VI. Tpyс
Підстави для переведення трусу: невивід сліду, підозра (вона Грунтувалася на ухилянні ставати на копу, на свідченні, оговорі), визнання судом за винного й спеціяльні ухвали. Формальності підчас переведення трусу: виж, озиаймлення господареві (чого мають шукати), дозвіл і притомність його; вдень.
Способи трусу: всією копою й через обраних осіб; колією трус. Умови, коли знайдену річ уважали за лице: за замком взагалі, а в хаті й без замка; освідчення знахідки. Трус за Литовським Статутом та на Угорщині.1. Коли копа слідом дійде до чийогось дому, двору або до села й цей дім, двір чи село себе від сліду не очистять, має чинність инша судочинна дія — трус або, як висловлюються акти, трясіння.
Hanp., р. 1560 червня 10 дня представники копи в справі покрадення коней Матеєві Римшовичеві й Петрові Симоновичеві, одказуючи суд копний на уряді Слонімському, між иншим, оповідали, що копа, привівши слід в дім підданого кн. Чорторийського Богделя Міхновича, „мовила йому, аби, водлуг обичаю, з дому своего слід вивів", а він „сліду з дому своего не вивів; копа... посилала по вижа до урядника панського, аби вижа дав на вивід сліду; ніж-ли ключник, которий на містцю врядничім бил, вижа на слід дати не хотів, але давав на трясіння дому"8).
У значінні переводити трус, акти вживають вираз „трясти11 1) і „шукати" 2); щоб означити наслідки трусу, вживали дієслова: „знайти" [657]), „вийняти" *) і „налізти" [658]).
Можна гадати, що трус не обов’язково вживано, коли сліду не виводили з дому, або з села. Принаймні, у вищенаведеному випадкові, коли „ключник вижа на слід дати не хотів, але давав на трясіння дому... копа, не хотячи вижа брать на трясіння дому, заховиваючися, водле вобичаю своего давнього, за неотвод сліду з дому своего, уложила того Богделя... у вину“[659])..
-Ми бачимо, що представник пана чомусь не вволив волю копи й не дав вижа на вивід сліду, а давав на трясіння дому. Конкретні обставини справи, про які акт мовчить, давали, мабуть, підставу для урядника панського вибрати, в інтересах панських, а, можливо, й запідозреного, Трясіння, сподіваючися, що в домі Богделя коней нема, що він їх десь вивів. І ми бачимо, що копа на цей гачок не далася — не стала трясти дім Богделя, а вирішила справу на підставі невиводу сліду, гадаючи, що цим інтереси скривджених буде краще забезпечено.
Будь-що-будь слід, особливо свіжий, що вів у двір, давав повну підставу для трясіння того двору, коли слід од нього не було виведено. Ми вже не раз згадували про те, як копа в справі покрадення збіжжя з кліти Якові Юндилові, привівши слід до міста Рожан- ського, вимагала від Яна Садовського, урядника Рожанського, „аби водле права слід шкоди приведений міщанам... Миськевичам од домів одвести, або вижа придавши, в домах їх лиця іскать позволив і допустив... Садовський... шов сам тим слідом до домів тих... Миськевичів, а видячи, і ж слід свіжо колеси до дому їх вшов, позволив перед собою трясти і лиця і скати"[660]). У наведеному прикладі ми бачимо два моменти: з одного боку, копа, згідно з правом, вимагає слід одвести, або, розуміється, коли слід одведено не буде, дозволити трясти; з другого боку, урядник Садовський наочно впевнившися, що свіжий слід од коліс вів у двір, дозволив чинити трус. Отож свіжий слід, що йшов у двір, давав певну підставу гадати, що крадене перебуває в дворі; тому урядник і згодився, щоб трясли двір. Опріч того, в цей висновок треба внести таку поправку: трусити треба було тоді, коли слід, приведений до села чи до дому, не було відведено.
Що остання умова справді була, бачимо з иншого випадку.
Василь Олисієвич оповідав на Слуцькому уряді, що в справі покрадення йому з одрини сіна він р. 1627 березня 17 дня „взяв... слід, іж тоє сіно до с. Болотчицького повезено, а кгдисьмо, казав він, до с. Болотчицького купою прийшли, а не заставши в дому самого вижа Хотеновича, сина его взявши і на містцю давнім, на которім ся купа становить, стали, где...
