VII. Місця, де збиравсь громадський суд.
Випадкові (місце, де заподіяно та виявлено злочин і злочинців, місце иа сліду) і постійні (коповиша стародавні).
Вважаючи на численність членів громадського суду, можна наперед сказати, що громадський суд міг одбувітися тільки під небом, на відкритих місцях, бо в закритих приміщеннях стільки людей не могло-6 уміститися.
І все-ж-таки можна навести приклад, коли копа відбулася в домі, правда, зоїхім нечисленна.
Hanp., у позві Київського гродського суду з дня 12 жовтня 1684 року в справі Невмирецьких з Бараиовськими, між иншим, читаємо, що р. 1682 Богдан, Кирик і Семен Барановські в справі подертя їм бджіл „на третю останнюю купу... запросивши в дім свій... людей собі з и ч л и в их... (всього 9 чоловіка) і так з ними в домі своем у... добре нарадившися, декрет... купний написати казали"').
Певне, що таку незначну кількість купників, як 9 осіб, крім скривджених, можна було зібрати і в хаті. Але цей, мало не одинокий, випадок не може порушити загального правила, що копи відбувалися по відкритих місцях.
а) Переходячи до ближчого студіювання місця, де відбувався громадський суд, наперед треба поставити місце злочину, про яке взагалі можна сказати, що воно могло бути тільки випадкове, а не постійне. Про це ми довідуємося з надзвичайно ясно зформулованого правила, що його р. 1583 січня 2 дня на вряді Луцькому в справі спалення сельця Кобча висловили представники копи, що вони „здавна о шкоди в ш е л я к и ї... где кольвек шкода, там схожувалися лічити" *).
Про такі місця, де шкода сталася і де відбувалися громадські суди, акти подають відомості зокрема: про місця залюднені, як от міста, містечка, села, двори-фільварки, і місця. незалюднені — поля, грунти, урочища, озера, то-що.
Наведімо на все це приклади.
Що копа відбувалася по містах, де сталася шкода, видно, напр.» із визнання возного Івана Вишівського на Слонімському уряді про те, що р.
1611 липня 22 дня він був узятий на потребу Карпа Никоновича „ку прислуханню суду копного в місті Слонім- ськім. Которая... копа... в ринку міста Слонімського про- межку крам мі стськ их... міщани слонімськиї слухали жалобу різних людей[385] [386] [387])...Далі йдуть містечка.
Hanp., р. 1652 квітня 8 дня Василь Жук, читаємо в акті, поважився злодійським способом з товаришем своїм також злодієм Васьком з Самуельком вилупати скриньку в церкві Жировицькій в бабинці з грішми... также й другую скриньку у шпиталі під окном при тій же церкві... од уряду і копи Жировицької... о р аз... пійманими зістали, в тім право містськоє містечка Жировицького правом копним на горло осудили'):
Ще далі йде село — місце злочину, де збиралася копа.
Hanp., Никодим Білий, возний повіту Берестейського, визнавав на уряді, що р. 1621 травня 8 дня „будучи я взятим на справу зем’янина... Геронима Станкевича... билєсми і з... стороною у селі... Станкевиче в і м... Реватинах, там же, передо мною, возлим... урядник... Реватицький Ян Бендовський, зібравши мужів того села Реватицького на громаду, питався о шкоднику, хто би тоє село Реватині запалив? І провадили мене на тоє місце, где запалено було“ l)
Нарешті, до залюднених місць, де збиралися копи на місці шкоди, треба застосувати двір, розуміючи його як фільварок і маєток.
