УРЯДОВА ГАЗЕТА ЗО УНР «РЕПУБЛИКА» ЯК ДЖЕРЕЛО ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА
Мар’ян Миронович Бедрій
кандидат юридичних наук, доцент кафедри основ права України Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів)
Газети - секундні стрілки історії Артур Шопенгауер
Відзначаючи сторіччя проголошення державності на західноукраїнських землях, важливими є не тільки згадки про певні події, державно-правові інститути, персоналії, але й джерела, завдяки яким сучасні покоління мають можливість побачити та дослідити різноманітні сторони тогочасного правового життя.
Цінне дослідження джерельної бази для вивчення історії ЗУНР виконав В. Великочий, виокремивши серед масиву джерел періодичні видання того часу [1, с. 9]. Одному з таких видань (зокрема газеті «Република»), яке відіграло провідну роль у здійсненні інформаційної політики ЗУНР, присвячена ця доповідь.За даними, наведеними Л. Корибутою, в період ЗУНР функціонувало близько шістдесяти україномовних періодичних видань. Найбільше повітових українських часописів з'явилося у Перемишлі - 11, у Коломиї - 7, Дрогобичі - 3; по 2 видання - у Золочеві, Косові, Стрию, Товмачі, Чорткові; по одній газеті у Бережанах, Борщеві, Жовкві, Збаражі, Калуші, Кам'янці-Струмиловій, Рудках, Самборі, Сокалі. Крім того, ще майже два десятки видань, які публікувалися у містах-столицях держави: Львові, Тернополі, Станіславові [2, с. 646]. Серед цієї широкої палітри видань значної уваги дослідника історії права заслуговує газета «Република».
«Република» була офіційною щоденною газетою (так зв. щоденником) уряду Західної Області УНР, що публікувалася в Станіславові у період з 2 лютого по 25 травня 1919 р. Упродовж зазначеного часу світ побачили 94 номери (числа) газети «Република». Її головним редактором був І. Кревецький, а співредакторами -
B. Дорошенко, М. Струтинський і М. Федюшка [3, с. 2495]. У першому номері редакція, розповідаючи про засади своєї стратегії, зазначила наступне: «Передусім «Република» рішуче стоятиме на становищі української державности - повної державної незалежности всіх українських земель від Кавказу по Карпати, повної державної суверености українського народу від Кубані по Тису і Сян.
Українська державність - ось критерій, який часопис наш прикладатиме виключно і до всього...» [4].Газета «Република» становить важливе джерело для вивчення історії права. При чому, йдеться не тільки про державність і право ЗУНР, але й УНР, історію міжнародного права тощо. Газета неодноразово згадувалася в історико-правових дослідженнях, у хронологічні рамки яких потрапляв 1919 р. - один із найдраматичніших в українській історії. Припинення видання «Републики» відбулося водночас із втратою ЗУНР контролю над Станіславовом. Події того часу знайшли своє відображення у згаданій щоденній газеті. Зрештою, не тільки події - тексти нормативно-правових і управлінських актів, міжнародні договори, інтерв'ю політичних діячів, авторські публікації аналітичного характеру, різноманітні оголошення тощо.
Після укладення акту Злуки ЗУНР уже не бачила своєї перспективи поза межами соборної України, що мало пряме відображення у тогочасній пресі. Вже у першому номері газета «Република» від 2 лютого 1919 р. подала великий репортаж про свято Злуки 22 січня 1919 р. в Києві з публікацією офіційних документів про об'єднання двох українських республік [2, с. 647]. Очільник Директорії УНР
C. Петлюра сприймася як глава єдиної держави, що випливало у т. ч. з публікацій «Републики». Також під час його візиту до Західної Області редакція взала в отамана інтерв'ю, яке завершилося реплікою С. Петлюри, що не втратила актуальності і по сьогодні: «Коли будемо мати сильну й добре вивінувану армію, то щоб там не було, з'єдинемо цілу територію українського народу» [5, с. 1].
Оскільки «Вістник державних законів і розпорядків Західної Области Української Народної Республіки» публікувався нечасто (всього 11 випусків), офіційним джерелом публікації законів ЗУНР була також щоденна урядова газета «Република». До прикладу, в номері за 10 квітня було опубліковано Закон про впровадження в обіг гривень і карбованців [6, с. 1], за 20 квітня - Закон про право горожанства (громадянства - М. Б.) на Західній Області УНР [7, с.