теж яко нікоториї... зем’яни Болотчицькиї, так і піддані їх кгди на тій купі стали, потребовали єсьмо, аби слід з села cbosγo, ведле звичаю копного, виводили, коториї, не могучи сліду з села своего вивести, позволили яко у домах підданих своїх, так і своїх власних того сіна шукати і оного пізнавати[661] [662]' ’).З наведеного ясно бачимо, що трусити починали лиш тоді, коли слід не було виведено.
За другу підставу правну для вчинення трусу була підозра.
Hanp., р. 1562 січня 26 дня на уряді Слоиімському Шимко Ty- машевич скаржився на Івана Рябцовича, що в справі покрадення йому кліти він, „чинячи опит копою... відаючи, іж тот Іван — підозрений чоловік, дім його трясли"*).
Підозра ця могла ґрунтуватися на різних підставах. Сюди, по-перше, належить ухиляння стати на копу.
Ми мали вже нагоду наводити приклад, як копа в справі покрадення волів, звернула увагу, що п. Скоковський ні сам на копі не став, ні челядника свого не поставив; „копа, читаємо в акті, окрик учинила, чому не стає п. Скоковський вкупі з нами; теди зараз... до його в дім послали, упрашаючи, аби на копі ставав і о собі справу дав... Скоковський, почуваючи себе винним, не даючи жадної о собі справи, теї ж години з дому до лісу втік. За- чим, за нестанням оного на копі, маючи його вся копа за підозреного, крикнули, аби ми його межи собою не таїли і ді м його трясти позволили" 3).
Далі, підозру на винного міг наволікати свідок, навівши в своєму свідченні певні для того підстави.
Hanp., у справі відомого нам урядника Яна Нетецьхого та дружини його Ганни служниця їхня Ганна Камратова, прийшовши на копу, з власної ініціятиви, „визнала і повідила, іж для тих шкод... о што ся копа вже сходить третій раз, Ян, урядник, поїхав проч і жона єго хочеть ніччю утечи за ним, але пійдіте до комори, где она сховання своє маєть, знайдете у неї у коморі тії речі... бо я з нею вже билася о толстку ятровки моєї, KOTO- руюм пізнала на ній, што вкрадено в ятровки моїй[663]. Копа, зробивши трус, дійсно знайшла дз тій коморі крадені речі 4).
Далі, за підозрену людину вважали того, хто вже раніше попадався на крадіжці; таких людей технічно звали „підозреними".Hanp., у справі покрадення кліти Шимку Тимошевичу р. 1562 січня 21 дня відбулася копа на Слонімщині; на ній „відаючи, іж... Іван — підозрений чоловік, дім його трясли** ь).
Нарешті, підозру міг наволікати винний, оговоривши кого за свого помічника в злочині.
Hanp., коли відомого нам Трохима Голого, як злодія, поставлено було на копі, він „признався до коня... Войтеха Новиць- кого, що йому того коня видав Йовдій Tepry н; которого то... Тергуна заразом взяли на копі, при которому знайшли з ворком інструменти, що їм и замки одмикають" 1)∙
За третю підставу для переведення трусу було визнання кого-не- будь з боку копи за винного.
Hanp., р. 1620 грудня 26 дня зібрано було копу в Старому Слуцьку в справі викрадення трьох комор; „кгди все місто... купо- вали шкод своїх, кому шкода стала, іскали, а дошедши того вся копа, і ж Євсей Савич Татич... з Семеном Москалем єсть винними, кгди шукали всею копою в дому... где Євсюк Савич мешкаєть, ув і з 6 і нашл и... мідницю Мис fa- ка Проскурнича**2).
На жаль, акт не пояснює, на яких підставах громадський суд визнав Татича.й Москаля за винних.
Нарешті, за четверту підставу для трусу була спеціяльна ухвала про це громадського суду, що в конкретних обставинах справи визнавав за доцільне вчинити трус по всьому селі.
