Українська Держава гетьмана П.Скоропадського
Територія та термін існування : Українська держава - 29 квітня - 14 грудня 1918 року Державний механізм: Думка про федеративні відносини України і Росії з'являється протягом всього змісту спогадів, наприклад: «Россия может возродиться только на федеративних началах, а Украйна, может сушествовать только будучи равноправным членом федеративного государства» [3.
с. 307].Вже 23 травня відбулось офіційне відкриття українсько-російських переговорів, які тривали протягом майже всього існування гетьманського уряду: з травня по жовтень 1918 р. У центрі уваги учасників переговорів стояли питання: 1) кордонів; 2) відшкодування збитків, заподіяних Україні більшовиками у грудні 1917
- лютому 1918 рр.; 3) поділу майна, активу і боргів; 4) розвитку торгівлі і комунікацій. Українська держава наполягала розмежуватися з Росією за національним принципом, тобто включити до свого складу всі історичні території, де переважало українське населення».
Але в питаннях про переговори урядів української держави і Росії не було питання про федералізацію стосунків, тому що час вимагав інших стосунків з геополітичним сусідом - Росією, пов'язаних з вирішенням проблем між суб'єктами міжнародних відносин. Ось чому 12 червня уповноважені представники української держави та керівники делегації РРФСР X. Раковський і Д. Мануїльський підписали договір, за яким Москва вже де-юре визнавала суверенітет і незалежність Української держави. Чим і було остаточно визначено напрямок взаємовідносин між українською державою і більшовицькою Росією.
29 квітня 1918 року в Києві, на хліборобському з’їзді, який скликав Союз земельних власників, гетьманом України обрали генерала Павла
Скоропадського. А в ніч на 30 квітня його прихильники, за підтримки окупаційної німецької влади, захопивши всі державні установи в Києві,
здійснили державний переворот. Центральна Рада і “перша” УНР припинили існування.
У країні проголосили Українську Державу з гетьманом на чолі (гетьманат). За формою правління це мала бути не монархія, а класична президентська республіка, з твердою, майже диктаторського владою гетьмана на початку її існування, перехідний період для наведення в державі порядку.Конституційними актами гетьмана П. Скоропадського від 29 квітня 1918 р. - “Грамотою до всього українського народу” та “Законами про тимчасовий державний устрій України” визначено державний лад та форми організації механізму влади, який поділявся на центральні та місцеві установи, на законодавчу, виконавчу та судову гілки.
Гетьман оголошувався найвищим носієм влади, якому належали законодавчі, виконавчі, військові, судові та адміністративні повноваження, всі внутрішні та зовнішні справи, головне командування армією і флотом, призначення голови та складу Ради Міністрів, Сенату, місцевого керівництва, затвердження всіх законів у державі. У майбутньому передбачалося скликання парламенту - Сейму. На випадок смерті, тяжкої недуги чи тривалої відсутності гетьмана країною мала правити колегія з 3-х чоловік, яких призначали по одному гетьман (заздалегідь), Рада Міністрів та Сенат.
Рада Міністрів виконувала функції уряду на чолі з отаман-міністром, згодом - головою. Вона складалася з галузевих міністрів та Генеральної канцелярії, яку очолював генеральний (згодом державний) секретар. Організаційні питання вирішувала Мала Рада Міністрів, котра складалася з товаришів (заступників) міністрів.
Сенат мав функції вищої державної інституції в судових та адміністративних справах. Очолював його президент, склад (сенатори) комплектувалися з досвідчених юристів, яких затверджував гетьман. Сенат поділявся на три генеральних суди - цивільний, карний та адміністративний.
Місцеве управління відповідало старому адмінподілу на губернії, повіти, волості, села та міста, куди призначалися гетьманом відповідні старости, яким належала вся повнота влади. За правовим статусом вони наближалися до становища губернаторів, справників та земських начальників царського режиму.
У вересні 1918 р. відновилася діяльність земств. Місцева адміністрація та самоуправління перебували під контролем Міністерства внутрішніх справ і поліції - державної варти. Гетьманський режим протримався в Україні до 14 грудня 1918 р. коли П. Скоропадський зрікся влади і виїхав до Берліна.Судова та правоохоронна система Української Держави. За короткий час гетьманату судова система Української Держави пройшла певну еволюцію. На початковому етапі її існування продовжували діяти суди, створені Центральною Радою. Найвищою інстанцією залишався Генеральний суд, який 2 червня 1918 р. розділено на три департаменти - цивільний, адміністративний та карний, з наданням йому ж функцій касаційної інстанції Г оловного військового суду. 8 липня 1918 р. законом гетьмана створено Державний Сенат - як вищу судову, касаційну та наглядову інстанцію в державі - на чолі з Президентом. Структурно Сенат складався з 3-х Генеральних судів - цивільного, карного та адміністративного, сенатори призначалися гетьманом з осіб, які мали вищу юридичну освіту, 15 років стажу роботи в судових відомствах (слідчим, прокурором, суддею, адвокатом) або працювали на юридичних факультетах і мали науковий ступінь чи вчене звання. У Сенаті і в кожному Генеральному суді запроваджувалися посади прокурорів і товаришів прокурора. Прокуратура підпорядковувалася міністру юстиції, який одночасно займав посаду Генерального прокурора.
Той же закон 8 липня відновив діяльність судових палат, мирових та апеляційних судів. Законом “Про організацію військово-судових установ та їх компетенцію” створювалися вищі військові суди (київський та катеринославський), штабні суди (дивізій, корпусів, генштабу), у складі голови, обраних суддів, за участі слідчих, прокурора та захисника.
В Українській Державі створювався і нотаріат. Головні нотаріуси діяли при судових палатах у Києві, Харкові та Одесі. Їх призначав міністр юстиції за поданням окружних судів через голів палат. Головним нотаріусам підпорядковувалася мережа нотаріальних контор у губернських та повітових центрах.
У травні 1918 р. гетьман П. Скоропадський реформував створену Центральною Радою міліцію в державну варту (поліцію). Підрозділи державної варти в адміністративних одиницях (губерніях і повітах) підпорядковувалися старостам. Губернську варту очолював помічник-інспектор варти, а повітову - начальник варти. За законом на 400 осіб населення мав припадати один вартовий (поліцейський). Державна варта вела охорону громадського порядку, дізнання, слідство, оперативну роботу.
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ
П. Скоропадський хотів в думках створити модель майбутніх федеративних стосунків на новому рівні міждержавних відносин України і Росії, але основним тягарем виконання задумів були більшовики в РРФСР котрі аж ніяк не підпадали під державно-правові плани Гетьмана. Однак еволюція історичного розвитку державності в Україні в період революційних змагань 1917-1921 рр. диктувала свої умови, яких треба дотримуватися і виконувати. Ось чому, незважаючи на те, що українська держава трималася на багнетах Німеччини і Австро-Угорщини, найважливіше значення мали відносини гетьманського режиму з РРФСР.
3.