Hanp., Матвій Токаревський, возний воєводства Берестейського, оповідав на уряді, що р. 1631 травня 13 дня він був узятий „на справу од урядника... Петра Войни, Вовківського й Ново- двірського старости, од п. Лукаша Івановича до імення і двору... Висоцького, там же при битності не-мало людей добрих, сусідів старости... також і підданих... пограничних того Висоцького з сіл Пузрицьких і шляхецьких... зібраних... при тій копі і громаді... Данила злодія піймали"[388] [389]). З місць незалюднених, де стався злочин, копу збирали, по-перше, на полі чи ґрунтах. Hanp., возний повіту Луцького Богдан Княгининський визнавав на уряді, що року 1572 травня 4 дня він з стороною „в иїжчал и... Далі йде дорога, як місце шкоди, де копу збирали. Hanp., р. 1644 жовтня 4 дня на Случчині „копу... о шкоди і о розбій підданому... п. Куницького Кіндрату Сидоровичу на дорозі сталиї зібравши звичаєм стародавнім, опит чинено на місці у корчми Ч е л е ї в с ьк о ї“ ’). Далі йде урочище, переважно в лісі, як місце злочину, де збирали копу. Hanp., р. 1562 жовтня 22 дня на Пинщині Міхно Павлович Ста- ховський „збирав копу межи Стахова й Плотниці, врочищем на Липі, і ж... на тім врочищі Липі згинули дві свині його" ь). Нарешті, серед незалюднених місць, де збиралися копи на місці злочину, було болото. Hanp., Матвій Витвицький, возний повіту Луцького, визнавав на уряді, що р. 1581 січня 15 дня він їздив „за прозьбою п. Богдана а п. Семена Дрезденських... к болоту під Солотвин, де їх милість менили собі бити кривду у погоненню зеремен бобрових., і там же над тим зеремене м... нашов підданиї... з іменя Голоб і... з іменя Солотвиці, коториї пові- дили, і а... єсмо на тую шкоду... п. п. Дрезденських... к тим зеременом виходили, чинячи обийськ і опит, од кого би ся тая шкода... діяла" ,). Коли-ж через щось незручно було збирати копу на незалюдненому місці злочину, то її збирали в найближчому залюдненому місці. Hanp., у декреті р. 1660 березня 9 дня у відомій вже нам справі покрадення захованого в землі збіжжя Вабищевичеві, Гораїнові і Калавуровій, читаємо: „Ми шляхта... і мужове... визнаваємо сим нашим копним декретом, іж... за зібранням нас, усіх сусід, на громаду, на с. Ми бачимо, що копу зібрано було не на місці злочину, а в селі; там-же в селі скривджені й скаргу свою копі оповідали, і вже після цього копа пішла на місце злочину. Із усього наведеного видно, що як наперед не можна сказати, де станеться злочин чи, як висловлюються акти, шкода, так не можна передбачити й місця, де саме копа відбудеться, і що можна тільки твердо зазначити, що де станеться злочин, там відбувається й копа. б) В тісному звязку з місцем, де стався злочин, стоїть і місце виявлення злочину, на якому теж збирався копний суд. Hanp., на вряді Луцькому Петро Билчинський „урядник... воєводи Київського, оповідав... в року тепер ідучім (1596)... іюля 22 дня, в понеділок рано, праві на світанню у місті Лубенськім на улиці Шведській міщани Лубенські нашли тіло чоловіка забитого, незнаемого, которого невідати, если где индей хтось забивши, підвіз, або ли теж тут в місті забив. На што... я... міщан і предміщан Лубенських по три рази громаду там же в м і ст і ч и н и в, на которих всіх трьох громадах ніхто не пізнав, хто і одкуль то чоловік бил“[393]). Ми бачимо, що оповідач сам вагався, чи місто Дубно є місце, де заподіяно чи де виявлено злочин (знайдено труп), і коли припустити, IIIO BIIhIITTK сталос і десь IIIIAC1 Л Груп І’ІЛЬКИ IIpIIHr П ІК» до міста, де кону збирано. нсно. іно коїш нідбупалися на місці ішнплсішн злочину. В IiHitiOMy нііііадконі ІЦасіїпІІ Міхніниіч, IioiinHI повіту Слонімського. доклад.