Hanp., р. 1695 вересня 14 дня в Гривковичах на Пинщині вкрадено було різним хазяям восьмеро овець; „зійшовшись усе село до громади, читаємо в акті, учинили раду, аби зараз на гарячому вчинкові в се на ш е с е л о позволилотря сти доми... якож все село зізволило" 3).
Значить, трус переводжено за спеціяльною ухвалою громадського суду на підставі певних доводів.
Коли-ж жадних правних підстав для трусу не було, то зацікавлений це відзначав.
Hanp., на Пинському уряді скаржився Ян Семенович Дзико- вицький на Геретеуша Шеметила, священика Хоєнського, що він з ворогами скаржучого Яном Дмитровичем Дзиковським р.
1707 січня ЗО дня, „зібравши шляхту в с. Дзиковичах на громаду і доводу жадного певного не давши, усиловали гумна ревІ- дувати панів Дзиковських" «).2. Переходячи до формальностей, за яких трус переводили, треба зазначити, що сюди, по-перше, належить вимога, щоб при трусі був присутній виж, представник того пана, що в його підданця мають чинити трус.
Вище ми вже наводили акт, де копа, привівши слід до дому Богдюля Міхновича, підданого кн. Чорторийського, і побачивши, що він сліду виводити не хоче, „п о с и л а л а по вижа до врядника к н. Чорторийського... ніжли на тот час врядника в дворі не било, а ключник... вижа на слід дати не хотів, але давав на трясіння дому" ь).
Ролю вижів по селах відгравали також і представники села — давники.
Вище згадувано, як Шимко Тимошевич, „чинячи опит копою, злавником села своего і з людьми сторонніми, відаючи, іж... Іван подозрений чоловік, дім його трясли"1). По містах за вижів були гайдуки.
Hanp., у справі покрадення трьох комор у м. Слуцьку, про що вже говорилося, „била збирана копа... і... копуючи при нас, гайдуках, вижах, од пана війта приданих, і при ин- ших гайдуках... шукали всею копою"[664]).
Трус можна було переводити й без битности вижа, але щоб освідчити наслідки трусу, все-ж-таки, коли це можна було зробити, посилали по вижа.
Hanp., Симеон Свида оповідав на Слуцькому уряді, що без битности його вдома р. 1622 серпня 2 дня вкрадено йому з поля дві копі жита; дружина його з челядником, зібравши копу, привели слід „на нивку Богдана... ітам же моє жито в копу, зложоное нашли... іж своїм житом зверху наложив і... пізнавши своє жито... челядник мій і малжонка моя... слала до села по вижа" [665]).
Коли трус переводиться взагалі без вижа, то зацікавлена сторона на це звертала увагу.
Вище ми вже наводили приклад, як у справі покрадення кліти Шимкові Тимошевичеві скривджений, „чинячи опит копою з лав- ником села своего із людьми сторонніми, відаючи, іж тот Іван—■ підозрений чоловік, дім його трясли і у кліті його нашли...
плечо м’яса того вепра, которий... украден... Тот Іван, на то отпор чинив... они відають, где тоє плечо м’ясавзяли, бо не за вижом дім мій трясли і лавника при собі не м і л Hft [666]).За другу формальну умову, коли переводили трус, було—ознай- мити господареві дому про те, що саме копа має в нього шукати.
Hanp., р. 1662 травня 16 дня в справі покрадення Мальхерові Ізбицькому полотна, збіжжя та инших речей копа, прийшовши до двору Іванової Ізбицької, „застали в домі саму пані Янову Ізбицьку і синів її... Станіслава... Мартина... Міхала... і повідали причину прийстя своего, що мають шукати потаємне пограб- лених речей п. Мальхера І з б и ц ь к о г о“ 5).
За третю формальну умову правного трусу було — переводити трус за дозволом од господаря дому й в його притомності.
Вище говорилося вже за те, як у справі Василя Олесіевича копа ухвалила вчинити трус в селі Болотчицях, до якого слід була приведено; „кгди-сь-мо, читаємо в акті, пришли перед ворота дому... п. Константого, послали єсмо... питаючи, если нам іскать того сіна позволять; там же самого п. Яблонського не било, одно сама п. Яблонськая, малжонка его... у дому будучи, іскати і пізнавати нам веліла і позволила; за которим позволениям іщучи, пізнав..."’).
