Українські землі у козацьку добу

3a часів існування козацької держави Богдана Хмельницького територіальний устрій земель, що перебували під гетьманською владою, було організовано таким чином. Польський адміністративно-територіальний устрій на цих землях скасовувався, а на його місці запроваджувався новий устрій, який набував характеру військово-адміністративного.

Вищою одиницею устрою Гетьманської України ставали полки, які поділялися на сотні (табл. 1.5-1.8).

Реєстр козацьких полків 1649 p. зафіксував 16 наявних полків, хоча їхня кількість періодично змінювалася. Це Чигиринський, Черкаський, Корсунський, Білоцерківський, Канівський, Переяславський, Київський, Брацлавський, Кальницький (з 1663 p. - Вінницький), Кропивнянський, Миргородський, Ніжинський, Полтавський, Чернігівський, Прилуцький та Уманський. Під час походів козацьких військ у Білорусь, на Поділля, Полісся й Волинь існували Чавуський (Білоруський), Подільський, Пінсько- Турівський та Волинський (Зв’ягельський) полки.

Після укладання Андрусівського(1667 p.) і “Вічного” (1686 p.) миру територію Гетьманської України було поділено між Росією та Польщею. Ha Правобережжі, що знову перейшло до Речі Посполитої, полково-сотенний поділ стали замінювати на старий польський воєводсько-повітовий устрій, хоча за гетьманів П. Дорошенка та I. Мазепи козацький устрій Правобережжя переживав певний ренесанс. Остаточна ліквідація полкового устрою Правобережжя завершилася у 1714 p.

Лівобережжя, що опинилося в руках Московської держави, певний час ще зберігало свою автономію та полково-сотенний устрій. За царювання Петра I, особливо після поразки війська I. Мазепи у Полтавській битві, царський уряд вдався до заходів, що мали на меті повне знищення козацької автономії України.

Першим кроком до цієї мети стало запровадження Петром I у 1708 p. поділу Російської імперії на губернії.

3 восьми губерній, що їх було утворено, дві (Київська та Азовська) частково включали до своїх територій і українські землі зі збереженням наЛівобережжі полково-сотенного устрою.

У Слобідській Україні, що з середини XVI ст. почала заселятися українськими козаками й селянами, які втікали від польських гнобителів, а з XVII ст. де-факто увійшла до Московської держави, адміністративно-територіальний устрій було організовано подібно до Гетьманщини. Було створено 5 : Харківсь

кий, Охтирський, Сумський, Острогозький та Балаклійський (останній згодом було розформовано, а через певний час утворено Ізюмський полк). Слобідські полки поділялися на сотні й підпорядковувалися білгородському воєводі, попри усілякі намагання приєднатися до Гетьманщини.

У 1765 p. російські власті ліквідували слобідські полки, перетворивши їх на провінції новоутвореної Слобідсько-Української губернії.

Устрій Запоріжжя, яке у 1649-1659 pp. входило безпосередньо до козацької держави, а потім номінально визнавало зверхність то російського царя, то польського короля, то турецького султана, залишаючись фактично довгий час незалежним, мало осібний від решти українських земель устрій. Військо Запорозьке Низове мало два поділи - військовий і територіальний. У військовому відношенні Запоріжжя поділялося на 38 куренів, а у територіальному - на 5 (пізніше 8) паланок. Курені існували на території самої Січі включно до моменту її знищення російськими військами у 1775 p. Пізніше, вже у часи запорозької еміграції та переселення на Кубань, курені із чисто військової одиниці перетворилися на одиниці територіальні. При заселенні земель Кубані кожен із куренів засновував своє курінне поселення, залишаючи йому найменування куреня ще часів Запорозької Січі.

Значна частина сучасних кубанських станиць і досі носить імена запорозьких куренів - Канівська, Батуринська, Кирилівська, Іркліївська, Полтавська, Уманська, Корсунська, Кальниболот- ська, Переяславська тощо.

Паланки, на які поділялася територія запорозьких вольностей, вперше згадуються у документах після 1734 p., тобто за існування Нової Січі. Це Бугогардівська, Інгульська, Кодацька, Самарська, Кальміуська, до яких пізніше додалися Орільська, Протовчанська й Прогноївська. У 1775 p. паланки, як і сам устрій Січі, було скасовано.

Таблиця 1.5. Територіальний устрій козацької держави за гетьмана Б. Хмельницького (1648-1657 pp.)

Таблиця 1.6. Територіальний устрій козацької України за гетьманів I. Виговського (1657-1659 pp.)/ П. Дорошенка (1665-1676 pp.) та I. Мазепи (1687-1709 pp.)

Таблиця 7.7. Територіальний устрій Гетьманської держави K. Розумовського (1750-1764 pp.) та в останні роки автономногоустрою Гетьманщини (до 1782 p.)

Таблиця 1.8. Територіальний устрій решти українських земель у 1750-ті — поч. 1760-х років

а) Російська імперія

6) Річ Посполита

(території під врядуванням Польської корони)

P о з д і л 1. Історичні аспекти формування адміністративно-територіального устрою України

ШЯ^ШШШШШШШШШШШЯЯШШШШШШШШШШШШШШШШШШг

Продовження табл. 1.8

в) Річ Посполита (території під врядуванням Великого князівства Литовського)

г) володіння австрійських Ґабсбурґів

ґ) Молдавське князівство (васал Османської імперії)

1.5.