пі урядові, що р. 150’2 січнії Ih дня Г»ун ній із стороною „на потребі земнії... LIIiiTKeiiimiH на Грунті і на дорозі подле Стасопіиинн... которая дорога ідеть... з міста Луконнні ∣∣ιми не знаходимо поясніннів, чом саме копи відбуваються на місцях, де стався злочин і де виявлено злочин чи злочинців; але це легко зрозуміти, коли взяти на увагу, іцо подію злочину всякий суд, а значить і громадський найповніше може висвітлити і найшвидше знайти винного за тими знаками, іцо злочинець міг залишити на місці. г) Але шкодник, злочинець може залишити знаки не тільки на місці злочину; він їх може залишити й по дорозі, на тій путі, якою він. вчинивши шкоду, йде далі. Ці знаки-сліди дуже часто можуть привести до того, хто був на місці злочину і, значить, той злочин міг учинити. Тут виступає на кін друга обставина, теж випадкового характеру, що обумовлює місце, де збирається копа. Випадковість полягає тут у тому, що ніхто не може наперед сказати, якою дорогою злочинець іде від місця злочину, а це обумовлює й випадковість місця, де відбудеться копа з приводу цього злочину. За нормальне явище треба вважати таке: копа відбувається на місці злочину лиш тоді, коли копа не виявить сліду, яким пішов чи поїхав злочинець. Коли-ж тільки слід злочинця знайдено, копа, сконстатувавши 1) Ак. Зил. Арх. Ком., т. XVlIl, № 113. Там-же. № 304; подібн. там-же, № 300 все, що знайде на місці злочину, йде слідом поти, аж поки прийде до злочинця. Hanp., возному повіту Луцького Богданові Коптевицькому р. 1572 листопада 2 дня оповідав п. Валентий Вкринський: „билом готов присягу учинити, зложеную од купи і возного, которий зо мною за шкодцями моїми шов і гнав слідом од комори моєї... а до гн алисьмо... слід до села... к н. Ч о р то р и й с ь к ої... што мною, возним, свідчив... п. Валентий Вкринський; там же, у села Дядкович, на тім міст цю... бил суд копни й, к где слід пригнаний...’)". Хоч і не можна наперед сказати, де саме на сліду спиниться копа й утворить суд, але все-ж-таки можна намітити в загальних рисах такі місця: це, по-перше, на границі ґрунтів одйого села з другим. Hanp., р. 1583 січня 2 дня у відомій вже нам справі спалення села Кобча Матису Хорковському відбулася копа, про яку оповідав на вряді сам скривджений, між иншим, так: „з... всею копою слід погнав, которий слід ні чий инший, тільки шкодника... моего. От тої пожежі копа, вземши з села моего Кобча слід, одвела аж до границі на ґрунт... P о ж и щ- с ь к и й, неподалеку одного сельця і врочища... Свинох, там где че- бени мешкають. Там../копа вся, на тім сліду зостано- вившися... послала до того сельця... зовучи на слід, аби они шли. Они... вийти не хотіли... копа... на тім же сліду стоячи... шкоди мої на всі села Рожищськиї за невихід їх вложила" 2). Коли село, що до границі ґрунтів його слід приведено, виведе слід з своїх ґрунтів, копа йде далі до границі другого села, і так — поти, аж поки яке-небудь село не зможе слід одвести; тоді копа, зупинившися там на границі, вирішує справу. Hanp., Данило Купкієвич Мурза оповідав возному повіту Сло- німського Андрієві Мизгиреві, що р. 1592 березня 18 дня підданому його Шимукові Матеєвичеві скрадено кліть; „якож підданий мій Шимук Матеєвич, ©бачивши тую шкоду свою, п о н я в ш и... слід і собравши сусід своїх околичних, вод луг... стародавнього обичаю, взявши... слід з дому своего... на- первей привели на кгрунт с. Лодейниці п. Путилова, кото р иї піддані п. Путилові, прийнявши слід сполечне з стороною вивели... слід з кгрунту Лодейницького, аж до кгрунту... п. ЯнаГалабурдис. Диковицького... піддані... Диковицькі, принявши... слід... з постороиніми людьми йшли слідом і вивели... слід... з кгрунту Диковицького аж до кгрунту с. Запілья. То пак... тая копа вся, станувши на границі на тім сліду, которим... ішли, послали... до села... Запілья, аби, вишедши, слід прийняли і з кгрунту і од села... своего отвели, тиї... підданиї... ,) Проф. Я с и н с к і й, „Акты", т. І, № 306; подібн. Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVlII, № 112. *) Проф. Иваиишевъ, „О др. сел. общ.", Дод. ПІ; подібн. Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 6, т. І; № 91; Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVlII, №№ 143, 1661 188,189. 202, 206, 216, 244, 254, 264. 389. з села Запілья на слід вийти ані з кгрунтів і од села своего сліду одвести не хотіли"’)• З наведеного ми, між иншим, бачимо, що вислів з кгрунту до к г р у н т у села означає теж, що привести слід од границі до границі села, вважаючи за границю села границю приналежних до села ґрунтів. Тому більше прикладів цього не наводитимемо, одсилаючи тих, хто цікавиться цим ближче, до покликуваннів під попередньою цитатою. За друге місце, де копа на сліду може збиратися, це буде вже саме село, куди слід уведено, а саме під тим двором, куди слід увійшов. Hanp., р. 1611 квітня 11 дня в справі покрадення Василеві Аліпієвичеві відбулася копа, на яку скривджений, „зібравши людей... слідом шли... пришли наперед кінець села Студзени- цького, где вишедши піддані Студзеницькиї слід одвели і п р и- вели на кгрунт T у ш е в иц ь к и й... Миколая Стромила... п. Стромило і малжонка його вислали двох підданих своїх Туше- вицьких... Кіндрата Селивоновича а... Івана Сидоровича, коториї. тон слід взявши од тої копи, посполу з тою копою слід привели у вулицю під двір п. Струмили і мал- жонки його T у ш е в и ц ь к и й“ [394] [395]). В тих випадках, коли слід приведено до чиєгось двору, а хазяїн двору не знається до злочину, копа тут-же вживає инших способів, щоб упевнитися, що шкода тут у дворі, — чинить трус[396]), але це більше торкається до судочинних дій копи; тут-же можна тільки підкреслити, що копа відбувається й певні судочинні дії виконує тут-же під двором, або в дворі, до якого слід довела. Ми знаємо випадок, коли скривджений, розпитуючи по сусідніх селах, напав на слід своєї шкоди і, заїхавши по сліду до села, вимагав од громади того села, щоб вона копу зібрала і вивід з себе дала. Hanp., р. 1707 лютого 1 дня на вряді Пинсько.му Єремій LUe- метило, презвитер церкви Хоєнської, оповідав, що підчас Різдвяних свят украдено йому з стіжка кіп 8 жита. Скривджений вже після свят оглядівся, що сталася шкода, і зараз по сусідніх селах став збирати відомості, але, „не взявши сліду, їхав до с. Дзикович... і там, на слід напавши, тим слідом до с. Дзикович заїхавши, опит о забранні жита чинив... Зараз од... Семена Островського взяв відомість, що одної ночи підчас свят, коли шкода сталася, возів три збіжжя тилом до Дзикович вночі везено... а за тим скривджений о. Хоєнський дальший опит чинив по селу; там повідано, що п. Іван Дзиковицький тими днями перед світанням в стодолі своїй жито молотив. Потім... от. Хоєнський, звернувшись до всего села, згідно права посполитого, потребував учинення і збирання копи всіх панів Дзиковицьких, аби вивід з себе дали"4). д) Нарешті, до випадкових місць, де збиравсь копкий суд, треба зарахувати місця, призначені за згодою на попередній копі. Hanp., у справі