*) Там-же, № 220.
4) Там-же, № 22.
°) Там-же, № 254.
Коли господарів удома не було, тоді трус одкладали до иншого разу.
Hanp., р. 1661 вересня 2 дня відбулася копа в справі поб- рання з поля гречки Мартинові Потиці; копа ухвалила перевести трус в Ізбичах; однак того дня „через небутність господарів усіх в домах не шукано і не трясено"’).
Але бували випадки, коли трус чинено проти волі господаревої.
Hanp., у відомого вже нам Мальхера Ізбицького на Берестейщині покрадено було полотно, збіжжя та ннші речі; хоча скривджений і збирав копи, але, не маючи змоги вивідати що-небудь певне, пустив справу на переслух. Одначе, довідавшіїся від Яроша й Павла Ізбицьких, що їздили в своїх справах до Мсцибожа, що сини Якової Ізбицької Станіслав і Мартин возили якесь полотно продавати і, коли вони попилися, то те полотно в них викрадено,— скривджений Мальхер Ізбицький липня 6 того-ж року, „упросивши і зібравши сусід своїх... пішли до двору п. Янової і синів її. Там, коли прийшли, застали вдома саму п. Ізбицьку... і оповістили про причину прийстя свого, що мають шукати... речі п. Мальхера Ізбицького. Не зважаючи нате, що п. Ізбицька з синами своїми боронила і не допускала в мешканні й будинку своєму шукати, — син и... Мальхер а... Павло... Зигмун т... Лукаш Ізбицькі з панами приятелями своїм и... пішли до гумна, до клуні, почали шукати в соломі, де наліз л и...“ *).
В иншому випадкові, у справі крадіжу за одну ніч вісьмох овець у с. Гривковичах, про що вже згадувано, копа ухвалила чинити трус по всьому селі; „коли, читаємо в акті, до дому п. Бенедикта Богатка прийшла черга... трясти, жона... Бенедикта Богатка відчинила і одімкнула ізбу, комору, свірен, — трясли; а коли прийшли хліви трясти, сама та сини не пустили і боронили; зрозуміли... що не дарма боронить, гвалтом почали вдиратися до хліву... Не могучи оборонить хліву, вийшовши з двору на вулицю, жона п. Бендикта крикнула до мужа, що вже ідуть і хліви трясти; п. Бенедикт Богатко, скочивши од копи додому, порвав у сінях у себе косу, жона за другу, сини за ціпи, за сокири, кинулись... бити і не допускали трясти хліву. Копа... бачучи, що не допускають, кинувшися всі громадою, коси і ціпи поодіймали... А коли вдерлися до хліву, налізли в гною закопане... м’ясо... овече"3).
У наведених випадках можна спостерегти, що, не зважаючи на заборону господарів чинити трус, копа проти їхньої волі все-ж-таки трусить і знаходить те, чого шукала. Виходить, що копа, чинячи трус проти згоди господарів, мала певні підстави гадати, що трус дасть добрі наслідки. 1 ми бачимо, що в першому випадкові за таку підставу було свідчення, що запідозрені, продаючи крадене полотно, попилися й у них те полотно викрадено; у другому випадкові — поведінка господині, що спершу погодилася на трус і навіть поодмикала деякі будівлі, а потім, коли прийшло до трусу хлівів, чомусь зразу стала чинити опір’і зверну
') Там-же, № 357. s) Там-же, № 370.
j) Там-же, № 440; подіб. там-же, № 277; Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 6., т. І, Додаг.» № 132; проф. Я с и н с к і й,,Акты"1, т. І, № 174.
36ip∣∣κκ πjαtιt. Ком. зах.-рус. та укр ирпва, а. $. 5 ла цим на себе увагу тих, хто той трус переводив — „зрозуміли бо, що не дарма боронить*4. Значить, можна зробити висновок, що трус переводили навіть проти волі тих, у кого трусили, коли копа мала певні підстави гадати, що вона знайде те, чого шукає.
Коли-ж господар дому силоміць не допустить учинити трус, то це звалося „одбити од лиця44.
