в справі між п. Альжбетою, дружиною воєводи Виленського, і вдовою князя Масальського в справі „ростирків“ і гра- біжів, де, між иншим, читаємо: „пани... визнали... іж ростирки і грабіжі... ні з чого иного не стали, тільки о пущу і на цім зостановили, іж... їздоків мають вести і рок копі завитій положили... хто в пущі будеть винен, тот і в грабіжах. Коли обрані з обох сторін судді виїхали на місце, туди „з’їхалися господарські дворяни і немало земян"; судді найшли, щоб княгиня перша вела границю своїх ґрунтів; але княгиня стала вести „неслушне"— „все на чужій землі". Пані виленська після цього стала прохати суддів „аби сказання вчинили і при власності, отчизні і дідизні її, при пущі зоставили" ^[438]).

Ми бачимо, що кн. Масальській не вдалося провести неправдиву межу, бо копа, яка знала добре границі, зараз-же визнала, що границю вона веде неслушно; очевидячки, і тут спірка була про границі в пущі-

Проводячи границю, копа вживала иноді надзвичайних засобів, щоб границя та врізалася в пам’ять копників.

Hanp., на уряді Овруцькому Мартин Іскерський, адміністратор добр ясновельможного Казиміра Стецького, каштеляна Київського, скаржився на Йозефа Олізара Вовчкевича, стольника київського, і губернатора м. Вовчківки Петра Кулика, а також і на громаду Вовчківську і Сидорівську за те, що вони р. 1733, „зібравши... купу під виглядом якоїсь шкоди... сам з купою громад станувши в лісах під с. Бобром... війтів своїх, людей намовлених, послав до с. Бобра і підданим Бобрівським ясневельможного... аби ставали до суду і розграничення, суворо — неодволочно розка­зати казав... там же... декрет скінчивши, зараз осадчого Бобров- ського... Данила Нурного, як злочинця, взяти, догори ногами повісивши... катувати од стопи аж до голови киями казали, а потім коли дрючка зламали і повішений на землю упав, громада і війти крикнули: годі! бо той чо­ловік ні в чім не винен, а ми його катуємо; але... п. Кулик, н е уставаючи в своїй завзятості'*, ще двічі казав кату­вати того осадчого, заставляючи попа сповідати його навіть на смерть і, нарешті, „людям Бобрівським всім наказав, аби знали границю поти, де осадчого Бобрівського вішано"¹)*

Ми бачимо тут, що нещасний осадчий був тільки жертвою; за ним, здається, жадного злочину не було; але зацікавлений адміністратор Кулик удавав, що він має підстави обвинувачувати осадчого в якомусь злочині, крадіжеві чи що, тричі його катував, і все це для того, щоб нарешті ого­лосити, щоб пам’ятали границю доти, де осадчого вішано.

Але такої жорстокости вживали тоді, коли справжнього злочинця не було; коли-ж злочинець випадково трапиться під той час, коли гра­ницю прокладають, то на такій границі для пам'яти й вішали злочинця. Hanp., возному повіту Луцького Мишку Смиковському опові­дав Федір, урядник архімандрита Жидичинського Буремецький, що р. 1568 червня 23 дня Семен, намісник урядника „Богушевої Бо- говитиновича... Федори Андрієвни... і зятя її Михайла Дчалин- ського“, зібравшись „з многими бояри і підданими... Ярославицькими і Підлісецькими... которих... било о двісті чоловіків... приїхавши... міцно, кгвалтом на кгрунт Буремецький, злодія своего на груші обісили, а другую... грушу на границі, що ділить землю Підлісецькую, также... міцно, кгвал- товне вирубал и". На питання, звернуте до Семена, для чого все це він зробив, він дав таку відповідь: „я готового глядів, а з тими одно бояри і підданими Ярославицькими і Підлісецькими їхав — они, што хотіли, то чинили, а я... єще і границь як... панів своїх, так теж і... архімандрита несві- дом“^ї).

Ясно, що копу збирано було для встановлення границі, а не для -суду над злодієм; грушу, що означала стару границю, було зрубано і замість неї обрано було другу грушу, яка мала означати нову грани­цю; а щоб нова груша була пам’ятна для всіх, на ній повішали злодія, якого, очевидячки, не здіймали, і він мав на тій груші висіти доти, поки міг держатися купи кістяк його.

Коли громадському судові підлягали справи про розграничення зе­мель, тим більш йому повинні були підлягати справи про псування гра­ничних знаків, чи. як висловлюється акт, про „каження" границь.