подерти бджіл підданим п. Липленського Опанасові Омеляновичеві і Мишку Кононовичеві в декреті копкому, що стався р. 1629 жовтня 28 дня на місці злочину в острові Крушники, між иншим, читаємо; „ми, копники... до двора п. Липленського пішлись — ми і там все тое, што на копі, за свіде- цтвом і на кого о подранні тих пчіл оказало, то сьми п. Липлен- ському оповідали і другую копу, через нас зложоиую і назначеную, ознаймивши, до домів своїх розій- шлихмося; однак же обмову і заказ такий учинилисьми, аби кождийз нас на тій другій копі становились... в маєтності... п. Липленського в с. Ли плинах... ’)“• Ми бачимо, що після того, як на місці злочину виявилися злочинці й оглянуто було місце злочину, збирати там другу копу не було вже жадної потреби, а тому місце другої копи сама копа призначає вже в селі, близькому до місця злочину. е) Але вищезазначеними випадковими місцями не вичерпувалися всі можливості, що обумовлювали місце, де збиравсь громадський суд: коли місце, де заподіяно чи виявлено злочин, дало вже все, що могло дати, і не може більше дати жадних вказівок на злочинця, коли злочинець жадного сліду після себе не залишив, або коли й залишив, та його буде навмисне або випадково знищено, — повстає потреба збирати копу на якомусь певному місці, яке було всім відоме й зручне. І ми справді бачимо, що копи збираються на певному місці. Hanp., на уряді Луцькому возний Григорій Лемішевський оповідав, що йому свідчився в селі Яблонці п. Петро Кукольський на брата свого Івана Кукольського, що в справі крадіжу згідно „звичаю давнього, зложили били собі час певний... (7 лютого 1607 р.) права копкого, на которую копу з околичних сіл громада, старцове на містцю певнім, під яблонькою, зійшлися били"[397] [398]). За другу назву постійного' місця, де копи збиралися, було місце звикле. • Hanp., на вряді Слонімському р. 1576 травня 23 дня представники копи оповідали, що в справі підчерчення сосни бортної, од чого вона й усохла, відбулося вже дві копі, на які не виходило село Ваньківське; зложили третю копу, що прийти на ню заказано було й названому селу. „А кгди... ми, копляни, читаємо в акті, на містцю звиклім, где з давніх часів копа становитися повинна, на одне місцо зійшлися... і піддані с. Ваньківського... вийшли і, не йдучи до нас на містцо звикло є, оподаль нас зостановилися [399])u. Нарешті, за третю назву постійного місця для копних судів була назва — копище, коповище, коповисько. Hanp., у декреті воєводи й старости Менського з 7 грудня р. 1622 у відомій вже нам справі невидачі копі Бориса Словиковича, запідозреного в чаруванні жита підданому кн. Яроша Жижемського, підкоморого Мозирського. між иншим, читаємо: „п. підкоморий Mo- зирський через возного... обивателям околичним, аби підданим своїм... водлуг стародавнього звичаю, на старім коповиську ставати казали, обвіщення дав“'). Щр-ж то за обирані на коповиська місця були, що на них здавна сходитися звикли копники? Сюди, по-перше, належать урочища. Hanp., у позві гродського Менського суду в справі зем’ян Го- тарда Ходорковського з Андрієм Кенсовським, між иншим, читаємо, що р. 1601 листопада 26 дня „збирана була копа от... Ходорковського о різниї... шкодч... Которая та копа... на врочищу і копо вищу стародавнім, на Селищах, Лужищах... зібравшися... 