Hanp., р. 1674 березня 18 дня в справі покрадення з гумна Янові Барановському сіна та різного збіжжя відбулася гаряча копа, на якій дозволено було скривдженому „шкоди своєї по хатах і гумнах скрізь шукати; где шукаючи, слідом прийшли до Олександра Борисовича... і коли до гумна ввійшли, лице явне — сіна... натоптано і короб великий знайшли, там же... і збіжжя під сіном у ворках знайдено. Далі шукати той Олександер боронив, жалоб- ливого словами ущіпливими злаяв і зсоромотив... злаявши, пястю у губу дав і споличкував, порвавши у гумні своїм заступ, тим заступом при лиці явнім... жалобливого... збив і змордував, а як би його не вгамовано, і о смерть би приправив... бачучи... жалобли- вий таке безправ’я і не можучи собі в тім з малою громадкою людей ради дати, пославши по хоружого тамошнього... і скликавши вкупі з ним з другого кінця сусід... заживаючи копного розсудку... а тимчасом, не відати з яких причин, звишпомянуті особи, сусіди і приятелі єго... з лицем до замкового уряду провадити не хтіли, одняли і од лиця... одбили"1).
Нарешті, трус треба було чинити вдень, а не вночі, очевидячки, з тих міркуваннів, що вночі дуже легко можна підкинути якусь річ і казати, що її витрушено.
Hanp., на уряді Слуцькому Хведір Балванович, Семен Чар- нишевич і Василь Хвилонович скаржилися на Романа Гуриновича за те, що він без слушних причин і доводів на копі р. 1661 грудня 16 дня в справі шкоди селу Горці помовив їх, ніби-то вони ту шкоду вчинили; через це купники Василя Чарнишевича побили, „а ще, що гірше, без вижа урядового вночі Чарнишевича трусили44 [667] [668] [669]). 3. Тепер погляньмо, яким саме чином копа переводила трус. Попереду, треба відзначити, що копа чинила трус „всею копою44. Hanp., у справі обікрадення трьох комор у м. Старому Слуць- ку, про що вже згадувано, „кгди все місто Старое Слуцькоє куповали... а дошодши того вся копа, іж Євсей Савич Татич... в тих шкодах із Семеном Москалюм єсть винними, кгди шукали всею копою в дому... где Євсей Савич мешкаєть, ув із б і н а ш л и...4< 8). Певна річ, що вся копа тільки була при тому, як чинили трус, бо як-би вся копа справді кидалася в одно місце, то така кількість людей, яка буває на копі, тільки-б перешкоджала чинити трус, бо, напр., усім у комору не можна ввійти, всім не можна одчиняти скриню і т. и. Так що під висловом „шукати всею копою44 треба розуміти тільки присутність усієї копи підчас переведення трусу, а самий трус чинити могли кілька чоловіків. І ми бачимо, що справді це так і було. Вище говорилося вже про те, як копа, звернувши увагу, що Петра Скоковського на копі нема, вимагала, щоб він на копі став; а коли виявилося, що він з дому втік до лісу, копа „крикнула... аби ми його собою не таїли і дім його трясти позволили; где ми, не боронячи того, зараз ішлисьмо зо всею копою... перед дім його; там же мужове з посеред себе в дім його трясти послали"1). Ми тут бачимо, що громадський суд у всьому свойому складі — всією копою підійшов до дому запідозреного, але щоб перевести самий трус, обрав з-поміж себе кількох чоловіка. Що-до випадків, коли трус переводили загальний, то тут можна спостерегти два способи: один, коли копа почережно обшукує кожен двір, і другий, коли копа виділяє кілька комісій, які одночасно переводять трус по кількох домах; останній спосіб, певне, прискорює справу. Приклад першого способу. Ми вже згадували за те, як зем’яни Болотчицькі, що до села їхнього копа привела слід украденого у Василя Олисієвича сіна, „не могучи сліду з села свого вивести, позволили яко у домах підданих своїх, так і своїх власних того сіна шукати і оного пізнавати. Якож все село підданих їх, в кождім дому іщучи сіна моєго, обійшли єсьмо, которого там не нашли. То пак, кгди вжо порядком в село їх шляхетсько є, де самі