Hanp., у відомому вже нам вірчому листі Ганни Станіславової синові її Валентинові, щоб він став на право копне з кн. Павлом, біскупом Виленським, читаємо, що справа та, між иншим, поля­гала „в покаженню границь" *). ^{[439] [440]}

4. Далі, громадському судові підлягали справи про право власности на дерево бортне незалежно від ґрунту, на якому вона стоїть: ліс міг бути власністю однієї, а дерево бортне иншої особи, і ознакою належ- ности такого дерева його власникові було клейно на ньому.

Hanp., возний Василій Григорієвич р. 1592 серпня 28 дня на уряді Менському визнавав, іцо його було вжито на справу Сте­пана Гладкого, писаря земського, в справі „о дерево, о сосну бортную со пчолами на врочищу ув Углах і у Борках; то пак кгдим я, возний, до тої сосни приїхав, там же били люди сто­роннії панів обчих... передо мною, возним, і перед тими людьми сторонніми бортник... п. писарів повідив, стоячи подлі тої сосни, іж... то сосна... со пчолами єсть власная пана моего і клейно... на тій сосні єсть заходу продків моїх"¹)*

5. Своєрідну кривду для власника підданих становило сприяння цим підданим втекти од свого пана для оселення десь инше на легших умовах; кривда ця мала спеціальну назву „викочування підда- н и х“, а ті, хто викочував, звалися „викотцями". Цю кривду не можна застосувати до крадіжу, бо крадіж полягає в викраденні чужого майна, чужих речей, а не людей, які мають свою волю і без згоди яких вико­тити їх не можна. Тим-то викочування це треба зачислити до групи кривд, що порушують інтереси приватних осіб, являючи собою кривду приватну. Таке викочування або випровадження теж підлягало прису­дові громадського суду.

Hanp., возний Ян Гуринович Токаревський оповідав на Бере­стейському уряді, що р. 1589 грудня 25 дня був він у справі Г е л і- яша Телятицького „при зібранні копи... где... Богдан Телятицький чинив опит в оної копи... люди м о ї... п і ш л и од мене проч в року минулім... Яцько Маковерть з жоною, з трьома синами і з зятем Хомою Шинничем із маєтністю, а Про- кіп Кулакович з жоною, а дочкою того-ж Яцька і з маєтністю— з воли, з бидлом, з кіньми... хто би їх випровадив і маєт^[441] н і с т ь ї х... п о б р а в^{л [442] [443]).}

6. Далі, громадському судові підлягали всякого роду приватного характеру шкоди, як це можна бачити з Литовського Статуту, де читаємо:

„Хтобы въ пущы своей засталъ чиего человека... маеть до пущы купню повесты и шкоды своее на нем дово­дити ^[444]).

Правда, тут не ясно, яку саме шкоду в пущі можна було зробити; але зважаючи на те, що самий розділ, звідки наведено цитату, названо „о лозы, о пущу, о бортное дерево и озера, о бобровые гоны, о соко- лие гнезда и о хмелища“ ‘). ясно, що шкоди в пущі могли бути такого роду, як мисливство на звіря різного роду і птах, рубання дерева, особливо бортного, ловіння риби в озерах, косіння трави, то-що.

7. Далі, присудові громадського суду підлягала потрава, або як висловлюються акти, с п а ш.

Hanp., на уряді Слонімському боярка Раїна Вязанська опо­відала, що р. 1574 червня 7 дня „взяли... мужа моего на вреканьє копи о іспаш за с. Рищицькоє і на тот... час муж мій Васько Федькович Мизгир, будучи послушон і жало- слив шкоди сусідньої, пішов на врекання копи“ ’)•

8. Далі, присудові громадського суду підлягало надуживання орен- довими правами з боку орендаря.

Hanp., возні Іван Качановський та Ян Андуковський визна­вали на Пинському уряді, що р. 1649 грудня 26 дня, за вжиттям війтів міщан Висоцьких і війтів підданих, до Висоцького належних, вони були в м. Висоцькому, де війти, міщани, піддані волости Висоцької, на громаду зібравшися, „з плачем скаргу свою опові­дали, що п. Роман Стрілецький і жона його, маєтність Висоцьке, села і приналежності в оренді тримаючи, брата свого... Степа­на Стрілецького в.. Висоиькім оставивши, не тільки над інвентар, але й над всяку слушність, незносні утиски міщанам, під­даним чинить, міщан, підданих, ж и д і в-о р енд а р і в без­винне беручи, в’язенням м у чачи, окупи грошові бере, грабіжі незносні, бидла, коні, речі, товари забирає, жадних товарів, бидла, коней, і жадних речей на торг і купцям, людям иншим, продавати не каже, заручає, і хтоби продав кому иншому, а не йому, заруки бере, б’є, мордує підданих о к рут ним мордерством, одних кілька окалічив, других і на смерть позабивав" ^а).