5i). Коли ми ближче придивимося до урочищ, де копа звикла збиратися, то ми помітимо, що це були місця такі, які чим-небудь кидалися в вічі, були чимось помітні, напр., над річкою, то-що. Hanp., на вряді Менському Хотян Павлович, старець с. Дранкова, оповідав, що в справі шкоди Омелянові Андрієвичеві він „посилав і ознаймив старцю... Сміловському Прокопу Наумовичу, а старцю... с. Дукорського Степану Мазовцо... аби на копу сами стали і всій волості... в сім же року... (1592) октября 15 дня на місцю звиклім над рікою O ж о ю стати р о з к а- з а л и“ [400] [401] [402] [403] [404] [405] [406]). ■ За таке-ж помітне місце могло бути місце коло могилок. Hanp., возний єнерал воєводства Берестейського Габріель Остромецький визнавав на уряді, що в справі покрадення Іванові Стрісі зібралася головна копа „на місце звикле у могилок А р т и ш о в и х“ *). В иншому випадкові, в справі покрадення збіжжя з полів Бу- чинських, про яку вже згадувалося, копа зібралася р. 1664 серпня 13 дня „на урочисько до к раку дубового, на межі стоячого, у А н д р і є в о ї г о р и“ ’). Частіше коповиська вибирали при великих дорогах. Hanp., у справі покрадення коня бояринові Петрові Єнелеви- чеві р. 1599 у вересні відбулося дві копі „на містцю, где здавна коповища отправують, у бору, при гостинцю, которий ідеть з Миханович до Менська"8). Але найчастіш коповиська вибирали на рубежах ґрунтів суміжних сіл. Hanp. у справі покрадеиня бджіл через підданого Вовчан- ського р. 1596 червня 2 дня відбулася копа „на містцю звиклім, на коповищу стародавнім... наврочищу у копця наріжного ув Окулинім напису на бору, на рубежі кгрунту Вовчанського з кгрунтом 3 а бор сь ким... неподалеку дороги, которая... ідеть з с. Омлишова... до... с. За- бор’я" ,)∙ В иншому випадкові представники копи, що відбулася р. 1582 листопада 26 дня в відомій вже нам справі спалення с. Кобча, визнаючи на Луцькому уряді суд свій копний, між иншим, висловили таке загальне правило: „здавна о шкоди вшелякиї з Рожи- щани на границю... схоживалися лічити"[407] [408]) — себ-то опит чинити. Опріч урочищ чи місць незалюднених, постійно копи збирали і в місцях залюднених, по-перше, в селах. Hanp., у справі підлаження бджіл скривджений Гришко Макарович р. 1606 серпня 20 дня збирав „копу... перед церквою св. Юрія в Михновичах, где здавна копа звикла збиратися"[409]). Яке-ж значіння для копи мало місце звикле, стародавнє? Акти не дають для відповіли на це питання багато матеріялу. З одного боку, копа наче не вважає за можливе поступитися звиклим місцем. Hanp., на уряді Берестейському Станислав Фастовський оповідав, що в справі крадіжу корови підданому господарському Тереху Чеховичеві, який пізнав її опісля в с. Рачині у Конаха Максимовича й зятя його Ілляша Калиновського, державця с. Рачина Єрий Грабинський на скликання копи дав свою згоду, обіцяючи винних на копі поставити. 1 от, коли р. 1663 грудня 10 дня копа стала „на місце давнє, звичайне, копне... на урочище за Горбаня у Буди... не дочекавшися з Зіолова ані з Рачина винних, люди кілька чоловік по двакроть до двору до Зіолова і до п. Грабинського... посилали, аби згідно своїй обітниці з тих сіл і тих людей з лицем на звичайне місце копне вислати казав, але... п. Грабинський, не заховуючись згідно права, вільности і устав стародавніх копних, не казавши, ані пославши на копу, вимагав, аби всі люди з копного місця до с. Зіолова прийшли, на що копа, стережучи давніх своїх звичаїв, на те не зізволила, там ті села й тих людей... винними учинила" [410]). Коли в наведеному прикладі копа не схотіла поступитися давнім звичаєм, в иншому випадкові копа це як-раз і вчинила, хоч і підкреслила, що вона це чинить над обичай. Hanp., коли в відомій вже нам справі підчерчення сосни бортної п. Володимирові Заболоцькому, від чого вона й усохла, на третю