панове мешкають, пришли... у доміх... Заблоцьких і у фільварку... Юшковичевім шукали єсьмо"2). Приклад другого способу. Кілька разів уже згадувано за те, як шляхта с. Гривкович, у справі покрадення за одну ніч 8 овець різним господарям, зійшовшіїся на копу „учинили раду, аби зараз на гарячому вчинку, вся наша весь позволила трясти доми... якож уся весь зізволила, так з собою нарадившися, постановили: аби жаден з громади і виростків до домів своїх не ходили, а колійно по чотири кожду хату і всі будинки трясли, а инші всі в громаді стали"3). Переводячи трус колійно, по черзі, громадський суд уживав такого способу, щоб трус було переведено справедливо: усі копники повинні були не рухатися з копи, щоб, очевидячки, не попередити домашніх про трус і тим не сприяти тому, щоб було переховано те, чого мають шукати. Опріч того, щоб бути безсторонніми, громадяни утворювали ці чвертки так, щоб певний господар у свойому обійсті не робив трусу, а чинили-б його сусід у сусіда. „А коли, читаємо в тому-ж акті, до дому... Бенедикта Бо- гатка прийшло з колії чотирьом трясти, жона... отворила і одім- кнула ізбу, комору, свірен... гди пришли хлів трясти, сама і сини не пустили і боронили: зрозуміли сусіди, що не дарма боронить, кгвалтом почали вдиратися до хліву, мовлячи: у нас тряс твій муж, а нам чому борониш хлів у?“4) ’) Там-же, № 360. 1} Там-же, № 254. ς) Там-же, № 440. t) Там-же. В иншому випадкові, в справі покрадення збіжжя свящ. Хоєн- ському Геретеушу Шеметилі, про що вже згадувано, пани Дзи- * ковські „добровільно на те всі зізволивши... гумна один ApУ' тому ревідувати позволили" ,)∙ 4. Тепер перейдімо до наслідків трусу. За яких умов витрушене лице вважали за довід на те, що господар дому, де те лице витрушено, причетний до злочину? По-перше, вважали, що лице повинно бути за замком, себ-то у повному розпорядженні й віданні господаря. Не раз уже згадувалося за те, як Ян Юндил привів з копою слід свого покраденого збіжжя в м. Рожану й як урядник Садов- ський, побачивши, що „слід свіжо колеси до дому їх (МиськевичівУ вшов, позволив перед собою трясти і лиця іскати. Перед которим копа, іщучи, знайшли у Яська Миськевича у кліті єго під замком гречихи зсипаної півтори бочки, жита з пухом півтори бочки, жита віяного бочку; а в гумні замчистім того-ж Яська Миськевича у стороні соломою прикрито знайшли тої-ж грики в міху півтори бочки, а на току в тім же гумні овса, м’якиною присипаного, шанок" [670] [671]). В иншому випадкові, коли копа, пізнавши на хлопцеві Янку сорочку, вкрадену в Івана Леневича, а хлопець казав, що тую сорочку йому дала урядничка Ганна Нетецька, — запитали Ганну, „она ся от тої сорочки пріла, а ні признавала, аби її тому хлопцю Янку давати міла і повідила: іж я вам, панове, сховання своего боронити трясти не буду. І сама добровільне до комори отомкнула. Кгди до комори отомкнула, в коморі, за ключем її, знайшлипід мукою в кориті рантух, а в хмелі у коробці знайшли півтреті скури з шерстю виправлених козиних, а п’ять скур бараніх вичинених"[672]). Коли-ж, трусячи, знайдено щось не за замком, господар завсіди може заперечити, що він у тому не винен і що йому те лице міг хтось підкинути. Hanp., відомий вже нам Шимко Тимошевич скаржився на Івана Рабцовича, якого він привів з плечем м’яса до уряду Сло- німського. Рабцович на це „отпор чинив... з дому своего от кілька неділь не бивав, а ні крав і нікоторого лиця — знаку злодійського в дому моїм не било; они відають, где тоє плечо м'яса взяли, бо не за вижом дім мій трясли... а клітка тож моя не за замком била, не відаю, где вземши плечо м’яса..."