1], за 8 травня - Земельний закон Західної Області УНР [8, с. 1-2] тощо. Публікувалися в «Републіці» й підзаконні нормативно-правові акти - розпорядки (розпорядження), обіжники та ін. Наприклад, у номері за 20 лютого було надруковано Розпорядок Державного секретаря внутрішніх справ у порозумінні з Державними секретарями закордонних і військових справ в справі перепусток і паспортів до подорожі для цивільних осіб [9, с. 1], а 19 лютого - Обіжник Державного секретаря скарбових справ до всіх повітових комісарів у справі курсу карбованця, на підставі якого курс 1 карбованця (валюта ЗУНР) становив 2 австрійські крони, а 1 гривня (валюта УНР) дорівнювала 1 кроні [10, с. 1].У газеті «Република» можна знайти матеріал важливий для історії міжнародного права. Зокрема у номері за 24 лютого було опубліковано текст міжнародного договору, запропонованого 4 лютого у Парижі, під назвою «Союз народів», в якому впізнаємо проект установчого договору майбутньої Ліги Націй [11, с. 4]. На першій сторінці номеру за 5 березня знаходимо ноту Державного Секретаріату до урядів країн Антанти та держав усього світу, в якій уряд ЗУНР висловив своє обурення: «Місія Антанти інформувалася про нашу справу тільки в Поляків у Варшаві і Львові. Приїхати на довше до правительства нашої Держави і тут інформуватися основно про нашу справу місія мимо кількакратної просьби не уважала за вказане» [12, с. 1].
Зі сторінок «Републики» довідуємося про урядові заходи задля захисту прав національних меншин ЗУНР. Зокрема у номері за 1 березня йдеться про зустріч Державного секретаря внутрішніх справ
І. Макуха з двома делегаціями національних рад євреїв Східної Галичини (К. Гальперном, Р. Йонасом, Раппапортом і Шметерлінґом) у справі заворушень у Тернополі 14 лютого 1919 р., спрямованих проти єврейської меншини. Державний секретар заявив наступне: «Розрухи вибухли за інспірацією злочинних елементів, ворожих українській державі... богато до розрухів причинилися закордонні елементи, котрі умикалися цілими громадами по Тернополі і не уміли одного слова сказати по українськи.
Це були чорносотенні та більшовицькі елементи. Виновників строго покарано. Трьох проводирів покарано карою смерти через розстріляним. я переконаний, що щось подібного більше не повториться. Я знаю, що наші противники будуть розширяти ложні вісти про розрухи і будуть старатися скомпромітувати нас перед цивілізованим світом. » [13, с. 1].У вирі воєнних подій не втрачали актуальності питання юридичної освіти та науки, про що свідчать шпальта «Републики». Особливий інтерес у згаданому контексті привертає опублікована в газеті стаття Б. Чайковського «Інститут правничих наук», в якій автор аналізує вплив юридичної освіти і науки на вирішення питань державотворчого процесу. Також він відзначив зв'язок проблем Українського державотворення з недостатністю кадрового забезпечення: «На Львівському університеті не було ні одної української катедри державного та адміністративного права, економії, скарбовості, статистики тощо. Не було ні одної катедри правно-історичних дисциплін. А перецінь усі ті галузі науки права незвичайно важні і ми сьогодні далиби богато за те, коли б у нас були вчені спеціялісти з тих областей. Такий невідрадний стан нашої юриспруденції спинює розвиток нашої молодої державности» [14, с. 3].
Ще одним важливим компонентом інформаційного масиву, вміщеного у газеті «Република», були оголошення різноманітного змісту. Для вивчення історії судівництва ЗУНР цінний матеріал становлять оголошення про призначення посадових осіб судової влади (як правило, подавалися на першій сторінці під заголовком «Іменовання та перенесення в судівництві» [15, с. 1]) й анонси судових процесів (здебільшого подавалися на останній сторінці). Згадані повідомлення були свого часу опрацьовані в дисертаційному дослідженні Х. Горуйко [16]. У номері за 23 травня було опубліковане оголошення про загальну мобілізацію із підписом П. Бубели. Відповідно до нього загальній мобілізації підлягали усі українці віком від 18 р. до 50 р., які мали досвід військової служби в австрійській армії, крім залізничного персоналу [17, с.