9. Громадському судові підлягали також суперечки з приводу ви­конання повинностей.

Hanp., р. 1533 травня 1 дня Полоцькому воєводі скаржилися піддані господарські Куриловляни на Язенців, що вимагали від них вкупі з ними відбувати повинності що-до стацій і підвід, а їх Господар від цих повинностей звільнив. На це Язенці відповіли: „межи нами була копа по кільку кроть, на коториї, ЗБОЛИВШИСЯ, прирекли єсмо собі... одним без других о тім до Господаря... не ходити, і ви о тім ку Господарю, нам відома не давши, ходили і тот лист собі в его милости без нас управили* ^{[445] [446]).}

З того, що на копі було вирішено, що Курилівці без Язенців до Господаря не ходитимуть, щоб випрохати собі звільнення від повинно­стей, ясно, що на копу збиралися були Курилівці з Язинцями в справі суперечок, хто ці повинності повинен виконувати.

10. Нарешті, забезпечення доводів підлягало також присудові гро­мадського суду.

Hanp., на уряді Берестейському возний Война Лукашевич Ao- зовицький та Ян Сливовський оповідали, що р. 1589 грудня 1 дня були вони на копі в відомій вже нам справі Яна Жембоцького,. який, зібравши копу з 16 сіл, удався до них з промовою: „тут же на тім місці... били зібрані на копу од... Веремія Прокоповича. Борисовського о якуюсь шкоду... Веремієву і якобисте всі од­ностайне вся копа в шкоді... Веремієві# винним боя­рина моего LU и м к а Яновича Нурського учинили, о што мене он позвом кгродським Берестейським... припозвав о вчинення справедливости з того Шимка моего о якоесь скрадення свірна єго... зауложенням вашим, од того Шимка моего; теди тут вас всіх, па­нове мужове, питаю: за якою причиною того моего есте боя­рина Шимка винним... Веремієві учинили, а чи всіль есте... одно­стайне, вся копа винним учинила, а в чім его увинили? Теди... виступивши війт Хабовецький Онисим Краєль... п. Жембоцький! били ми тут всі на тій копі прошлій од... Веремія зі­браній, але боярина... Шимка не чинили і винним єго ему не подавали... Што все... Ян Жембоцький на­ми, возними, і тою стороною... освідчивши тот увесь одказ тої всеї коп и... проч п і ш о в“ ^l)∙

Ми бачимо, що Яна Жембоцького Веремій Борисовський позвав до урядового суду, вимагаючи, щоб він, згідно з декретом копним, учинив справедливість, себ-то виконав той декрет. Жембоцький, знаючи, що копа жадного вироку в цій справі не ухвалила, звернувся до самої копи, яку йому довелося ради цього зібрати, і дістав відповідь, що вона справді боярина його винним не чинила. Таку відповідь Жембоцький освідчив возним, себ-то забезпечив себе певним доводом проти позву.

От більш-менш усі справи, що, за актами, підлягали присудові громадського суду. Певна річ, що вищенаведений перелік не вичерпує всіх можливих переступів і тих суперечок, що могли-б повстати в царині права приватного (цивільного) та вимагали-б розсудку гро­мадського суду, бо не можна собі уявити тих перепон, що ставили-б певні віхи, які показували-б, що злочини, або приватні справи такого- то роду підлягали присудові громадського суду, а такі й такі не могли підлягати. З цього погляду можна сказати, що злочини всякого роду, які всякого роду приватні суперечки підлягали присудові громадського суду, принаймні жаден акт не дає нам відомостей про те, що були такі злочини або приватні суперечки, які сами собою, тому саме, що вони стосуються до тих чи инших злочинів або приватних суперечок, не підлягали присудові громадського суду. 1 коли були такі злочини або приватні справи, що через свій характер, через свою суть не підлягали присудові громадського суду, то обме­ження ці треба шукати у всякому разі не в тих або инших родах та видах злочинів і приватних суперечок, а десь инде, можливо в тих су­спільних станах, з яких складалося тогочасне громадянство. От до вивчення питання про те, чи кожна особа, хоч-би до якого-б стану вона, належала, підлягала присудові громадського суду, ми зараз і перейдемо.

*) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVlII, № 92.