[673]) Що-до хати, то вимагати, щоб і хата була під замком під той час, як. почато трус, вже не доводилося, бо не знати, що є в хаті, господареві не можна; а тому знайдення чужої речи в хаті,- надто, коли вона на видноті — посеред хати, або під вікном — давало привід уважати господаря за злочинця. І тому акти, коли трус переводять у хаті, не кажуть за те, що вона під замком була підчас трусу. Haπρ., ρ. 1652 лютого 23 дня на копі, в справі розграбування збіжжя на фільварку Підкосилівському Валерьяна Дембов- ського на Берестейщині, вдова Наталка Курильна розпитувалася й про своє майно, що його викопали Сакусь Олізареня з Євтухом, до дому якого в Братилові слід було приведено. „Признали мужі Братиловські. що був слід і трясли ту халупу, знашли жита... з шанок“’). Переводячи трус, в актах відзначувано риси, які свідчать про злу волю господаря замаскувати вкрадену річ, щоб її не знайшли. Hanp., відома вже нам копа в Ст. Слуцьку, в справі обікра- дення трьох комор з крамом, шукала „в дому... где Євсюк Савич мешкаєть, у ізбі нашли... на дровах мідницю Мишка Проску- рича... вкраденую рибу і гриби варониї, рибу боковую з личками і щуки на печі лучиною закладено"[674] [675]). В иншому випадкові, у справі покращення двох кіп жита з поля Симеонові Свиді, копа привела слід „ча нивку Богдана... і там-же, казав Свида, моє жито в копу зложенеє нашли... і ж своїм житом наложив"[676]). Опріч замаскування, шкодники вживали й инших способів, щоб скривджені не могли пізнати своєї згуби, напр., нищення знаків, що ними господар позначав своє добро. Hanp., р. 1695 жовтня 24 дня на Пинщині в справі покра- дення овець різним зем'янам у с. Гривковичах копа, переводячи трус у Бенедикта Багатка в хліві, „в гною мішок з 6 шкурами овечими свіжо вичиненими, вкождої шкури уші пообрізувано, а те чинив (Багатко) для того, щоб сусіди шкур своїх о в е ч и х н е п і з н а л и" 4). Очевидячки, в Гривковичах у господарів був звичай значити свої вівці, роблячи різні знаки на вухах; тому злодій зовсім поодрізував у шкур овечих вуха. Наслідки трусу копа освідчувала стороною. Hanp., р. 1630 листопаду 26 дня на копі в справі Григорія Велятицького взято було „відомість од околичних сусідів... (що) на тую копу зійшли, іж Краснобережці о нікоториї речі і шкоди свої трясучи во всім селі своїм Красним Березі, у Мишка Миль- ковича кліті нашли тушу м'яса і лою немало... тоє м’ясо і лій в того Мишка на шедши, з кліти взявши, людьми околичними... освідчивши, до розправи, яко лице, до підвойського... своего до заховання дали" ). Коли підчас трусу знайдено не всі речі, то копа питала, де решта. Hanp.. у справі Ізбицьких, за яку не раз говорилося, коли знайдено було деякі крадені речі, „питали п. Мартина Ізбиць- к ого про більше речей*16). 5. Коли ми вищенаведені норми звичаєвого копкого права про переведення трусу порівняємо з нормами Литовського Статуту, то побачимо, що між ними нема посутньої одміни. *) Там-же, № 440. По-перше, і Статут, як і копне право, ставив трус у звязок з не- виведенням сліду. „Если бы, читаємо там, кому сок вел, або за лицем, (або} следом пришол в чій дом... маеть... трясти дом"1). Ми бачимо, що Литовський Статут за підставу до вчинення трусу визнавав не тільки слід, а й сок, себ-то відомості, здобуті через щпигів чи яким иншим чином про те, що лице знаходиться в певному домі. Там ми читаємо: „Будучи сведом, або теж через соков доведавшися лица, абы было в дому чием, в комори або в погребе найдено" 2). Що-до формальностей при переведенні трусу, то Литовський Статут р. 1529 теж говорить про вижа при трусі; але коли вижа не можна було способити, трус можна було вчинити при стороні. „Если бы кому сок вел або за лицом следом пришол в чій дом, а не мог м t т и вижа от того пана, чій человек, або от повету, то тогди маеть при той стороне трести Д о м" 8). За Статутом 1566 р. по містах треба було брати міського вижа[677]). Статут-же р. 1588 вимагав, щоб трус переводили