копу заказано було прийти с. Ваньківському, що на перші дві копі не виходило, і коли „ми, копляни, як докладали представники копи Слонімському урядові, на містцю звиклім, где з давніх часів копа становитися повинна, на одно міст це зійшлися, в тот час і підданиї с. Ваньхівського так бортники, яко і небортники вийшли і, не йдучи до нас на м і с т ц о звикло є, оподаль нас зостановилися, а і ж они до нас намістцо звиклоє прийти не хотіли, ми, чинячи то над обичай, а то для того, аби ся виннийока- зати міг, до них єсмо рушилися" 1)∙ Нарешті, в третьому випадкові копа, не вважаючи на протест, що копа на тому місці ніколи не відбувалася, все-таки стала там. Hanp., Станислав Вовк, возний, оповідав на Менському уряді, що р. 1599 січня 24 дня він був ужитий од Остапа Павловича, урядника Дмитра Скумина „на прислухання копи, которая... постановившися міцно, кгвалтом в селі... Мацувичах, которого то постановления... Остап Павлович боронив, мовячи... тут перед тим од стародавніх віків ніколи копа не бивала в... Мацувичах... На коториї слова... нічого не дбаюч и... в... Мацувичах кгвалтом с т а л и“ 2). З наведених трьох прикладів ми бачимо, що хоч і зверталося увагу на порушення стародавніх звичаїв збирати копу на незвиклих місцях, одначе порушення це не мало жадних правних наслідків;—принаймні жадного випадку не було, коли-б вирок копи через те вважав- ся-6 за недійсний. Підбиваючи підсумки всьому сказаному про місце громадського суду, треба зазначити, що поруч із стародавніми коповиськами, куди з давніх часів люди звикли на копи сходитися, копнз право знало й випадкові місця, де копи відбувалися. Беручи-ж на увагу, що місця заподіяння злочину, місця викриття злочину й злочинців і місця, куди слід остаточно приведено, до яких також треба зарахувати і місця, де копи відбувалися за згодою зацікавлених осіб і за призначенням самої копи, становлять значнішу кількість і базуються на певних підвалинах,—треба зробити висновок, що кописька стародавні мали рацію тільки в тих випадках, коли копи не могли відбуватися на випадкових місцях, а це свідчить за те, що кописька стародавні в XVI — XVIll ст. повинні були вже поступитися перед вимогами життя й дати можливість новим факторам утворювати нові норми що-до місця збирання копи.. Про ці нові чинники свідчать не тільки наведені вище приклади про відбування копних судів на випадкових місцях, але й чимало випадків, коли не можна спостерегти, чому власне копа відбулася там, а не на иншому місці. Правда, можна з певною ймовірністю гадати, що до цього спричиняється не досить повне й ретельне оповідання самих актів; але цим недоговоренням актів не можна-ж усього поясняти: є, очевидячки, якісь чинники, що не можна ще їх зрозуміти. Як приклад, можна навести такий випадок. Ярош Шемет, слуга Степана Немирича, оповідав на Жито" мирському уряді, що р. 1609 червня 23 дня підданому Немириче- вому Васькові Галатові з Трокович, коли він утік від жовнірів до с. Вересів до приятеля свого Грицька, вкрадено коня вночі—„о которого коня, читаємо в акті, чинили опит міщани... війт із сотниками... і била копау місті Житомиру раз і другий; ніжли ся на тот час ніхто не признав і о собі справу слушную давали. А кгди пришла третяя копа, так же війт чинив із міщани опит так теж і з підданими... Берегівськими. Скривджений був з с. Трокович; коня йому вкрадено в с. Вересах, а копи всі три відбулися в м. Житомирі. Зрозуміти, чому вплутався в цю справу війт Житомирський з міщанами, не можна. Таких незрозумілих випадків можна було-б навести кілька2).