1].Газета «Република» була інформаційним плацдармом не тільки для політичних, законодавчих, судових і військових справ, але й інших важливих сфер життя держави. Так, у номері за 19 квітня було розміщене оголошення про запрошення бажаючих вступників на «Курс лісових сторожів» в Інспектораті державних лісів у Болехові. Після завершення курсу та складення іспитів була перспектива праці за відповідним фахом [18, с. 1]. В останньому номері газети за 25 травня містилося оголошення про те, що 18 травня між залізничними станціями Станіславів і Долина була втрачена печатка наступного змісту: «Головноуповноважений по Продовольчим справам Галичини і Буковини» на обідку, а всередині герб (Тризуб) і напис: «Мін. Нар. Госп. У.Н.Р.». У зв'язку з цим дана печатка від 17 травня оголошувалася недійсною [19, с. 4].
Серед усіх номерів газети зрідка траплялися й оригінальні приватні оголошення, які могли б послужити матеріалом для дослідження сімейного права згаданого періоду. Так, у номері за 19 лютого було таке оголошення: «Хочу оженитися з панною або молодою вдовою. Першенство мають високого росту, флегматичні і лиш Українки. Посаг вимагається. Я сам - кавалер, бльондин, високого росту, флегматик, на становищі Державного Уряду. Річ поважна під «Словом чести». Всякі нісенітниці виключається. Думаючі про се поважно порозуміються про се ласкаво зі мною писемно або устно. Адресувати Станіславів, В. Д., вул. Хмельницького, 10» [10, с. 4].
Таким чином, газета «Република» становить цінне та важливе джерело для вивчення історії українського права. Із нього дослідники черпають цікавий матеріал про нормативно-правові й управлінські акти, міжнародні договори, судові справи тощо. Значна перспектива вбачається і у використанні згаданої газети як емпіричної бази пізнання тогочасного правового життя, думок, поглядів, сподівань і переконань. Багато подій, висловлювань і матеріалів із «Републики» можуть бути приводом для проведення паралелей із сучасністю, а відтак спонукають до висновків, які можуть мати певний вплив на поточне державотворення в Україні.
Література
1. Великочий В. С. Історія ЗУНР: джерела до вивчення державного будівництва : автореф. дис.... канд. іст. наук. 07. 00. 06. / В. С. Великочий.
- Львів, 1999. - 20 с.
2. Корибута Л. Пресові видання ЗУНР: специфіка функціонування та ідеологія змістового наповнення / Лариса Корибута // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Вип. 18. - Львів, 2009. - С. 644-651.
3. Енциклопедія українознавства / гол. ред. В. Кубійович. - Т. 7. Пряшівщина-Сиг. - Львів : НТШ, 1998. - С. 2405-2799.
4. Богуславський О. Урядова преса Західноукраїнської Народної Республіки: державотворчий аспект [Електронний ресурс] / О. Богуславський.
- Режим доступу: https://kalusz.io.Ua/s412954/o._boguslavskiy_uryadova_ presa_zahidnoukraenskoe_narodnoe_respubliki_derjavotvorchiy_aspekt
5. Република. - 1919. - Ч. 23. - 28 лютого.
6. Република. - 1919. - Ч. 58. - 10 цвітня.
7. Република. - 1919. - Ч. 67. - 20 цвітня.
8. Република. - 1919. - Ч. 79. - 8 мая.
9. Република. - 1919. - Ч. 16. - 20 лютого.
10. Република. - 1919. - Ч. 15. - 19 лютого.
11. Република. - 1919. - Ч. 19. - 24 лютого.
12. Република. - 1919. - Ч. 27. - 5 марта.
13. Република. - 1919. - Ч. 24. - 1 марта.
14. Република. - 1919. - Ч. 41. - 21 марта.
15. Република. - 1919. - Ч. 20. - 25 лютого.
16. Горуйко Х. П. Система судочинства Західно-Української Народної Республіки : автореф. дис.... канд. юрид. наук. 12.00.01 / Х. П. Горуйко. - Львів, 2014. - 16 с.
17. Република. - 1919. - Ч. 92. - 23 мая.
18. Република. - 1919. - Ч. 66. - 19 цвітня.
19. Република. - 1919. - Ч. 94. - 25 мая.