при возному й стороні. „Уставуєм, читаємо там, хто бы хотел в чием дому... речи краденые застати, тогди взявши возного і к тому людей сторониы х, веры годных, и при них BOHOM дому тих речей краденых искати маеть"[678] [679]). Статут редакції 1566 р., окрім того, вимагав, що „от вряду беручи возного, маеть перед врядом ознаймити, што ему згинуло и чого перед вози ы м в дому его искати маеть"0). З наведеного ми бачимо, що Литовський Статут вимагав наперед ознаймити урядові, що скривджений має шукати при трусі. Хоча копні акти за це мовчать, але ця вимога сама собою розуміється: копу скликають в справі певного злочину; скривджений, як ми знаємо, заявляє копі свою скаргу і в ній зазначає, що саме йому згинуло; так що копа, ухвалюючи перевести трус, знає чого вона має шукати. Далі, Литовський Статут говорить навіть про ті заходи, яких треба було вжити, щоб трус був вдалий — себ-то, щоб лице не змогло будь- яким способом зникнути з дому чи з двору, який мають трусити: „хто бы хотел в чиего чоловека крадеж застати, маеть... з возним и з стороною, оступивши дом поддан ого... пана або врядника... обослати, оповедаючитое, абы не розу- мел кгвалтовного наеханья"7). Далі, Литовський Статут відповідним способом реагує так само й на випадки опору з боку господаря дому при переведенні трусу: „Пак ли бы хто в своем дому крадежу искати не допустил, клетей и инших домовых схованей OTOM- кнути не хотел, або от лица отбил або лице и злодея отнял, тогды тот, хто тоучинить, будет повинен оную всю шкоду стороне жалобливой платити"1). Що-до знайдених підчас трусу речей, то Литовський Статут, подібно до звичаєвого права, відрізняє речі, знайдені за замком і без замка. „Уставуем, кгды бы у человека... всякого стану за замком лицо было найдено, а до тое хоромины было бы окно, до которого могло бы лицо укинено бы ти и не при- хоронено", „то, додає Статут 1529 р., то не есть злодейство"... „Тим же обичаем, кгды лицо застал в чием дому, в гумне, або за плотом, потому ж" „таковое лицо, додає статут р. 1529, не маеть бы ти сужоно за злодейство". „А если бы в хоромине за замком было найдено, и хотя бы тое лицо было прихоронено, а окно бы у тое хоромины было так великое и замкненьем не обваро- ваное, же бы чоловекимулезтимог, то такеж маеть от такового лица отприсегнутися"2). Отож ми бачимо, що Литовський Статут держиться того погляду, що хоч-би лице було знайдено в будь-якій будівлі й за замком, а була можливість те лице підкинути, таке лице не вважали за злодійство. Нарешті, і Статут вимагав, щоб наслідки трусу були освідчили возний і сторона3). Опріч того, Статут наказував, щоб, знайшовши лице у господаря, довідувалися, звідкіля ті речі в нього: „Кого при лице застал (скривджений), маеть привозном и людях сторонних у того, кого при ли це застанет ь, выведатися, откуль тые речи в дом его досталися"4). Про те, в яку пору дня, та як технічно треба було переводити трус, Статут мовчить. Шо-до инших слов'янських народів, то тільки в угорців ми знаходимо, що право на трус давало затирання, хоч і не навмисне, сліду худобою. Вище ми бачили, що гонячи слід, посилали посланця до села попередити, щоб не вигонили худоби, яка може слід затоптати; коли худобу перед прибуттям посланця вигнано вже було з села, скривджений мав право перетрясти всі будівлі в селі, причому за єдину формальність при переведенні трусу була присутність свідків: „Кожний окрадений в притомності свідків міг скрізь шукати своєї речи... навіть в домі жупана шукати вільно було"5). Опріч того, про Трус ми знаходимо відомості й в Псковській судній грамоті, яка вимагала, щоб скривджений, якщо він хоче переводити трус, „обискивати татьби", брав у князя або в посадника приставів, людей добрих і „незмінних", які й повинні „обы- скивати" *).