Директорія. —Друга — Українська Народна Республіка

Територія та термін існування :

УНР часів Директорії - 14 грудня 1918 року - 18 березня 1921 року.

Територія, що підлягала юрисдикції Директорії була настільки швидко змінювалась, що можна пригадати її іронічну характеристику «У вагоні - Директорія, під вагоном - територія».

Державний механізм :

Після зречення гетьманом П. Скоропадським 14 грудня 1918 р. влади війська утвореної напередодні Директорії 18 грудня вступили в Київ і в Україні відновилася УНР. Але “першу” УНР “друга” нагадувала лише назвою та деякими напрямками національної політики. У цілому ж це була нова форма української державності новітнього часу. Творилася вона у вкрай несприятливих умовах боротьби більшовиків, білогвардійців та польських шовіністів за територію України. Проте, незважаючи на перешкоди, діячам “другої” УНР удалося створити власну, оригінальну державно-правову систему. Нормативними актами того періоду були декларації, розпорядження, інструкції, універсали, закони.

Центральну державну владу (законодавчу, виконавчу, судову та військову) зосереджувала у своїх руках Директорія УНР у складі 5 директорів (С. Петлюра, В. Винниченко, П. Андрієвський, А. Макаренко, Ф. Швець). Щоправда, жодного документа, який би визначав її правовий статус, так і не прийнято. За сучасними критеріями Директорію можна назвати колегіальною хунтою наділеною диктаторськими повноваженнями. Директорія призначала виконавчо-розпорядчу владу - Раду Народних Міністрів у складі 18 міністрів. Чіткого розмежування повноважень Ради з Директорією теж не було. Усвідомлюючи і декларуючи тимчасовий характер діяльності, Директорія намагалася створити постійно діючий парламент. Першою спробою став Конгрес трудового народу, обраний за принципом територіального представництва і скликаний 22 - 28 січня 1919 р. у Києві, який ухвалив “Акт злуки” з ЗУНР та прийняв “Закон про форму влади на Україні”.

Місцеве управління відповідало адміністративно-територіальному поділу держави на губернії, повіти, волості, міста та села. В режимі державного керівництва діяли комісари (губернські, повітові та волосні) і отамани (сільські та міські), яким підпорядковувалися місцеві правління. Директорія відновила вповні дореволюційні земські (зібрання та управи) і міські (думи та управи) органи самоврядування. Окрім того, паралельно з ними продовжували повсюди діяти ради депутатів (робітничих, селянських, солдатських). Хоча в цілому на місцях панувала отаманщина - влада місцевих лідерів та авторитетів, особливо в повітах і волостях (Ангел, Зелений, Махно).

Силовими структурами Директорії стала армія УНР, відновлена міліція та судові установи. Гетьманський Сенат знову замінив Генеральний суд під назвою Найвищий суд. Відновлено апеляційні та мирові суди, впроваджені ЦР, та створено надзвичайні військові суди. Відтак, створюваний Директорією державний механізм міг би бути життєздатним та ефективним, але за умови невтручання у внутрішні справи України зовнішніх агресорів.

Закон про утворення Коша охорони Республіканського ладу був ухвалений Кабінетом Народних Міністрів і затверджений Головою Директорії Ф.Швецем 28 лютого 1919 р. Складався він з трьох статей, в яких закріплювалися положення про те, що з метою охорони Республіканського ладу, внутрішнього порядку і спокою в УНР та забезпечення свобод і прав народу в складі Міністерства внутрішніх справ утворюється Кіш охорони Республіканського ладу. До видання Статуту і затвердження штатів Коша діяльність його проводиться на підставі інструкції! і розпоряджень Міністра внутрішніх справ, а його утримання покладалось на відпущені кредит на народну міліцію.

Кіш охорони внутрішнього порядку. Кіш охорони Республіканського ладу були створені як підрозділи міліції, які мали чітко регламентовані законодавством повноваження щодо охорони внутрішнього порядку, Республіканського ладу захисту прав І свобод населення. Службовці Коша могли бути залучені місцевою владою для допомогу відновлення порушеного порядку, брати участь в охороні порядку при відсутності міліції, мали обов’язок виявляти і розслідувати злочини затримувати злочинців.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ

Після зречення гетьманом П. Скоропадським 14 грудня 1918 р. влади війська утвореної напередодні Директорії 18 грудня вступили в Київ і в Україні відновилася УНР. Але “першу” УНР “друга” нагадувала лише назвою та деякими напрямками національної політики. У цілому ж це була нова форма української державності новітнього часу. Творилася вона у вкрай несприятливих умовах боротьби більшовиків, білогвардійців та польських шовіністів за територію України. Проте, незважаючи на перешкоди, діячам “другої” УНР удалося створити власну, оригінальну державно-правову систему. Нормативними актами того періоду були декларації, розпорядження, інструкції, універсали, закони.

4.